Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу Української РСР
Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 23.03.19771848-IX
Документ 1848-09, перша редакція — Редакція від 23.03.1977
( Увага! Це не поточна редакція документу. Перейти до поточної? )

                                                          
У К А З
ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Про внесення змін і доповнень до Кримінального
кодексу Української РСР
(Відомості ВВР, 1977 р., N 14, ст. 128)

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 8 лютого
1977 року "Про внесення змін і доповнень до кримінального
законодавства Союзу РСР" і від 15 лютого 1977 року "Про доповнення
Основ кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік
статтею 39-1" Президія Верховної Ради Української РСР ( 2001-05,
2002-05 ) п о с т а н о в л я є:
I. Внести до Кримінального кодексу Української РСР такі зміни
і доповнення:
1. Статті 25, 51, 52 і 52-1 Кодексу викласти в такій
редакції:
"С т а т т я 25. Позбавлення волі
Позбавлення волі встановлюється на строк від трьох місяців до
десяти років, а за особливо тяжкі злочини, за злочини, що
спричинили особливо тяжкі наслідки, і для особливо небезпечних
рецидивістів у випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і
цим Кодексом, - не більше п'ятнадцяти років.
При призначенні покарання особі, яка не досягла до вчинення
злочину вісімнадцятирічного віку, строк позбавлення волі не може
перевищувати десяти років.
Відбування покарання у вигляді позбавлення волі за вироком
суду призначається у виправно-трудових колоніях-поселеннях для
осіб, що вчинили злочини з необережності, колоніях загального,
посиленого, суворого і особливого режимів або в тюрьмі, а також у
виховно-трудових колоніях загального і посиленого режимів.
Відбування покарання у виправно-трудових колоніях
призначається чоловікам:
засуджуваним уперше до позбавлення волі на строк не більше
п'яти років за злочини, вчинені з необережності, - у
колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочин з необережності;
засуджуваним уперше до позбавлення волі за умисні злочини,
які не є тяжкими, або засуджуваним уперше до позбавлення волі на
строк не більше трьох років за тяжкі злочини, а також засуджуваним
уперше до позбавлення волі на строк понад п'ять років за злочини,
вчинені з необережності, - у колоніях загального режиму;
засудженим уперше до позбавлення волі на строк понад три роки
за тяжкі злочини - у колоніях посиленого режиму;
засуджуваним за особливо небезпечні державні злочини або тим,
що раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі, - у
колоніях суворого режиму;
визнаним особливо небезпечними рецидивістами - у колоніях
особливого режиму.
Засуджуваним до позбавлення волі жінкам відбування покарання
у виправно-трудових колоніях призначається: визнаним особливо
небезпечними рецидивістками, а також засуджуваним за особливо
небезпечні державні злочини - у колоніях суворого режиму;
засуджуваним уперше на строк не більше п'яти років за злочини,
вчинені з необережності, - у колоніях-поселеннях для осіб, що
вчинили злочини з необережності; іншим засуджуваним до позбавлення
волі жінкам - у колоніях загального режиму.
Відбування покарання у виховно-трудових колоніях
призначається:
неповнолітнім чоловічої статі, засуджуваним уперше до
позбавлення волі за злочини, які не є тяжкими, або засуджуваним
уперше до позбавлення волі на строк не більше трьох років за тяжкі
злочини, а також неповнолітнім жіночої статі - у колоніях
загального режиму;
неповнолітнім чоловічої статі, які раніше відбували покарання
у вигляді позбавляння волі, а також засуджуваним до позбавленням
волі на строк понад три роки за тяжкі злочини,- у колоніях
посиленого режиму;
Залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки
вчиненого злочину, особи винного та інших обставин справи суд, із
зазначенням мотивів прийнятого рішення, може призначити відбування
позбавлення волі засудженим уперше до позбавлення волі на строк не
більше десяти років за злочини, вчинені з необережності, у
колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочини з необережності;
засудженим, не визнаним особливо небезпечними рецидивістами, - у
виправно-трудових колоніях будь-якого виду, крім колоній
особливого режиму, а засудженим неповнолітнім чоловічої статі - у
виховно-трудових колоніях загального режиму замість колоній
посиленого режиму.
Позбавлення волі у вигляді ув'язнення в тюрмі на весь строк
покарання або частину його може бути призначено:
особливо небезпечним рецидивістам;
особам, які по досягненні вісімнадцятирічного віку вчинили
особливо небезпечні державні злочини;
особам, які по досягненні вісімнадцятирічного віку вчинили
інші тяжкі злочини і засуджуються за них до позбавлення волі на
строк понад п'ять років.
Зміна призначеного засудженому виду виправно-трудової
установи провадиться судом за підставами і в порядку, які
встановлені законодавством Союзу РСР і Української РСР";
"С т а т т я 51. Звільнення від кримінальної відповідальності
з застосуванням заходів адміністративного
або громадського впливу
"Особу, яка вчинила злочин, що не являє великої суспільної
небезпеки, може бути звільнено від кримінальної відповідальності,
якщо буде визнано, що її виправлення і перевиховання можливе без
застосування кримінального покарання. В цьому разі відповідно до
законодавства Союзу РСР і Української РСР може бути прийнято одне
з таких рішень:
1) про притягнення особи до адміністративної
відповідальності;
2) про передачу матеріалу справи на розгляд товариського
суду;
3) про передачу матеріалів справи на розгляд комісії в
справах неповнолітніх;
4) про передачу особи на поруки громадській організації або
колективові трудящих.
Звільнення від кримінальної відповідальності з притягненням
до адміністративної відповідальності допускається лише в справах
про злочини, за які законом передбачається покарання у вигляді
позбавлення волі на строк не більше одного року або інше більш
м'яке покарання.
Звільнення від кримінальної відповідальності з передачею
матеріалів справи на розгляд товариського суду допускається лише в
разі, якщо особа вчинила злочин уперше.
Звільнення від кримінальної відповідальності з передачею
особи на поруки допускається, якщо вона щиро розкаялася у
вчиненому злочині і від громадської організації або колективу
трудящих надійшло клопотання про передачу їм цієї особи на поруки.
Не може бути передано на поруки особу, яка вдруге вчинила умисний
злочин або раніше передавалася на поруки.
Особа, що вчинила злочин і передана на поруки, може бути
притягнута до кримінальної відповідальності за цей злочин, якщо
вона протягом року не виправдала довір'я колективу, порушила своє
обіцяння виправитись і не підкоряється правилам соціалістичного
співжиття або залишила роботу з метою ухилення від громадського
впливу і якщо, у зв'язку з цим, є рішення громадської організації
чи колективу трудящих про відмову від поручительства.
С т а т т я 52. Умовно-дострокове звільнення від покарання і
заміна покарання більш м'яким
До осіб, засуджених до позбавлення волі, умовно засуджених до
позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, заслання,
вислання, виправних робіт або направлення в дисциплінарний
батальйон, а також до осіб, умовно звільнених з місць позбавлення
волі з обов'язковим залученням до праці відповідно до статті 52-2
цього Кодексу, крім осіб, перелічених у статті 52-1 цього Кодексу,
може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від покарання
або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.
Умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну
невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням може бути
застосовано до засудженого лише в тому разі, коли він зразковою
поведінкою і чесним ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна
невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням
застосовуються судом за місцем відбування покарання засудженим за
спільним поданням органу, який відає виконанням покарання і
спостережної комісії при виконавчому комітеті місцевої Ради
депутатів трудящих, а щодо осіб, умовно засуджених до позбавлення
волі з обов'язковим залученням до праці та умовно-звільнених з
місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, - також
і за спільним поданням адміністрації і громадських організацій за
місцем роботи засудженого. Щодо осіб, які відбувають покарання в
дисциплінарному батальйоні, умовно-дострокове звільнення від
покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким
покаранням застосовуються за поданням командування дисциплінарного
батальйону.
Умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну
невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням може бути
застосовано і після фактичного відбуття засудженим не менше
половини призначеного строку покарання.
До осіб:
1) засуджених за умисний злочин до позбавлення волі на строк
понад три роки;
2) що раніше відбували покарання у місцях позбавлення волі за
умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинили
умисний злочин, за який їх засуджено до позбавлення волі;
3) що вчинили під час відбування покарання у місцях
позбавлення волі умисний злочин, за який їх засуджено до
позбавлення волі, - умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну
невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням може бути
застосовано після фактичного відбуття не менше двох третин
призначеного строку покарання.
До осіб:
1) засуджених за бандитизм (стаття 69); дії, що
дезорганізують роботу виправно-трудових установ (стаття 69-1);
виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів при
обтяжуючих обставинах (стаття 79 частина 2); порушення правил про
валютні операції при обтяжуючих обставинах (стаття 80 частина 2);
розкрадання державного або громадського майна в особливо великих
розмірах (стаття 86-1); розбій з метою заволодіння державним,
громадським майном або особистим майном громадян при обтяжуючих
обставинах (стаття 86 частина 2 і 142 частини 2 та 3);
згвалтування, вчинене групою осіб або таке, що спричинило особливо
тяжкі наслідки, а так само згвалтування неповнолітньої (стаття 117
частина 3); одержання хабара, посередництво в хабарництві або дачу
хабара при обтяжуючих обставинах (статті 168 частина 2, 169
частина 2 і 170 частина 2); посягання на життя працівника міліції
або народного дружинника у зв'язку з їх службовою або громадською
діяльністю по охороні громадського порядку при обтяжуючих
обставинах (стаття 190-1); особливо злісне хуліганство (стаття 206
частина 3); угон повітряного судна (стаття 217-2); розкрадання
вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових речовин
шляхом розбійного нападу (стаття 223 частина 2); виготовлення,
придбання, зберігання, перевозку або пересилку з метою збуту або
збут наркотичних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття 229-1
частина 2); розкрадання наркотичних речовин при обтяжуючих
обставинах (стаття 229-2 частини 2 і 3);
2) що раніше засуджувалися до позбавлення волі за умисний
злочин, до яких було застосовано умовно-дострокове звільнення від
покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким
покаранням, якщо вони до скінчення невідбутого строку покарання
знову вчинили умисний злочин, за який їх засуджено до позбавлення
волі, - умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну
невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням може бути
застосовано після фактичного відбуття не менше трьох чвертей
призначеного строку покарання.
При умовно-достроковому звільненні від покарання або заміні
покарання більш м'яким покаранням засудженого може бути звільнено
також від додаткових покарань у вигляді заслання, вислання,
позбавлення права займати певні посади чи займатися певною
діяльністю.
При заміні невідбутої частини позбавлення волі засланням,
висланням або виправними роботами вони призначаються в межах
строків, установлених законом для цих видів покарання, і не
повинні перевищувати невідбутого строку позбавлення волі.
Застосовуючи умовно-дострокове звільнення від покарання або
заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, суд
може покласти на певний колектив трудящих, за його згодою,
обов'язок по нагляду за умовно-достроково звільненим протягом
невідбутої частини призначеного судом строку покарання чи за
особою, якій невідбуту частину покарання замінено більш м'яким
покаранням, і проведенню з ними виховної роботи.
В разі вчинення особою, до якої було застосовано
умовно-дострокове звільнення, протягом невідбутої частини
покарання умисного злочину, за який вона засуджується до
позбавлення волі, суд призначає їй покарання за правилами,
передбаченими статтею 43 цього Кодексу.
С т а т т я 52-1. Незастосування умовно-дострокового
звільнення від покарання і заміни
покарання більш м'яким
Умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна
невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням не
застосовуються: 1) до особливо небезпечного рецидивіста; 2) до особи, засудженої за особливо небезпечні державні
злочини (статті 56 - 65); 3) до особи, засудженої за умисне вбивство при обтяжуючих
обставинах (статті 93 і 234 пункт "в", а також статті 69, 69-1,
190-1 у випадках, коли передбачені ними діяння поєднані з умисним
вбивством при обтяжуючих обставинах); 4) до особи, якій покарання у вигляді смертної кари замінено
позбавлення волі в порядку помилування або амністії".
2. Доповнити Кодекс статтями 25-1, 46-1, 47-1, 52-1 і 183-1
такого змісту:
"С т а т т я 25-1. Умовне засудження до позбавлення волі з
обов'язковим залученням засудженого до
праці
При призначенні покарання повнолітній працездатній особі,
вперше засуджуваній до позбавлення волі за умисний злочин на строк
до трьох років, а за злочин, вчинений з необережності,- на строк
до п'яти років, суд, враховуючи характер і ступінь суспільної
небезпеки вчиненого злочину, особу винного та інші обставини
справи, а також можливість його виправлення і перевиховання без
ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за ним нагляду,
може постановити про умовне засудження цієї особи до позбавлення
волі з обов'язковим залученням її на строк призначеного покарання
до праці в місцях, що визначаються органами, які відають
виконанням вироку, з зазначенням у вироку мотивів такого
рішення.
При умовному засудженні до позбавлення волі з обов'язковим
залученням засудженого до праці йому можуть бути призначені судом
також додаткові міри покарання у випадках і в порядку,
передбачених законодавством Союзу РСР і цим Кодексом. Правила
частини 3 статті 45 цього Кодексу щодо таких засуджених не
застосовуються.
Умовне засудження до позбавлення волі з обов'язковим
залученням засудженого до праці не застосовується:
1) до осіб, засуджуваних за особливо небезпечні державні
злочини статті 56 - 65); бандитизм (стаття 69); умисне вбивство
(статті 93, 94, 96, 234 пункт "в"); умисне тяжке тілесне
ушкодження (стаття 101); згвалтування, вчинене групою осіб або
таке, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а так само
згвалтування неповнолітньої (стаття 117 частина 3); особливо
злісне хуліганство (стаття 206 частина 3);
2) до осіб, яким поряд з покаранням за вчинений злочин
призначаються заходи примусового лікування від алкоголізму або
наркоманії, а також тих, які не пройшли повного курсу лікування
венеричного захворювання;
3) до іноземців та осіб без громадянства, які засуджуються.
Умовне засудження до позбавлення волі з обов'язковим
залученням засудженого до праці не застосовується також:
до осіб, визнаних у встановленому порядку інвалідами першої,
другої і третьої груп; до вагітних жінок; до жінок, що мають на
утриманні дітей віком до двох років, а так само до жінок віком
понад 55 років і чоловіків - понад 60 років;
до військовослужбовців строкової служби, які вчинили злочин.
Якщо умовно засуджений ухиляється від роботи в місці,
визначеному органами, які відають виконанням вироку, або
систематично чи злісно порушує трудову дисципліну, громадський
порядок або встановлені для нього правила проживання, він
направляється за ухвалою суду для відбування позбавлення волі,
призначеного вироком. При цьому час ухилення від роботи не
зараховується, а час, протягом якого засуджений працював, може
бути зараховано судом частково або повністю до строку відбування
покарання з розрахунку день за день.
Якщо умовно засуджений протягом визначеного судом строку
позбавлення волі вчинив умисний злочин, за який він засуджується
до позбавлення волі, суд призначає йому покарання за правилами,
передбаченими статтею 43 цього Кодексу";
"С т а т т я 46-1. Відстрочка виконання вироку
неповнолітньому
При призначенні покарання неповнолітньому, який вперше
засуджується до позбавлення волі на строк до трьох років, судом, з
урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого
злочину, особи винного та інших обставин справи, а також
можливості його виправлення та перевиховання без ізоляції від
суспільства, виконання вироку до позбавлення волі відносно такої
особи може бути відстрочено на строк від шести місяців до двох
років. Суд може в цих випадках відстрочити виконання і додаткових
покарань.
При відстрочці виконання вироку неповнолітньому суд може
зобов'язати його в певний строк поступити на роботу чи навчання,
усунути заподіяну шкоду, попросити публічно або в іншій формі
пробачення у потерпілого. Суд може також покласти на певний
колектив трудящих або особу, за їх згодою, обов'язок по нагляду за
засудженим і проведенню з ним виховної роботи.
Контроль за поведінкою засуджених, відносно яких виконання
вироку до позбавлення волі відстрочено, здійснюється комісіями в
справах неповнолітніх при виконавчих комітетах місцевих Рад
депутатів трудящих та органами внутрішніх справ відповідно до
законодавства Союзу РСР та Української РСР.
Якщо засуджений протягом встановленого судом строку
відстрочки виконання вироку зразковою поведінкою і чесним
ставленням до праці та навчання доведе своє виправлення, то за
клопотанням комісії в справах неповнолітніх при виконавчому
комітеті місцевої Ради депутатів трудящих і органу внутрішніх
справ суд може звільнити його від покарання.
Якщо засуджений, відносно якого виконання вироку до
позбавлення волі відстрочено, не виконує покладені на нього судом
обов'язки або допускає порушення громадського порядку, що потягли
застосування заходів адміністративного впливу, то за поданням
комісії в справах неповнолітніх при виконавчому комітеті місцевої
Ради депутатів трудящих і органу внутрішніх справ суд може винести
ухвалу про скасування відстрочки виконання вироку до позбавлення
волі та про направлення засудженого для відбування позбавлення
волі, призначеного вироком.
В разі вчинення засудженим, відносно якого виконання вироку
було відстрочено, нового злочину, суд приєднує до нового покарання
раніше призначене за правилами, передбаченими статтею 43 цього
Кодексу";
"С т а т т я 47-1. Зарахування часу перебування під вартою
Час перебування під вартою особи, умовно засудженої до
позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, зараховується
до строку призначеного вироком суду покарання з розрахунку день за
день".
"С т а т т я 52-1. Умовне звільнення з місць позбавлення волі
з обов'язковим залученням засудженого до
праці
До неповнолітніх працездатних осіб, що відбувають покарання в
місцях позбавлення волі, за винятком засуджених, які відбувають
покарання в колоніях-поселеннях для осіб, що вчинили злочини з
необережності, а також у колоніях-поселеннях, якщо дальше
виправлення і перевиховання таких осіб можливе без ізоляції від
суспільства, але в умовах здійснення за ними нагляду, може бути
застосовано умовне звільнення з місць позбавлення волі з
обов'язковим залученням засудженого до праці в місцях, що
визначаються органами, які відають виконанням вироку.
Умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим
залученням засудженого до праці може бути застосовано:
1) до осіб, засуджених на строк до десяти років включно,
після фактичного відбуття ними не менше третини призначеного
строку покарання;
2) до осіб, засуджених на строк понад десять років, після
фактичного відбуття ними не менше половини призначеного строку
покарання;
3) до осіб, засуджених за злочини, перелічені в частині 6
статті 52 цього Кодексу, після фактичного відбуття ними не менше
двох третин призначеного строку покарання;
4) до осіб, перелічених у статті 52-1 цього Кодексу, після
фактичного відбуття ними не менше трьох чвертей призначеного
строку покарання.
Умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим
залученням засудженого до праці застосовується судом за місцем
відбування покарання засудженим за спільним поданням органу, який
відає виконанням покарання, і спостережної комісії при виконавчому
комітеті, місцевої Ради депутатів трудящих.
Умовне звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим
залученням засудженого до праці не застосовується:
1) до осіб, перелічених у пунктах 2 і 3 частини 3 статті 25-1
цього Кодексу;
2) до осіб, які систематично чи злісно порушують вимоги
режиму відбування покарання.
Якщо умовно звільнений ухиляється від роботи або систематично
чи злісно порушує трудову дисципліну, громадський порядок або
встановлені для нього правила проживання, він направляється за
ухвалою суду для відбування позбавлення волі, призначеного
вироком. При цьому час ухилення від роботи не зараховується, а
час, протягом якого умовно звільнений працював, може бути
зарахований судом частково або повністю до строку відбування
покарання з розрахунку день за день.
Якщо умовно звільнений вчинив протягом обов'язкового строку
роботи умисний злочин, за який він засуджується до позбавлення
волі, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими
статтею 43 цього Кодексу";
"С т а т т я 183-1. Ухилення від відбування покарання у
вигляді позбавлення волі
Ухилення від відбування покарання засудженого, якому
дозволено короткостроковий виїзд з місця позбавлення волі, - карається позбавленням волі на строк до одного року".
3. У частині першій статті 11 Кодексу слова
"лікувально-виховної чи виховної" замінити словами
"навчально-виховної або лікувально-виховної".
4. Частину першу статті 55 Кодексу доповнити пунктами 3-1 і
3-2 такого змісту:
"3-1) особи, умовно засуджені до позбавлення волі з
обов'язковим залученням до праці, якщо вони протягом строку
обов'язкового залучення до праці не вчинять нового злочину або не
будуть направлені в місця позбавлення волі для відбування
покарання за підставами, передбаченими законом;
3-2) особи, засуджені до позбавлення волі з застосуванням
статті 46-1 цього Кодексу, якщо вони протягом строку відстрочки
виконання вироку не вчинять нового злочину і відносно них у
встановленому порядку вирок не буде виконано".
5. Частину першу статті 206 Кодексу змінити, виклавши її в
такій редакції: "Хуліганство, тобто умисні дії, що грубо порушують
громадський порядок і виражають явну неповагу до суспільства, - карається позбавленням волі на строк до одного року або виправними роботами на той же строк або штрафом у розмірі від тринадцяти до п'ятдесяти карбованців".
6. Частину четверту статті 10 Кодексу виключити.
II. Цей Указ набирає чинності з 1 квітня 1977 року.

Голова Президії
Верховної Ради Української РСР О.ВАТЧЕНКО
Секретар Президії
Верховної Ради Української РСР Я.КОЛОТУХА
м. Київ, 23 березня 1977 р.
N 1848-IX



вгору