Господарський процесуальний кодекс України
Кодекс України; Закон, Кодекс від 06.11.19911798-XII
Документ 1798-XII, перша редакція — Прийняття від 06.11.1991
( Остання подія — Редакція, відбудеться 21.10.2019, підстава - 2597-VIII. Подивитися в історії? )
( Увага! Це не поточна редакція документу. Перейти до поточної? )

                                                          

Арбітражний процесуальний Кодекс України

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 6, ст.56 )

Р о з д і л I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Право на звернення до арбітражного суду
Підприємства, установи, організації, в тому числі колгоспи,
індивідуальні, спільні підприємства, міжнародні об'єднання
організацій* України та інших держав, а також інші юридичні
особи, незалежно від форм власності майна та організаційних форм,
мають право звертатися до арбітражного суду згідно з встановленою
для нього підвідомчістю господарських спорів за захистом своїх
порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до
арбітражного суду мають право також звертатися державні та інші
органи. Угода про відмову від права на звернення до арбітражного суду
є недійсною. ____________
* Далі іменуються, як правило, "підприємства та організації".
Стаття 2. Порушення справ у арбітражному суді
Арбітражний суд порушує справи за позовними заявами: заінтересованих підприємств та організацій, чиї права та
охоронювані законом інтереси порушено; державних та інших органів, що звернулися до арбітражного
суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів, які звертаються до арбітражного суду в інтересах
державних органів, державних підприємств та організацій.

Стаття 3. Мова арбітражного провадження
Мова арбітражного провадження визначається статтею 21 Закону
України "Про мови в Українській РСР" ( 8312-11 ).
Стаття 4. Законодавство, яке застосовується при вирішенні
господарських спорів
Арбітражний суд вирішує спори на підставі Конституції
України, Закону України "Про арбітражний суд" ( 1142-12 ), цього
Кодексу, інших актів законодавства України, міждержавних договорів
та угод, ратифікованих у встановленому порядку. Арбітражний суд у випадках, передбачених законом, застосовує
норми права інших держав. У разі відсутності законодавства, що регулює спірні
відносини, арбітражний суд застосовує законодавство, яке регулює
подібні відносини, а при відсутності такого законодавства
арбітражний суд виходить із загальних засад та змісту
законодавства.

Р о з д і л II
ДОАРБІТРАЖНЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ
ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ
Стаття 5. Основні положення доарбітражного врегулювання
господарського спору
Спір може бути передано на вирішення арбітражного суду за
умови додержання сторонами встановленого для даної категорії
спорів порядку їх доарбітражного врегулювання. Порядок доарбітражного врегулювання спорів визначається цим
Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території
України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських
відносин. Справи за заявою прокурора порушуються арбітражним судом
незалежно від вжиття сторонами заходів доарбітражного врегулювання
спорів. Вимоги щодо доарбітражного врегулювання господарських спорів
не поширюються на спори про визнання недійсними актів
ненормативного характеру з підстав, зазначених у законодавстві.
Стаття 6. Порядок пред'явлення претензії
Підприємства та організації, що порушили майнові права і
законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані
поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії. Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси
порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником
цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією. У претензії зазначаються: а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії
та підприємства, організації, яким претензія пред'являється; дата
пред'явлення і номер претензії; б) обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази,
що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні
акти; в) вимоги заявника; г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає
грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії; д) перелік документів, що додаються до претензії, а також
інших доказів. Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в
оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є
у другої сторони, можуть не додаватись до претензії із зазначенням
про це у претензії. Претензія підписується керівником чи заступником керівника
підприємства, організації та надсилається адресатові
рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Стаття 7. Порядок і строки розгляду претензії
Претензія підлягає розгляду в місячний строк, який
обчислюється з дня одержання претензії. В тих випадках, коли обов'язковими для обох сторін правилами
або договором передбачено право перепровірки забракованої
продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем, претензії,
пов'язані з якістю та комплектністю продукції (товарів),
розглядаються протягом двох місяців. Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для її
розгляду, вони витребуються у заявника із зазначенням строку їх
подання, який не може бути менше п'яти днів, не враховуючи часу
поштового обігу. При цьому перебіг строку розгляду претензії
зупиняється до одержання витребуваних документів чи закінчення
строку їх подання. Якщо витребувані документи у встановлений строк
не надійшли, претензія розглядається за наявними документами. При розгляді претензії підприємства та організації в разі
необхідності повинні звірити розрахунки, провести експертизу або
вчинити інші дії для забезпечення доарбітражного врегулювання
спору. Підприємства та організації, що одержали претензію,
зобов'язані задовольнити обгрунтовані вимоги заявника.

Стаття 8. Повідомлення заявника про результати розгляду
претензії
Про результати розгляду претензії заявник повідомляється у
письмовій формі. У відповіді на претензію зазначаються: а) повне найменування і поштові реквізити підприємства,
організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації,
яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і номер
претензії, на яку дається відповідь; б) коли претензію визнано повністю або частково, - визнана
сума, номер і дата платіжного доручення на перерахування цієї суми
чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає
грошовій оцінці; в) коли претензію відхилено повністю або частково, - мотиви
відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи,
що обгрунтовують відхилення претензії; г) перелік доданих до відповіді документів та інших доказів. Коли претензію відхилено повністю або частково, заявникові
повинно бути повернуто оригінали документів, одержаних з
претензією, а також надіслано документи, що обгрунтовують
відхилення претензії, якщо їх немає у заявника претензії. Відповідь на претензію підписується керівником чи
заступником керівника підприємства, організації та надсилається
рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку. Якщо у відповіді про визнання претензії не повідомляється про
перерахування визнаної суми, заявник претензії по закінченні 20
днів після одержання відповіді має право пред'явити до банку
розпорядження про списання у безспірному порядку визнаної
боржником суми. До розпорядження додається відповідь боржника, а
якщо в ній не зазначено розмір визнаної суми, то до розпорядження
додається також копія претензії. В разі, коли визнана сума не
перевищує однієї тисячі карбованців, стягувачеві достатньо
послатися в розпорядженні на дату і номер відповіді боржника. Установи банку зобов'язані приймати розпорядження про
безспірне списання коштів і в тих випадках, коли боржник, визнавши
претензію, просить з різних причин не стягувати з нього визнану
суму. За необгрунтоване списання у безспірному порядку претензійної
суми винна сторона сплачує другій стороні штраф у розмірі 10
процентів від списаної суми.

Стаття 9. Відповідальність за порушення строків розгляду
претензії
В разі порушення строків розгляду претензії, встановлених
статтею 7 цього Кдексу, чи залишення її без відповіді арбітражний
суд при вирішенні господарського спору має право стягти в доход
державного бюджету з підприємства, організації, що припустилися
такого порушення, штраф у розмірі 2 процентів від суми претензії,
але не менш як 100 і не більш як 5 тисяч карбованців.
Стаття 10. Доарбітражне врегулювання розбіжностей,
що виникають при укладанні господарських договорів
Розбіжності, що виникають між підприємствами, організаціями
при укладанні господарських договорів, розглядаються керівниками
чи заступниками керівників підприємств та організацій або за їх
уповноваженням іншими особами. При наявності заперечень щодо умов договору підприємство чи
організація, які одержали проект договору, складають протокол
розбіжностей, про що робиться застереження в договорі, та у
20-денний строк надсилають другій стороні два примірники
протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Підприємство, організація, які одержали протокол
розбіжностей, зобов'язані протягом 20 днів розглянути його, вжити
заходів до врегулювання розбіжностей з другою стороною, включити
до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що
залишились неврегульованими, передати в цей же строк на вирішення
арбітражного суду. Якщо підприємство чи організація, які одержали протокол
розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному
замовленні, не передадуть розбіжності, що залишились
неврегульованими, на вирішення арбітражного суду в зазначений
строк, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. В інших
випадках договір вважається не укладеним.
Стаття 11. Доарбітражне врегулювання спорів, що виникають
при зміні та розірванні господарських договорів
Підприємство чи організація, які вважають за необхідне
змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій
стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну
чи розірвання договору, повинні відповісти на неї не пізніше 20
днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації
не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі
неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу
поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на
вирішення арбітражного суду.
Р о з д і л III
ПІДВІДОМЧІСТЬ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ ТА КОМПЕТЕНЦІЯ
АРБІТРАЖНИХ СУДІВ ЩОДО ЇХ ВИРІШЕННЯ
Стаття 12. Спори, підвідомчі арбітражним судам
Арбітражні суди вирішують спори, що виникають при укладанні,
зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших
підстав, а також спори про визнання недійсними актів
ненормативного характеру з підстав, зазначених у законодавстві,
крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних
умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також
тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи
відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою
сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України,
міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів. Підприємства та організації мають право передати підвідомчий
арбітражним судам спір на вирішення третейського суду.
Стаття 13. Спори, що вирішуються арбітражним судом Кримської
АРСР, арбітражним судом області та м. Києва
Арбітражний суд Кримської АРСР, арбітражний суд області та
м. Києва вирішує всі підвідомчі арбітражним судам спори, крім тих,
що віднесені до компетенції Вищого арбітражного суду.
Стаття 14. Спори, що вирішуються Вищим арбітражним судом
Вищий арбітражний суд вирішує спори: 1) що виникають при укладанні, зміні та розірванні
господарських договорів на суму понад 5 млн. крб., а також при
виконанні договорів та з інших підстав при ціні позову понад
100 тис. крб., про визнання недійсними договорів на суму понад
5 млн. крб., крім спорів між сторонами, що знаходяться на
території Кримської АРСР, однієї області чи м. Києва; 2) про визнання недійсними актів ненормативного характеру,
виданих державними органами України та іншими республіканськими
органами. В тому ж порядку вирішуються спори про визнання
недійсними актів ненормативного характеру державних та інших
органів Кримської АРСР, обласного та базового рівнів, якщо такий
акт прийнято на підставі відповідного акта республіканського
органу; 3) що виникають у процесі зовнішньоекономічної діяльності
відповідно до Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність"
( 959-12 ) у межах підвідомчості спорів арбітражним судам; 4) матеріали яких містять державну таємницю; 5) інші спори, віднесені до його компетенції законами
України, міждержавними договорами та угодами. Вищий арбітражний суд може в межах підвідомчості арбітражних
судів України прийняти до свого провадження будь-який
господарський спір.
Стаття 15. Територіальна підвідомчість спорів арбітражному
суду Кримської АРСР, арбітражному суду області та
м. Києва
Спори, що виникають при укладанні, зміні та розірванні
господарських договорів, спори про визнання договорів недійсними
вирішуються арбітражним судом за місцезнаходженням сторони,
зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони
певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати
послуги, сплатити гроші тощо. Спори, що виникають при виконанні господарських договорів та
з інших підстав, а також спори про визнання недійсними актів
ненормативного характеру вирішуються арбітражним судом за
місцезнаходженням відповідача. Спори за участю кількох відповідачів вирішуються арбітражним
судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором
позивача. Місце вирішення господарського спору, в якому однією з сторін
є арбітражний суд Кримської АРСР, арбітражний суд області та
м. Києва, визначає Вищий арбітражний суд.
Стаття 16. Виключна підвідомчість спорів
Віднесені до компетенції арбітражного суду Кримської АРСР,
арбітражного суду області та м. Києва спори, що виникають з
договору перевезення, у тому числі у прямому міжнародному
залізничному і повітряному сполученні, в яких одним з відповідачів
є орган транспорту, вирішуються арбітражним судом за
місцезнаходженням цього органу.
Стаття 17. Передача позовних матеріалів або справи
за підвідомчістю і розгляд розбіжностей,
що виникають при цьому
При непідвідомчості спору даному арбітражному суду або зміні
підвідомчості спору в процесі його розгляду внаслідок зміни
підстав позову, заміни сторони, подання зустрічного позову,
притягнення іншого позивача або відповідача арбітражний суд
надсилає позовні матеріали за встановленою підвідомчістю не
пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення
ухвали про передачу справи. Ухвалу про передачу справи за підвідомчістю може бути
перевірено в порядку нагляду. У випадках, коли голова арбітражного суду або його заступник
визнає, що позовні матеріали або справу передано в даний
арбітражний суд з порушенням встановленої підвідомчості, ці
матеріали або справа з відповідним висновком надсилаються для
вирішення питання про підвідомчість до Вищого арбітражного суду. Голова Вищого арбітражного суду, його заступники мають право
за клопотанням учасників арбітражного процесу або з своєї
ініціативи витребувати будь-яку справу, що є у провадженні того чи
іншого арбітражного суду, і передати її на розгляд до іншого
арбітражного суду. Передача позовних матеріалів або справи з арбітражного суду
до органу, що вирішує господарські спори в іншій державі,
здійснюється в порядку, передбаченому законодавчими актами
України, міждержавними договорами та угодами.

Р о з д і л IV
УЧАСНИКИ АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕСУ
Стаття 18. Склад учасників арбітражного процесу
До складу учасників арбітражного процесу входять: арбітр,
сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у
процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.
Стаття 19. Арбітр
Арбітром є посадова особа арбітражного суду. Процесуальний
статус арбітра визначається Законом "Про арбітражний суд"
( 1142-12 ) та цим Кодексом.
Стаття 20. Відвід арбітра
Арбітр не може брати участі в розгляді справи і підлягає
відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь
в арбітражному процесі, або буде встановлено інші обставини, що
викликають сумнів у його неупередженості. При наявності зазначених підстав арбітр повинен заявити
самовідвід. З цих же підстав відвід арбітру можуть заявити сторони та
прокурор, який бере участь в арбітражному процесі. Відвід повинен бути мотивований, заявлятись у письмовій формі
до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише
у разі, якщо про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися
після початку розгляду справи по суті. Питання про відвід арбітра вирішується головою арбітражного
суду або заступником голови арбітражного суду, який виносить з
цього приводу ухвалу в триденний строк з дня надходження заяви.
Стаття 21. Сторони в арбітражному процесі
Сторонами в арбітражному процесі - позивачами і відповідачами
- можуть бути підприємства та організації, які є юридичними
особами. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або
в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи
оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено
позовну вимогу.
Стаття 22. Права та обов'язки сторін
Сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити
з них витяги, знімати копії, брати участь в арбітражних
засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів,
заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення
арбітражному суду, наводити свої доводи і міркування з усіх
питань, що виникають у ході арбітражного процесу, заперечувати
проти клопотань і доводів інших учасників арбітражного процесу,
брати участь у прийнятті рішення, подавати заяву про перевірку
рішення, ухвали, постанови арбітражного суду в порядку нагляду, а
також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим
Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм
процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і
охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до
всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин
справи. Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити
підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за
умови дотримання встановленого порядку доарбітражного врегулювання
спору в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір
позовних вимог. Відповідач має право визнати позов повністю або частково. Арбітражний суд не приймає відмови від позову, зменшення
розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці
дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права
і охоронювані законом інтереси.
Стаття 23. Участь у справі кількох позивачів та відповідачів
Позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох
відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої
сторони виступає в арбітражному процесі самостійно.
Стаття 24. Залучення до участі у справі іншого відповідача.
Заміна неналежного відповідача
Арбітражний суд за наявністю достатніх підстав має право до
прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю
ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Клопотання про залучення до участі в справі іншого
відповідача може бути задоволено за умови вжиття щодо нього
заходів доарбітражного врегулювання спору. Залучення до участі у
справі відповідача з ініціативи арбітражного суду може
здійснюватися незалежно від додержання порядку доарбітражного
врегулювання спору. Арбітражний суд, встановивши до прийняття рішення, що позов
подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може
за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити
заміну первісного відповідача належним відповідачем. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного
відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається
заново.
Стаття 25. Процесуальне правонаступництво
В разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому
рішенням арбітражного суду правовідношенні внаслідок реорганізації
підприємства чи організації арбітражний суд здійснює заміну цієї
сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.
Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є
обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б
обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії арбітражного
процесу.
Стаття 26. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги
на предмет спору
Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет
спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення арбітражним
судом, подавши позов до однієї або двох сторін за умови вжиття
заходів доарбітражного врегулювання спору. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу
арбітражний суд виносить ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет
спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.
Стаття 27. Треті особи, які не заявляють самостійних
вимог на предмет спору
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет
спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або
відповідача до прийняття рішення арбітражним судом, якщо рішення з
господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо
однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі
також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи
арбітражного суду. У заявах про залучення третіх осіб i у заявах третіх осіб
про вступ у справу на стороні позивача або відповідача
зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або
допустити до участі у справі. Вступ зазначених осіб у справу або залучення їх до участі у
справі провадиться незалежно від вжиття ними заходів
доарбітражного врегулювання спору із сторонами. Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у
справі вирішується арбітражним судом, який виносить з цього
приводу ухвалу. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються
процесуальними правами i несуть процесуальні обов'язки сторін,
крім права на зміну підстави i предмета позову, збільшення чи
зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову
або визнання позову.
Стаття 28. Представники сторін i третіх осіб
Представниками сторін i третіх осіб в арбітражному суді є
керівники або заступники керівників підприємств та організацій,
повноваження яких підтверджуються документами, що посвідчують їх
службове становище. Представниками сторін i третіх осіб можуть бути також інші
особи. Повноваження цих осіб підтверджуються довіреністю від імені
підприємства, організації. Довіреність видається за підписом
керівника або іншої уповноваженої ним службової особи i з
прикладенням печатки підприємства, організації.

Стаття 29. Участь в арбітражному процесі прокурора
Прокурор бере участь в арбітражному процесі при розгляді
справ, порушених за його заявою, а також у випадках, коли це
передбачено законом чи визнано за необхідне арбітражним судом. Прокурор, який бере участь в арбітражному процесі, має право
знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати
копії, брати участь в арбітражних засіданнях, подавати докази,
брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати
пояснення у справі, заперечувати проти клопотань i доводів інших
учасників арбітражного процесу, підтримувати поданий позов та
відмовлятись від нього, брати участь у прийнятті рішення,
одержувати копії рішень, ухвал, постанов, що є у справі,
опротестовувати у встановленому цим Кодексом порядку незаконні та
необгрунтовані рішення, ухвали, постанови арбітражного суду,
вносити подання про перегляд рішень, ухвал, постанов арбітражного
суду за нововиявленими обставинами, а також користується іншими
процесуальними правами, наданими йому цим Кодексом. Відмова прокурора від поданого ним позову, зменшення розміру
позовних вимог, зміна підстави або предмета позову не позбавляють
позивача права підтримувати позовні вимоги. Протест може бути принесено у випадках, коли прокурор брав
участь в арбітражному процесі або коли рішення у справі зачіпає
інтереси держави.
Стаття 30. Участь у процесі посадових осіб та інших
працівників підприємств, установ, організацій,
державних та інших органів
В арбітражному процесі можуть брати участь посадові особи та
інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та
інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що
виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право
знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати
докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів. Зазначені особи зобов'язані з'явитись до арбітражного суду на
його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у
справі, подати на вимогу арбітражного суду пояснення в письмовій
формі.
Стаття 31. Участь в арбітражному процесі експерта
В арбітражному процесі може брати участь експерт. Експерт зобов'язаний за ухвалою арбітражного суду з'явитись
на його виклик i дати мотивований висновок щодо поставлених йому
питань. Висновок робиться у письмовій формі. Експерт, оскільки це необхідно для дачі висновку, має право
знайомитися з матеріалами справи, брати участь в огляді та
дослідженні доказів, просити арбітражний суд про надання йому
додаткових матеріалів. Експерт має право відмовитись від дачі висновку, якщо наданих
йому матеріалів недостатньо або якщо він не має необхідних знань
для виконання покладеного на нього обов'язку. Сторони i прокурор, який бере участь в арбітражному процесі,
мають право заявити відвід експерту, якщо він особисто, прямо чи
побічно заінтересований в результаті розгляду справи, якщо він є
родичем осіб, які беруть участь в арбітражному процесі, а також з
мотивів його некомпетентності. Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі
до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише
у випадку, коли про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися
після початку розгляду справи по суті. Питання про відвід вирішується арбітром, який виносить з
цього приводу ухвалу.

Р о з д і л V
ДОКАЗИ
Стаття 32. Поняття i види доказів
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких
арбітражний суд у визначеному законом порядку встановлює наявність
чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги i заперечення
сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного
вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими i речовими доказами, висновками експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть
участь в арбітражному процесі. В необхідних випадках на вимогу
арбітра пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть
участь в арбітражному процесі, мають бути викладені письмово.
Стаття 33. Обов'язок доказування i подання доказів
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог i заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками арбітражного
процесу.
Стаття 34. Належність i допустимість доказів
Арбітражний суд приймає тільки ті докази, які мають значення
для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні
бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 35. Підстави звільнення від доказування
Обставини, визнані арбітражним судом загальновідомими, не
потребують доказування. Факти, встановлені рішенням арбітражного суду (іншого органу,
який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи,
не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть
участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є
обов'язковим для арбітражного суду при вирішенні спору з питань,
чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є
обов'язковим для арбітражного суду щодо фактів, які встановлені
судом i мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не
доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути
спростовано в загальному порядку.

Стаття 36. Письмові докази
Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані
про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином
засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише
частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи
відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими
документами, а також в інших випадках на вимогу арбітражного суду.
Стаття 37. Речові докази
Речовими доказами є предмети, що своїми властивостями
свідчать про обставини, які мають значення для правильного
вирішення спору.
Стаття 38. Витребування доказів
Якщо подані сторонами докази є недостатніми, арбітражний суд
зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно
від їх участі у справі документи i матеріали, необхідні для
вирішення спору. Арбітражний суд має право знайомитися з доказами
безпосередньо в місці їх знаходження. Сторона, прокурор, які порушують клопотання перед арбітражним
судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який
доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази
має підприємство чи організація, i обставини, які можуть
підтвердити ці докази. Арбітражний суд може уповноважити на одержання таких доказів
заінтересовану сторону.
Стаття 39. Огляд та дослідження письмових i речових
доказів у місці їх знаходження
Арбітражний суд може провести огляд та дослідження письмових
i речових доказів у місці їх знаходження в разі складності подання
цих доказів. За результатами огляду та дослідження складається протокол,
який підписується арбітром. Протокол приєднується до матеріалів
справи.
Стаття 40. Повернення письмових i речових доказів
Оригінали письмових доказів, що є у справі, за клопотанням
підприємств та організацій повертаються їм після вирішення
господарського спору та подання засвідчених копій цих доказів. Речові докази, які знаходяться в арбітражному суді, після
вирішення спору повертаються підприємствам та організаціям, від
яких їх було одержано, або передаються стороні, за якою
арбітражний суд визнав право на ці речі.
Стаття 41. Призначення i проведення експертизи
Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні
господарського спору i потребують спеціальних знань, арбітражний
суд призначає експертизу. Учасники арбітражного процесу мають право пропонувати
арбітражному суду питання, які мають бути роз'яснені експертом.
Остаточне коло цих питань встановлюється арбітражним судом в
ухвалі. Проведення експертизи має бути доручено компетентним
організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють
необхідними для цього знаннями. Особа, яка проводить експертизу
(далі - експерт) користується правами i несе обов'язки,
зазначені у статті 31 цього Кодексу. Сторони i прокурор, який бере участь в арбітражному процесі,
мають право до початку проведення експертизи заявити відвід
експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій i
шостій статті 31 цього Кодексу.
Стаття 42. Висновок експерта
Висновок експерта повинен містити докладний опис проведених
досліджень, зроблені в результаті їх висновки i обгрунтовані
відповіді на поставлені арбітражним судом питання. Висновок
подається арбітражному суду в письмовій формі, i копія його
надсилається сторонам. Якщо під час проведення експертизи встановлюються обставини,
що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких
експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої
міркування i щодо цих обставин. У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку
експерта арбітражний суд може призначити додаткову експертизу. При необхідності арбітражний суд може призначити повторну
експертизу i доручити її проведення іншому експерту. Висновок експерта для арбітражного суду не є обов'язковим i
оцінюється арбітражним судом за правилами, встановленими статтею
43 цього Кодексу. Відхилення арбітражним судом висновку експерта повинно бути
мотивованим у рішенні.
Стаття 43. Оцінка доказів
Арбітражний суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що грунтується на всебічному, повному i об'єктивному
розгляді в арбітражному процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для арбітражного суду заздалегідь
встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних i обставин, якими
інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для
арбітражного суду не є обов'язковим.
Р о з д і л VI
АРБІТРАЖНІ ВИТРАТИ
Стаття 44. Склад арбітражних витрат
Арбітражні витрати складаються з державного мита, сум, що
підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної
арбітражним судом, послуги перекладача, а також інших витрат,
пов'язаних з розглядом справи.
Стаття 45. Державне мито
Позовні заяви і заяви про перевірку рішень, ухвал, постанов
арбітражного суду в порядку нагляду оплачуються державним митом,
крім випадків, встановлених законодавством.
Стаття 46. Сплата державного мита
Державне мито сплачується чи стягується в доход
республіканського бюджету України в порядку і розмірі,
встановлених законодавством України. В разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума
державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною
позову.
Стаття 47. Повернення державного мита
Державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку,
встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці арбітражного суду
зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового
повернення державного мита.
Стаття 48. Визначення розміру сум, що підлягають сплаті
за проведення експертизи та послуги перекладача
Витрати, що підлягають оплаті за проведення експертизи,
послуги перекладача, визначаються арбітражним судом. Експертам і перекладачам відшкодовуються витрати, пов'язані з
явкою до арбітражного суду, в розмірах, встановлених
законодавством про службові відрядження.
Стаття 49. Розподіл арбітражних витрат
Державне мито покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні
договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття
пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо арбітражним
судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших
підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних
вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони,
арбітражний суд має право покласти на неї державне мито незалежно
від результатів вирішення спору. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому
порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету
пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не
звільнений від сплати державного мита. Стороні, на користь якої відбулося рішення, арбітражний суд
відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли
друга сторона звільнена від сплати державного мита. Суми, які підлягають сплаті за проведення експертизи, послуги
перекладача та інші витрати, пов'язані з розглядом справи,
покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони
пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Р о з д і л VII
ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ
Стаття 50. Встановлення та обчислення процесуальних строків
Процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим
Кодексом. У тих випадках, коли процесуальні строки не встановлено,
вони призначаються арбітражним судом. Строки для вчинення процесуальних дій визначаються точною
календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати,
чи періодом часу. В останньому випадку дію може бути вчинено
протягом всього періоду. Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями
або днями, починається наступного дня після календарної дати або
настання події, якими визначено його початок.
Стаття 51. Закінчення процесуальних строків
Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідний місяць
і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число
останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного
місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа,
строк закінчується в останній день цього місяця. У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий
день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним
робочий день. Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути
вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву,
відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші
документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня
строку, строк не вважається пропущеним.
Стаття 52. Зупинення процесуальних строків
Перебіг усіх незакінчених процесуальних строків зупиняється
із зупиненням провадження у справі. З дня поновлення провадження перебіг процесуальних строків
продовжується.
Стаття 53. Відновлення та продовження процесуальних строків
За заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи
арбітражний суд може визнати причину пропуску встановленого
законом процесуального строку поважною і відновити пропущений
строк. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні,
ухвалі чи постанові арбітражного суду. Про відмову у відновленні
строку виноситься ухвала. Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку може бути
перевірено в порядку нагляду. Призначені арбітражним судом строки можуть бути ним
продовжені за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи.

Р о з д і л VIII
ПОДАННЯ ПОЗОВУ
Стаття 54. Форма і зміст позовної заяви
Позовна заява подається до арбітражного суду в письмовій
формі і підписується керівником підприємства, організації або його
заступником, прокурором. Позовна заява повинна містити: 1) найменування арбітражного суду, до якого подається заява; 2) найменування сторін; їх поштові адреси; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій
оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні
та розірванні господарських договорів); 4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох
відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги;
зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований
розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на
підставі якого подається позов; 6) відомості про вжиття заходів доарбітражного врегулювання
спору; 7) перелік документів та інших доказів, що додаються до
заяви. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо
вони необхідні для правильного вирішення спору.
Стаття 55. Ціна позову
Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або
сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким
стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про витребування майна - вартістю майна, що
витребується; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, -
загальною сумою усіх вимог; 4) у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній
валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу,
встановленого Національним банком України на день подання позову. В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми
неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх,
визначені арбітром. Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного
зазначення ціни позову вона визначається арбітром.
Стаття 56. Надсилання копії позовної заяви і доданих до неї
документів
Позивач, прокурор зобов'язані при пред'явленні позову
надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї
документів, якщо цих документів у сторін немає. Такий самий обов'язок покладається на позивача у разі
залучення арбітражним судом до участі у справі іншого відповідача,
заміни арбітражним судом неналежного відповідача.
Стаття 57. Документи, що додаються до позовної заяви
До позовної заяви додаються документи, які підтверджують: 1) вжиття заходів доарбітражного врегулювання господарського
спору з кожним із відповідачів (у спорах, що виникають при
укладанні, зміні чи розірванні договорів, - відповідно договір,
проект договору, лист, який містить вимогу про укладання, зміну чи
розірвання договору, протокол розбіжностей і документи, що
підтверджують дату його одержання, відомості про пропозиції однієї
сторони і розгляд їх у встановленому порядку, відповідь другої
сторони, якщо її одержано, та інші документи; у спорах, що
виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - копія
претензії, докази її надсилання відповідачу, копія відповіді на
претензію, якщо відповідь одержано); 2) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих
до неї документів; 3) сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі; 4) обставини, на яких грунтуються позовні вимоги. До заяви про визнання акта недійсним додається також копія
оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.
Стаття 58. Об'єднання позовних вимог
В одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог,
зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Арбітр має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв
або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу,
про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.
Стаття 59. Відзив на позовну заяву
Відповідач зобов'язаний не пізніше трьох днів з дня одержання
ухвали про порушення справи надіслати: 1) арбітражному суду - відзив на позовну заяву і всі
документи, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере
участь в арбітражному процесі, - копію відзиву. Відзив підписується керівником підприємства, організації або
його заступником. Відзив повинен містити: найменування позивача і номер справи;
мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з
посиланням на законодавство, а також докази, що обгрунтовують
відхилення позовної вимоги; перелік документів та інших доказів,
що додаються до відзиву (у тому числі про надіслання копій
відзиву і доданих до нього документів позивачеві, іншим
відповідачам, прокурору).
Стаття 60. Подання зустрічного позову
Відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до
позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним
позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з
первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними
правилами подання позовів.
Р о з д і л IX
ПОРУШЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ТА
ПІДГОТОВКА МАТЕРІАЛІВ ДО РОЗГЛЯДУ
В ЗАСІДАННІ АРБІТРАЖНОГО СУДУ
Стаття 61. Прийняття позовної заяви
Питання про прийняття позовної заяви вирішується арбітром.
Стаття 62. Відмова у прийнятті позовної заяви
Арбітр відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо: 1) заява не підлягає розгляду в арбітражних судах України; 2) у провадженні арбітражного суду або іншого органу, який в
межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі
спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав
або є рішення цих органів з такого спору; 3) позов подано до підприємства, організації, які
ліквідовано. Про відмову у прийнятті позовної заяви виноситься ухвала, яка
надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, не пізніше
п'яти днів з дня надходження заяви. До ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, що
надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Ухвалу про відмову у прийнятті позовної заяви може бути
перевірено в порядку нагляду. У разі скасування цієї ухвали
позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до
арбітражного суду.
Стаття 63. Повернення позовної заяви
Арбітр повертає позовну заяву і додані до неї документи без
розгляду, якщо: 1) позовну заяву підписано особою, яка не має права її
підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2) у позовній заяві не вказано повного найменування сторін,
їх поштових адрес; 3) у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується
позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві
обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної
суми; 4) не подано доказів сплати державного мита у встановлених
порядку та розмірі; 5) порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній
позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і
сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і
взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору; 6) не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної
заяви і доданих до неї документів; 7) не подано доказів вжиття заходів доарбітражного
врегулювання спору в установленому порядку; 8) не подано доказів звернення до установи банку за
одержанням з відповідача заборгованості, коли вона відповідно до
законодавства мала бути одержана через банк; 9) до винесення ухвали про порушення провадження у справі від
позивача надійшла заява про врегулювання спору. Арбітр повертає позовну заяву не пізніше п'яти днів з дня її
надходження. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню
з нею до арбітражного суду в загальному порядку після усунення
допущеного порушення.
Стаття 64. Порушення провадження у справі
Арбітр, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня
її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є
заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій
вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до
розгляду в засіданні арбітражного суду, про час і місце його
проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в
засіданні. Ухвала надсилається також іншим підприємствам, установам,
організаціям, державним та іншим органам у випадках, коли від них
витребуються документи, відомості та висновки або їх посадові
особи викликаються до арбітражного суду. Ця ухвала виноситься з додержанням вимог статті 86 цього
Кодексу.
Стаття 65. Дії арбітра по підготовці справи до розгляду
З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення
господарського спору арбітр вчиняє в необхідних випадках такі дії
по підготовці справи до розгляду: 1) вирішує питання про залучення до участі у справі іншого
відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача; 2) виключає з числа відповідачів підприємства та організації,
яким не було надіслано пропозицію про доарбітражне врегулювання
спору; 3) викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у
тому ж населеному пункті, що й арбітражний суд) для уточнення
обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано
додатково; 4) зобов'язує сторони, інші підприємства, установи,
організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати
певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх
знаходження тощо); витребує від них документи, відомості,
висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими
матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження; 5) вирішує питання про призначення експертизи; 6) провадить огляд і дослідження письмових та речових доказів
у місці їх знаходження; 7) вирішує питання про визнання явки представників сторін у
засідання арбітражного суду обов'язковою; 8) вирішує питання про виклик посадових та інших осіб для
дачі пояснень по суті справи; 9) вирішує питання про розгляд справи безпосередньо на
підприємстві, в організації; 10) вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення
позову; 11) вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і
своєчасного розгляду справи.
Р о з д і л X
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ

Стаття 66. Підстави забезпечення позову
Арбітражний суд за заявою сторони, прокурора, який подав
позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до
забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій
стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може
утруднити чи зробити неможливим виконання рішення арбітражного
суду.
Стаття 67. Заходи до забезпечення позову
Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать
відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються
предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або
іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному
порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути перевірено в порядку
нагляду.
Стаття 68. Скасування забезпечення позову
Питання про скасування забезпечення позову вирішується
арбітражним судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в
рішенні чи ухвалі.
Р о з д і л XI
ВИРІШЕННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ
Стаття 69. Строк вирішення спору
Спір має бути вирішено арбітражним судом у строк не більше
двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках голова арбітражного суду чи заступник
голови арбітражного суду має право продовжити строк вирішення
спору, але не більш як на один місяць. За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони,
погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш
тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.
Стаття 70. Склад арбітражного суду
Вирішення спорів здійснюється арбітражним судом у складі
головуючого арбітра і представників сторін. Для вирішення складних спорів голова арбітражного суду або
заступник голови арбітражного суду може вводити до складу
арбітражного суду додатково двох арбітрів, призначивши одного з
трьох арбітрів головуючим. При нез'явленні в засідання арбітражного суду представників
позивача або відповідача або ж обох сторін справу може бути
розглянуто без їх участі, якщо арбітр вважає, що їх неявка не
перешкоджає вирішенню спору.
Стаття 71. Рівність сторін
Правосуддя в господарських відносинах здійснюється на засадах
рівності перед законом і арбітражним судом усіх підприємств та
організацій незалежно від організаційної форми, форми власності
майна, місця знаходження, підлеглості та інших обставин.
Стаття 72. Гласність арбітражного процесу
Вирішення спорів у арбітражному суді є відкритим, за винятком
випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної та
комерційної таємниці або коли проти цього є обгрунтовані
заперечення однієї чи обох сторін.
Стаття 73. Арбітрування
Арбітражний суд сприяє досягненню угоди між сторонами. Умови
угоди викладаються в адресованій арбітражному суду письмовій
заяві, підписаній представниками сторін. Арбітражний суд приймає рішення відповідно до цієї угоди,
якщо угода між сторонами не суперечить законодавству, фактичним
обставинам і матеріалам справи.
Стаття 74. Порядок ведення засідання
Порядок ведення засідання визначається арбітром, який головує
в засіданні. Арбітр оголошує склад арбітражного суду, роз'яснює учасникам
арбітражного процесу їх права та обов'язки і сприяє у
здійсненні належних їм прав. В засіданні заслуховуються прокурор, за заявою якого порушено
справу, представники позивача і відповідача, експерт та інші
особи, які беруть участь у засіданні.
Стаття 75. Вирішення спору при неподанні відзиву на позовну
заяву і витребуваних арбітражним судом матеріалів
Якщо відзив на позовну заяву і витребувані арбітражним судом
документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній
матеріалами.
Стаття 76. Розгляд справ на підприємствах та в організаціях
Арбітражний суд розглядає справи, що мають важливе громадське
значення, безпосередньо на підприємствах та в організаціях. Керівники підприємств та організацій зобов'язані в цьому
разі забезпечити необхідні умови для проведення засідання
арбітражного суду.
Стаття 77. Відкладення розгляду справи, перерва в засіданні
Арбітражний суд відкладає в межах строків, встановлених
статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин
спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами,
зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших
учасників арбітражного процесу; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна
неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного арбітра, експерта. Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій
вказується час і місце проведення наступного засідання. Арбітр має право оголосити перерву в засіданні в межах
встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це
в рішенні або ухвалі.
Стаття 78. Відмова позивача від позову, зменшення або
збільшення розміру позовних вимог, визнання позову
відповідачем
Відмова позивача від позову, зменшення або збільшення розміру
позовних вимог та визнання позову відповідачем викладаються в
адресованих арбітражному суду письмових заявах, що додаються до
справи. До прийняття відмови позивача від позову арбітражний суд
роз'яснює позивачеві процесуальні наслідки його дії. Про прийняття відмови позивача від позову арбітражний суд
виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
Стаття 79. Зупинення провадження у справі та його поновлення
Арбітражний суд зупиняє провадження у справі в разі
неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею
іншої справи органом, що вирішує господарські спори, або
відповідного питання компетентними органами. Арбітражний суд має право зупинити провадження у справі за
клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в арбітражному
процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення арбітражним судом експертизи; 2) надсилання арбітражним судом матеріалів до слідчих
органів; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок
реорганізації підприємства, організації. Арбітражний суд поновлює провадження у справі після усунення
обставин, що зумовили його зупинення. Про зупинення провадження у справі та його поновлення
виноситься ухвала. Ухвалу про зупинення провадження може бути перевірено в
порядку нагляду.
Стаття 80. Припинення провадження у справі
Арбітражний суд припиняє провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в арбітражних судах України; 2) є рішення арбітражного суду або іншого органу, який в
межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж
сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; 3) заявник не вжив заходів доарбітражного врегулювання спору
в установленому порядку і можливість такого врегулювання втрачена; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято
арбітражним судом; 5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на
вирішення третейського суду; 6) підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано. У випадках припинення провадження у справі повторне звернення
до арбітражного суду зі спору між тими ж сторонами, про той же
предмет і з тих же підстав не допускається. Про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій
мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами арбітражних
витрат, про повернення державного мита з бюджету, а також можуть
бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у
пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу. Ухвалу про припинення провадження у справі може бути
перевірено в порядку нагляду.

Стаття 81. Залишення позову без розгляду
Арбітражний суд залишає позов без розгляду, якщо: 1) позовну заяву підписано особою, яка не має права
підписувати її, або особою, службове становище якої не вказано; 2) у провадженні арбітражного суду або іншого органу, який
діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між
тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; 3) позивач не вжив заходів доарбітражного врегулювання спору
в установленому порядку і можливість такого врегулювання не
втрачена; 4) позивач не звертався до установи банку за одержанням з
відповідача заборгованості, коли вона відповідно до законодавства
мала бути одержана через банк; 5) позивач без поважних причин не подав витребувані
арбітражним судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або
представник позивача не з'явився на виклик у засідання
арбітражного суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору. Про залишення позову без розгляду виноситься ухвала, в якій
можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами
арбітражних витрат, про повернення державного мита з бюджету, а
також про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини
другої статті 83 цього Кодексу. Ухвалу про залишення позову без розгляду може бути перевірено
в порядку нагляду. Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без
розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до арбітражного
суду в загальному порядку.
Стаття 82. Прийняття рішення
При вирішенні господарського спору по суті (задоволення
позову, відмова в позові повністю або частково) арбітражний суд
приймає рішення. Рішення приймається в засіданні арбітром (арбітрами) і
представниками сторін за результатами обговорення всіх обставин
справи. У випадках, коли між представниками сторін не досягнуто
угоди, або угода сторін не відповідає законодавству, фактичним
обставинам чи матеріалам справи, або спір розглядається без участі
представників обох сторін чи однієї з них, рішення приймається
арбітром, а якщо спір вирішується трьома арбітрами - більшістю
голосів арбітрів. Рішення викладається у письмовій формі і підписується
арбітром, а якщо спір вирішується кількома арбітрами - всіма
арбітрами, які брали участь у засіданні. В разі розгляду справи
кількома арбітрами арбітр, не згодний з рішенням, зобов'язаний
викласти у письмовій формі свою окрему думку, що приєднується до
справи.
Стаття 83. Права арбітражного суду при прийнятті рішення
Арбітражний суд визнає недійсним повністю чи у певній
частині договір, що суперечить законодавству, або вчинений з
метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а також
відмовляє в задоволенні вимог сторін, якщо ці вимоги грунтуються
на акті державного або іншого органу, що не відповідає
законодавству. Приймаючи рішення з господарського спору, арбітражний суд має
право: 1) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для
захисту прав і законних інтересів підприємств та організацій; 2) обертати повністю або частково в доход республіканського
бюджету стягувану неустойку (штраф, пеню), якщо справу порушено за
заявою прокурора, а також якщо позивач не пред'явив вимогу про
сплату передбачених законодавством санкцій або припустився
порушень законодавства, що не зменшують відповідальності
відповідача; 3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу,
пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила
зобов'язання; 4) стягувати в доход республіканського бюджету із сторони, що
припустилась порушення строків розгляду претензії, штраф у
розмірі, встановленому статтею 9 цього Кодексу або законодавством,
яке регулює порядок доарбітражного врегулювання спорів у
конкретних видах правовідносин; 5) стягувати в доход республіканського бюджету з винної
сторони штраф в розмірі до 1000 крб. за ненадіслання у
встановлений строк відзиву на позовну заяву або витребуваних
арбітражним судом матеріалів, а також за ухилення від вчинення
дій, покладених арбітражним судом на сторону; 6) відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Стаття 84. Зміст рішення
Рішення арбітражного суду складається із вступної, описової,
мотивувальної і резолютивної частин, при цьому: 1) у вступній частині вказуються найменування арбітражного
суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін,
ціна позову, прізвища арбітра (арбітрів), представників сторін,
прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих
осіб. При розгляді справи на підприємстві, в організації про це
також вказується у вступній частині рішення; 2) описова частина має містити стислий виклад вимог
позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань
сторін та їх представників, інших учасників арбітражного процесу,
опис дій, виконаних арбітражним судом (огляд та дослідження
доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їх
знаходження); 3) у мотивувальній частині вказуються обставини справи,
встановлені арбітражним судом; причини виникнення спору; докази,
на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін,
якщо її досягнуто; доводи, за якими арбітражний суд відхилив
клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або
угоди сторін; законодавство, яким арбітражний суд керувався,
приймаючи рішення; обгрунтування відстрочки або розстрочки
виконання рішення; 4) резолютивна частина має містити висновок про задоволення
позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з
заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або
ненастання якихось обставин (умовне рішення). При задоволенні позову в резолютивній частині рішення
вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і
сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка
зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а
також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці
виконання рішення; розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості
за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги,
неустойки, штрафу, пені та збитків, а також штрафів, передбачених
у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу); найменування рахунку, з якого підлягають стягненню грошові
суми; найменування майна, що підлягає передачі, і місце його
знаходження (у спорі про передачу майна); найменування, номер і дата виконавчого або іншого документа
про стягнення коштів у безспірному порядку (у спорі про визнання
цього документа як такого, що не підлягає виконанню), а також
сума, що не підлягає стягненню. У спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в
резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови
договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на
яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий
позивачем проект договору. В резолютивній частині рішення вказується про визнання
договору недійсним у випадках, передбачених частиною першою статті
83 цього Кодексу. При задоволенні заяви про визнання акта недійсним в
резолютивній частині вказуються найменування акта і органу, що
його видав, номер акта, дата його видання, чи визнається акт
недійсним повністю або частково (в якій саме частині). Якщо сторонами досягнуто угоди, що відповідає законодавству,
фактичним обставинам і матеріалам справи, в резолютивній частині
рішення вказується про затвердження цієї угоди. В резолютивній частині рішення вказується про розподіл
арбітражних витрат між сторонами, про повернення державного мита з
бюджету. Якщо у справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів,
в рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них. При розгляді первісного і зустрічного позовів у рішенні
вказуються результати розгляду кожного з позовів.
Стаття 85. Оголошення рішення
Прийняте рішення оголошується арбітром у засіданні після
закінчення розгляду справи. Арбітр має право оголосити тільки
резолютивну частину рішення. У зв'язку з особливою складністю справи рішення по ній може
бути прийнято протягом п'яти днів. Про це арбітр повинен оголосити
в засіданні.
Стаття 86. Винесення ухвали та її зміст
Якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення
розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі,
залишення позову без розгляду тощо), арбітражний суд виносить
ухвалу. Ухвала арбітражного суду має містити: 1) найменування арбітражного суду, номер справи і дату
винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу
позивача, прізвища арбітра (арбітрів), представників сторін,
прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із
зазначенням їх посад); 2) стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого
виноситься ухвала; 3) мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство; 4) висновок з розглянутого питання; 5) вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші
підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові
особи у строки, визначені арбітражним судом.
Стаття 87. Розсилання рішень та ухвал
Рішення та ухвали розсилаються сторонам, прокурору, який брав
участь в арбітражному процесі, третім особам не пізніше п'яти днів
після їх прийняття.
Стаття 88. Додаткове рішення, ухвала
Арбітр має право за заявою сторони, прокурора, який брав
участь в арбітражному процесі, або за своєю ініціативою прийняти
додаткове рішення, ухвалу, якщо: 1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні
арбітражного суду, не прийнято рішення; 2) не вирішено питання про розподіл арбітражних витрат або
про повернення державного мита з бюджету.
Стаття 89. Роз'яснення і виправлення рішення, ухвали
Арбітр має право за заявою сторони роз'яснити рішення,
ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони
або за своєю ініціативою виправити допущені в рішенні, ухвалі
описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення
описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала.
Стаття 90. Окрема ухвала. Повідомлення арбітражного суду
Арбітражний суд, виявивши при вирішенні господарського спору
порушення законності або недоліки в діяльності підприємства,
установи, організації, державного чи іншого органу, виносить
окрему ухвалу. Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам,
установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим
особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання
вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі,
передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу. Законність і обгрунтованість ухвали може бути перевірено за
заявою підприємства, установи, організації, державного та іншого
органу, яким її направлено, в порядку, передбаченому розділом XII
цього Кодексу. Якщо при вирішенні господарського спору арбітражний суд
виявить у діяльності працівників підприємств та організацій
порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у
кримінальному порядку, арбітражний суд надсилає про цей факт
повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.
Р о з д і л XII
ПЕРЕВІРКА РІШЕННЯ, УХВАЛИ, ПОСТАНОВИ
В ПОРЯДКУ НАГЛЯДУ
Стаття 91. Підстави перевірки рішення, ухвали, постанови в
порядку нагляду
Законність і обгрунтованість рішення, ухвали, постанови
арбітражного суду, третейського суду або іншого органу, який в
межах своєї компетенції вирішує господарський спір, може бути
перевірено в порядку нагляду за заявою сторони, за протестом
прокурора, як це передбачено цим Кодексом, іншими законодавчими
актами України. Заява сторони про перевірку рішення, ухвали, постанови
перевіряється головою арбітражного суду Кримської АРСР чи його
заступником, головою арбітражного суду області, м. Києва чи його
заступником та арбітражною колегією Вищого арбітражного суду по
перегляду ріщень, ухвал, постанов (далі - арбітражна колегія). Особи, які мають право принесення протесту: Генеральний прокурор України - до Вищого арбітражного суду,
арбітражного суду Кримської АРСР, арбітражного суду області та
м. Києва; прокурор Кримської АРСР, прокурор області та м. Києва -
відповідно до арбітражного суду Кримської АРСР, арбітражного суду
області та м. Києва.
Стаття 92. Право арбітражного суду перевірити в порядку
нагляду законність рішення, ухвали, постанови за
своєю ініціативою
Арбітражний суд має право за своєю ініціативою перевірити в
порядку нагляду законність і обгрунтованість рішення, ухвали,
постанови в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Стаття 93. Компетенція арбітражного суду Кримської АРСР,
арбітражного суду області та м. Києва щодо
перевірки рішення та ухвали в порядку нагляду
Рішення та ухвала арбітражного суду Кримської АРСР,
арбітражного суду області та м. Києва перевіряються у порядку
нагляду згідно із статтями 8 та 9 Закону "Про арбітражний суд"
( 1142-12 ) головою чи заступником голови відповідного
арбітражного суду, який розглянув справу.
Стаття 94. Перевірка рішення та ухвали в порядку
нагляду арбітражним судом Кримської
АРСР, арбітражним судом області та м. Києва
Перевірка рішення та ухвали, прийнятих арбітром арбітражного
суду Кримської АРСР, арбітражного суду області та м. Києва,
здійснюється одноособово головою арбітражного суду Кримської АРСР
чи його заступником, головою арбітражного суду області та м. Києва
чи його заступником. Якщо рішення або ухвала у справі прийняті заступником голови
арбітражного суду Кримської АРСР, заступником голови арбітражного
суду області та м. Києва, перевірка в порядку нагляду здійснюється
головою цього арбітражного суду. В необхідних випадках для дачі пояснень до голови
арбітражного суду Кримської АРСР чи його заступника, голови
арбітражного суду області та м. Києва чи його заступника можуть
запрошуватись представники сторін.
Стаття 95. Компетенція арбітражної колегії Вищого
арбітражного суду щодо перевірки рішення,
ухвали, постанови в порядку нагляду
Рішення, ухвала, постанова перевіряються в порядку нагляду у
Вищому арбітражному суді арбітражною колегією. Арбітражна колегія Вищого арбітражного суду перевіряє в
порядку нагляду: 1) рішення та ухвалу зі спору, який вирішено у Вищому
арбітражному суді; 2) рішення та ухвалу, прийняті головою арбітражного суду
Кримської АРСР, головою арбітражного суду області та м. Києва; 3) постанову, прийняту головою арбітражного суду Кримської
АРСР чи його заступником, головою арбітражного суду області та
м. Києва чи його заступником.
Стаття 96. Перевірка рішення, ухвали, постанови в порядку
нагляду арбітражною колегією
Вищого арбітражного суду
Перевірка арбітражною колегією Вищого арбітражного суду
рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду здійснюється
колегіально у складі Голови Вищого арбітражного суду чи його
заступника та арбітра арбітражної колегії. Якщо між ними не
досягнуто згоди щодо наслідків перевірки, Голова Вищого
арбітражного суду чи його заступник доповідає справу президії
Вищого арбітражного суду, яка приймає постанову в порядку,
передбаченому статтею 17 Закону "Про арбітражний суд" (1142-12 ). В разі необхідності, коли застосування законодавства чи
оцінка доказів у справі викликає труднощі, перевірка рішення,
ухвали, постанови здійснюється Головою Вищого арбітражного суду чи
його заступником та двома арбітрами арбітражної колегії. В цьому
разі постанова у справі приймається більшістю голосів. Рішення або ухвала, прийняті заступником Голови Вищого
арбітражного суду або в засіданні під його головуванням,
перевіряються в порядку нагляду Головою Вищого арбітражного суду
та двома арбітрами арбітражної колегії. В цьому разі постанова у
справі приймається більшістю голосів. Рішення або ухвала, прийняті Головою Вищого арбітражного суду
або в засіданні під його головуванням перевіряються в порядку
нагляду президією Вищого арбітражного суду. В необхідних випадках для дачі пояснень в засідання
арбітражної колегії можуть запрошуватись представники сторін.
Стаття 97. Право на звернення до президії Вищого арбітражного
суду про перевірку рішення, ухвали, постанови
в порядку нагляду
Голова Вищого арбітражного суду, Генеральний прокурор України
мають право принести у президію Вищого арбітражного суду протест
на постанову, прийняту арбітражною колегією Вищого арбітражного
суду з господарського спору. Сторона у справі має право подати заяву про перевірку в
порядку нагляду рішення або ухвали, прийнятих Головою Вищого
арбітражного суду або в засіданні під його головуванням, до
президії Вищого арбітражного суду.
Стаття 98. Порядок розгляду президією Вищого
арбітражного суду протесту та заяви
При розгляді протесту Голови Вищого арбітражного суду,
Генерального прокурора України на постанову арбітражної колегії
Вищого арбітражного суду президія Вищого арбітражного суду
заслуховує доповідь про обставини справи та доводи протесту. Після обговорення протесту приймається постанова в порядку,
передбаченому статтею 17 Закону "Про арбітражний суд" ( 1142-12 ). У такому ж порядку приймається постанова при розгляді заяви
сторони у справі щодо рішення або ухвали, прийнятих Головою Вищого
арбітражного суду або в засіданні під його головуванням.
Стаття 99. Право на звернення до пленуму Вищого
арбітражного суду з поданням про перевірку
в порядку нагляду постанови президії Вищого
арбітражного суду з господарського спору
Голова Вищого арбітражного суду згідно з статтею 13 Закону
"Про арбітражний суд" має право внести подання про перевірку
постанови президії Вищого арбітражного суду з господарського
спору, який має особливе громадське значення. Після обговорення подання пленумом Вищого арбітражного суду
приймається постанова в порядку, передбаченому статтею 15 Закону
"Про арбітражний суд".
Стаття 100. Порядок подання заяви про перевірку
рішення, ухвали, постанови в порядку
нагляду і протесту прокурора
Заява про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку
нагляду, а також протест прокурора подаються до арбітражного суду,
який розглянув справу. Якщо перевірка у порядку нагляду
здійснюється Вищим арбітражним судом, заява або протест прокурора
разом із справою надсилається відповідним арбітражним судом Вищому
арбітражному суду не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви
або протесту. Копії заяви або протесту надсилаються сторонам, прокурору,
який подав позовну заяву. До заяви додаються документи, що підтверджують відправлення
копії заяви і сплату державного мита. До протесту прокурора
додаються документи, що підтверджують відправлення копії протесту. Подання заяви про перевірку рішення, ухвали, постанови в
порядку нагляду і принесення протесту прокурором не зупиняють
виконавчого провадження. Арбітражний суд за клопотанням сторони, відповідного
прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконавче
провадження до закінчення перевірки.
Стаття 101. Форма та зміст заяви про перевірку рішення,
ухвали, постанови в порядку нагляду і
протесту прокурора
Заява сторони до арбітражного суду Кримської АРСР,
арбітражного суду області, м. Києва та арбітражної колегії Вищого
арбітражного суду про перевірку рішення, ухвали, постанови в
порядку нагляду і протест прокурора подаються в письмовій формі і
повинні містити найменування арбітражного суду, що прийняв
рішення, ухвалу, постанову, номер справи та дату прийняття
рішення, ухвали, постанови, найменування сторін, ціну позову,
вимоги заявника та прокурора, а також підстави, з яких порушено
питання про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку
нагляду, з посиланням на законодавство і матеріали справи. Заява про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку
нагляду підписується керівником підприємства, організації чи його
заступником. Протест підписується відповідним прокурором.
Стаття 102. Строк подання заяви про перевірку рішення,
ухвали, постанови в порядку нагляду і
принесення протесту прокурором
Заява про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку
нагляду подається і протест прокурора приноситься не пізніше двох
місяців з дня прийняття рішення, ухвали, постанови.
Стаття 103. Відзив на заяву про перевірку рішення, ухвали,
постанови в порядку нагляду і протест прокурора
Сторона після одержання копії поданої до арбітражного суду
заяви про перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду
або протесту прокурора надсилає відзив до арбітражного суду, що
здійснює перевірку, іншим сторонам та прокурору, який приніс
протест. Відзив підписується керівником підприємства, організації чи
його заступником. Відсутність відзиву на заяву чи протест прокурора про
перевірку рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду не
перешкоджає здійсненню перевірки.
Стаття 104. Повідомлення про час і місце перевірки рішення,
ухвали, постанови в порядку нагляду.
Строк перевірки
Перевірка рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду може
здійснюватися арбітражним судом за участю сторін і прокурора. У
цьому разі про час і місце засідання арбітражний суд повідомляє
письмово. Нез'явлення сторін чи прокурора не є перешкодою для
перевірки рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду. Перевірка рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду
здійснюється не пізніше двох місяців з дня надходження до
арбітражного суду заяви або протесту. У виняткових випадках голова
арбітражного суду чи його заступник має право продовжити строк
перевірки рішення, ухвали, постанови. Вищим арбітражним судом строк перевірки рішення, ухвали,
постанови арбітражного суду Кримської АРСР, арбітражного суду
області та м. Києва обчислюється з дня надходження справи разом із
заявою або протестом. Рішення, ухвала, постанова арбітражного суду можуть бути
перевірені в порядку нагляду не пізніше одного року з дня їх
прийняття.
Стаття 105. Повернення заяви про перевірку рішення, ухвали,
постанови в порядку нагляду і протесту прокурора
Арбітражний суд, що вирішив господарський спір, не приймає до
розгляду і повертає заяву про перевірку рішення, ухвали, постанови
і протест прокурора, якщо: 1) заява або протест підписані особою, яка не має права їх
підписувати, або особою, службове становище якої не вказано; 2) до заяви не додано доказів надіслання її копії сторонам і
прокурору, який подав позовну заяву, до протесту прокурора -
надіслання його копії сторонам; 3) до заяви не додано документи, що підтверджують сплату
державного мита у встановлених порядку і розмірі; 4) заяву або протест прокурора подано після закінчення
строку, встановленого для їх подання, без клопотання про
відновлення цього строку; клопотання не підлягає розгляду, якщо
воно заявлено після закінчення року з дня прийняття рішення,
ухвали, постанови. Заява або протест повертаються також, якщо документ про їх
відкликання одержано арбітражним судом до прийняття постанови в
порядку, передбаченому статтею 108 цього Кодексу.
Стаття 106. Повноваження арбітражного суду при перевірці
рішення, ухвали, постанови в порядку нагляду
За результатами перевірки рішення, ухвали, постанови в
порядку нагляду арбітражний суд має право: залишити рішення, ухвалу, постанову без зміни; змінити рішення, ухвалу, постанову; скасувати рішення, ухвалу, постанову і прийняти нове рішення,
або передати справу на новий розгляд, або припинити провадження у
справі, або залишити позов без розгляду. Рішення, ухвала, постанова арбітражного суду перевіряються в
повному обсязі, незалежно від доводів, викладених у заяві чи
протесті. Арбітражний суд, перевіряючи рішення, ухвалу, постанову в
порядку нагляду, користується правами, наданими арбітражному суду
при розгляді господарського спору. Перевірка рішення, ухвали, постанови у порядку нагляду Вищим
арбітражним судом є остаточною, крім випадків, коли одна із сторін
знаходиться за межами України і є угода між відповідними державами
щодо іншого порядку перевірки.
Стаття 107. Підстави для зміни або скасування рішення,
ухвали, постанови
Підставами для зміни або скасування рішення, ухвали,
постанови в порядку нагляду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які
арбітражний суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні, ухвалі,
постанові, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального
чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального
права може бути підставою для зміни або скасування рішення,
ухвали, постанови тільки за умови, якщо це порушення призвело до
прийняття неправильного рішення, ухвали, постанови.
Стаття 108. Постанова про перевірку рішення, ухвали,
постанови в порядку нагляду
За наслідками перевірки в порядку нагляду рішення чи ухвали
арбітражного суду Кримської АРСР, арбітражного суду області,
м. Києва приймається мотивована постанова. Постанову підписує голова арбітражного суду Кримської АРСР чи
його заступник, голова арбітражного суду області, м. Києва чи його
заступник. За наслідками перевірки рішення, ухвали, постанови в порядку
нагляду арбітражна колегія Вищого арбітражного суду приймає
мотивовану постанову, яку підписують всі арбітри, що брали участь
у перевірці. У постанові вказуються: 1) найменування арбітражного суду, в якому перевіряються в
порядку нагляду рішення, ухвала, постанова, номер справи і дата
прийняття постанови, найменування сторін, найменування сторони, за
заявою якої перевіряються рішення, ухвала, постанова, прокурор,
який приніс протест, прізвища арбітрів чи арбітра, які прийняли
постанову, та осіб, які давали пояснення в арбітражному суді, із
зазначенням їх посад; 2) найменування арбітражного суду, в якому прийнято рішення,
ухвалу, постанову, номер справи, дата прийняття рішення, ухвали,
постанови, прізвища арбітрів; 3) стислий виклад суті прийнятого рішення, ухвали, постанови; 4) підстави, з яких порушено питання про перевірку рішення,
ухвали, постанови в порядку нагляду, доводи, викладені у відзиві
на заяву або протест; 5) мотиви, з яких приймається постанова, з посиланням на
законодавство та матеріали справи; 6) висновки за наслідками розгляду заяви про перевірку в
порядку нагляду рішення, ухвали, постанови або протесту; 7) дії, що їх повинні виконати сторони та арбітражний суд при
скасуванні рішення, ухвали, постанови та передачі справи на новий
розгляд.
Стаття 109. Обов'язковість вказівок, що містяться в
постанові про перевірку рішення, ухвали,
постанови в порядку нагляду
Вказівки, що містяться в постанові про перевірку рішення,
ухвали, постанови в порядку нагляду, є обов'язковими для
арбітражного суду при новому розгляді справи. Постанова не може містити вказівок про достовірність чи
недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів
перед іншими, про рішення, яке повинно бути прийнято при новому
вирішенні господарського спору.
Стаття 110. Надсилання постанови про перевірку в
порядку нагляду рішення, ухвали, постанови
Постанова надсилається сторонам, прокурору, який подав
позовну заяву чи приніс протест, у п'ятиденний строк з дня її
прийняття.
Стаття 111. Перевірка ухвали в порядку нагляду
Перевірка ухвали в порядку нагляду провадиться у випадках,
передбачених цим Кодексом.
Р о з д і л XIII
ПЕРЕГЛЯД РІШЕННЯ, УХВАЛИ, ПОСТАНОВИ
АРБІТРАЖНОГО СУДУ ЗА НОВОВИЯВЛЕНИМИ
ОБСТАВИНАМИ
Стаття 112. Підстави перегляду рішення, ухвали, постанови
за нововиявленими обставинами
Арбітражний суд може переглянути прийняте ним рішення,
ухвалу, постанову за нововиявленими обставинами, що мають суттєве
значення для справи, які не були і не могли бути відомі
заявникові.
Стаття 113. Порядок і строк подання заяви про перегляд
рішення, ухвали, постанови за нововиявленими
обставинами
Рішення, ухвалу, постанову може бути переглянуто за
нововиявленими обставинами за заявою сторони, поданням прокурора,
за ініціативою арбітражного суду. Заява чи подання прокурора подаються до арбітражного суду,
який прийняв рішення, не пізніше двох місяців з дня встановлення
обставин, що стали підставою для перегляду рішення, ухвали,
постанови. Заявник зобов'язаний надіслати іншим сторонам копію заяви та
додані до неї документи. До заяви додаються документи, що підтверджують надіслання
копії заяви іншим сторонам, та документ про сплату державного
мита. Якщо заяву подано після закінчення встановленого строку або
без доказів надіслання її копії і доданих до неї документів іншим
сторонам, а також про сплату в необхідних випадках державного
мита, заява до розгляду не приймається і повертається заявникові.
Стаття 114. Перегляд рішення, ухвали, постанови за
нововиявленими обставинами
Перегляд рішення, ухвали, постанови арбітражного суду за
нововиявленими обставинами здійснюється арбітражним судом, який
прийняв рішення, ухвалу, постанову. За результатами перегляду рішення, ухвали, постанови
приймається: 1) рішення - при зміні або скасуванні рішення, ухвали; 2) постанова - при зміні або скасуванні постанови; 3) ухвала - при залишенні рішення, ухвали, постанови без
зміни. Рішення, ухвала, постанова надсилаються сторонам у
п'ятиденний строк з дня їх прийняття. У разі надходження заяви про перегляд рішення, ухвали,
постанови за нововиявленими обставинами арбітражний суд має право
зупинити виконання рішення, ухвали, постанови до закінчення їх
перегляду. Законність рішення, ухвали, постанови, прийнятих за
результатами перегляду за нововиявленими обставинами, може бути
перевірено в порядку нагляду на загальних підставах.
Р о з д і л XIV
ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ, УХВАЛИ, ПОСТАНОВИ
Стаття 115. Набрання законної сили рішенням, ухвалою,
постановою та їх обов'язковість
Рішення, ухвала, постанова арбітражного суду набирають
законної сили негайно після їх прийняття і підлягають
обов'язковому виконанню підприємствами, організаціями, посадовими
особами.
Стаття 116. Наказ арбітражного суду і надіслання його для
виконання
Виконання рішення арбітражного суду провадиться на підставі
виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ
надсилається одночасно з рішенням. Накази про стягнення грошових сум видаються стягувачеві або
надсилаються йому рекомендованим чи цінним листом, а про стягнення
сум у доход бюджету - місцевим органам податкової служби і
виконуються у встановленому порядку через установи банку. Решта
наказів виконується судовими виконавцями. У разі повного або часткового задоволення первісного і
зустрічного позовів накази про стягнення грошових сум видаються
окремо по кожному позову.
Стаття 117. Зміст наказу
У наказі арбітражного суду має бути зазначено: 1) найменування арбітражного суду, номер справи, дата
прийняття рішення, дата видачі наказу та строк його дії; 2) резолютивна частина рішення. Якщо рішенням арбітражного суду встановлюється відстрочка або
розстрочка виконання, в наказі зазначається, з якого часу
починається перебіг строку його дії. У наказі, який підлягає виконанню судовим виконавцем або який
надсилається органу податкової служби, вказується також адреса
боржника. Наказ підписується арбітром і засвідчується печаткою
арбітражного суду.
Стаття 118. Строк для пред'явлення наказу до виконання
Виданий стягувачеві наказ може бути пред'явлено до виконання
не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення, ухвали,
постанови або закінчення строку, встановленого при відстрочці
виконання рішення, або після винесення ухвали про відновлення
пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання. У цей
строк не зараховується час, на який виконання рішення було
зупинено. У разі неможливості виконання наказу установою банку або
судовим виконавцем і повернення його у зв'язку з цим без виконання
новий тримісячний строк для пред'явлення наказу до виконання
обчислюється з дня його повернення. Строк для виконання рішення
переривається пред'явленням наказу до виконання.
Стаття 119. Відповідальність за ухилення від виконання
рішення, ухвали, постанови
За ухилення від виконання рішення, ухвали, постанови
арбітражного суду підприємством, установою чи організацією, яким
ухвала або наказ пред'явлено для виконання, арбітражний суд може
стягнути штраф в розмірі до 10 тисяч карбованців до
республіканського бюджету. Про стягнення штрафу виноситься ухвала. Законність та
обгрунтованість ухвали може бути перевірено за заявою
підприємства, установи, організації, з яких стягнуто штраф, або за
ініціативою арбітражного суду в порядку, передбаченому розділом
XII цього Кодексу.
Стаття 120. Видача дубліката наказу
У разі втрати наказу арбітражний суд може видати його
дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення
строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, судового виконавця чи органу зв'язку
про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана
керівником чи заступником керівника та головним (старшим)
бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до
виконання не пред'явлено.
Стаття 121. Відстрочка або розстрочка виконання рішення,
зміна способу та порядку виконання рішення,
ухвали, постанови
Арбітражний суд за заявою сторони або за своєю ініціативою
має право до закінчення строку, встановленого для пред'явлення
наказу до виконання, відстрочити або розстрочити виконання
рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх
виконання. При відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали,
постанови арбітражний суд на загальних підставах може вжити
заходів до забезпечення позову. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали,
постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься
ухвала. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку
за місцезнаходженням боржника або судовому виконавцю.
Стаття 122. Поворот виконання рішення, постанови
Якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і
прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або
провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду,
боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь
стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині
рішенням, постановою. Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна
або його вартості провадиться арбітражним судом за заявою
боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи
заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що
суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою
банку або майно вилучено судовим виконавцем. Якщо не виконані рішення або постанова змінені чи скасовані
і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові,
або провадження у справі припинено, або заяву залишено без
розгляду, арбітражний суд виносить ухвалу про повне або часткове
припинення стягнення за зміненими чи скасованими у відповідній
частині рішенням, постановою.
Голова Верховної Ради України Л.КРАВЧУК
м. Київ, 6 листопада 1991 року
N 1798-XII



вгору