Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації
Закон України; Програма від 21.03.20171965-VIII
Документ 1965-VIII, чинний, поточна редакція — Редакція від 04.11.2018, підстава - 2581-VIII

Такий дозвіл видається згідно з наказом керівника аеропорту за вмотивованими заявами керівників юридичних осіб, що працюють в аеропорту.

Визначення приналежності особам таких предметів проводиться перед тим, як особі буде дозволено проносити предмети через контрольно-пропускний пункт та проходити догляд.

94. У разі надходження достовірної інформації про прибуття до аеропорту транзитних пасажирів з аеропорту, в якому догляд проводився на неналежному рівні, керівник транзитного аеропорту забезпечує проведення повторного догляду пасажирів, їхньої ручної поклажі та багажу з метою виявлення предметів і речовин, заборонених до перевезення повітряним судном.

95. Пасажири, які мають дипломатичний статус, проходять догляд на загальних підставах.

Контроль на безпеку дипломатичної пошти та консульських валіз здійснюється лише із застосуванням технічних засобів контролю на безпеку або біосенсорів.

Дипломатична пошта та консульська валіза не підлягають розпечатуванню та затримці. Усі відправлення, що становлять дипломатичну пошту та консульські валізи, повинні мати видимі зовнішні ознаки, що визначають їх характер, та можуть містити лише дипломатичні документи, службову кореспонденцію або предмети, призначені для службового користування. У разі виявлення істотних підстав вважати, що в дипломатичній пошті або консульській валізі містяться не зазначені документи, кореспонденція або предмети, уповноважені органи можуть вимагати, щоб дипломатична пошта або консульські валізи були розпечатані уповноваженим представником дипломатичного представництва або консульської установи іноземної держави в Україні. У разі якщо такий представник відмовляється виконати зазначену вимогу, дипломатична пошта та консульська валіза повертаються відправнику.

96. Від проходження контролю на безпеку звільняються:

особи, які охороняються державою згідно із Законом України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб";

офіційні особи іноземних держав, які згідно з протоколом перебування в Україні підлягають державній охороні;

ручна поклажа, багаж, що належать зазначеним особам.

97. Порядок організації, виконання та забезпечення повітряних перевезень осіб, зазначених у пункті 96 цієї Програми, визначається Кабінетом Міністрів України.

98. Догляд пасажирів з обмеженими фізичними можливостями або осіб з інвалідністю, які не можуть самостійно пересуватися, та осіб, які їх супроводжують, а також ручної поклажі таких пасажирів проводиться окремо від основного потоку пасажирів.

{Абзац перший пункту 98 розділу VIII із змінами, внесеними згідно із Законом № 2581-VIII від 02.10.2018}

Технічні та інші засоби реабілітації (у тому числі крісла колісні, милиці, палиці тощо), спеціальна апаратура та обладнання (ноші та інші предмети), якими користуються пасажири з обмеженими фізичними можливостями або особи з інвалідністю, підлягають контролю на безпеку.

{Абзац другий пункту 98 розділу VIII із змінами, внесеними згідно із Законом № 2581-VIII від 02.10.2018}

Зазначені особи супроводжуються до повітряного судна після здійснення контролю на безпеку та отримання інформації про готовність повітряного судна для посадки пасажирів.

99. Пасажири, які мають електронні пристрої для стимуляції серцевої діяльності, підлягають особистому контролю на безпеку без використання технічних засобів.

100. Дозволене перевезення зброї регламентується Інструкцією про порядок перевезення зброї та боєприпасів пасажирськими рейсами авіаційного транспорту, яка розробляється уповноваженим органом з питань цивільної авіації та затверджується в установленому законодавством порядку.

Керівники суб’єктів авіаційної діяльності, які здійснюють пасажирські перевезення, на підставі зазначеної в абзаці першому цього пункту Інструкції розробляють відповідні інструкції у частині, що їх стосується. Такі інструкції, розроблені в аеропортах, погоджуються з органом внутрішніх справ (органом доходів і зборів та органом охорони державного кордону - у міжнародному аеропорту) за місцем розташування аеропорту.

101. У передбачених законодавством випадках уповноважені працівники правоохоронних органів перевозять зброю та набої у місці, визначеному Інструкцією, зазначеною в абзаці першому пункту 100 цієї Програми, у разі здійснення ними спеціальних заходів забезпечення безпеки щодо:

охорони посадових осіб, стосовно яких здійснюється державна охорона відповідно до Закону України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб";

забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, працівників суду, правоохоронних органів та їхніх близьких родичів;

супроводження фельдпошти та спецвантажів, виконання завдань з конвоювання та екстрадиції.

Остаточне рішення щодо перевезення таких осіб із зброєю у салоні літака пасажирськими рейсами авіаційного транспорту приймає керівник експлуатанта або особа, що його заміщує. Після прийняття рішення щодо перевезення керівник експлуатанта повинен забезпечити інформування командира повітряного судна щодо кількості таких осіб та місця розташування їх крісел. Таким особам алкогольні напої не пропонуються.

102. Вогнепальну та холодну зброю військових нарядів (караулів, спортивних команд, геологорозвідувальних партій, мисливців, спортсменів, персоналу охорони охоронних фірм тощо) дозволяється перевозити повітряним транспортом як зареєстрований багаж у разі наявності відповідних документів та умов для перевезення.

Зброя має бути розряджена та запакована окремо від набоїв. Така зброя перевозиться на повітряному судні у вантажному відсіку, недоступному для осіб, які перебувають на борту повітряного судна у польоті, у спеціальному контейнері.

103. Особи, які мають при собі зброю, повинні під час реєстрації пасажирів заявити про це і здати розряджену зброю та окремо набої до неї відповідальній особі служби авіаційної безпеки аеропорту вильоту для збереження на період польоту.

Працівник суб’єкта авіаційної діяльності, який проводить реєстрацію пасажирів, повідомляє службі авіаційної безпеки аеропорту та експлуатанта про реєстрацію пасажира, який на законних підставах має при собі зброю.

104. Відповідальна особа служби авіаційної безпеки аеропорту:

1) інформує співробітника органу внутрішніх справ (органу доходів і зборів та органу охорони державного кордону - у разі перевезення зброї міжнародним рейсом) за місцем розташування аеропорту про наявність пасажира, який планує перевезення зброї;

2) спільно із співробітником органу внутрішніх справ (органу доходів і зборів та органу охорони державного кордону - у разі перевезення зброї міжнародним рейсом):

проводить перевірку щодо наявності у пасажира права на носіння (вивезення) зброї;

перевіряє зброю на предмет її розрядження;

заповнює картку за формою, встановленою Інструкцією, зазначеною в абзаці першому пункту 100 цієї Програми, один примірник якої передає пасажиру, другий - працівникові суб’єкта авіаційної діяльності з реєстрації пасажирів, третій - командиру повітряного судна;

3) супроводжує та розміщує разом із представником авіакомпанії або членом екіпажу зброю та боєприпаси в установленому місці повітряного судна.

105. Експлуатант повітряного судна, на якому перевозиться пасажир із зброєю:

забезпечує зберігання зброї на борту повітряного судна в місці, недоступному для пасажирів під час польоту;

сповіщає службу авіаційної безпеки аеропорту призначення про перевезення зброї для організації зустрічі відповідного рейсу;

не обслуговує алкогольними напоями в польоті пасажирів, зброя яких перевозиться відповідним рейсом.

106. Відповідальна особа служби авіаційної безпеки аеропорту призначення:

отримує зброю від командира повітряного судна під розписку в картці;

супроводжує її перевезення по контрольованій зоні та видає зброю під розписку в картці власнику в спеціальному приміщенні, що розташовується на межі контрольованої зони аеропорту.

107. Перевезення осіб, які підпадають під дію адміністративних процедур, а саме: особи без права на в’їзд, депортовані особи та особи, які перебувають під вартою (далі - потенційно небезпечні пасажири), регламентується інструкцією, що розробляється уповноваженим органом з питань цивільної авіації та затверджується в установленому законодавством порядку.

Суб’єкти авіаційної діяльності, задіяні в перевезенні потенційно небезпечних пасажирів, розробляють відповідні інструкції з метою забезпечення безпеки авіаційних перевезень.

108. Державні органи, які прийняли рішення стосовно перевезення потенційно небезпечних пасажирів пасажирськими рейсами авіаційного транспорту, в установленому порядку повідомляють про це експлуатанту або його представнику не менш як за 48 годин до вильоту.

У письмовому повідомленні повинна міститися така інформація:

прізвище та ім’я особи, яка перевозиться;

причина перевезення;

прізвища, імена та по батькові, а також посади конвоїрів (у разі їх призначення), наявність зброї та засобів стримування;

повна інформація для оцінки ризику, в тому числі причини призначення або непризначення конвоїрів, засобів стримування;

перелік особистих документів осіб, які плануються до перевезення.

Для кожної ситуації кількість конвоїрів визначається посадовими особами державних органів, які прийняли рішення стосовно перевезення потенційно небезпечних пасажирів, та уповноваженою особою експлуатанта.

Державні органи, що прийняли рішення щодо перевезення пасажирським рейсом авіаційного транспорту осіб, які позбавлені права в’їзду в Україну або депортуються, інформують уповноважені органи у державах транзиту та призначення про причину перевезення, оцінки ризику, пов’язаного з перевезенням таких осіб.

Експлуатант повинен своєчасно поінформувати командира повітряного судна, на якому проводитиметься перевезення.

109. Експлуатант має право відмовити в перевезенні особам, які належать до потенційно небезпечних пасажирів, за відсутності необхідних для перевезення документів або якщо є достатні підстави вважати, що такі особи можуть створювати загрозу безпеці життя і здоров’ю інших пасажирів або заподіяти шкоду безпеці цивільної авіації.

Потенційно небезпечні пасажири не приймаються до перевезення на рейси, якими перевозяться групи дітей та особи, визначені пунктом 96 цієї Програми.

110. Потенційно небезпечні пасажири проходять посилений контроль на безпеку. Конвоїри потенційно небезпечних пасажирів проходять контроль на безпеку на загальних підставах перед або після здійснення контролю на безпеку потенційно небезпечних пасажирів.

Доставка потенційно небезпечних пасажирів на борт повітряного судна (з борту повітряного судна) здійснюється окремо від інших пасажирів.

Посадка на борт повітряного судна зазначеної категорії пасажирів проводиться до посадки інших пасажирів, а висадка з борту повітряного судна, як правило, після висадки інших пасажирів рейсу. Місця для такої категорії пасажирів надаються у хвостовій частині пасажирського салону повітряного судна. У разі можливості потенційно небезпечні пасажири відокремлюються від інших пасажирів одним/двома рядами вільних крісел.

Обслуговування потенційно небезпечних пасажирів алкогольними напоями і бортхарчуванням з наданням металевих столових приборів забороняється.

Вогнепальна зброя конвоїрів перевозиться відповідно до Інструкції, зазначеної в абзаці першому пункту 100 цієї Програми.

111. Дозвіл на право ввезення та вивезення зброї повітряними суднами цивільної авіації за межі України надається в установленому законодавством порядку.

112. У разі підвищення рівня загрози безпеці цивільної авіації на борту повітряного судна під час виконання рейсу гласно або негласно може перебувати озброєна охорона з числа підготовлених працівників правоохоронних органів, що мають дозвіл на виконання таких функцій згідно із законодавством.

Порядок та умови залучення таких працівників встановлює Кабінет Міністрів України.

Кабінет Міністрів України розглядає запити іноземних держав щодо взаємодії та забезпечення озброєної охорони іноземних повітряних суден цивільної авіації працівниками правоохоронних органів держав реєстрації повітряних суден.

113. Суб’єкти авіаційної діяльності забезпечують перевезення у вантажному відсіку повітряного судна багажу, який в індивідуальному порядку ідентифікований як супроводжуваний або несупроводжуваний, пройшов догляд та належить лише тим особам, що перевозяться тим самим рейсом.

Експлуатанти, а також уповноважені ними суб’єкти авіаційної діяльності застосовують та здійснюють заходи щодо встановлення приналежності багажу, який перевозиться у вантажному відсіку повітряного судна, особам, які вилітають на такому повітряному судні. Експлуатанти призначають посадову особу, яка приймає рішення щодо надання дозволу на перевезення у вантажному відсіку багажу, приналежність якого встановлена.

Перевезення багажу фізичної особи повітряним судном іншого рейсу заборонено, крім випадків, визначених пунктом 118 цієї Програми.

114. Після реєстрації та прийняття багажу від пасажирів або членів екіпажу забезпечується його захист від несанкціонованого доступу доти, доки багаж не буде повернуто таким особам у пункті призначення.

Відповідальність за здійснення заходів щодо запобігання несанкціонованому доступу до зареєстрованого багажу несуть керівники та посадові особи підрозділів суб’єктів авіаційної діяльності згідно з інструкціями, а після завантаження на борт повітряного судна - експлуатант.

Багаж, оформлений для перевезення у місцях, відмінних від аеропортових реєстраційних стійок, підлягає охороні з часу його оформлення для перевезення.

115. Доступ до зон контролю на безпеку багажу, його сортування, накопичення та перевантаження (стерильні зони, зони обмеженого доступу, що охороняються, та критичні частини таких зон) дозволяється лише особам, яким надано дозвіл на перебування у відповідній зоні.

Працівники, які працюють у зазначених зонах, повинні не допускати до них сторонніх осіб та повідомляти про факти спроб проникнути до таких зон своєму керівництву та уповноваженому працівникові служби авіаційної безпеки.

116. Багаж доставляється на борт повітряного судна після здійснення догляду. У разі надходження інформації про неналежне здійснення догляду багаж може бути вивантажений для проведення повторного контролю на безпеку, в тому числі у транзитному аеропорту.

117. Зареєстрований багаж особи, яка не приймається до перевезення з міркувань безпеки або внаслідок відмови такої особи у проходженні контролю на безпеку, підлягає вивантаженню.

Уповноважена особа суб’єкта авіаційної діяльності зобов’язана повідомити про такого пасажира органу внутрішніх справ в аеропорту (органу доходів і зборів та органу охорони державного кордону - у разі здійснення міжнародного перевезення).

118. Експлуатанти мають право перевозити у багажному відсіку повітряного судна несупроводжуваний багаж, відокремлений від пасажира або члена екіпажу з причин, які не залежать від них, у тому числі через погодні умови, технічні або інші види затримок, засилання багажу, лише після проведення догляду такого багажу, а у разі потреби - здійснення ручного контролю на безпеку.

119. У кожному аеропорту створюються умови для зберігання засланого, незапитаного, невпізнаного багажу на період, установлений для його досилання, запитання або знищення. Такий багаж перед його розміщенням у приміщенні для зберігання повинен пройти догляд, а у разі потреби - ручний контроль на безпеку. У разі якщо такий багаж перебуває під митним контролем, під час його обробки враховуються вимоги законодавства України з питань державної митної справи.

Засланий, незапитаний, невпізнаний багаж, крім багажу, що перебуває під митним контролем, може зберігатися не більш як 60 діб, після чого він підлягає знищенню, про що складається акт установленої форми.

120. Багаж трансферних пасажирів, який перевозиться у вантажних відсіках, підлягає догляду так само, як і багаж пасажирів, для яких це перший пункт посадки, якщо інше не визначено уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

121. Вантаж та пошта, призначені для перевезення пасажирськими рейсами, підлягають обов’язковому догляду, а у разі потреби - ручному контролю на безпеку до завантаження їх на борт повітряного судна. Вантаж та пошта, призначені для перевезення пасажирськими рейсами, до яких не застосовувався догляд, не приймаються до перевезення та завантаження на борт повітряного судна.

Заходи контролю на безпеку вантажу та пошти, призначених для перевезення вантажними рейсами, визначаються на підставі результатів оцінки рівня загрози та ризиків, яку проводить уповноважений орган з питань цивільної авіації. У будь-якому разі проводяться, зокрема, перевірка перевізних документів, фізичний огляд стану упаковки та визначення зареєстрованих агентів та/або відомих вантажовідправників. У разі можливості здійснюється догляд вантажу та пошти за допомогою спеціальних технічних засобів контролю на безпеку. За необхідності можуть залучатися біосенсори.

122. Експлуатанти не приймають до повітряних перевезень вантаж чи пошту, якщо застосування догляду чи інших заходів контролю на безпеку щодо вантажу та пошти не передбачено і не підтверджено зареєстрованим агентом чи організацією, затвердженою уповноваженим органом з питань цивільної авіації. Такі вантаж та пошта підлягають догляду.

Після догляду та взяття на облік вантажу та пошті присвоюється статус безпеки, який в електронному або письмовому вигляді супроводжує переміщення вантажу та пошти в межах захищеного ланцюга поставок.

Стосовно вантажу та пошти з високим ступенем ризику застосовуються додаткові заходи авіаційної безпеки з метою належного зниження рівня пов’язаних з ними загроз.

123. Трансферний вантаж та пошта, призначені для повітряних перевезень, повинні пройти відповідний контроль на безпеку перед завантаженням на борт повітряного судна.

Уповноважений орган з питань цивільної авіації може запровадити спеціальні процедури для підтвердження того, що трансферний вантаж та пошта, які прибувають до аеропортів України, пройшли відповідний контроль на безпеку.

124. Сертифікація та затвердження зареєстрованих агентів, відомих вантажовідправників здійснюється уповноваженим органом з питань цивільної авіації за поданням експлуатантів та аеропортів.

125. Зареєстрований агент, відомий вантажовідправник визначає особу у своєму керівному складі, яка відповідає за забезпечення авіаційної безпеки. Призначення такої особи погоджується з уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

126. Оператори поштового зв’язку, які працюють в Україні, забезпечують встановлення в місцях міжнародного поштового обміну відповідного обладнання для здійснення догляду поштових відправлень, а також несуть відповідальність за їх безпеку.

127. Вантаж, кур’єрські та поштові відправлення, відправлення міжнародної прискореної пошти для запобігання вкладенню зброї, вибухових пристроїв та інших небезпечних предметів повинні оброблятися та зберігатися у захищених приміщеннях.

У зазначених приміщеннях визначаються контрольована та неконтрольована зони, зона обмеженого доступу, що охороняється, критичні частини такої зони та стерильні зони.

З метою запобігання доступу до таких зон сторонніх осіб запроваджується пропускний режим, а у зонах обмеженого доступу, що охороняються, - також контроль на безпеку.

Після догляду вантажу, кур’єрських та поштових відправлень забезпечується їх захист від несанкціонованого доступу до моменту вильоту повітряного судна, в яке вони завантажуються.

128. У разі підвищення рівня загрози супроводження пасажирів, багажу та вантажу, кур’єрських та поштових відправлень у зоні обмеженого доступу, що охороняється, здійснюється працівниками служб авіаційної безпеки та/або органів внутрішніх справ, якщо такі функції покладені на зазначені органи на підставі договору, укладеного із суб’єктом авіаційної діяльності, та/або уповноваженими особами експлуатанта.

Процес супроводження повинен бути безперервним, забезпечувати надійне відокремлення пасажирів, які пройшли контроль на безпеку, від їх багажу, а також від пасажирів інших рейсів та осіб, які за своїми функціональними обов’язками не повинні з ними контактувати.

129. Експлуатанти та аеропорти включають до своїх програм авіаційної безпеки і здійснюють відповідні процедури та заходи контролю на безпеку з метою запобігання розміщенню зброї, вибухових та інших небезпечних пристроїв у бортхарчуванні, бортприпасах та супутніх засобах.

Суб’єкти наземного обслуговування, які виробляють бортхарчування (кейтерингові компанії) як у контрольованій зоні аеропорту, так і за її межами, розробляють програми авіаційної безпеки, в яких визначають та на практиці здійснюють належні процедури та заходи контролю на безпеку для запобігання несанкціонованому доступу на територію їх підприємств і розміщенню зброї, вибухових та інших небезпечних пристроїв і речовин (наприклад, отруйних) у бортхарчуванні та бортприпасах.

Розташовані за межами зони обмеженого доступу, що охороняється, аеропорту кейтерингові компанії забезпечують охорону бортхарчування від несанкціонованого доступу на ділянці від пункту приготування бортхарчування до зони обмеженого доступу, що охороняється, аеропорту.

130. У разі виконання суб’єктами авіаційної діяльності авіації загального призначення та суб’єктами авіаційної діяльності, що виконують авіаційні роботи, а також фізичною особою - експлуатантом повітряного судна польотів з аеропорту (аеродрому) цивільної авіації забезпечення авіаційної безпеки таких суб’єктів авіаційної діяльності здійснюється на загальних підставах, передбачених для комерційної авіації відповідно до вимог цієї Програми та програми авіаційної безпеки аеропорту (аеродрому). Пілоти, пасажири, їхня ручна поклажа та багаж, вантаж проходять контроль на безпеку на загальних підставах, крім осіб, визначених пунктом 96 цієї Програми.

131. У разі виконання польоту із злітно-посадкового майданчика, майданчика для виконання авіахімробіт або іншого майданчика, зокрема підібраного з повітря, до аеропорту (аеродрому), з якого здійснюються комерційні перевезення авіаційного транспорту, суб’єкт авіаційної діяльності авіації загального призначення, суб’єкт авіаційної діяльності, що виконує авіаційні роботи, та фізична особа - експлуатант повітряного судна повинні виконати процедури огляду повітряного судна з метою виявлення сторонніх предметів, ідентифікації пасажирів та забезпечити здійснення контролю на безпеку їхньої ручної поклажі та багажу персоналом, який пройшов відповідне навчання.

Після прибуття на аеродром повітряне судно розташовується на окремій стоянці для повітряних суден авіації загального призначення, члени екіпажу разом із працівниками служби авіаційної безпеки аеропорту (аеродрому) здійснюють догляд повітряного судна. Лише після цього повітряне судно може виконувати польоти до інших аналогічних аеропортів (аеродромів) або бути прийняте під охорону.

Пасажири зазначеного повітряного судна прямують до виходу з контрольованої зони на загальних підставах. Подальший політ пасажирів та членів екіпажу на такому або іншому повітряному судні можливий лише після проходження догляду.

Розділ IX
ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ ВІД АКТІВ НЕЗАКОННОГО ВТРУЧАННЯ

132. Суб’єкти авіаційної діяльності використовують такі технічні засоби забезпечення безпеки:

1) обладнання для захисту від проникнення до контрольованої зони та зон обмеженого доступу:

захисні огорожі;

контрольно-пропускні пункти;

автоматизовані системи контролю доступу;

кодові замки, відеодомофони тощо;

інше обладнання;

2) обладнання для виявлення, запобігання підготовці та фіксації скоєння актів незаконного втручання:

сигналізацію, що спрацьовує у разі несанкціонованого проникнення через захисні огорожі;

охоронну сигналізацію доступу в приміщення;

замкнуту телевізійну систему відеоспостереження;

інше обладнання;

3) обладнання для здійснення контролю на безпеку:

рентгенотелевізійні інтроскопи;

стаціонарні металошукачі;

портативні (ручні) металодетектори;

детектори вибухових речовин, у тому числі детектори вибухових та небезпечних рідин;

багаторівневі автоматизовані системи виявлення вибухових речовин та пристроїв;

сканери для здійснення контролю осіб;

симуляційні камери;

інші технічні засоби контролю на безпеку, у тому числі новітні;

4) обладнання для знешкодження небезпечних предметів та речовин:

захисні укриття з насипом для знешкодження вибухонебезпечних предметів і речовин;

нейтралізатори вибуху;

інше обладнання;

5) допоміжне обладнання та засоби:

засоби зв’язку (стаціонарні телефонні апарати з визначенням номера абонента, переносні та стаціонарні радіостанції, засоби мобільного зв’язку тощо);

автомобільний транспорт високої прохідності, обладнаний стаціонарними радіостанціями;

інші засоби.

133. Уповноважений орган з питань цивільної авіації з метою запобігання використанню недоброякісної продукції для забезпечення цивільної авіації від актів незаконного втручання:

розробляє державні та галузеві стандарти і технічні умови на спеціальні технічні засоби контролю на безпеку, вносить зміни до нормативно-правових актів відповідно до законодавства;

проводить сертифікацію технічних засобів забезпечення безпеки, визначених у абзаці четвертому підпункту 1, абзаці другому підпункту 2 та підпункті 3 пункту 132 цієї Програми;

проводить випробування інших технічних засобів забезпечення авіаційної безпеки цивільної авіації від актів незаконного втручання.

134. Суб’єкти авіаційної діяльності мають право придбавати та експлуатувати технічні засоби та обладнання забезпечення безпеки лише тих виробників, що мають сертифікати відповідності на таке обладнання, видані уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Перелік зазначених виробників і моделей обладнання доводиться до відома заінтересованих суб’єктів авіаційної діяльності уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Ввезення для застосування з-за кордону обладнання для забезпечення безпеки цивільної авіації, що не виробляється в Україні, можливе лише за наявності сертифіката відповідності.

135. Рентгенівське обладнання для контролю на безпеку застосовується відповідно до норм радіаційної безпеки.

136. Засоби вимірювальної техніки для обслуговування обладнання з метою забезпечення безпеки підлягають випробуванню акредитованою метрологічною службою (лабораторією) згідно з вимогами законодавства України.

137. Суб’єкти авіаційної діяльності та уповноважений орган з питань цивільної авіації в інтересах безпеки авіації можуть закуповувати в єдиного виконавця (виробника) технічні засоби забезпечення безпеки з урахуванням обладнання, яке вже експлуатується.

Істотні умови договорів купівлі-продажу обладнання для забезпечення безпеки цивільної авіації повинні містити умови сервісного обслуговування такого обладнання, підготовки технічного персоналу з його обслуговування та експлуатації.

138. Відомості про мінімальні та максимальні рівні спрацьовування сигналізації стаціонарного металодетектора арочного типу, а також чутливість обладнання для забезпечення безпеки цивільної авіації повинні наводитися у правилах експлуатації такого обладнання та встановлюватися з використанням контрольно-перевірочних засобів.

У разі відсутності зазначених правил обладнання не може бути прийняте до експлуатації.

Підвищення або зниження рівня чутливості зазначеного обладнання повинне обумовлюватися встановленим рівнем загрози.

139. Суб’єкти авіаційної діяльності включають до своїх програм авіаційної безпеки відомості про технічні засоби забезпечення безпеки цивільної авіації, що використовуються, а також про методи і періодичність їх перевірок.

З метою тестування технічних засобів для здійснення контролю на безпеку суб’єкти авіаційної діяльності повинні використовувати стандартний тестовий набір.

140. Обладнання, що використовується для забезпечення безпеки цивільної авіації, експлуатується відповідно до вимог інструкцій і правил, розроблених виробником такого обладнання та затверджених уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

141. Суб’єкти авіаційної діяльності, що використовують технічні засоби контролю на безпеку, зобов’язані складати графіки їх профілактичного технічного обслуговування та ремонту і мати сертифікований персонал для їх проведення.

Розділ X
НАБІР, ВІДБІР ТА ПІДГОТОВКА З АВІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ПЕРСОНАЛУ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ, ЩО ЗАДІЯНІ ДО ВИКОНАННЯ ЦІЄЇ ПРОГРАМИ

142. З метою ефективного визначення засад впровадження та здійснення заходів захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання всіма органами, задіяними у забезпеченні виконання цієї Програми, уповноважений орган з питань цивільної авіації організовує розроблення, реалізацію виконання та здійснення контролю за виконанням Програми підготовки з авіаційної безпеки персоналу (далі - Програма підготовки з авіаційної безпеки), яка затверджується в установленому порядку.

143. З метою якісної, своєчасної підготовки та перепідготовки з авіаційної безпеки персоналу юридичні особи, які задіяні у виконанні цієї Програми, розробляють та впроваджують щорічні програми підготовки персоналу.

На підставі таких програм кожна юридична особа забезпечує своєчасне навчання свого персоналу в навчальних закладах (центрах) з авіаційної безпеки, у тому числі іноземних, що мають сертифікат, виданий або визнаний уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

144. Вимоги до персоналу суб’єктів авіаційної діяльності, який працює у сфері забезпечення авіаційної безпеки, стосовно його загальної і спеціальної освіти, віку, набутого досвіду та стану здоров’я, кваліфікаційних вимог визначаються Програмою підготовки з авіаційної безпеки.

З метою ефективного підбору персоналу, якому надається право перебування без супроводження у контрольованій зоні аеропорту, уповноважені особи суб’єктів авіаційної діяльності, відповідальні за підбір такого персоналу, зобов’язані організувати перевірку кандидатів у порядку, визначеному Програмою підготовки з авіаційної безпеки:

за попереднім місцем роботи чи навчання;

за місцем проживання (у тому числі через правоохоронні органи);

правоохоронні органи надають відомості про наявність судимості, відгуки з попереднього місця роботи, місця проживання;

за станом здоров’я;

у пунктах наркологічного контролю.

Зібрана інформація є інформацією для службового користування, зберігається та використовується відповідно до норм та правил роботи з документами для службового користування.

Перевірка проводиться до надання права доступу до контрольованої зони.

145. Рішення про допуск до роботи, пов’язаної з виконанням функцій щодо забезпечення авіаційної безпеки, приймається керівником суб’єкта авіаційної діяльності після проходження кандидатом на роботу навчання з авіаційної безпеки та отримання сертифіката з авіаційної безпеки за профілем роботи.

Підставами для відмови у прийнятті на роботу або звільнення із займаної посади є, зокрема, факти участі особи у скоєнні кримінальних правопорушень, наявність судимості (погашеної або непогашеної), психічного захворювання, наркозалежності або невиконання правил перебування у контрольованій зоні аеропорту, зонах митного чи прикордонного контролю.

146. Сертифікація навчальних закладів (центрів), які проводять підготовку та перепідготовку персоналу з питань авіаційної безпеки, персоналу, який здійснює контроль на безпеку, а також підготовку, перепідготовку та сертифікацію інструкторів, які здійснюють навчання з авіаційної безпеки, провадиться згідно з Правилами сертифікації навчальних закладів та персоналу з авіаційної безпеки, які розробляються уповноваженим органом з питань цивільної авіації та затверджуються в установленому законодавством порядку.

147. Навчальні програми, які використовуються сертифікованими навчальними закладами (центрами) під час підготовки та перепідготовки у сфері авіаційної безпеки, затверджуються уповноваженим органом з питань цивільної авіації. Розроблення таких програм покладається на сертифікованих уповноваженим органом з питань цивільної авіації інструкторів, які здійснюють навчання з авіаційної безпеки. Вимоги до програм підготовки визначаються Програмою підготовки з авіаційної безпеки.

148. Навчальні програми, які не затверджені уповноваженим органом з питань цивільної авіації, не можуть використовуватися під час навчання.

Персонал, який не має чинного сертифіката з авіаційної безпеки за профілем основної роботи, не може бути допущений до виконання робіт.

Навчальні заклади з підготовки з авіаційної безпеки ведуть облік осіб, які пройшли навчання, із зазначенням строків та результатів навчання і звітують про результати навчання перед уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

149. Уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює контроль та надає допомогу під час проведення навчальними закладами семінарів і курсів з питань авіаційної безпеки.

150. З метою визначення рівня підготовки персоналу з питань авіаційної безпеки уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює перевірку відповідності організації та проведення навчального процесу затвердженим програмам.

151. У разі якщо уповноважений орган з питань цивільної авіації має обґрунтовані підстави вважати незадовільним рівень викладання інструкторами предмета з мотивів недостатнього рівня компетентності, він має право анулювати затверджений курс або вжити заходів для зупинення діяльності такого інструктора. Такі підстави зазначаються у Програмі підготовки з авіаційної безпеки.

152. Керівник суб’єкта авіаційної діяльності відповідає за проведення навчальних курсів з ознайомлення з питаннями авіаційної безпеки всіх осіб, які працюють у цьому суб’єкті та які до цього не проходили курси підготовки з авіаційної безпеки.

153. Уповноважений орган з питань цивільної авіації здійснює обмін інформацією з Міжнародною організацією цивільної авіації, іншими міжнародними організаціями та державами, що домовляються під час розроблення програм підготовки у сфері авіаційної безпеки.

154. Персонал суб’єктів авіаційної діяльності авіації загального призначення, що експлуатують повітряні судна злітною вагою понад 5700 кілограмів, та суб’єктів авіаційної діяльності, що виконують авіаційні роботи, причетний до захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання, повинен проходити регулярну підготовку з питань авіаційної безпеки у сертифікованих навчальних закладах (центрах) згідно з Програмою підготовки з авіаційної безпеки.

Розділ XI
КООРДИНАЦІЯ ДІЙ У РАЗІ ВИНИКНЕННЯ КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ

155. Інформація про спробу скоєння або скоєння акту незаконного втручання невідкладно подається правоохоронним органам та у разі, якщо є спроби скоєння акту або скоєно акт у міжнародному аеропорту, - органу доходів і зборів згідно із схемою оповіщення, яка розробляється кожним суб’єктом авіаційної діяльності та погоджується:

аеропортами, експлуатантами, провайдерами аеронавігаційного обслуговування - з регіональними органами Служби безпеки України, органами внутрішніх справ за місцем розташування, а міжнародними аеропортами - також з органом охорони державного кордону та органом доходів і зборів, у зоні відповідальності якого перебуває пункт пропуску;

суб’єктами наземного обслуговування - з аеропортами за місцем виробничої діяльності.

156. У разі отримання інформації про можливість скоєння акту незаконного втручання щодо цивільного повітряного судна уповноважений орган з питань цивільної авіації запроваджує додаткові заходи, що передбачають охорону та догляд такого повітряного судна, якщо воно ще перебуває на землі, і в разі можливості своєчасно надсилає відповідним адміністраціям аеропортів та органів обслуговування повітряного руху заінтересованих держав повідомлення про прибуття такого повітряного судна, якщо воно вже вилетіло.

157. У разі наявності інформації про можливість скоєння акту незаконного втручання щодо цивільного повітряного судна суб’єкт авіаційної діяльності, який експлуатує це повітряне судно, у взаємодії з аеропортом, в якому перебуває таке повітряне судно, забезпечує проведення спеціального догляду такого повітряного судна з метою виявлення прихованої зброї, вибухових речовин або інших небезпечних пристроїв, предметів чи речовин.

158. На території України заходи щодо припинення акту незаконного втручання, запобігання можливим негативним наслідкам здійснюються згідно з вимогами законодавства. Безпосередньо врегулювання кризової ситуації здійснюється під керівництвом Служби безпеки України або Міністерства внутрішніх справ України у межах їхніх повноважень згідно з відповідними планами.

159. Кожний суб’єкт авіаційної діяльності, задіяний під час врегулювання кризової ситуації, розробляє план своєї участі.

160. У плані зазначаються керівники операції, склад керівного штабу, кількість особового складу від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, суб’єктів авіаційної діяльності, що залучаються до операції, необхідне обладнання і засоби зв’язку, функції відповідних підрозділів та порядок їх дій за етапами операції. Окремими розділами визначається залучення аварійно-рятувальних сил і засобів до ліквідації можливих наслідків кризової ситуації та місце розташування представників засобів масової інформації.

161. У разі вчинення акту незаконного втручання щодо повітряного судна українського експлуатанта на території іншої держави або повітряного судна експлуатанта іншої держави на території України відповідна сторона керується положеннями як національного, так і міжнародного законодавства.

162. З метою визначення ефективності планів, призначених для врегулювання кризових ситуацій, і підтримання практичних навичок керування діями у відповідь на вчинення актів незаконного втручання проводяться практичні заняття, які є формою спільної підготовки підрозділів заінтересованих юридичних осіб.

Відповідальними за підготовку і проведення практичних занять є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, зазначені у плані дій у відповідь на вчинення актів незаконного втручання, в частині, що їх стосується.

163. Керівники суб’єктів авіаційної діяльності несуть відповідальність за підготовку персоналу суб’єктів авіаційної діяльності, які вони очолюють, до дій, що вчиняються у відповідь у разі спроби скоєння або скоєння акту незаконного втручання.

164. Уповноважений орган з питань цивільної авіації в межах своїх повноважень вживає необхідних заходів для забезпечення безпеки пасажирів та членів екіпажу повітряного судна, яке зазнало акту незаконного втручання, під час їх перебування на землі доти, доки вони не зможуть продовжити виконувати свій політ.

165. Уповноважений орган з питань цивільної авіації збирає всю необхідну інформацію про політ повітряного судна, яке зазнало акту незаконного втручання, та подає отриману інформацію всім іншим державам, у межах юрисдикції яких перебувають відповідні органи обслуговування повітряного руху, в тому числі органи в аеропорту відомого або ймовірного пункту призначення, для того, щоб своєчасно вжити необхідних заходів безпеки на повітряних лініях, а також у відомому або ймовірному пункті приземлення повітряного судна.

166. Уповноважений орган з питань цивільної авіації надає повітряному судну, що зазнав акту незаконного втручання, допомогу, включаючи забезпечення аеронавігаційного обслуговування повітряного руху та видачу дозволу на посадку, залежно від обставин.

167. Уповноважений орган з питань цивільної авіації у взаємодії з іншими органами виконавчої влади вживає заходів для того, щоб повітряне судно, яке зазнало акту незаконного втручання та здійснило посадку на території України, було затримано на землі, якщо його виліт не пов’язаний з нагальною потребою забезпечення життя людей.

Під час здійснення зазначених заходів слід враховувати, що подальше продовження польоту пов’язане із серйозною небезпекою.

168. У разі якщо іноземне повітряне судно, яке зазнало акту незаконного втручання, здійснило посадку на території України, уповноважений орган з питань цивільної авіації якнайшвидше повідомляє про здійснення посадки таким повітряним судном державі, в якій зареєстровано таке повітряне судно, державі, яка є експлуатантом, а також державам, громадяни яких загинули або отримали тілесні ушкодження, були захоплені в якості заручників або за наявною інформацією перебувають на борту повітряного судна, та надає якнайшвидше таким державам іншу необхідну інформацію.

Уповноважений орган з питань цивільної авіації також невідкладно інформує інші держави, з якими є спільний авіаційний простір, у разі:

захоплення повітряного судна на землі або у повітряному просторі України;

приземлення захопленого повітряного судна на території України;

якщо захоплене повітряне судно залишило територію України.

169. У разі вчинення акту незаконного втручання уповноважений орган з питань цивільної авіації готує та передає до Міжнародної організації цивільної авіації:

термінове сповіщення про акт незаконного втручання з урахуванням вимог абзацу першого пункту 168 цієї Програми;

остаточне сповіщення про акт незаконного втручання у найкоротший строк після врегулювання кризової ситуації.

170. Після врегулювання кризової ситуації командир та члени екіпажу повітряного судна, щодо якого була вчинена спроба або акт незаконного втручання, письмово інформують керівника суб’єкта авіаційної діяльності про заходи, вжиті для запобігання або ліквідації наслідків такого акту.

Керівник суб’єкта авіаційної діяльності подає до уповноваженого органу з питань цивільної авіації повну інформацію про вчинення або спробу вчинення акту незаконного втручання.

171. Керівник штабу з урегулювання кризової ситуації призначає особу, відповідальну за надання інформації засобам масової інформації. Іншим членам штабу та учасникам операції забороняється спілкування із представниками засобів масової інформації.

Усі запити засобів масової інформації передаються та обробляються відповідальною за надання їм інформації особою. Зазначена особа готує та надає за погодженням з керівником штабу відповіді представникам засобів масової інформації, проводить у разі потреби прес-конференції.

172. Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, забезпечують у межах своїх повноважень наявність уповноваженого і спеціально навченого персоналу, що перебуває в постійній готовності для використання його в аеропортах, які обслуговують цивільну авіацію, з метою надання допомоги в боротьбі з передбачуваними або фактичними актами незаконного втручання, вжиття заходів для перевірки, знешкодження та у разі потреби ліквідації підозрілих небезпечних пристроїв або інших потенційних джерел небезпеки в аеропортах.

Розділ XII
ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ ВІД КІБЕРЗАГРОЗ

173. З метою захисту цивільної авіації від кіберзагроз уповноважений орган з питань цивільної авіації:

визначає пріоритети у сфері протидії кіберзагрозам цивільної авіації;

здійснює державний нагляд за станом захисту критично важливих інформаційних авіаційних систем суб’єктами авіаційної діяльності від кіберзагроз цивільній авіації;

під час оцінки рівня загрози цивільній авіації від кіберзагроз враховує стан захисту критично важливих інформаційних авіаційних систем та зв’язних технологій суб’єктами авіаційної діяльності;

погоджує перелік критично важливих інформаційних авіаційних систем; проводить їх ідентифікацію, збір, узагальнення та облік даних;

впроваджує систему відбору, перевірки та підготовки фахівців з питань протидії кіберзагрозам цивільній авіації.

174. Суб’єкти авіаційної діяльності для протидії кіберзагрозам цивільній авіації:

визначають перелік критично важливих інформаційних авіаційних систем, що використовуються суб’єктом авіаційної діяльності, втручання в роботу яких прирівнюється до акту незаконного втручання, та подають його на затвердження уповноваженого органу з питань цивільної авіації;

розробляють і створюють моделі загроз для кожної критично важливої інформаційної авіаційної системи, погоджують такі моделі з уповноваженим органом з питань цивільної авіації;

забезпечують технічний захист кожної з критично важливих інформаційних авіаційних систем;

запроваджують контроль за ефективністю здійснення заходів щодо захисту та у разі необхідності застосовують додаткові заходи безпеки.

Розділ XIII
ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАХИЩЕНОСТІ СУБ’ЄКТІВ АВІАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВІД АКТІВ НЕЗАКОННОГО ВТРУЧАННЯ

175. З метою здійснення контролю за дотриманням вимог цієї Програми уповноважений орган з питань цивільної авіації спільно з іншими державними органами, задіяними у забезпеченні виконання цієї Програми, розробляє та виконує Державну програму контролю якості забезпечення авіаційної безпеки цивільної авіації.

176. Для визначення рівня захищеності цивільної авіації від актів незаконного втручання, підготовки персоналу до дій у разі вчинення акту незаконного втручання, оперативного та ефективного усунення виявлених недоліків та вжиття додаткових заходів захисту, що відповідають характеру і рівню загрози цивільній авіації, уповноважений орган з питань цивільної авіації проводить на регулярній основі планові, позапланові перевірки стану авіаційної безпеки, а також ситуаційні експерименти, випробування, огляди, спостереження.

Державні органи, задіяні у забезпеченні виконання цієї Програми, розробляють плани та проводять перевірки забезпечення авіаційної безпеки своїми органами, які працюють в аеропорту, згідно з вимогами Державної програми контролю якості забезпечення авіаційної безпеки цивільної авіації.

Суб’єкти авіаційної діяльності розробляють та впроваджують програми контролю якості авіаційної безпеки суб’єктів авіаційної діяльності відповідно до вимог Державної програми контролю якості забезпечення авіаційної безпеки цивільної авіації.

177. Планові перевірки поділяються на сертифікаційні та міжсертифікаційні.

Кожний суб’єкт авіаційної діяльності підлягає плановій перевірці не більше одного разу на рік, якщо інше не визначено умовами видачі сертифіката.

Планові перевірки проводяться з метою детального вивчення стану забезпечення авіаційної безпеки та встановлення відповідності системи авіаційної безпеки чинним стандартам. Про такі перевірки суб’єкта повідомляють у строки, визначені законодавством.

Позапланові перевірки (інспекції) здійснюються у разі надходження інформації про зниження у суб’єкта авіаційної діяльності рівня захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання або невідповідності рівня захисту рівню загрози, а також на вмотивований запит правоохоронного органу.

Позапланова перевірка проводиться у рамках конкретних видів діяльності або частини забезпечення авіаційної безпеки суб’єктом авіаційної діяльності. Позапланові перевірки можуть проводитися без попереднього повідомлення та включати ситуаційні експерименти, випробування, огляди, спостереження.

Ситуаційні експерименти проводяться з метою здійснення випробувальних заходів авіаційної безпеки та є імітацією спроби скоєння акту незаконного втручання, можуть проводитися гласно і негласно.

Огляд стану авіаційної безпеки полягає в оцінці потреб системи безпеки і призначений для виявлення вразливих місць, які можуть бути використані для вчинення акту незаконного втручання, і для підготовки рекомендацій щодо усунення недоліків. Огляд проводиться кожного разу, коли наявність загрози обумовлює необхідність підвищення рівня безпеки для нейтралізації різних ризиків, яким можуть піддаватися конкретні суб’єкти авіаційної діяльності.

Огляди можуть проводитися у вигляді цільової оцінки та загальної оцінки стану заходів безпеки.

Спостереження проводиться з метою збору інформації шляхом безпосередньої реєстрації дій працівників суб’єктів авіаційної діяльності, подій, явищ і процесів, що відбуваються в певних умовах, з метою з’ясування їх відповідності законодавству з авіаційної безпеки.

Порядок проведення планових, позапланових перевірок стану авіаційної безпеки, а також ситуаційних експериментів, випробувань, оглядів, спостережень установлюється Державною програмою контролю якості забезпечення авіаційної безпеки цивільної авіації, іншими нормативно-правовими актами з питань цивільної авіації.

178. Уповноважений орган з питань цивільної авіації може залучати до проведення перевірок, ситуаційних експериментів, випробувань досвідчених працівників служб авіаційної безпеки інших аеропортів, експлуатантів, працівників правоохоронних органів, а також спеціалістів і незалежних експертів. Такі особи мають пройти навчання відповідно до Програми підготовки з авіаційної безпеки.

179. За результатами перевірок, ситуаційних експериментів, випробувань, оглядів, спостережень складаються акти з викладенням виявлених недоліків, пропозиціями та строком їх усунення.

180. Уповноважений орган з цивільної авіації згідно із законодавством застосовує санкції до суб’єктів авіаційної діяльності та фізичних осіб, які порушують вимоги законодавства з питань авіаційної безпеки.

181. Керівники суб’єктів авіаційної діяльності на підставі розроблених програм контролю якості авіаційної безпеки своїх підприємств організовують розроблення планів та проведення перевірок стану забезпечення авіаційної безпеки. За результатами перевірок складаються акти з визначенням недоліків, заходів щодо їх усунення, строків усунення недоліків та відповідальних за їх усунення.

Такі перевірки проводять спеціально підготовлені інспектори з нагляду за станом авіаційної безпеки цивільної авіації та особи, уповноважені на проведення перевірок, які безпосередньо підпорядковуються керівникові суб’єкта авіаційної діяльності або його заступникові з авіаційної безпеки. Атестація кандидата в інспектори здійснюється комісією уповноваженого органу з питань цивільної авіації, яку очолює керівник його структурного підрозділу з авіаційної безпеки.



вгору