Про внесення змін до Кримінально-виконавчого кодексу України щодо забезпечення прав засуджених осіб в установах виконання покарань

                                                          

                    З А К О Н   У К Р А Ї Н И 

                       Про внесення змін до 
             Кримінально-виконавчого кодексу України 
              щодо забезпечення прав засуджених осіб 
                  в установах виконання покарань 

  ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 12, ст.114 ) 
 

     Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є: 

     1. Внести   до   Кримінально-виконавчого   кодексу    України 
( 1129-15  )  (Відомості Верховної Ради України,  2004 р.,  N 3-4, 
ст. 21) такі зміни: 

     1) статтю 5 після  слів  "перед  законом"  доповнити  словами 
"поваги до прав і свобод людини"; 

     2) у статті 7: 

     частину другу викласти в такій редакції: 

     "2. Засуджені    користуються   всіма   правами   людини   та 
громадянина, передбаченими Конституцією України ( 254к/96-ВР ), за 
винятком  обмежень,  визначених  цим Кодексом,  законами України і 
встановлених вироком суду"; 

     доповнити частиною п'ятою такого змісту: 

     "5. Дискримінація засуджених за ознаками раси, кольору шкіри, 
політичних,  релігійних та інших переконань,  статі,  етнічного та 
соціального походження,  майнового  стану,  місця  проживання,  за 
мовними або іншими ознаками забороняється"; 

     3) абзац  шостий  частини  першої  статті  8  після  слів "на 
охорону  здоров'я"  доповнити  словами  "в  обсязі,  встановленому 
Основами  законодавства  України про охорону здоров'я ( 2801-12 ), 
за винятком обмежень, передбачених законом"; 

     4) статтю 11 після частини п'ятої  доповнити  новою  частиною 
такого змісту: 

     "6. У  виправних  колоніях  середнього  рівня  безпеки можуть 
створюватися сектори максимального рівня  безпеки  для  відбування 
покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі. 

     У виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними 
умовами тримання  можуть  створюватися  сектори  середнього  рівня 
безпеки для відбування покарання жінками, засудженими до довічного 
позбавлення волі". 

     У зв'язку з цим частини  шосту  і  сьому  вважати  відповідно 
частинами сьомою і восьмою; 

     5) у частині другій статті 18: 

     абзац третій  доповнити  реченням  такого змісту:  "У секторі 
середнього рівня  безпеки  виправної  колонії  цього  виду  можуть 
відбувати   покарання   також   жінки,   засуджені   до  довічного 
позбавлення волі"; 

     абзац четвертий доповнити реченням такого змісту:  "У секторі 
максимального  рівня  безпеки  виправної колонії цього виду можуть 
відбувати  покарання  також  чоловіки,  засуджені   до   довічного 
позбавлення волі"; 

     6) у частині першій статті 24: 

     абзац четвертий    доповнити    словами    "або    спеціально 
уповноважені ним представники"; 

     після абзацу  четвертого  доповнити  трьома  новими  абзацами 
такого змісту: 

     "голова, заступники  голови та члени Комісії при Президентові 
України у питаннях помилування; 

     Міністр юстиції України; 

     члени Європейського комітету з питань запобігання  катуванням 
чи  нелюдському  або такому,  що принижує гідність,  поводженню чи 
покаранню". 

     У зв'язку з цим абзаци п'ятий -  восьмий  вважати  відповідно 
абзацами восьмим - одинадцятим; 

     після абзацу десятого доповнити новим абзацом такого змісту: 

     "Голова, заступник голови та члени спостережної комісії,  які 
здійснюють організацію громадського контролю за дотриманням прав і 
законних  інтересів  засуджених  під  час  виконання  кримінальних 
покарань". 

     У зв'язку   з   цим   абзац   одинадцятий   вважати   абзацом 
дванадцятим; 

     7) текст статті 25 викласти в такій редакції: 

     "1. Об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації, 
окремі особи в порядку,  встановленому  цим  Кодексом  і  законами 
України,  можуть  надавати допомогу органам та установам виконання 
покарань у виправленні засуджених і проведенні  соціально-виховної 
роботи. 

     2. Громадський  контроль  за  дотриманням прав засуджених під 
час  виконання  кримінальних   покарань   здійснюють   спостережні 
комісії,  які  діють  на  підставі  цього Кодексу та Положення про 
спостережні  комісії,  що   затверджується   Кабінетом   Міністрів 
України.   У  випадках,  встановлених  цим  Кодексом  та  законами 
України,  громадський контроль за дотриманням прав засуджених  під 
час  виконання кримінальних покарань можуть здійснювати об'єднання 
громадян"; 

     8) у статті 59: 

     доповнити новою частиною першою такого змісту: 

     "1. Усі новоприбулі до виправного центру засуджені тримаються 
в  окремих  приміщеннях,  де  протягом  чотирнадцяти діб проходять 
медичне обстеження для виявлення інфекційних та інших захворювань, 
а також первинне психолого-педагогічне та інше вивчення". 

     У зв'язку  з  цим  частини першу - дев'яту вважати відповідно 
частинами другою - десятою; 

     в абзаці другому частини п'ятої  слова  "гроші,  цінності  та 
інші  речі  за рішенням суду можуть бути передані в доход держави" 
виключити; 

     абзац другий  частини   шостої   після   слова   "засуджений" 
доповнити словами "із сім'єю"; 

     у частині восьмій слово "території" виключити; 

     частину дев'яту викласти в такій редакції: 

     "9. Стосовно  особи,  яка  після постановлення вироку визнана 
інвалідом першої чи другої групи або досягла пенсійного віку,  або 
захворіла на тяжку хворобу,  яка перешкоджає відбуванню покарання, 
а також стосовно  жінки,  яка  завагітніла,  кримінально-виконавча 
інспекція  чи  адміністрація  виправного  центру  вносить  до суду 
подання про звільнення такої особи від відбування покарання"; 

     9) у статті 68: 

     у частині першій: 

     абзац п'ятий виключити; 

     в абзаці  сьомому   слово   "гуртожитку"   замінити   словами 
"виправного центру"; 

     10) частину п'яту статті 71 викласти в такій редакції: 

     "5. На   засуджених  військовослужбовців,  які  тримаються  в 
дисциплінарному батальйоні,  поширюються положення  цього  Кодексу 
щодо   суспільно   корисної   праці,   соціально-виховної  роботи, 
загальноосвітнього і професійно-технічного навчання,  громадського 
впливу. Із засудженими також проводяться військові навчання"; 

     11) частину четверту статті 73 викласти в такій редакції: 

     "4. У   порядку,   встановленому  командиром  дисциплінарного 
батальйону,  засуджені військовослужбовці можуть  вести  телефонні 
розмови без обмеження їх кількості"; 

     12) в  абзаці  четвертому  частини першої статті 81 слова "чи 
телефонної розмови на місяць" виключити; 

     13) частину  четверту  статті  94  доповнити  абзацом  другим 
такого змісту: 

     "У виправних  колоніях для тримання засуджених жінок дільниця 
посиленого контролю не створюється"; 

     14) статтю 97 викласти в такій редакції: 

     "Стаття 97. Тримання засуджених до позбавлення волі 
                 в дільниці посиленого контролю 

     1. У   дільниці   посиленого   контролю   виправних   колоній 
мінімального  рівня  безпеки  із  загальними  умовами  тримання  і 
виправних    колоній    середнього    рівня   безпеки   засудженим 
встановлюється  режим,  передбачений  для  тримання  засуджених  у 
виправній колонії максимального рівня безпеки. 

     2. У   дільниці   посиленого   контролю   виправних   колоній 
мінімального  рівня  безпеки  із  загальними  умовами  тримання  і 
виправних  колоній середнього рівня безпеки засуджені тримаються в 
ізольованих жилих приміщеннях,  а в дільниці  посиленого  контролю 
виправних  колоній  максимального  рівня  безпеки  - у приміщеннях 
камерного типу. 

     3. На   кожного    засудженого    розробляється    спеціальна 
індивідуальна       програма,      яка      передбачає      заходи 
індивідуально-виховного,  психотерапевтичного,    психокорегуючого 
характеру. 

     4. Після   виконання   зазначеної   програми  за  клопотанням 
начальника відділення  соціально-психологічної  служби  постановою 
начальника    колонії    засуджений   переводиться   до   дільниці 
ресоціалізації"; 

     15) у частині другій статті 99: 

     в абзаці другому слова "а на території житлової  зони  -  під 
охороною" виключити; 

     в абзаці сьомому слова "на території дільниці" виключити; 

     16) у статті 102: 

     частину третю викласти в такій редакції: 

     "3. Режим   створює   умови   для  суспільно  корисної  праці 
засуджених,  загальноосвітнього і професійно-технічного  навчання, 
соціально-виховної роботи та громадського впливу"; 

     друге речення  абзацу  другого  частини сьомої замінити двома 
реченнями такого змісту: "Виявлені в засуджених гроші, цінності та 
інші  речі  за рішенням суду можуть бути передані в доход держави. 
Про вилучення грошей,  цінних паперів та  речей  посадовою  особою 
колонії складається протокол"; 

     17) у частині першій статті 107: 

     в абзаці  десятому  слова  "і  з  питань,  що  стосуються  їх 
особисто" виключити; 

     доповнити абзацом шістнадцятим такого змісту: 

     "звертатися до адміністрації з проханням внести подання  щодо 
умовно-дострокового  звільнення  від  відбування покарання чи щодо 
заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням"; 

     18) частину другу статті 109 виключити; 

     19) у статті 110: 

     частину п'яту викласти в такій редакції: 

     "5. Засудженим  надається  право  на  телефонні  розмови  без 
обмеження  їх  кількості  під  контролем адміністрації.  Телефонні 
розмови  оплачуються  з  особистих  коштів  засуджених.  Телефонні 
розмови  між  засудженими,  які  перебувають  у місцях позбавлення 
волі, заборонені"; 

     у частині шостій слова "а також тривалі  або  короткострокові 
побачення - телефонними розмовами" виключити; 

     20) частини  третю  і  четверту  статті  111  замінити трьома 
частинами такого змісту: 

     "3. Засудженим жінкам,  які мають дітей у будинках дитини при 
виправних  колоніях,  може  бути  дозволено короткочасний виїзд за 
межі виправної колонії на території України для влаштування  дітей 
у родичів,  опікунів або в дитячих будинках тривалістю не більш як 
десять діб без урахування часу перебування в дорозі (не  більш  як 
три доби). 

     4. Засуджені,   які   працюють  та  перебувають  у  виправних 
колоніях  мінімального  рівня  безпеки   з   полегшеними   умовами 
тримання,  мають  право  на  щорічний  короткочасний виїзд за межі 
колонії тривалістю 14 календарних днів. 

     5. Порядок  короткочасних  виїздів  засуджених   визначається 
нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з 
питань виконання покарань"; 

     21) у статті 112: 

     частину першу викласти в такій редакції: 

     "1. Число  посилок  (передач)  і  бандеролей,  що   одержують 
засуджені, які тримаються в колоніях, не обмежується"; 

     частину третю виключити; 

     частину четверту викласти в такій редакції: 

     "4. Лікарські  засоби  і  вироби  медичного призначення,  які 
одержують засуджені відповідно до медичного висновку,  передаються 
до медичної частини колонії для їхнього лікування"; 

     22) частину третю статті 113 викласти в такій редакції: 

     "3. Кореспонденція,  яку  одержують і надсилають засуджені до 
відбування  покарання  у  виправних  колоніях  мінімального  рівня 
безпеки    із   загальними   умовами   тримання,   середнього   та 
максимального рівня безпеки, підлягає перегляду"; 

     23) у статті 115: 

     у частині  першій  слова  "Норма  жилої   площі   на   одного 
засудженого  у  виправних  колоніях  не  може  бути  меншою  трьох 
квадратних метрів,  у виховних колоніях і  у  виправних  колоніях, 
призначених  для  тримання  жінок,  -  чотирьох квадратних метрів" 
замінити словами "Засуджені,  як правило, тримаються в приміщеннях 
блочного  типу.  Норма  жилої  площі на одного засудженого не може 
бути менш як чотири квадратні метри, а"; 

     у частині четвертій слова "Засудженим неповнолітнім" замінити 
словами   "Засудженим,   які   відбувають   покарання  у  виховних 
колоніях"; 

     24) частину першу статті 118 доповнити абзацом другим  такого 
змісту: 

     "Адміністрація зобов'язана  створювати умови,  що дають змогу 
засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею"; 

     25) у частині третій статті 121  слова  "Із  засуджених,  які 
злісно  ухиляються  від  роботи"  замінити  словами та цифрами "Із 
засуджених,  які не працюють  (крім  осіб,  зазначених  у  частині 
четвертій статті 115 цього Кодексу)"; 

     26) у  частині  четвертій  статті  125  слова "обов'язковою є 
підготовка" замінити словами "надається можливість підготовки"; 

     27) частину  третю  статті  128  доповнити  реченням   такого 
змісту:  "Адміністрація колонії не має виявляти свого ставлення до 
певної релігії чи конфесії"; 

     28) абзаци  шостий  та  восьмий  частини  першої  статті  130 
виключити; 

     29) у   частині   четвертій   статті   131  слова  "дозволено 
одержувати додатково одну  посилку  чи  передачу  і"  та  "і  одна 
телефонна розмова" виключити; 

     30) у частині першій статті 132: 

     абзац п'ятий виключити; 

     абзац десятий  після слова "колоніях" доповнити словами "крім 
засуджених, які тримаються у виправних колоніях мінімального рівня 
безпеки з полегшеними умовами тримання"; 

     31) у  частині шостій статті 134 та в абзаці третьому частини 
третьої статті 135 слова "призначення на позачергове чергування по 
прибиранню приміщень і території колонії" виключити; 

     32) абзац  четвертий частини першої статей 138 і 139 та абзац 
четвертий частини другої статті 140 виключити; 

     33) у статті 141: 

     частину першу викласти в такій редакції: 

     "1. При  виправних  колоніях,  в  яких  відбувають  покарання 
засуджені    до   позбавлення   волі   жінки,   у   разі   потреби 
організовуються  будинки  дитини.  Засуджені  жінки  мають   право 
влаштовувати в будинки дитини своїх дітей віком до трьох років.  У 
будинках дитини забезпечуються  умови,  необхідні  для  нормальної 
життєдіяльності  та  розвитку  дитини.  Якщо  засуджена  жінка  не 
виявила бажання  проживати  в  будинку  дитини  спільно  із  своєю 
дитиною,  їй  має бути надана можливість вільно спілкуватися з нею 
без обмежень.  Не вважається обмеженням спілкування жінки із своєю 
дитиною, якщо від засудженої вимагається відвідувати дитину у час, 
вільний від виконання покладених на неї обов'язків"; 

     у частині  другій  слова  "у  кількості  й  асортименті,  які 
визначаються" замінити словами "в асортименті, який визначається"; 

     після частини другої доповнити новою частиною такого змісту: 

     "3. Засуджені  жінки  можуть проживати із своїми дітьми віком 
до трьох років у будинку дитини, для цього адміністрація виправної 
колонії  створює  необхідні  умови  для  проживання  і контролю за 
поведінкою жінок у будинку дитини". 

     У зв'язку з цим частини  третю  -  п'яту  вважати  відповідно 
частинами четвертою - шостою; 

     34) абзац четвертий частин першої та другої статті 143, абзац 
п'ятий статті 145  та  абзац  шостий  частини  другої  статті  146 
виключити; 

     35) абзац  перший  частини першої статті 149 після слів "бази 
колонії" доповнити словами "здійснення  громадського  контролю  та 
оцінки рівня дотримання прав людини"; 

     36) статтю 150 викласти в такій редакції: 

     "Стаття 150. Місця відбування покарання у виді довічного 
                  позбавлення волі 

     1. Засуджені  до  довічного   позбавлення   волі   відбувають 
покарання: 

     чоловіки -  у  секторах максимального рівня безпеки виправних 
колоній   середнього   рівня   безпеки   та   виправних   колоніях 
максимального рівня безпеки; 

     жінки - у секторах середнього рівня безпеки виправних колоній 
мінімального рівня  безпеки  із  загальними  умовами  тримання  та 
виправних колоніях середнього рівня безпеки. 

     2. Засуджені  до довічного позбавлення волі тримаються окремо 
від інших засуджених"; 

     37) у статті 151: 

     у частині п'ятій: 

     в абзаці третьому слова "шість місяців" замінити словами "три 
місяці"; 

     абзац четвертий виключити; 

     частину шосту доповнити словами "а після відбуття п'ятнадцяти 
років  строку  покарання  -  брати  участь  у   групових   заходах 
освітнього,    культурно-масового    та   фізкультурно-оздоровчого 
характеру"; 

     38) доповнити статтями 151-1 і 151-2 такого змісту: 

     "Стаття 151-1. Зміна умов тримання засуджених до довічного 
                    позбавлення волі 

     1. Зміна  умов  тримання  засуджених до довічного позбавлення 
волі  здійснюється  в  порядку,  визначеному  статтею  100   цього 
Кодексу. 

     2. Засуджені  до  довічного  позбавлення волі чоловіки можуть 
бути переведені: 

     з приміщень камерного типу,  в яких тримаються дві особи,  до 
багатомісних    приміщень   камерного   типу   виправної   колонії 
максимального  рівня  безпеки  з  наданням  дозволу  на  участь  у 
групових     заходах     освітнього,     культурно-масового     та 
фізкультурно-оздоровчого  характеру   в   порядку,   встановленому 
законодавством, - після фактичного відбуття у таких приміщеннях не 
менш як п'ятнадцяти років строку покарання; 

     з багатомісних приміщень камерного типу  до  звичайних  жилих 
приміщень  виправної  колонії  максимального рівня безпеки - після 
фактичного відбуття у таких приміщеннях не  менш  як  п'яти  років 
строку покарання. 

     3. Засуджені   до  довічного  позбавлення  волі,  які  злісно 
порушують установлений порядок відбування покарання,  можуть  бути 
переведені  із  звичайних  жилих  приміщень до приміщень камерного 
типу виправної колонії максимального рівня безпеки. 

     4. Зміна умов тримання не  застосовується  до  засуджених  до 
довічного    позбавлення   волі,   які   хворіють   на   венеричні 
захворювання,  активну  форму  туберкульозу,   та   з   психічними 
розладами. 

     Стаття 151-2. Особливості виконання та відбування покарання 
                   жінками, засудженими до покарання 
                   у виді довічного позбавлення волі 

     1. Жінки,    засуджені   до   довічного   позбавлення   волі, 
розміщуються,  як правило,  у секторах  середнього  рівня  безпеки 
виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами 
тримання. 

     2. Для  жінок,  засуджених  до  довічного  позбавлення  волі, 
встановлюється  режим,  передбачений  для  тримання  засуджених  у 
виправній колонії середнього рівня безпеки"; 

     39) у статті 154: 

     у частині  п'ятій  слова  "медичної  або   лікарсько-трудової 
експертної   комісії"  замінити  словами  "спеціальної  лікарської 
комісії"; 

     частину шосту викласти в такій редакції: 

     "6. Якщо особа,  засуджена до громадських робіт або обмеження 
волі,  визнається  інвалідом  першої  чи  другої  групи,  орган чи 
установа  виконання  покарань  вносить  подання  до  суду  про  її 
дострокове  звільнення.  Разом  з  поданням  до  суду надсилається 
висновок медико-соціальної експертної  та  спеціальної  лікарської 
комісії"; 

     40) у частині першій статті 159 слова та цифру "пунктами "а", 
"б" і "г" статті 3" замінити словами та цифрою "пунктами "б" і "г" 
статті 3"; 

     41) у  тексті  Кодексу слова "Державний департамент України з 
питань виконання  покарань"  у  всіх  відмінках  замінити  словами 
"центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань" у 
відповідному відмінку. 

     2. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування,  крім 
абзаців   другого   та  третього  підпункту  19,  абзацу  третього 
підпункту 20 та абзацу другого підпункту 23 пункту 1 цього Закону, 
які набирають чинності з 1 січня 2012 року. 
 

 Президент України                                        В.ЮЩЕНКО 

 м. Київ, 21 січня 2010 року 
          N 1828-VI