Цивільний процесуальний кодекс України (ст.289 - ст.428)
Кодекс України; Закон, Кодекс від 18.07.1963
Документ 1503-06, перша редакція — Редакція від 11.03.1996, підстава - 27/96-ВР
( Увага! Це не поточна редакція документу. Перейти до поточної? )

                                                          
Цивільний процесуальний кодекс України
( ст.289 - ст.428 )
( ст.1 - ст.122 ( 1501-06 )
( ст.123 - ст.288 ( 1502-06 )
( Постатейні матеріали ( 1504-06 )
( Додатки ( 1505-06 )

Розділ IV
ПРОВАДЖЕННЯ СПРАВ У КАСАЦІЙНІЙ І НАГЛЯДНІЙ ІНСТАНЦІЯХ
Глава 40
Касаційне оскарження рішення суду і внесення на
нього касаційного подання прокурора
( Назва глави 40 в редакції Закону N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 289. Право касаційного оскарження рішення і
внесення на нього касаційного подання
Сторони та інші особи, які брали участь у справі, мають право
оскаржити у касаційному порядку судове рішення повністю або
частково. Прокурор або заступник прокурора в межах повноважень
відповідно до пункту 2 статті 120 цього Кодексу вносить касаційне
подання на рішення суду незалежно від того, чи брав він участь у
даній справі. Помічники прокурорів, прокурори управлінь і відділів
вносять касаційні подання тільки по справах, у розгляді яких вони
брали участь. Касаційні скарги і касаційні подання на рішення районного
(міського) суду, міжрайонного (окружного) суду, військового суду
гарнізону подаються відповідно до Верховного Суду Республіки Крим,
обласного, Київського і Севастопольського міських судів,
військових судів регіонів, Військово-Морських Сил, а на рішення
Верховного Суду Республіки Крим, обласного, Київського і
Севастопольського міських судів, міжобласного суду та військових
судів регіонів, Військово-Морських Сил - до Верховного Суду
України. ( Стаття 289 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 4018-12 від
24.02.94 )
Стаття 290. Рішення, що не підлягають касаційному оскарженню
Рішення Верховного Суду України, а також районних, міських,
міжрайонних (окружних) судів по скаргах на неправильності у
списках виборців та на дії органів і службових осіб у зв'язку з
накладенням адміністративних стягнень касаційному оскарженню не
підлягають, на них не може бути внесено подання прокурора. ( Стаття 290 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81, в редакції Закону N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 291. Строки касаційного оскарження і внесення
касаційного подання прокурора
Касаційні скарги на рішення районних (міських) судів,
міжрайонних (окружних) судів, Верховного суду Республіки Крим,
обласного, Київського і Севастопольського міських судів,
міжобласного суду, військових судів може бути подано протягом
десяти днів з наступного дня після проголошення рішення. В такий
же строк може бути внесено касаційне подання прокурора. У випадках, передбачених частиною четвертою статті 209 цього
Кодексу, строк касаційного оскарження, внесення подання
обчислюється з дня, наступного після того, який призначено судом
для ознайомлення з мотивованим рішенням. ( Стаття 291 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2135-08
від 15.10.73, N 1461-10 від 23.01.81; Законами N 2857-12 від
15.12.92, N 4018-12 від 24.02.94 )
Стаття 291-1. Строки розгляду справи у касаційній інстанції
Суд касаційної інстанції повинен розглянути справу, що
надійшла за касаційною скаргою або поданням, у день, призначений
судом першої інстанції. В разі особливої складності справи або в
інших виняткових випадках розгляд справи може бути перенесено
відповідно головою Верховного Суду Республіки Крим, обласного,
Київського і Севастопольського міських судів, військового суду
регіону, Військово-Морських Сил - в межах десятиденного строку,
Головою Верховного Суду України або його заступниками - в межах
місячного строку. Про перенесення розгляду справи суд касаційної інстанції
повідомляє осіб, які беруть участь у справі. ( Кодекс доповнено статтею 291-1 згідно з Указом ПВР N 1461-10 від
23.01.81; із змінами, внесеними згідно із Законами N 2857-12 від
15.12.92, N 4018-12 від 24.02.94 )
Стаття 292. Зміст касаційної скарги, подання
Касаційна скарга, подання повинні містити в собі: 1) найменування суду, якому адресується скарга, подання; 2) найменування особи, яка подає скаргу, подання; 3) суть рішення, на яке подано скаргу чи внесено подання, та
найменування суду, який його постановив; 4) вказівку на те, в чому полягає неправильність рішення; 5) просьбу особи, яка подає скаргу, подання; 6) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги,
подання. Касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або
її представником. Касаційне подання підписується прокурором. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути
додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження
представника, якщо в справі немає такого повноваження. До касаційної скарги, подання додаються копії скарги, подання
відповідно до числа осіб, які брали участь у справі. ( Стаття 292 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР від
15.10.66; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 293. Порядок подачі касаційної скарги, внесення
подання
Касаційну скаргу, подання в письмовій формі подають через суд
першої інстанції, який вирішив справу. До касаційної скарги, не оформленої відповідно до вимог,
передбачених статтею 292 цього Кодексу, і не оплаченої державним
митом, застосовуються правила статті 139 цього Кодексу. ( Стаття 293 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 294. Надіслання копій касаційної скарги, подання
особам, які брали участь у справі, та передача
справи до вищестоящого суду
Одержавши касаційну скаргу, подання, суд не пізніше
наступного дня надсилає копії касаційної скарги, подання всім
особам, зазначеним у статті 289 цього Кодексу. По закінченні касаційного строку суд надсилає касаційну
скаргу, подання разом із справою до суду касаційної інстанції,
призначивши в межах місячного строку день її розгляду. ( Стаття 294 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 295. Пояснення на касаційну скаргу, подання
Особи, які брали участь у справі, вправі представити
пояснення на касаційну скаргу, подання як в суд, що постановив
рішення, так і в суд касаційної інстанції. ( Стаття 295 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 296. Приєднання співучасників до касаційної
скарги сторони
Співучасники та треті особи мають право приєднатися до
касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали.
Заява про приєднання до касаційної скарги державним митом не
оплачується. ( Стаття 296 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 297. Повідомлення про розгляд справи за касаційною
скаргою, поданням
Особи, які подають касаційні скарги безпосередньо до суду,
сповіщаються про день слухання справи усно, а в разі надходження
від них касаційних скарг поштою - письмовим повідомленням. Інші особи, які брали участь у справі, сповіщаються про день
слухання справи письмовим повідомленням, що надсилається їм разом
з копією касаційної скарги, подання. Список справ, призначених до розгляду в касаційному порядку,
вивішується в приміщенні суду касаційної інстанції не пізніше як
за день до їх розгляду. ( Стаття 297 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 298. Право сторін та інших осіб, які брали участь у
справі, давати пояснення в суді касаційної
інстанції
Сторони та інші особи, які брали участь у справі, якщо вони
з'являться в судове засідання, повинні бути допущені судом до дачі
пояснень. ( Стаття 298 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 299. Відкликання, доповнення, зміна касаційного
подання та відмова від касаційної скарги
Прокурор, який вніс касаційне подання, вправі до початку
розгляду справи в судовому засіданні відкликати, доповнити або
змінити подання. Вищестоящий прокурор, його заступник до початку розгляду
справи в судовому засіданні вправі доповнити або змінити касаційне
подання. Сторона, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитись
від неї. Відмова не приймається, якщо вона суперечить законові або
порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси. ( Стаття 299 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 300. Подання нових матеріалів
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають
право як до початку, так і під час розгляду справи в суді
касаційної інстанції подавати додаткові матеріали, що стверджують
або спростовують скаргу чи подання. ( Стаття 300 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 301. Забезпечення порядку в судовому засіданні
Головуючий в засіданні суду вживає необхідних заходів до
забезпечення в судовому засіданні належного порядку, керуючись
статтями 162 і 164 цього Кодексу.
Стаття 302. Початок розгляду справи
Головуючий відкриває судове засідання і оголошує, яка справа,
за чиєю скаргою або поданням та на рішення якого суду підлягає
розглядові. Головуючий з'ясовує, хто з осіб, які брали участь у
справі, з'явився, та перевіряє їх особу, а також повноваження
службових осіб і представників. ( Стаття 302 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 303. Оголошення складу суду і роз'яснення права
відводу
Головуючий оголошує склад суду, а також прізвища прокурора,
перекладача і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх
право заявляти відводи. Підстави для відводів, порядок вирішення заявленого відводу і
наслідки задоволення таких заяв визначаються статтями 18-23 цього
Кодексу.
Стаття 304. Роз'яснення особам, які беруть участь у
справі, їх прав і обов'язків
Головуючий роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх
процесуальні права і обов'язки.
Стаття 305. Наслідки неявки в судове засідання осіб,
які беруть участь у справі
В разі неявки в судове засідання будь-кого з осіб, які беруть
участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце
розгляду справи, суд відкладає розгляд справи. Неявка зазначених у цій статті осіб, належним чином
повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає
розглядові справи. Проте суд вправі і в цих випадках, визнавши
причини неявки поважними, відкласти розгляд справи. Про неявку без поважних причин прокурора або адвоката суд
повідомляє відповідно вищестоящого прокурора або президію колегії
адвокатів.
Стаття 306. Вирішення судом клопотань і заяв осіб, які
беруть участь у справі
Клопотання і заяви осіб, які беруть участь у справі, з усіх
питань, пов'язаних з розглядом справи в касаційній інстанції,
вирішуються судом після заслухання думки інших осіб, які беруть
участь в справі. ( Стаття 306 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 307. Розгляд справи
Розгляд справи починається доповіддю головуючого або одного з
членів суду, який викладає обставини справи, рішення суду та
доводи касаційної скарги, подання, письмові пояснення на касаційну
скаргу, подання та зміст поданих до суду нових матеріалів. Після доповіді головуючого або члена суду сторони та інші
особи, які беруть участь у справі, дають свої пояснення, причому
першою дає пояснення сторона, яка подала касаційну скаргу. Якщо
рішення оскаржили обидві сторони, першим дає пояснення позивач. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, вправі
наводити і такі доводи, що не були зазначені в касаційній скарзі. Коли справа розглядається за поданням, то після доповіді
члена суду про обставини справи прокурор обгрунтовує касаційне
подання. ( Стаття 307 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 308. Участь у касаційній інстанції представників
громадських організацій і трудових колективів
До участі в розгляді справи в касаційному порядку за ухвалою
суду допускаються представники громадських організацій і трудових
колективів, які не є стороною в справі. При цьому, якщо вони брали
участь у суді першої інстанції, повторних повноважень не
потребується. ( Стаття 308 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 309. Відмова позивача від позову та мирова угода
сторін
Відмова позивача від позову або мирова угода сторін, укладена
після подачі касаційної скарги чи подання, повинні бути
представлені в письмовій формі на затвердження суду касаційної
інстанції. До прийняття відмови від позову або до затвердження
мирової угоди суд роз'яснює позивачеві або сторонам наслідки їх
процесуальних дій. При прийнятті відмови позивача від позову або при
затвердженні мирової угоди суд касаційної інстанції скасовує
постановлене рішення і закриває провадження в справі. В разі відхилення відмови від позову або відхилення мирової
угоди сторін з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 103
цього Кодексу, суд розглядає справу в касаційному порядку. ( Стаття 309 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 310. Обов'язки касаційної інстанції
При розгляді справи в касаційному порядку суд по наявних в
справі і додатково поданих сторонами та іншими особами, які беруть
участь у справі, матеріалах перевіряє законність і обгрунтованість
рішення суду першої інстанції як в оскарженій, так і в
неоскарженій частині, а так само щодо осіб, які не подали скарг. Суд не зв'язаний доводами касаційної скарги або подання і
зобов'язаний перевірити справу в повному обсязі. ( Стаття 310 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 311. Повноваження касаційної інстанції
Суд, розглянувши справу в касаційному порядку, вправі своєю
ухвалою: 1) залишити рішення без зміни, а касаційну скаргу або подання
- без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і направити справу
на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів або до
іншого суду першої інстанції; 3) скасувати рішення повністю або частково і закрити
провадження в справі або залишити заяву без розгляду; 4) змінити рішення або постановити нове рішення, не передаючи
справи на новий розгляд, якщо по справі не вимагається збирання
або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені
судом першої інстанції повно і правильно, але допущено помилку в
застосуванні норм матеріального права. ( Стаття 311 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 312. Підстави для скасування рішення суду в
касаційному порядку
Підставами для скасування рішення суду в касаційному порядку
і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які
суд вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду, викладених у рішенні,
обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального
або норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних
лише формальних міркувань.
Стаття 313. Порушення або неправильне застосування норм
матеріального права
Норми матеріального права вважаються порушеними або
неправильно застосованими: 1) якщо суд не застосував закону, який треба було
застосувати; 2) якщо суд застосував закон, який не треба було
застосовувати; 3) якщо суд неправильно витлумачив закон.
Стаття 314. Порушення або неправильне застосування
норм процесуального права
Порушення або неправильне застосування норм процесуального
права є підставою до скасування рішення лише при умові, якщо це
порушення призвело або могло призвести до неправильного вирішення
справи. Рішення в усякому разі підлягає скасуванню, якщо: 1) справа розглянута неправомочним складом суду; 2) справа розглянута з порушенням таємниці нарадчої кімнати; 3) при розгляді справи були порушені правила про мову, якою
ведеться судочинство (стаття 9 цього Кодексу); 4) рішення не підписане будь-яким з суддів або підписане не
тими суддями, які зазначені в рішенні; 5) рішення постановлено не тими суддями, які входили до
складу суду, що розглядав справу; 6) протокол судового засідання відсутній у справі або не
підписаний головуючим і секретарем судового засідання; 7) справу розглянуто у відсутності будь-кого з осіб, які
беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового
засідання; 8) суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не
були притягнуті до участі в справі.
Стаття 315. Скасування рішення з закриттям провадження
в справі або залишенням заяви без розгляду
Рішення суду підлягає скасуванню в касаційному порядку з
закриттям провадження в справі або залишенням заяви без розгляду з
підстав, зазначених у статтях 227 і 229 цього Кодексу. ( Стаття 315 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 316. Прийняття вищестоящим судом справи до
свого розгляду по першій інстанції
Суд касаційної інстанції в разі повторного скасування рішення
суду першої інстанції повинен обговорити питання про прийняття
справи до свого розгляду по першій інстанції, про що зазначає в
ухвалі. ( Стаття 316 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 317. Ухвала касаційної інстанції і порядок її
постановлення
По справі, розглянутій в касаційному порядку, суд постановляє
ухвалу в нарадчій кімнаті, в якій ніхто не має права бути
присутнім, крім складу суду в даній справі. Судді не мають права розголошувати міркувань, що були
висловлені в нарадчій кімнаті. Ухвала постановляється більшістю голосів, викладається в
письмовій формі і підписується всім складом суду. В нарадчій кімнаті може бути викладено і підписано складом
суду резолютивну частину ухвали, а виготовлення її повного тексту
(стаття 318 цього Кодексу) відкладено на строк до 7 днів. Ухвала касаційної інстанції проголошується з додержанням
правил, викладених у статті 212 ( 1502-06 ) цього Кодексу. ( Стаття 317 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; в редакції Закону N 27/96-ВР від 02.02.96 )
Стаття 318. Зміст ухвали суду касаційної інстанції
В касаційній ухвалі повинно бути зазначено: час і місце
постановлення ухвали, найменування і склад суду, який постановив
ухвалу, дані про участь в касаційній інстанції прокурора та інших
осіб, які брали участь у справі, за чиєю скаргою або поданням
розглядалась справа в касаційній інстанції, найменування рішення,
на яке подано скаргу чи внесено подання, зміст цього рішення, а
також доводи, викладені в скарзі або поданні, і результати
розгляду скарги або подання. При залишенні рішення без змін у касаційній ухвалі
обов'язково повинно бути зазначено, якими конкретними даними
спростовуються доводи скарги або подання, з посиланням на
відповідні матеріали справи. В разі скасування або зміни рішення в ухвалі обов'язково
зазначається, в чому полягає неправильність рішення, який закон і
в чому саме його порушено і чим спростовуються мотиви, що їх
покладено в основу рішення. Якщо рішення скасовується з передачею справи на новий
розгляд, в ухвалі повинно бути зазначено, які обставини слід
з'ясувати при новому розгляді справи. ( Стаття 318 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 319. Обов'язковість вказівок суду касаційної
інстанції
Викладені в ухвалі вказівки суду, що розглядає справу в
касаційному порядку, є обов'язковими для суду, який заново
розглядає дану справу. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку, не вправі
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати наперед питання
про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, а також про те, яка має бути
застосована норма матеріального права і яке рішення має бути
постановлене при новому розгляді справи. ( Стаття 319 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 320. Окремі ухвали касаційної інстанції
Суд касаційної інстанції, виявивши під час розгляду справи в
касаційному порядку окремі помилки, допущені судом першої
інстанції, а також недоліки в роботі підприємств, установ,
організацій і службових осіб, може разом з касаційною ухвалою
постановити окрему ухвалу з приводу цих недоліків та помилок і
надіслати її відповідним підприємствам, установам, організаціям,
службовим особам або трудовим колективам, які зобов'язані в
місячний строк повідомити суд про вжиті ними заходи. ( Стаття 320 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 321. Законна сила ухвали касаційної інстанції
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає і
набирає законної сили з моменту її проголошення. ( Стаття 321 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 322. Розгляд касаційних скарг, що надійшли після
розгляду справи в касаційному порядку
Суд касаційної інстанції повинен прийняти до розгляду
касаційні скарги осіб, які брали участь у справі, що були подані у
встановлений строк або після поновлення пропущеного строку, але
надійшли до суду після розгляду справи в касаційному порядку за
касаційними скаргами інших осіб, які брали участь у справі, чи за
касаційним поданням, і постановляє по них додаткову касаційну
ухвалу. У випадках, коли додаткова касаційна ухвала тягне за собою
скасування або зміну раніше постановленої касаційної ухвали, суд
постановляє окрему ухвалу, якою доводить про це до відома голови
відповідного суду для вирішення питання про принесення подання. ( Стаття 322 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Глава 41
Касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції
та внесення на нього окремого подання прокурора
( Назва глави 41 в редакції Закону N 2857-12 від 15.12.92 )

Стаття 323. Ухвали, на які можуть бути подані скарги
чи внесені окремі подання прокурора
На ухвали суду першої інстанції, крім ухвал Верховного Суду
України, окремо від рішення суду може бути протягом десяти днів з
наступного дня після їх оголошення подано до суду касаційної
інстанції скарги сторонами та іншими особами і внесено окремі
подання прокурором у разі, коли зазначені особи і прокурор брали
участь у справі: 1) у випадках, передбачених статтями 39, 81, 83, 89, 132,
136, 157, 213, 214, 215, 223, 347, 357, 360, 366, 370, 372, 373,
378, 379, 417, 421 цього Кодексу; 2) якщо вони перешкоджають дальшому рухові справи. Заперечення проти ухвал, що не підлягають оскарженню, можна
включити до касаційної скарги або окремого подання. ( Стаття 323 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 324. Подача скарги і внесення окремого подання
на окрему ухвалу
Окрема ухвала, постановлена судом в порядку, передбаченому
статтями 235 і 248-8 цього Кодексу, може бути у встановленому
порядку оскаржена особою, відносно якої постановлена окрема
ухвала, на неї може бути внесено окреме подання. ( Стаття 324 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5803-11
від 25.04.88; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 325. Порядок подачі скарги і внесення окремого
подання та їх розгляду
Скарги і окремі подання на ухвали суду першої інстанції
подаються і розглядаються в тому ж порядку, що і касаційні скарги,
подання. ( Стаття 325 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 326. Повноваження суду касаційної інстанції при
розгляді скарг, окремих подань на ухвали
суду першої інстанції
Суд касаційної інстанції вправі: 1) залишити ухвалу без змін, а скаргу чи окреме подання - без
задоволення; 2) скасувати ухвалу і передати питання на розгляд суду першої
інстанції; 3) скасувати ухвалу і вирішити питання по суті. ( Стаття 326 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Глава 42
Перегляд у порядку судового нагляду рішень, ухвал
і постанов суду, що набрали законної сили

Стаття 327. Рішення, ухвали і постанови, що можуть
бути опротестовані
Рішення, ухвали і постанови суду, що набрали законної сили,
можуть бути переглянуті в порядку судового нагляду за протестами
службових осіб, зазначених у статті 328 цього Кодексу.
Стаття 328. Особи, які мають право опротестовувати рішення,
ухвали і постанови суду, що набрали законної
сили
Опротестовувати в порядку нагляду рішення, ухвали, постанови
суду, що набрали законної сили, мають право: 1) Голова Верховного Суду України, Генеральний прокурор
України та їх заступники - рішення, ухвали і постанови будь-якого
суду України, за винятком постанов Пленуму Верховного Суду
України; 2) голови Верховного суду Республіки Крим, обласного,
Київського і Севастопольського міських судів та їх заступники,
прокурор Республіки Крим, області, міст Києва, Севастополя та їх
заступники - рішення, ухвали районного (міського), міжрайонного
(окружного) суду, а також касаційні ухвали судової колегії в
цивільних справах Верховного суду Республіки Крим, обласного,
Київського і Севастопольського міських судів; 3) голова військового суду регіону, Військово-Морських Сил,
військовий прокурор (на правах прокурора області), їх заступники -
рішення, ухвали військового суду гарнізону. ( Стаття 328 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2913-07
від 24.07.70, N 1461-10 від 23.01.81; Законами N 2857-12 від
15.12.92; N 4018-12 від 24.02.94 )
Стаття 329. Витребування справ
Службові особи, зазначені в статті 328 цього Кодексу, а також
районні і міські прокурори та прокурори гарнізонів вправі
витребувати від відповідних судів цивільну справу для вирішення
питання про наявність підстав для принесення протесту в порядку
судового нагляду. Якщо особа, яка витребувала справу, не має права принесення
протесту на дане рішення, ухвалу або постанову, вона в необхідних
випадках входить з поданням про принесення протесту в порядку
судового нагляду до вищестоящої службової особи, яка має право
принесення протесту. При відсутності підстав для принесення протесту про це
повідомляється особа, за заявою якої справа була витребувана для
перевірки, з зазначенням мотивів відмови, а справа повертається до
суду за належністю. ( Стаття 329 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 4018-12 від 24.02.94 )
Стаття 330. Суди, що розглядають протести
Справи в порядку нагляду розглядають: 1) президія Верховного суду Республіки Крим, обласного,
Київського та Севастопольського міських судів - за протестами
Голови Верховного Суду України, Генерального прокурора України та
їх заступників, голів Верховного суду Республіки Крим, обласного,
Київського, Севастопольського міських судів та їх заступників,
прокурора Республіки Крим, області, міст Києва, Севастополя та їх
заступників - на рішення і ухвали районних (міських) судів,
міжрайонних (окружних) судів та на касаційні ухвали Верховного
суду Республіки Крим, обласних судів, Київського і
Севастопольського міських судів; 2) військовий суд регіону, Військово-Морських Сил - за
протестами Голови Верховного Суду України, Генерального прокурора
України та їх заступників, голови військового суду регіону,
Військово-Морських Сил та їх заступників, військових прокурорів
(на правах прокурора області) - на рішення і ухвали військових
судів гарнізонів; 3) судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України
- за протестами Голови Верховного Суду України, Генерального
прокурора України та їх заступників - на рішення і ухвали районних
(міських) судів, міжрайонних (окружних) судів, Верховного суду
Республіки Крим, обласних судів, Київського і Севастопольського
міських судів, міжобласного суду; 4) військова колегія Верховного Суду України - за протестами
Голови Верховного Суду України, Генерального прокурора України та
їх заступників - на рішення і ухвали військових судів гарнізонів,
регіонів, Військово-Морських Сил та на касаційні ухвали військових
судів регіонів, Військово-Морських Сил; 5) Пленум Верховного Суду України - за протестами Голови
Верховного Суду України, Генерального прокурора України та їх
заступників - на рішення і ухвали судової колегії в цивільних
справах і військової колегії Верховного Суду України. ( Стаття 330 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2913-07
від 24.07.70, N 1461-10 від 23.01.81; Законами N 2857-12 від
15.12.92, N 4018-12 від 24.02.94 )
Стаття 331. Зупинення виконань рішень, ухвал та
постанов, що набрали законної сили
Службові особи, яким надано право принесення протестів у
порядку нагляду, можуть зупинити виконання відповідних рішень,
ухвал і постанов до закінчення провадження в порядку нагляду. Принесення протесту на рішення суду, прийняте по скарзі на
неправомірні дії службової особи, що ущемляють права громадянина,
зупиняє виконання рішення до закінчення провадження в порядку
нагляду. ( Стаття 331 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5803-11
від 25.04.88 )
Стаття 332. Надіслання копій протесту особам, які беруть
участь у справі, і повідомлення їх про час і
місце розгляду справи
Службова особа, приносячи протест у порядку нагляду, повинна
додати до нього копії протесту відповідно до числа осіб, які брали
участь у справі. Верховний Суд України або Верховний Суд Республіки Крим,
обласний, Київський і Севастопольський міські суди, військовий суд
регіону, Військово-Морських Сил надсилає сторонам та іншим особам,
які брали участь у справі, копії протесту з таким розрахунком, щоб
вони мали можливість подати письмові пояснення на протест і
додаткові матеріали по справі. В необхідних випадках одночасно з
надісланням копії протесту сторони та інші особи, які беруть
участь у справі, повідомляються про час і місце розгляду справи.
( Стаття 332 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 25.01.81; Законом N 4018-12 від 24.02.94 )
Стаття 333. Право осіб, які беруть участь у справі, подати
пояснення на протест і взяти участь у розгляді
справи
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають
право подати письмові пояснення на протест. Особи, повідомлені про час і місце розгляду справи, якщо вони
з'являться, допускаються до участі в її розгляді. Неявка їх не
перешкоджає розглядові справи.
Стаття 334. Відкликання та зміна протесту
Службова особа, яка принесла протест у порядку нагляду, має
право відкликати, змінити або доповнити його до початку розгляду
справи судом. Протест може бути доповнений або змінений
вищестоящим прокурором. Про відкликання протесту суд повідомляє
осіб, які беруть участь у справі. В ході розгляду справи протест
не може бути ні відкликано, ні змінено. ( Стаття 334 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 335. Розгляд справ за протестами
При розгляді справ у порядку судового нагляду застосовуються
правила, викладені в статтях 301-307 цього Кодексу, з винятками і
доповненнями, зазначеними в цій статті. Справа за протестом на рішення, ухвалу, постанову, що набрали
законної сили, розглядається президіями Верховного суду Республіки
Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських судів та
військовим судом регіону, Військово-Морських Сил не пізніш як
через двадцять днів, а в судовій колегії в цивільних справах та у
військовій колегії Верховного Суду України - не пізніш як через
один місяць з дня надходження справи з протестом. Справи за протестами в порядку судового нагляду в президії
Верховного суду Республіки Крим, обласного, Київського і
Севастопольського міських судів доповідає голова, заступник
голови, член президії або суддя Верховного суду Республіки Крим,
обласного, Київського і Севастопольського міських судів, у
військовому суді регіону, Військово-Морських Сил, в судовій
колегії в цивільних справах і військовій колегії Верховного Суду
України - Голова, заступник Голови або один із суддів, а в Пленумі
Верховного Суду України - Голова, заступник Голови або члени
Пленуму, які раніше не брали участі в розгляді цієї справи. Доповідач викладає обставини справи, рішення, ухвали і
постанови в даній справі та зміст протесту. Особи, які брали участь у справі та були повідомлені про час
і місце розгляду справи, якщо вони з'явились в судове засідання,
дають пояснення після доповіді справи. У розгляді справи в порядку судового нагляду бере участь
прокурор, який підтримує принесений ним або вищестоящим прокурором
протест або висловлює свою думку у справі, яка розглядається за
протестом голови суду або його заступника. ( Стаття 335 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 4018-12 від
24.02.94 )
Стаття 336. Обов'язки суду при розгляді справи в порядку
нагляду
При розгляді справи в порядку нагляду суд по наявних у справі
і додатково поданих матеріалах перевіряє законність і
обгрунтованість рішення, ухвали і постанови як в опротестованій,
так і в неопротестованій частині, а так само щодо осіб, не
зазначених у протесті. Суд не зв'язаний доводами протесту і зобов'язаний перевірити
справу в повному обсязі.
Стаття 337. Повноваження суду, який розглядає справу в
порядку нагляду
Суд, розглянувши справу в порядку нагляду, своєю ухвалою або
постановою вправі: 1) залишити рішення, ухвалу, постанову без змін, а протест -
без задоволення; 2) скасувати рішення, ухвалу або постанову повністю або
частково і направити справу на новий розгляд до суду першої або
касаційної інстанції; 3) скасувати рішення, ухвалу або постанову повністю або
частково і закрити провадження в справі чи залишити заяву без
розгляду; 4) залишити в силі одне з раніше постановлених у справі
рішень, одну з ухвал чи постанов; 5) змінити рішення, ухвалу чи постанову або постановити нове
рішення, не передаючи справи на новий розгляд, якщо по справі не
вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини
справи встановлені судом першої інстанції повно і правильно, але
допущено помилку в застосуванні норм матеріального права. ( Стаття 337 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 338. Підстави для скасування в порядку нагляду
рішень, ухвал або постанов суду
Підставами для скасування в порядку нагляду рішень, ухвал чи
постанов суду є їх необгрунтованість або істотні порушення норм
матеріального чи норм процесуального права. Рішення, ухвала або постанова суду підлягають скасуванню в
порядку нагляду з закриттям провадження в справі чи залишенням
заяви без розгляду з підстав, передбачених статтями 227 і 229
цього Кодексу. ( Стаття 338 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 339. Ухвали та постанови по протестах в порядку
судового нагляду
Постанови президій Верховного суду Республіки Крим, обласних,
Київського і Севастопольського міських судів, ухвали військових
судів регіонів, Військово-Морських Сил, ухвали судової колегії в
цивільних справах і військової колегії Верховного Суду України,
постанови Пленуму Верховного Суду України постановляються з
додержанням правил, передбачених статтею 17 цього Кодексу. Ухвала військового суду регіону, Військово-Морських Сил,
судової колегії в цивільних справах і військової колегії
Верховного Суду України, постановлена за протестом в порядку
судового нагляду, підписується всім складом суду. Постанова президії Верховного суду Республіки Крим,
обласного, Київського і Севастопольського міських судів
підписується головуючим у засіданні президії, а постанова Пленуму
Верховного Суду України - головуючим та секретарем Пленуму. В засіданні Пленуму Верховного Суду України ведеться
протокол, який підписується головуючим та секретарем Пленуму. ( Стаття 339 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від
15.10.66, N 1461-10 від 23.01.81; Законами N 2857-12 від 15.12.92,
N 4018-12 від 24.02.94 )
Стаття 340. Зміст ухвал і постанов, постановлених у
порядку судового нагляду
В постанові президії Верховного суду Республіки Крим,
обласного, Київського і Севастопольського міських судів, в ухвалі
військового суду регіону, Військово-Морських Сил, ухвалі судової
колегії в цивільних справах і військової колегії Верховного Суду
України, в постанові Пленуму Верховного Суду України повинно бути
зазначено: час і місце розгляду справи; склад суду, який брав
участь у розгляді справи; прізвище прокурора, прізвище доповідача;
обставини справи; зміст рішення, ухвали суду першої інстанції, а
також усі інші ухвали та постанови у справі; зміст протесту;
мотиви постанови, а в разі передачі справи на новий розгляд -
також суд, до якого передається справа. ( Стаття 340 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 4018-12 від
24.02.94)
Стаття 341. Обов'язковість вказівок суду, який розглядає
справу в порядку судового нагляду
Вказівки суду, який розглядає справу в порядку судового
нагляду, викладені в ухвалі або постанові, є обов'язковими для
суду, який заново розглядає дану справу. Ці вказівки обов'язкові в
межах, передбачених статтею 319 цього Кодексу. Суд при розгляді справи в порядку судового нагляду,
скасовуючи касаційну ухвалу, не вправі вирішувати наперед
висновки, що можуть бути зроблені касаційною інстанцією при
повторному розгляді справи.
Стаття 342. Окремі ухвали, постанови суду в порядку
судового нагляду
Розглядаючи справу в порядку судового нагляду, судова колегія
в цивільних справах і військова колегія Верховного Суду України та
військові суди регіонів, Військово-Морських Сил може постановити
окрему ухвалу, а президія Верховного суду Республіки Крим,
обласного, Київського і Севастопольського міських судів та Пленум
Верховного Суду України - окрему постанову при наявності підстав,
передбачених статтею 320 цього Кодексу. ( Стаття 342 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 4018-12 від
24.02.94 )

Глава 43
Перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами
рішень, ухвал і постанов суду, що набрали
законної сили
Стаття 343. Підстави перегляду
Рішення, ухвали і постанови, що набрали законної сили, можуть
бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду рішень, ухвал і постанов у зв'язку з
нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути
відомі заявникові; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили,
завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний
висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість
документів або речових доказів, що потягли за собою постановлення
незаконного або необгрунтованого рішення; 3) встановлені вироком суду, що набрав законної сили,
злочинні дії сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, або
їх представників чи злочинні діяння суддів, вчинені при розгляді
даної справи; 4) скасування рішення, вироку, ухвали або постанови суду чи
постанови іншого органу, що стали підставою для постановлення
даного рішення, ухвали чи постанови.
Стаття 344. Особи, за заявою яких переглядаються
рішення, ухвали чи постанови
Судові рішення, ухвали чи постанови переглядаються за заявою
сторін, інших осіб, які брали участь у справі, або за поданням
прокурора.
Стаття 345. Суди, що переглядають рішення, ухвали чи
постанови, та строки подання заяв
Рішення, що набрало законної сили, переглядається у зв'язку з
нововиявленими обставинами судом, який виніс це рішення. Перегляд
у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвал і постанов касаційної
або наглядної інстанції, якими змінено рішення суду першої
інстанції чи постановлено нове рішення, провадиться судом, який
змінив рішення або виніс нове рішення. Сторони та інші особи, які брали участь у справі (стаття 344
цього Кодексу), заяви про перегляд рішень, ухвал та постанов у
зв'язку з нововиявленими обставинами можуть подавати протягом
трьох місяців з дня встановлення обставини, що стала підставою для
перегляду рішення, ухвали або постанови. Зазначені строки обчислюються: 1) у випадках, передбачених пунктом 1 статті 343 цього
Кодексу, - з дня відкриття обставин, що мають істотне значення для
справи; 2) у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 статті 343 цього
Кодексу, - з дня, коли вирок у кримінальній справі набере законної
сили; 3) у випадках, передбачених пунктом 4 статті 343 цього
Кодексу, - з дня набрання вироком, рішенням, ухвалою або
постановою суду законної сили або винесення органом державного
управління постанови, протилежної за своїм змістом вироку,
рішенню, ухвалі або постанові, на яких було обгрунтовано рішення,
ухвалу або постанову, що переглядається у зв'язку з нововиявленими
обставинами. ( Стаття 345 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 346. Порядок розгляду заяв та подань;
повноваження суду
Суд розглядає заяву чи подання про перегляд судового рішення,
ухвали або постанови у зв'язку з нововиявленими обставинами в
судовому засіданні, повідомивши про день розгляду справи заявника
та осіб, які брали участь у справі. Неявка їх не перешкоджає
розглядові справи. Суд перевіряє обгрунтованість заяви чи подання; при наявності
передбачених законом підстав постановляє ухвалу про задоволення
заяви або подання про перегляд рішення, ухвали чи постанови,
скасовує рішення, ухвалу чи постанову. Після скасування рішення,
ухвали або постанови справа розглядається судом за правилами,
встановленими цим Кодексом. При необгрунтованості заяви або подання суд відхиляє їх.
Стаття 347. Оскарження ухвали суду
Ухвала суду про задоволення заяви чи подання про перегляд
рішення, ухвали або постанови суду в зв'язку з нововиявленими
обставинами оскарженню не підлягає Ухвала суду про відхилення заяви або подання про перегляд
рішення, ухвали чи постанови у зв'язку з нововиявленими
обставинами може бути оскаржена, на неї може бути внесено окреме
подання прокурора. ( Стаття 347 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Розділ V
ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Глава 44
Загальні положення
Стаття 348. Постанови судів та інших органів, що
підлягають виконанню
За правилами, викладеними в цьому розділі Кодексу, підлягають
виконанню: 1) рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах, а
також постанови суддів про стягнення аліментів; 2) вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах в
частині майнових стягнень; 3) постанови судді або суду в частині майнових стягнень у
справах про адміністративні правопорушення; 4) мирові угоди, затверджені судом; 4-1) постанови прокурора про виселення в адміністративному
порядку громадян, які самоправно зайняли жиле приміщення або
проживають у будинках, що загрожують обвалом; 5) виконавчі написи нотаріусів; 6) рішення арбітражного суду в передбачених законом випадках; 6-1) рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду і
Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті
України, арбітражів (третейських судів), спеціально утворюваних
для розгляду окремих справ; 7) ( Пункт 7 виключено на підставі Закону N 2857-12 від 15.12.92 )
8) не оплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані
платником; 9) рішення товариських судів про майнові стягнення; 10) рішення третейських судів; 11) рішення комісій по трудових спорах; 12) постанови профспілкових комітетів підприємств, установ,
організацій по спорах про відшкодування шкоди, заподіяної
каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або втратою годувальника; 13) постанови адміністративних органів або службових осіб,
яким законом надано право провадити стягнення з громадян у
безспірному порядку; 14) рішення виконавчих комітетів районних, міських, районних
у містах Рад народних депутатів про примусовий продаж другого
будинку, що належить громадянинові на праві особистої власності; 15) рішення виконавчих комітетів міських, селищних і
сільських Рад народних депутатів про стягнення з державних
підприємств, установ, організацій, колгоспів, інших кооперативних
організацій, їх об'єднань, інших громадських організацій шкоди за
потрави посівів і пошкодження насаджень; 16) рішення іноземних судів у передбачених законом випадках; 17) постанови комісії в справах неповнолітніх щодо грошових
стягнень; 18) рішення державних органів, прийняті з питань володіння і
користування культовими будівлями та майном; 19) рішення комісій Рад народних депутатів з питань
поновлення прав реабілітованих; 20) рішення Антимонопольного комітету України та його
територіальних відділень у передбачених законодавчими актами
випадках. Судові рішення виконуються після того, як вони набрали
законної сили, за винятком випадків негайного їх виконання (статті
217 і 218 цього Кодексу). ( Стаття 348 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від
15.10.66, N 1461-10 від 23.01.81, N 2994-10 від 11.01.82,
N 7194-10 від 22.06.84, N 8520-10 від 01.03.85, N 1897-11 від
11.03.86, N 5207-11 від 11.01.88; Законами N 2295-12 від 23.04.92,
N 2857-12 від 15.12.92, N 287/94-ВР від 14.12.94, N 68/95-ВР від
15.02.95, N 82/95-ВР від 02.03.95 )
Стаття 349. Виконавчі документи
Виконавчими документами є: 1) виконавчі листи; 2) виконавчі написи нотаріусів; 3) накази арбітражного суду, рішення Міжнародного
комерційного арбітражного суду та Морської арбітражної комісії при
Торгово-промисловій палаті України; 4) посвідчення комісій по трудових спорах підприємств,
установ, організацій;
( Пункт 5 виключено на підставі Закону N 2857-12 від
15.12.92 )
6) інші рішення і постанови, передбачені статтею 348 цього
Кодексу. ( Стаття 349 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від
15.10.66, N 7194-10 від 22.06.84, N 5207-11 від 11.01.88; Законами
N 2857-12 від 15.12.92, N 287/94-ВР від 14.12.94, N 68/95-ВР від
15.02.95 )
Стаття 350. Органи виконання
Виконання судових рішень та інших постанов і рішень,
перелічених у статті 348 цього Кодексу, покладається на судових
виконавців. Судовий виконавець зобов'язаний з власної ініціативи вживати
всіх законних заходів до більш швидкого і реального виконання
рішення та активно допомагати сторонам у захисті їх прав та
законних інтересів.
Стаття 351. Участь громадськості в стадії виконання
судових рішень
Представники громадських організацій і трудових колективів
можуть залучатись суддею та судовим виконавцем до участі в стадії
виконання судових рішень, якщо це викликається державним або
громадським інтересом і може сприяти більш швидкому і правильному
виконанню судового рішення. До участі у виконанні судових рішень представники
громадськості допускаються при наявності у них відповідних
повноважень. Представники громадськості вправі знайомитися з матеріалами
виконавчого провадження і бути присутніми при проведенні судовим
виконавцем виконавчих дій. ( Стаття 351 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 352. Обов'язковість вимог судового виконавця
Вимоги судового виконавця по виконанню судових рішень є
обов'язковими для всіх державних підприємств, установ,
організацій, колгоспів, інших кооперативних організацій, їх
об'єднань, інших громадських організацій, службових осіб і
громадян на всій території України. ( Стаття 352 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 353. Місце виконання
Виконання здійснює судовий виконавець того суду, в районі
діяльності якого знаходиться майно боржника або боржник постійно
проживає чи працює. Примусове виконання постанови прокурора про адміністративне
виселення провадиться судовим виконавцем суду за місцем
знаходження будинку, з якого здійснюється виселення. Якщо боржником є юридична особа, то виконання рішення
провадиться за місцем знаходження її органу або майна. За розпорядженням начальника управління юстиції виконавчого
комітету обласної, Київської міської Ради народних депутатів
судовий виконавець провадить виконавчі дії відповідно в межах
області, міста Києва. ( Стаття 353 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 52-09
від 18.07.75, N 1461-10 від 23.01.81, N 1897-11 від 11.03.86,
N 9166-11 від 04.05.90 )

Стаття 354. Видача виконавчого документа
По кожному рішенню, яке набрало законної сили, видається один
виконавчий лист. Коли на підставі постановленого рішення належить
передати майно, що є в кількох місцях, або коли рішення
постановлено на користь кількох позивачів чи проти кількох
відповідачів, суд має право на заяву стягувачів видати кілька
виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення згаданим
листом треба виконати. У справах про стягнення аліментів, у разі виплати допомоги на
неповнолітніх дітей у період розшуку їх батьків, суддя на підставі
подання судового виконавця про заборгованість по аліментах, що
склалася, виносить ухвалу про видачу виконавчого листа на
стягнення з боржника сум виплаченої допомоги з нарахуванням
установлених законодавством десяти процентів на ці суми. За заявою органу внутрішніх справ суддя виносить ухвалу про
видачу виконавчого листа на стягнення з боржника витрат по його
розшуку. ( Стаття 354 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 8627-10
від 20.03.85 )
Стаття 355. Зміст виконавчого листа
У виконавчому листі зазначається: 1) найменування суду, який видав виконавчий лист; 2) справа, по якій виданий виконавчий лист; 3) час постановлення рішення; 4) резолютивна частина рішення (дослівно); 5) час набрання рішенням законної сили; 6) час видачі виконавчого листа; 7) повне найменування стягувача, боржника та їх адреси. Зміст інших виконавчих документів визначається відповідними
законами.
Стаття 356. Пред'явлення виконавчого документа до виконання
Судовий виконавець починає виконавчі дії на усну або письмову
заяву стягувача, прокурора, осіб, які мають право звертатись до
суду з заявами на захист прав та охоронюваних законом інтересів
інших осіб (пункт 3 статті 5 цього Кодексу), органів
Антимонопольного комітету України на підставі належно виданих виконавчих документів.
По справах про стягнення аліментів, про відшкодування
збитків, завданих злочином, про відшкодування шкоди, заподіяної
каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або втратою годувальника,
про стягнення грошових сум з службових осіб, винних у незаконному
звільненні чи переведенні працівників або в невиконанні рішення
суду про поновлення на роботі, про конфіскацію майна, а також про
стягнення сум до державного бюджету виконавчий лист передається
судом безпосередньо судовому виконавцеві для виконання, про що
повідомляється відповідно фінансовий орган чи стягувач. За проханням стягувача суд може і по інших справах передати
виконавчий лист безпосередньо судовому виконавцеві для виконання.
( Стаття 356 із змінами, внесеними згідно з Указами N 1461-10 від
23.01.81, N 2994-10 від 11.01.82; Законами N 2857-12 від 15.12.92,
N 82/95-ВР від 02.03.95 )
Стаття 357. Видача дубліката виконавчого листа
Замість загубленого оригіналу виконавчого листа суд, який
постановив рішення, має право видати дублікат. Заява про видачу
дубліката розглядається в судовому засіданні з викликом сторін і
заінтересованих осіб, проте їх неявка не є перешкодою для
вирішення питання про видачу дубліката. На ухвалу суду в питанні
видачі дубліката може бути подано скаргу, внесено окреме подання.
( Стаття 357 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 358. Відповідальність службової особи за втрату
виконавчого документа
На службову особу, винну у втраті виконавчого документа, суд
за поданням судового виконавця вправі накласти штраф у сумі до
одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, якщо в діях
службової особи немає ознак злочину. ( Стаття 358 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 8027-10
від 20.03.85, Законом N 27/96-ВР від 02.02.96 )
Стаття 359. Строки пред'явлення рішень до виконання
Рішення суду в справі, в якій хоч би однією з сторін є
громадянин, може бути пред'явлено для примусового виконання
протягом трьох років з моменту набрання ним законної сили, а в
усіх інших справах - протягом одного року. Строки пред'явлення до виконання постанов інших органів
встановлюються відповідним законодавством. Рішення про стягнення періодичних платежів можуть бути
пред'явлені до виконання протягом всього періоду, на який
присуджені ці платежі. За час, який передує пред'явленню рішення
до виконання, періодичні платежі стягуються в межах строків,
встановлених у цій статті. Строк давності переривається пред'явленням виконавчого
документа до виконання, якщо законодавством не встановлено інше, а
також частковим виконанням рішення, якщо одна або обидві сторони
по справі є громадяни. Стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого
листа або виконавчого напису до виконання з причин, визнаних
судом поважними, пропущений строк може бути поновлено, якщо інше
не встановлено законодавством. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду,
який постановив рішення, або до суду за місцем виконання і
розглядається в судовому засіданні з повідомленням осіб, які
беруть участь у справі, проте їх неявка не є перешкодою для
вирішення питання про поновлення пропущеного строку. На ухвалу
суду в питанні поновлення строку може бути подано скаргу, внесено
окреме подання. (Стаття 359 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3764-08
від 25.04.75; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 360. Відвід судового виконавця
Судовий виконавець не може брати участі у виконанні рішення,
якщо він, його дружина, а також близькі родичі заінтересовані у
виконанні цього рішення або якщо він є близьким родичем або
перебуває з однією з сторін чи третьою особою в особливих
стосунках, що може вплинути на об'єктивність виконання. При наявності зазначених обставин судовий виконавець
зобов'язаний заявити судові про самовідвід. В разі відсутності
такої заяви судовий виконавець може бути відведений з тих же
підстав за заявою сторін або за ініціативою судді чи голови
районного (міського) суду. Заяви про відвід судового виконавця подаються до суду, при
якому перебуває судовий виконавець, і вирішуються головою
районного (міського) суду або суддею, якому судовий виконавець
підконтрольний, про що постановляється ухвала. В разі відводу
судового виконавця виконавчий лист передається іншому судовому
виконавцеві того ж суду або надсилається для виконання до іншого
районного (міського) суду. На ухвалу судді, якою відмовлено у відводі судового
виконавця, може бути подано скаргу, внесено окреме подання. ( Стаття 360 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 361. Добровільне виконання судових рішень
Судовий виконавець, починаючи виконувати рішення, надсилає
боржникові повістку про добровільне виконання. Коли боржник брав участь у справі особисто або через
представника, повістку про виконання можна протягом місяця з дня
постановлення рішення надіслати боржникові на адресу, що є в суді,
і її вважають врученою, навіть коли боржник і не перебуває у
цьому місці. Коли місце проживання або місце роботи боржника невідомі і
повістку вручити не можна, стягувач має право просити суд за
місцем виконання призначити офіціального представника боржника. Якщо в судовому рішенні не встановлено строку виконання,
судовий виконавець одночасно з врученням або надісланням
боржникові повістки визначає йому для добровільного виконання такі
строки: в справах про виселення громадян з жилих приміщень -
десять днів, в інших справах - не більше п'яти днів. У тих випадках, коли є підстава вважати, що боржник може
приховати майно, судовий виконавець вправі одночасно з особистим
врученням повістки описати майно боржника і накласти на нього
арешт. У справах про стягнення сум на відшкодування збитків,
заподіяних розкраданням і нестачами державного, кооперативного чи
іншого громадського майна, вирішених у кримінальному порядку,
судовий виконавець повинен одночасно з врученням повістки описати
майно, накласти на нього арешт і в необхідних випадках передати
описане майно на зберігання іншим особам. ( Стаття 361 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 362. Заходи примусового виконання
Судовий виконавець приступає до примусового виконання, якщо
боржник не виконає добровільно судового рішення у встановлений
строк. Заходами примусового виконання є: 1) звернення стягнення на майно боржника накладенням арешту і
продажем майна; 2) звернення стягнення на майно і грошові суми боржника, що
знаходяться в інших осіб; 3) звернення стягнення на заробітну плату або інший
заробіток, пенсію і стипендію боржника; 4) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних
предметів, зазначених у рішенні суду; 5) інші заходи, передбачені рішенням суду. Перелічених заходів примусового виконання судовий виконавець
повинен вжити не пізніше десяти днів з дня закінчення строку на
добровільне виконання. Примусове виконання постанови прокурора про
виселення в адміністративному порядку провадиться судовим
виконавцем після закінчення семи днів з дня її вручення
громадянам, яких виселяють з жилого приміщення, а у випадках, що
не терплять зволікання, постанова виконується негайно. При проведенні виконавчих дій судовий виконавець може, коли
це потрібно для проведення стягнення, оглянути всі приміщення, які
займає боржник. В разі відмови боржника допустити судового виконавця в
приміщення, судовий виконавець, коли це необхідно, запрошує
представника міліції або представника виконавчого комітету
селищної, сільської Ради народних депутатів, а також понятого, у
присутності яких відкриває приміщення. Якщо при виконанні рішення судовому виконавцеві вчинено опір,
судовий виконавець у присутності понятих складає про це акт і для
усунення перешкод звертається за допомогою до органів внутрішніх
справ. Складений судовим виконавцем акт передається судді для
вирішення питання про відповідальність осіб, які вчинили опір
судовому виконавцеві. При проведенні виконавчих дій судовому виконавцеві
категорично забороняється в будь-якій формі посягати на особисту
свободу і гідність боржника. ( Стаття 362 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1461-10
від 23.01.81, N 1897-11 від 11.03.86 )
Стаття 363. Час виконання
Судовий виконавець провадить виконавчі дії в робочі дні не
раніше восьмої години ранку і не пізніше двадцять другої години
вечора. Проведення виконавчих дій у нічний час або в неробочі дні
допускається лише у невідкладних випадках з дозволу судді того
суду, в районі якого провадиться виконання.
Стаття 364. Права і обов'язки сторін
Судовий виконавець, приступаючи до примусового виконання,
зобов'язаний роз'яснити сторонам їх процесуальні права і
обов'язки. Стягувач і боржник мають право бути присутніми особисто при
проведенні виконавчих дій або уповноважити для цього своїх
представників, знайомитися з усіма матеріалами виконавчого
провадження, одержувати довідки про хід виконання, укладати мирові
угоди, оспорювати належність майна і його оцінку, оскаржувати дії
судового виконавця. Стягувач має право відмовитись від примусового виконання,
зменшити розмір стягнення, надати боржникові відстрочку або
розстрочку виконання. Суд вправі перевірити й не прийняти відмови стягувача від
примусового виконання, якщо ця дія суперечить закону або порушує
чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Стаття 365. Мирова угода в процесі виконання
Мирова угода, укладена між сторонами в процесі виконання
судового рішення, подається в письмовій формі судовому
виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду
за місцем виконання рішення на затвердження. Про затвердження
мирової угоди суд постановляє ухвалу відповідно до правил статті
179 цього Кодексу.
Стаття 366. Відстрочка і розстрочка виконання рішення
Судовий виконавець може відстрочити або розстрочити виконання
рішення не інакше як за ухвалою суду. При наявності обставин, що утруднюють виконання рішення
(хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого
майна в натурі, стихійне лихо та ін.), за повідомленням судового
виконавця або за заявою боржника районний (міський) суд розглядає
це питання в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових
випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або
розстрочити виконання рішення або дати вказівки судовому
виконавцеві про зміну способу та порядку виконання. На ухвалу районного (міського) суду про відстрочку або
розстрочку виконання рішення може бути подано скаргу, внесено
окреме подання. При наявності поважних причин за заявою заінтересованих осіб
або судового виконавця прокурор, який виніс постанову про
виселення в адміністративному порядку, а також вищестоящий
прокурор має право відстрочити примусове виконання постанови. ( Стаття 366 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1461-10
від 23.01.81, N 1897-11 від 11.03.86; Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 367. Обов'язок судді зупинити виконання рішення
Суддя зобов'язаний зупинити виконання рішення у випадках: 1) смерті боржника або припинення існування юридичної особи
по вимогах, за якими закон допускає правонаступництво; 2) втрати боржником дієздатності; 3) перебування боржника в діючій частині Збройних Сил України
чи прохання стягувача, який перебуває в діючій частині Збройних
Сил України; 4) оспорювання боржником виконавчого напису нотаріуса (пункт
5 статті 152 цього Кодексу); 5) пред'явлення позову про виключення майна з опису (пункт 4
статті 152 цього Кодексу); 6) подачі скарги на дії адміністративних органів (стаття 244
цього Кодексу); 7) за постановою службових осіб, яким законодавством надано
право зупиняти виконання рішення. ( Стаття 367 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 368. Право судді зупинити виконання рішення
Суддя може зупинити виконання рішення у випадках: 1) прохання боржника, який перебуває в складі Збройних Сил
України чи залучений до виконання будь-якого державного обов'язку; 2) перебування боржника у тривалому службовому відрядженні; 3) перебування боржника в лікувальному закладі; 4) подачі скарги на дії судового виконавця (стаття 373 цього
Кодексу); 5) розшуку боржника. ( Стаття 368 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 369. Строки зупинення виконавчого провадження
Виконавче провадження зупиняється: 1) у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 статті 367 цього
Кодексу, - до визначення правонаступника боржника або призначення
представника недієздатному боржникові; 2) у випадках, передбачених пунктом 3 статті 367 і пунктами
1, 2 і 3 статті 368 цього Кодексу, - до припинення перебування
стягувача або боржника в складі Збройних Сил України, до
закінчення виконання боржником державного обов'язку, до повернення
з службового відрядження, виписки з лікувального закладу; 3) у випадках, передбачених пунктом 5 статті 368 цього
Кодексу, - на час розшуку боржника; 4) у випадках, передбачених пунктами 4, 5 і 6 статті 367 та
пунктом 4 статті 368 цього Кодексу, - до набрання законної сили
рішенням або ухвалою суду про відмову в задоволенні позову чи
скарги; 5) у випадках, передбачених пунктом 7 статті 367 цього
Кодексу, - до закінчення провадження в порядку нагляду чи до
розпорядження відповідної службової особи про скасування
зупинення. Виконавче провадження поновлюється за заявою стягувача або з
ініціативи судді після усунення обставин, що викликали його
зупинення. ( Стаття 369 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 370. Припинення виконання рішення
Виконання рішення припиняється у випадках: 1) прийняття судом письмової відмови стягувача від стягнення; 2) скасування актів, що були підставою виконання; 3) затвердження судом мирової угоди між боржником і
стягувачем; 4) смерті стягувача або боржника, якщо передбачені рішенням
права або обов'язки не переходять до правонаступника померлого; 5) закінчення зазначеного законом строку давності. На ухвалу судді про припинення виконання може бути подано
скаргу, внесено окреме подання. В разі припинення виконання всі вжиті судовим виконавцем
заходи по примусовому виконанню (опис майна, арешт майна тощо)
відміняються, а виконавчий документ повертається стягувачеві з
написом про виконання або з зазначенням обставин, з яких рішення
не може бути виконано. Припинене виконавче провадження не може
бути розпочато знову. ( Стаття 370 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 371. Повернення виконавчих документів стягувачеві
Виконавчий документ, за яким стягнення не провадилось або
проведено частково, повертається стягувачеві: 1) за заявою стягувача; 2) якщо у боржника відсутнє майно або доходи, на які може
бути звернено стягнення; 3) якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника,
не реалізоване при виконанні рішення (стаття 388 цього Кодексу),
або одержати вилучені у боржника певні предмети, зазначені у
рішенні суду; 4) якщо за вказаною стягувачем адресою боржник не проживає
або не працює чи не знаходиться його майно, за винятком випадків,
передбачених статтею 97 цього Кодексу. У випадках, передбачених в пунктах 2, 3 і 4 цієї статті,
судовий виконавець складає акт, що його перевіряє і затверджує
суддя, постановляючи про це відповідну ухвалу. Повернення виконавчого документа стягувачеві не позбавляє
його права знову пред'явити цей документ до виконання в межах
строків, передбачених статтею 359 цього Кодексу.
Стаття 372. Витрати, пов'язані з виконанням рішення
За проведення дій по виконанню судових рішень плата не
стягується. Витрати на зберігання і перевезення майна, на оплату
експертів, комісійних, командировочних і проїзду судового
виконавця до місця виконання провадяться за кошторисом суду, при
якому перебуває судовий виконавець. Особи, виселювані з самоуправно зайнятих жилих приміщень,
відшкодовують фактичні витрати, пов'язані з виселенням. Виселення
осіб з будинків (жилих приміщень), що загрожують обвалом,
провадиться за рахунок відповідних житлових органів виконавчих
комітетів місцевих Рад народних депутатів, підприємств, установ,
організацій. Витрати, зазначені в частинах другій і третій цієї статті,
стягуються з боржника у доход держави за ухвалою судді незалежно
від стягнення з нього майна чи грошових сум за рішенням суду. На ухвалу судді може бути подано скаргу, внесено окреме
подання. ( Стаття 372 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1897-11
від 11.03.85; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 373. Контроль за виконанням рішень і оскарження
дій судового виконавця
Контроль за правильним і своєчасним виконанням судових рішень
здійснює суддя того суду, при якому знаходиться судовий
виконавець. Скарги на процесуальні дії судового виконавця по виконанню
рішення або відмову у вчиненні таких дій можуть бути подані
стягувачем чи боржником протягом п'яти днів з дня вчинення
оскаржуваної дії або з дня, коли зазначеним особам, не
повідомленим про час і місце виконання дії, стало про неї відомо. Скарги на процесуальні дії судового виконавця розглядаються в
судовому засіданні. Стягувач і боржник повідомляються про час і
місце засідання, проте їх неявка не перешкоджає розглядові скарги. На ухвалу районного (міського) суду може бути подано скаргу,
внесено окреме подання. ( Стаття 373 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 374. Черговість задоволення вимог
Із сум, стягнутих судовим виконавцем з боржника, в першу
чергу покриваються витрати по виконанню, а решта суми надходить на
задоволення вимог стягувачів. Сума, що залишилась після
задоволення всіх вимог, повертається боржникові. Суми, стягнуті з боржника і належні до перерахування
стягувачам, зараховуються судовим виконавцем на депозитний рахунок
суду, а потім видаються або перераховуються в установленому
порядку. Суми, належні до зарахування в доход держави, вносяться
судовим виконавцем безпосередньо у відповідні установи
Національного банку України. Суми, стягнуті на користь осіб, які проживають за кордоном,
перераховуються стягувачеві в установленому порядку. При недостатності стягненої з боржника суми для задоволення
всіх вимог за виконавчими документами ця сума розподіляється між
стягувачами в такій черговості: у першу чергу задовольняються: забезпечені заставою вимоги про стягнення з вартості
заставленого майна; у другу чергу задовольняються: 1) вимоги про стягнення аліментів; 2) вимоги робітників і службовців, що випливають з трудових
правовідносин; 3) вимоги членів колгоспів, зв'язані з їх працею в колгоспі; 4) вимоги про оплату поданої адвокатом юридичної допомоги; 5) вимоги про виплату винагороди за використання творів у
галузі науки, літератури і мистецтва, а також об'єктів права
інтелектуальної власності, на які видано охоронні документи; 6) вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або
іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку з втратою
годувальника. Після повного задоволення зазначених вимог задовольняються
вимоги по соціальному страхуванню і вимоги громадян про
відшкодування шкоди, заподіяної їх майну злочином або
адміністративним правопорушенням; у третю чергу задовольняються: 1) вимоги по податках і неподаткових платежах до бюджету; 2) вимоги органів державного страхування по обов'язковому
страхуванню; 3) вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної злочином або
адміністративним правопорушенням державним підприємствам,
установам, організаціям, колгоспам, іншим кооперативним
організаціям, їх об'єднанням, іншим громадським організаціям; у четверту чергу задовольняються: не забезпечені заставою вимоги державних підприємств,
установ, організацій, колгоспів, інших кооперативних організацій,
їх об'єднань, інших громадських організацій; у п'яту чергу задовольняються: всі інші вимоги. Вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного
погашення вимог попередньої черги. При недостатності стягненої суми для повного задоволення всіх
вимог однієї черги ці вимоги задовольняються пропорціонально
належній кожному стягувачеві сумі. ( Стаття 374 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2994-10
від 11.01.82; Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 3179-12 від
05.05.93, N 75/95-ВР від 28.02.95 )
Стаття 375. Правила про привілеєве задоволення вимог
про стягнення
Законодавством України можуть встановлюватись правила про
привілеєве задоволення вимог про стягнення, зв'язаних з діяльністю
організацій залізничного, морського, річкового, повітряного
транспорту, зв'язку та кредитних установ. Законодавством України можуть в окремих випадках
встановлюватись правила про привілеєве задоволення інших вимог. ( Стаття 375 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2994-10
від 11.01.82; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 376. Черговість задоволення вимог про стягнення
з рахунків у кредитних установах
Черговість задоволення вимог про стягнення з рахунків, що
відкриваються в кредитних установах державним підприємствам,
установам, організаціям, колгоспам, іншим кооперативним
організаціям, їх об'єднанням, іншим громадським організаціям,
встановлюється законодавством України. ( Стаття 376 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1461-10
від 23.01.81, N 2994-10 від 11.01.82, N 5095-11 від 24.12.87;
Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 377. Черговість виконання вироку в частині
конфіскації майна
Реалізація майна боржника при виконанні вироку суду в частині
конфіскації майна провадиться після задоволення всіх пред'явлених
до боржника вимог, що виникли до накладення органами попереднього
слідства чи судами арешту на майно засудженого. ( Стаття 377 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 378. Розрахунок, що його складає судовий виконавець
При наявності кількох стягувачів і недостатності стягненої з
боржника суми для повного задоволення всіх вимог судовий
виконавець зобов'язаний скласти відповідно до встановленої
черговості і пропорціональності розрахунок розподілу коштів між
стягувачами. Якщо протягом трьох днів з дня складення розрахунку не
надійде заперечень з боку стягувачів або з боку боржника, судовий
виконавець видає всім стягувачам гроші за розрахунком. В разі
заперечень судовий виконавець подає розрахунок судді на
затвердження. На ухвалу судді про затвердження або зміну розрахунку може
бути подано скаргу, внесено окреме подання. ( Стаття 378 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )

Глава 45
Звернення стягнення на майно громадян
Стаття 379. Способи звернення стягнення на майно
Стягнення провадиться шляхом опису майна боржника,
опечатування і продажу його. Стягнення звертається як на особисте майно боржника, так і на
його частку в спільній власності, в спільній власності подружжя, а
так само в майні колгоспного двору або господарства громадян, які
займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сільському
господарстві. Частка боржника у спільній власності подружжя або в майні
колгоспного двору чи господарства громадян, які займаються
індивідуальною трудовою діяльністю в сільському господарстві, в
разі недостатності особистого майна боржника для покриття боргу,
визначається судом у судовому засіданні за поданням судового
виконавця з викликом боржника, другого з подружжя або представника
двору чи господарства. На ухвалу районного (міського) суду може бути подано скаргу,
внесено окреме подання. Забороняється звертати стягнення на майно громадян згідно з
переліком, зазначеним у додатку N 1 ( 1505-06 ) до цього Кодексу.
( Стаття 379 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від
15.10.66, N 1461-10 від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 380. Звернення стягнення на спільне майно
Стягнення відшкодування за шкоду, заподіяну злочином, може
бути звернено також на майно, що є спільною власністю подружжя або
спільною (сумісною) власністю інших громадян, коли вироком суду в
кримінальній справі встановлено, що це майно було придбано на
кошти, здобуті злочинним шляхом. ( Стаття 380 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 381. Опис майна боржника
Опис майна провадиться судовим виконавцем у присутності
боржника і двох понятих. В разі відсутності боржника опис майна
провадиться в присутності будь-кого з повнолітніх членів сім'ї
боржника, а при відсутності таких членів сім'ї - з участю
представника управління будинками або представника виконавчого
комітету місцевої Ради народних депутатів. Майно боржника описується в кількості, необхідній для
задоволення стягнення і покриття витрат, пов'язаних з виконанням
рішення. При проведенні опису боржник вправі вказати майно, на яке
слід звернути стягнення в першу чергу. Судовий виконавець
зобов'язаний задовольнити заяву боржника, якщо вона не порушує
інтересів стягувача і не перешкоджає виконанню рішення. Акт опису майна складається за встановленою формою. Якщо опис майна провадиться на виконання вироку суду про
конфіскацію, складений судовим виконавцем акт опису разом з
виконавчим документом і майном у натурі передається до
відповідного фінансового органу для реалізації майна. Про
результати реалізації майна фінансовий орган повідомляє суд. Оцінку описаного майна провадить судовий виконавець за цінами
державної або кооперативної торгівлі з урахуванням зношеності
майна, а при визначенні вартості жилого будинку - виходячи з
оцінки його за дійсною вартістю. При незгоді з оцінкою майна, що її зробив судовий виконавець,
боржник може звернутись із скаргою в порядку, передбаченому
статтею 373 цього Кодексу. Для оцінки особливо цінних предметів або таких, що не мають
установленої ціни, за заявою сторін або за власною ініціативою
судовий виконавець може запросити експерта. Судовий виконавець у разі потреби вправі опечатати описані
речі, зазначивши про це в акті опису. ( Стаття 381 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 382. Зберігання описаного майна
Описане майно передається на зберігання боржникові під
розписку на акті опису. Судовий виконавець може призначити охоронцем майна і іншу
особу. Копія акта опису майна видається боржникові, а в тих
випадках, коли охорону майна покладено на іншу особу, - також і
охоронцеві. Охоронець, якщо ним призначено не боржника або не члена його
сім'ї, одержує за зберігання майна винагороду за встановленою
таксою і відшкодування фактично зроблених витрат по його
зберіганню, за відрахуванням фактично одержаної вигоди від
використання цього майна. Особа, якій передано на зберігання описане майно, може ним
користуватись, якщо через особливості цього майна користування ним
не тягне знищення або зменшення його цінності.
Стаття 383. Зберігання вилучених у боржника цінностей
Вилучені у боржника валютні цінності, ювелірні та інші
побутові вироби з золота, срібла, платини і металів платинової
групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом таких виробів
здаються судовим виконавцем на зберігання в установу Національного
банку України. Облігації внутрішніх державних і місцевих позик, облігації
підприємств вилучаються у боржника і здаються судовим виконавцем
на зберігання до установи Ощадного банку України. Виявлені у боржника грошові суми, необхідні для погашення
боргу і витрат по виконанню, вилучаються у боржника і вносяться
судовим виконавцем на депозитний рахунок районного (міського)
суду. ( Стаття 383 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 384. Відповідальність охоронця майна
В разі розтрати, відчуження або утаєння переданого на
зберігання майна охоронець, крім майнової відповідальності за
збитки, підлягає кримінальній відповідальності згідно з статтею
182 Кримінального кодексу України ( 2002-05 ). ( Стаття 384 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2913-07
від 24.07.70; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 385. Виключення майна з опису
Особи, які вважають, що описане майно належить їм, а не
боржникові, можуть звернутись до суду з позовом до стягувача і
боржника про визнання права на описане майно і про виключення
цього майна з опису.
Стаття 386. Звернення стягнення на грошові суми та майно
боржника, що знаходяться в інших осіб, а так
само на гроші та майно, належні боржникові
від інших осіб
Судовий виконавець може звернути стягнення на грошові суми та
майно боржника, що знаходяться в інших осіб, а так само на гроші
та майно, належні боржникові від інших осіб. Інші особи (державні підприємства, установи, організації,
колгоспи, інші кооперативні організації, їх об'єднання, інші
громадські організації, а також громадяни) повинні на запит
судового виконавця у визначений ним строк дати відомості про те,
які у них є гроші, цінності та інше майно, належні боржникові, або
скільки з них належить боржникові. Судовий виконавець надсилає цим особам повідомлення про те,
що з часу одержання цього запиту на майно боржника, яке є у них,
накладається арешт у межах суми стягнення і що всі належні
боржникові платежі до повної сплати стягуваної суми ці особи
зобов'язані вносити не боржникові, а на депозитний рахунок
районного (міського) суду. Одержавши від інших осіб відомості про наявність у них майна,
належного боржникові, судовий виконавець описує зазначене майно,
вилучає його і продає на загальних підставах, встановлених цим
Кодексом для продажу майна. За ухилення від виконання розпоряджень судового виконавця,
пов'язаних із зверненням стягнення на майно боржника, що
знаходиться у інших осіб, згідно з ухвалою судді за місцем
виконання на громадян та службових осіб можна накласти штраф у
розмірі до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Крім того, за позовом стягувача суд може зобов'язати іншу особу
відшкодувати стягувачеві завдані збитки. ( Стаття 386 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1461-10
від 23.01.81, N 8627-10 від 20.03.85, Законом N 27/96-ВР від
02.02.96 )
Стаття 387. Звернення стягнення на вклади громадян
Стягнення на вклади громадян в установах банків може бути
звернено на підставі вироку чи рішення суду, яким задоволено
цивільний позов, що виник з кримінальної справи, рішення суду чи
постанови судді про стягнення аліментів (при відсутності заробітку або іншого майна, на яке можна звернути стягнення) або
рішення суду про поділ вкладу, що є спільним майном подружжя. Конфіскація вкладів громадян у зазначених установах може бути
проведена на підставі вироку, що набрав законної сили, або
винесеної відповідно до закону постанови про конфіскацію майна. ( Стаття 387 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 8520-10
від 01.03.85; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 388. Реалізація описаного майна
Реалізація описаного майна боржника, крім майна, що
передається державі, цінностей, що підлягають передачі на
зберігання установам Національного банку України, і жилих
будинків, що їх продають з прилюдних торгів, провадиться шляхом
продажу на комісійних началах через державні і кооперативні
торговельні організації за місцем знаходження майна. Продаж описаного у боржника майна провадиться за цінами,
зазначеними в частині шостій статті 381 цього Кодексу. Якщо майно заставлено, то про його продаж слід повідомити
заставодержця. Якщо передане торговельним організаціям майно не буде ними
продано протягом місяця за ціною, зазначеною в опису, то воно
переоцінюється. Судовий виконавець переоцінює майно з участю представника
торговельної організації в присутності стягувача і боржника або їх
представників. Неявка стягувача і боржника або їх представників
не зупиняє дії судового виконавця по переоцінці майна. Якщо в двомісячний строк після переоцінки майно не буде
продано торговельною організацією, судовий виконавець повідомляє
про це стягувача. Коли стягувач у п'ятиденний строк не заявить про своє бажання
залишити за собою непродане майно, арешт з майна знімається,
майно повертається боржникові, а виконавчий документ, при
відсутності у боржника заробітку, на який може бути звернено
стягнення, повертається стягувачеві без виконання. Боржник має право визначити, в якій черговості слід продавати
майно. В разі, якщо від продажу частини майна буде виручено суму,
достатню для задоволення вимог стягувача і для сплати всіх витрат
по стягненню, дальший продаж припиняється. Суми, одержані торговельними організаціями від продажу
описаного майна, після відрахування комісійної винагороди в
установленому розмірі вносяться на депозитний рахунок районного
(міського) суду в триденний строк з дня продажу. Стягнені суми надходять на задоволення вимог стягувачів у
порядку встановленої черговості. ( Стаття 388 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2913-07
від 24.07.70, N 1461-10 від 23.01.81; Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 389. Реалізація цінностей
Вилучені у боржника і передані на зберігання установам
Національного банку України валютні цінності, ювелірні та інші
побутові вироби з золота, срібла, платини і металів платинової
групи, дорогоцінних каменів і перлів, а також лом таких виробів
оплачується Національним банком України або державним
підприємством, установою чи організацією, яким передано ці
цінності, за встановленими цінами. Облігації внутрішніх державних
і місцевих позик, облігації підприємств оплачуються відповідно
установами Ощадного банку України або підприємствами чи
установами-емітентами цих цінних паперів. ( Стаття 389 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 390. Дії судового виконавця при відсутності
майна у боржника
Якщо повне стягнення виявиться неможливим внаслідок
відсутності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення,
судовий виконавець складає про це акт і передає його на
затвердження судді. Суддя перевіряє, чи вжито судовим виконавцем всіх необхідних
заходів для виявлення і звернення стягнення на майно боржника, в
тому числі на майно, що знаходиться у інших осіб і належить
боржникові від інших осіб. Визнавши, що акт складено вірно, суддя затверджує його. Встановивши відсутність у боржника майна для повного покриття
заборгованості, судовий виконавець звертає стягнення на заробітну
плату або інший заробіток боржника, на його пенсію або стипендію,
а при відсутності у боржника заробітної плати, заробітку, пенсії,
стипендії - повертає виконавчий документ стягувачеві. Стягнення не звертається на майно боржника, якщо сума
стягнення не перевищує тієї частки місячної заробітної плати або
іншого заробітку, пенсії чи стипендії, на яку за законом може бути
звернено стягнення.

Глава 46
Звернення стягнення на будинки
Стаття 391. Черговість звернення стягнення на будинки
Звернення стягнення на будинок провадиться в останню чергу
при відсутності у боржника іншого майна, за винятком випадків,
коли стягується позика, видана банком на спорудження будинку.
Стаття 392. Надіслання повістки боржникові
При зверненні стягнення на будинок судовий виконавець
одночасно з надісланням боржникові повістки про виконання запитує
комунальний відділ виконавчого комітету районної, міської,
районної в місті Ради народних депутатів або виконавчий комітет
селищної, сільської Ради народних депутатів, чи належить будинок
боржникові, його оцінку, а також запитує нотаріальний орган, чи не
накладено на будинок арешт і які є на ньому заборони. ( Стаття 392 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 393. Накладення арешту на будинок
Переконавшись, що будинок належить боржникові, судовий
виконавець накладає на будинок арешт і надсилає до нотаріального
органу за місцем знаходження будинку вимогу про реєстрацію арешту.
Залежно від розміру стягнення описується весь будинок або його
частина, про що складається акт за встановленою формою. Про накладення арешту на будинок, заставлений іншій особі або
банку, судовий виконавець негайно повідомляє заставодержця.
Стаття 394. Порядок продажу будинку
Реалізація належного боржникові будинку, на який звернено
стягнення, провадиться шляхом продажу з прилюдних торгів за місцем
знаходження будинку. ( Стаття 394 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 395. Оголошення про прилюдні торги
Про наступні торги судовий виконавець не пізніше як за десять
днів до продажу вивішує оголошення за місцем знаходження будинку,
в приміщенні районного (міського) суду і в інших місцях за своїм
розсудом. Про час і місце продажу з торгів заставленого будинку судовий
виконавець повідомляє заставодержця. ( Стаття 395 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 396. Умови участі в прилюдних торгах
У прилюдних торгах не мають права брати участь державні
підприємства, установи, організації, кооперативні організації
(крім колгоспів), їх об'єднання, інші громадські організації, а
також службові особи місцевих органів державної влади і
управління, прокуратури, судів, органів внутрішніх справ, члени
колегій адвокатів і члени їх сімей. Громадяни, які бажають взяти участь у прилюдних торгах на
будинки, зобов'язані подати судовому виконавцеві довідку місцевого
комунального або житлового органу відповідно до вимог статті 101
Цивільного кодексу України і внести напередодні торгів на
депозитний рахунок суду за місцем виконання гроші в сумі десяти
процентів первісної оцінки будинку. ( Стаття 396 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 397. Порядок проведення торгів
Торги починаються з оцінки, зазначеної в акті опису будинку.
Будинок вважається проданим тій особі, яка запропонувала на торгах
найвищу ціну. Покупець повинен не пізніше п'яти днів з дня торгів повністю
внести на депозитний рахунок суду вартість купленого на торгах
будинку. Сума, внесена покупцем перед початком торгів (стаття 396
цього Кодексу), зараховується до купівельної суми, а іншим
учасникам торгів ця сума повертається негайно після закінчення
торгів. Якщо покупець не внесе всієї належної з нього суми протягом
п'яти днів після торгів, то внесена ним до початку торгів сума
йому не повертається і зараховується в доход держави. Ця сума зараховується в доход держави і в тому разі, коли
буде встановлено, що покупець не мав права брати участь у торгах
або допустив інше зловживання своїми правами.
Стаття 398. Акт про прилюдні торги
Про проведені прилюдні торги судовий виконавець складає акт,
в якому зазначає: ким, коли і де провадились торги, перелік і
коротку характеристику проданого будинку, найвищу запропоновану на
торгах ціну, точне найменування та адресу покупця і суму, внесену
ним за куплений будинок. До акта додається список осіб, які брали
участь у торгах. Після сплати покупцем всієї суми судовий
виконавець видає йому копію затвердженого суддею акта про продаж
будинку з прилюдних торгів. На підставі цієї копії нотаріальна контора видає покупцеві
свідоцтво про придбання будинку.
Стаття 399. Умови недійсності прилюдних торгів
Торги визнаються судом недійсними: 1) якщо вони проведені з порушенням встановленого порядку
продажу будинків з торгів; 2) в разі залишення на торгах будинку за особою, яка не мала
права брати участь у торгах; 3) в разі зловживання з боку судового виконавця, стягувача
або покупця. Торги вважаються за такі, що не відбулись: 1) коли ніхто не прибуде на торги або прибуде тільки одна
особа; 2) коли ніхто з прибулих не зробить надбавки до суми
первісної оцінки; 3) коли по закінченні торгів покупець не заплатить у
п'ятиденний строк повністю належної з нього суми (стаття 397 цього
Кодексу).
Стаття 400. Права і обов'язки стягувача, якщо прилюдні
торги не відбулися
Якщо торги не відбулися, судовий виконавець повідомляє про це
стягувача. Останній може протягом трьох днів після одержання
повідомлення заявити про залишення будинку за собою по оцінці,
зазначеній в опису, та з додержанням вимог статті 101 Цивільного
кодексу України. При наявності кількох стягувачів привілеєве право на
залишення за собою будинку, що продається, мають державні
підприємства, установи, організації, а при їх відмові - колгоспи,
інші кооперативні організації, їх об'єднання, інші громадські
організації. Стягувач, який залишив за собою будинок, повинен в
п'ятиденний строк внести на депозитний рахунок районного
(міського) суду різницю між сумою оцінки і сумою, що припадає на
його частку, з розрахунку сум, належних кожному стягувачеві,
складеного з додержанням встановленої черговості задоволення
претензій. ( Стаття 400 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 401. Повторні прилюдні торги
Якщо торги не відбулися і стягувач не подав заяви про
залишення за ним будинку або, зробивши таку заяву, не вніс
належної з нього суми, судовий виконавець призначає повторні торги
не раніше ніж через десять днів з часу проведення перших торгів,
при цьому будинок може бути переоцінений по ціні не нижче
інвентаризаційної, а при її відсутності - не нижче страхової
оцінки. Про переоцінку і призначення нових торгів судовий
виконавець сповіщає стягувача і боржника.
Стаття 402. Дії судового виконавця при неможливості
продати будинок з повторних прилюдних торгів
Якщо торги двічі не відбулись і стягувач відмовився залишити
за собою будинок, що продається, з будинку знімається арешт, він
повертається боржникові, а виконавчий документ - стягувачеві.

Глава 47
Звернення стягнення на заробітну плату (заробіток),
пенсію та стипендію боржника
Стаття 403. Порядок проведення стягнення
Стягнення на заробітну плату (заробіток), пенсію і стипендію
боржника звертається в разі відсутності у боржника майна або
недостатності цього майна для повного стягнення. Стягнення із заробітної плати (заробітку), пенсії та
стипендії громадян провадить адміністрація підприємств, установ і
організацій на підставі надісланих їм судовим виконавцем
виконавчих документів шляхом відрахувань з належної боржникові
заробітної плати (заробітку), пенсії, стипендії. Виконавчі написи про стягнення заборгованості на користь
державних підприємств, установ, організацій, колгоспів, інших
кооперативних організацій, їх об'єднань, інших громадських
організацій, незалежно від суми стягнення, а також інші виконавчі
документи про стягнення на їх користь з громадян грошових сум, що
не перевищують тієї частини місячної заробітної плати або іншого
заробітку, пенсії чи стипендії боржника, на яку за законом може
бути звернене стягнення, надсилаються стягувачами для виконання
безпосередньо до підприємства, установи, організації за місцем
роботи боржника або за місцем одержання пенсії чи стипендії. Якщо боржник змінить місце роботи або місце проживання чи
навчання, адміністрація повертає виконавчий документ судовому
виконавцеві з відміткою про нове місце роботи, проживання чи
навчання боржника, якщо воно відоме. Адміністрація підприємства, установи, організації, що
провадила відрахування аліментів на дітей за рішенням суду або
постановою судді, повинна повідомляти в триденний строк судового
виконавця за місцем виконання рішення або постанови і особу, яка
одержує аліменти, про залишення роботи особою, яка сплачує
аліменти, а також про нове місце її роботи або проживання, якщо
це їй відомо. В разі неповідомлення зазначених відомостей з
неповажних причин на винних в цьому службових осіб може бути
накладено штраф в порядку і розмірі, встановлених статтею 407
цього Кодексу. При виплаті заробітної плати або іншого заробітку, пенсії,
стипендії особі, в паспорті якої органами внутрішніх справ
зроблено відмітку (запис) про те, що відповідно до рішення суду
або постанови судді ця особа зобов'язана до сплати аліментів,
адміністрація підприємства, установи, організації зобов'язана до
надходження виконавчого листа провадити відрахування аліментів
відповідно до відмітки (запису) у паспорті в порядку,
встановленому для відрахування по виконавчих листах, і
повідомляти про це судового виконавця районного (міського) суду
даного району (міста); коли адреса особи, на користь якої
стягуються аліменти, невідома, відраховані суми переказуються на
депозитний рахунок районного (міського) суду. В разі невиконання
цього обов'язку на винних службових осіб може бути накладено
штраф у порядку і розмірі, встановлених статтею 407 цього Кодексу.
( Стаття 403 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від
15.10.66, N 598-07 від 29.01.68, N 1461-10 від 23.01.81, N 8520-10
від 01.03.85 )
Стаття 404. Межі стягнень із заробітної плати боржника
Із сум заробітної плати боржника може бути відраховано по
виконавчих документах до повного погашення заборгованості: 1) при стягненні аліментів, відшкодуванні шкоди, заподіяної
каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою
годувальника, відшкодуванні збитків, завданих розбоєм і
розкраданням державного, кооперативного, іншого громадського чи
особистого майна громадян, - п'ятдесят процентів заробітної плати
боржника; 2) по всіх інших видах стягнень, якщо інше не передбачено
законом, - двадцять процентів. Коли з заробітної плати боржника провадиться кілька стягнень,
загальний розмір усіх стягнень не може перевищувати п'ятдесяти
процентів сум, належних до виплати боржникові. Обмеження розміру стягнення з заробітної плати боржника,
передбачені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються
при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. Стягнення із заробітку боржника, який відбуває виправні
роботи без позбавлення волі за вироком суду, провадиться без
урахування стягнень за вироком. ( Стаття 404 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1461-10
від 23.01.81, N 2994-10 від 11.01.82, N 3546-11 від 10.02.87 )
Стаття 405. Звернення стягнення на інші, крім
заробітної плати, прибутки боржника
Зазначені в статті 404 цього Кодексу правила стягнень із
заробітної плати поширюються і на випадки, коли стягнення
звертається на: 1) доходи за працю в колгоспі; 2) авторську винагороду за твори літератури, науки або
мистецтва, винагороду за відкриття, винахід, на який видано
авторське свідоцтво, раціоналізаторську пропозицію та за
промисловий зразок; 3) стипендії осіб, які навчаються у вищих, середніх
спеціальних та інших учбових закладах; 4) суми на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або
іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника. Звернення стягнення на пенсії провадиться відповідно до
законодавства про пенсії. ( Стаття 405 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1461-10
від 23.01.81, N 2994-10 від 11.01.82 )
Стаття 406. Суми, на які не може бути звернено стягнення
Стягнення не звертається на суми: 1) вихідної допомоги, виплачуваної при звільненні працівника; 2) компенсації за невикористану відпустку. При стягненні
аліментів можна звернути стягнення і на компенсацію за
невикористану відпустку, якщо особа, яка сплачує аліменти, при
звільненні одержує компенсацію за невикористану протягом кількох
років відпустку; 3) компенсації за амортизацію інструмента, що належить
працівникові, та інші компенсації згідно з законодавством про
працю; 4) суми, що сплачують працівникові у зв'язку з службовим
відрядженням, переводом, прийомом і направленням на роботу до
інших місцевостей; 5) премій, що носять одноразовий характер; 6) державної допомоги багатодітним та одиноким матерям; 7) допомоги, що видається при народженні дитини і на
похорони, виплачуваної із коштів соціального страхування. На допомогу по соціальному страхуванню, виплачувану при
тимчасовій непрацездатності, а також на допомогу, виплачувану
касами взаємодопомоги колгоспів, стягнення може бути звернено
тільки за рішенням суду або постановою судді про стягнення
аліментів і рішенням суду про відшкодування шкоди, заподіяної
каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою
годувальника. ( Стаття 406 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2994-10
від 11.01.82, N 8520-10 від 01.03.85 )
Стаття 407. Відповідальність службових осіб, які провадять
стягнення
Суддя, в районі діяльності якого провадиться стягнення, за
поданням судового виконавця або за заявою стягувача може накласти
штраф до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на
службових осіб відповідних підприємств, установ і організацій за
злісне невиконання вимоги судового виконавця дати відомості про
заробіток чи про відрахування з заробітної плати, за неякісне її
виконання або за ухилення провадити безпосередньо стягнення. ( Стаття 407 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81, N 8627-10 від 20.03.85, Законом N 27/96-ВР від
02.02.96 )
Стаття 408. Контроль за правильним і своєчасним стягненням
Судовий виконавець здійснює систематичний контроль за
правильним і своєчасним відрахуванням та надісланням відрахованих
сум стягувачам. Особа, з якої за судовим рішенням стягуються аліменти,
повинна повідомляти судового виконавця про зміну місця роботи або
проживання. Якщо особа зобов'язана за рішенням суду або постановою
судді платити аліменти на дітей, то вона повинна в триденний
строк повідомляти судового виконавця про зміну місця роботи або
проживання, а також про додатковий заробіток (за роботу за
сумісництвом і т. ін.). В разі неповідомлення з неповажних причин
зазначених відомостей на винну в цьому особу, зобов'язану платити
аліменти на дітей, може бути накладено штраф у порядку і розмірі,
встановлених статтею 407 цього Кодексу. Судовий виконавець при надходженні виконавчого листа
зобов'язаний підрахувати розмір заборгованості по аліментах і про
розрахунки повідомити стягувача і боржника. При наявності спору питання про розмір заборгованості
вирішується за заявою заінтересованої особи судом у порядку,
передбаченому статтею 373 цього Кодексу. ( Стаття 408 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 598-07
від 29.01.68, N 1461-10 від 23.01.81, N 8520-10 від 01.03.85 )

Глава 48
Стягнення за виконавчими документами з державних
підприємств, установ, організацій, колгоспів,
інших кооперативних організацій, їх об'єднань,
інших громадських організацій
( Назва глави 48 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР
N 1461-10 від 23.01.81 )

Стаття 409. Застосування загальних правил
Виконання рішень відносно державних підприємств, установ,
організацій, колгоспів, інших кооперативних організацій, їх
об'єднань, інших громадських організацій провадиться за загальними
правилами цього Кодексу з винятками і доповненнями, зазначеними в
цій главі Кодексу. ( Стаття 409 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81 )
Стаття 410. Звернення стягнення на грошові суми
Стягнення за виконавчими документами з державних підприємств,
установ, організацій, колгоспів, інших кооперативних організацій,
їх об'єднань, інших громадських організацій звертається в першу
чергу на кошти боржника, що знаходяться в кредитних установах, за
правилами, встановленими законодавством України. ( Стаття 410 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 411. Порядок звернення стягнення на грошові суми
Державні, кооперативні та інші громадські організації при
зверненні стягнення на належні їм грошові суми, що знаходяться в
кредитних установах, подають виконавчі документи безпосередньо до
кредитних установ згідно з правилами, встановленими законодавством
України. Умови і порядок відпуску коштів на покриття заборгованості
установ та інших державних організацій, що знаходяться на
державному бюджеті, якщо цю заборгованість неможливо покрити за
рахунок їх кошторису, встановлюються законодавством України. ( Стаття 411 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 412. Звернення стягнення на майно юридичних осіб
При відсутності у юридичних осіб коштів, достатніх для
покриття заборгованості, стягнення може бути звернено на належне
боржникові (закріплене за ним) майно. ( Стаття 412 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1461-10
від 23.01.81, N 1897-11 від 11.03.86; Законами N 2857-12 від
15.12.92, N 3179-12 від 05.05.93 )

( Статтю 413 виключено на підставі Закону N 3179-12 від
05.05.93 )

( Статтю 414 виключено на підставі Закону N 3179-12 від
05.05.93 )

Стаття 415. Реалізація майна
Реалізація майна державних підприємств, установ, організацій,
колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об'єднань, інших
громадських організацій провадиться в порядку, встановленому
законодавством України. ( Стаття 415 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 416. Порядок стягнення в разі ліквідації організацій
При ліквідації державного підприємства, установи,
організації, колгоспу, іншої кооперативної організації, їх
об'єднання, іншої громадської організації стягнення заборгованості
провадиться в порядку, встановленому законодавством України. ( Стаття 416 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )

Глава 49
Виконання рішення, яким відповідача зобов'язано
виконати певні дії
Стаття 417. Акт про невиконання боржником передбаченої
рішенням дії
В разі невиконання боржником у визначений судом строк
рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто виконати певні дії,
крім передачі майна або сплати грошових сум, судовий виконавець
складає акт про невиконання рішення. Якщо в рішенні зазначені наслідки його невиконання,
передбачені статтею 207 цього Кодексу, то складений акт
передається судді за місцем виконання, який постановляє ухвалу
про застосування зазначених у рішенні наслідків у зв'язку з
невиконанням боржником певних дій. Якщо в рішенні не зазначені наслідки його невиконання,
складений акт передається до суду за місцем виконання, який
вирішує питання про порядок виконання рішення відповідно до
правил, викладених у статтях 204 і 366 цього Кодексу. При невиконанні у встановлений судом строк рішення, що
зобов'язує боржника вчинити певні дії, які можуть бути вчинені
тільки боржником (частина друга статті 207 цього Кодексу),
складений акт передається судовим виконавцем до суду за місцем
виконання. Питання про невиконання рішення вирішується в судовому
засіданні. Стягувач і боржник повідомляються про час і місце
засідання, проте неявка їх не є перешкодою для розгляду питання
про невиконання рішення. Суд, встановивши, що рішення боржником не
виконано, може накласти на боржника штраф у розмірі до двох
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і призначити йому
новий строк для виконання рішення. Штраф стягується з боржника в
доход держави. При повторному і наступних порушеннях боржником встановлених
строків для виконання рішення розмір штрафу, передбачений частиною
четвертою цієї статті, може бути збільшено втричі. Сплата штрафів
не звільняє боржника від обов'язку виконати передбачені рішенням
суду дії. На ухвали з питань, зазначених у цій статті, може бути подана
скарга, внесено окреме подання. ( Стаття 417 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 8627-10
від 20.03.85; Законами N 2857-12 від 15.12.92, N 27/96-ВР від
02.02.96 )
Стаття 418. Надання стягувачеві права виконати дію за
рахунок боржника
Акт про невиконання рішення суд розглядає в судовому
засіданні з викликом сторін та інших осіб, які брали участь у
справі, і постановляє ухвалу про надання стягувачеві права
провести відповідні дії за рахунок боржника з наступним стягненням
з нього понесених стягувачем необхідних витрат або визначає інший
спосіб виконання рішення. Якщо під час розгляду акта про невиконання рішення виявиться,
що стягувач не має коштів для виконання рішення за рахунок
боржника, суд за проханням стягувача постановляє ухвалу про
стягнення з боржника необхідних сум.
Стаття 419. Наслідки невиконання рішення про поновлення
на роботі
В разі затримки адміністрацією підприємства, установи,
організації виконання рішення суду про поновлення на роботі
незаконно звільненого або переведеного працівника суд, що
постановив рішення, за заявою позивача виносить ухвалу про
стягнення з підприємства, установи, організації середнього
заробітку або різниці в заробітку за весь час з дня винесення
рішення по день його виконання. Шкоду, заподіяну виплатою працівникові грошових сум внаслідок
невиконання рішення суду, може бути стягнено з службової особи,
винної в невиконанні рішення про поновлення на роботі, за позовом
підприємства, установи, організації або вищестоящого в порядку
підлеглості органу, а також з ініціативи суду або за заявою
прокурора. Розмір присуджуваних у цих випадках з службових осіб
сум визначається законодавством про працю. ( Стаття 419 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від
15.10.66, N 1461-10 від 23.01.81 )

Глава 50
Поворот виконання
Стаття 420. Порядок вирішення питань про поворот виконання
Питання про поворот виконання вирішує вищестоящий суд, якщо
він, скасувавши рішення, закриває провадження в справі, залишає
позов без розгляду, відмовляє у позові повністю або, змінивши
рішення, задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу
повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові
відмовлено або позовні вимоги задоволені в меншому розмірі, суд,
постановляючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути
відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим
рішенням. В разі неможливості повернути майно в рішенні, ухвалі,
постанові суду передбачається відшкодування вартості цього майна в
розмірі суми, одержаної від його реалізації.
Стаття 421. Строк подання заяв про поворот виконання
Якщо питання про поворот виконання рішення не було розв'язано
судом при новому розгляді справи або вищестоящим судом, заява
відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим
рішенням майна розглядається судом першої інстанції, в якому
знаходиться справа. Заяву про поворот виконання можна подати у
межах загального строку позовної давності без оплати державною
пошлиною. Суд розглядає таку заяву в судовому засіданні з викликом
сторін і постановляє ухвалу. На ухвалу суду може бути подано скаргу, внесено окреме
подання. ( Стаття 421 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 422. Особливості повороту виконання по окремих
категоріях справ
В разі скасування порядком нагляду або у зв'язку з
нововиявленими обставинами рішень у справах: про стягнення на
користь члена колгоспу оплати за працю в колгоспі, про стягнення
винагороди за використання авторського права, права на відкриття,
винахід, на який видано авторське свідоцтво, раціоналізаторську
пропозицію і промисловий зразок, про відшкодування шкоди,
заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також
втратою годувальника, поворот виконання допускається, якщо
скасоване рішення було обгрунтовано на повідомлених позивачем
неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. По аліментних справах, а також по справах про стягнення
заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових
правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від
того, яким порядком скасовано рішення, за винятком тих випадків,
коли рішення було обгрунтовано на підроблених документах або на
завідомо неправдивих відомостях позивача. ( Стаття 422 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від
15.10.66, N 1736-08 від 05.06.73, N 1461-10 від 23.01.81,
N 2994-10 від 11.01.82 )
Стаття 422-1. Поворот виконання в справах про
адміністративне виселення
В разі скасування постанови прокурора про адміністративне
виселення після її виконання порушені житлові права громадян,
виселених з жилого приміщення, підлягають поновленню відповідно до
чинного законодавства України. Спори, що виникли при цьому,
підлягають розглядові в суді. ( Кодекс доповнено статтею 422-1 згідно з Указом ПВР N 1897-12 від
11.03.86; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )

Розділ VI
ЦИВІЛЬНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВА ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН
І ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА.
ПОЗОВИ ДО ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ, СУДОВІ ДОРУЧЕННЯ І
РІШЕННЯ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ. МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ
( Назва розділу VI із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР
N 1461-10 від 23.01.81 )

Стаття 423. Цивільні процесуальні права іноземних громадян,
іноземних підприємств і організацій
Іноземні громадяни мають право звертатись до судів України і
користуються цивільними процесуальними правами нарівні з
громадянами України. Іноземні підприємства і організації мають право звертатись до
судів України і користуються цивільними процесуальними правами
для захисту своїх інтересів. Законодавством України можуть бути встановлені відповідні
обмеження щодо громадян, підприємств і організацій тих держав, в
яких допускаються спеціальні обмеження цивільних процесуальних
прав громадян, підприємств або організацій України. ( Стаття 423 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 424. Цивільні процесуальні права осіб без
громадянства
Особи без громадянства мають право звертатись до судів
України і користуються цивільними процесуальними правами нарівні з
громадянами України. ( Стаття 424 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2422-09
від 19.08.77; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 424-1. Підсудність судам України цивільних справ
по спорах, в яких беруть участь іноземні
громадяни, особи без громадянства, іноземні
підприємства і організації, а також по спорах,
в яких хоча б одна з сторін проживає за
кордоном
Підсудність судам України цивільних справ по спорах, в яких
беруть участь іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні
підприємства і організації, а також по спорах, в яких хоча б одна
з сторін проживає за кордоном, визначається законодавством
України. ( Кодекс доповнено статтею 424-1 згідно з Указом ПВР N 2422-09 від
19.08.77; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від
15.12.92 )
Стаття 425. Позови до іноземних держав. Дипломатичний
імунітет
Пред'явлення позову до іноземної держави, забезпечення позову
і звернення стягнення на майно іноземної держави, яке знаходиться
в Україні, можуть бути допущені лише за згодою компетентних
органів відповідної держави. Акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних
держав та інші особи, зазначені у відповідних законах і
міжнародних договорах України, підлягають юрисдикції суду України
в цивільних справах лише в межах, що визначаються нормами
міжнародного права або міжнародними договорами України. В тих випадках, коли в іноземній державі не забезпечується
Україні, її майну або представникам України така ж судова
недоторканність, яка, згідно з цією статтею, забезпечується
іноземним державам, їх майну або представникам іноземних держав в
Україні, Кабінетом Міністрів України або іншим управомочним
органом може бути приписано щодо цієї держави, її майна або
представника цієї держави застосування відповідних заходів. ( Стаття 425 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 426. Виконання судових доручень іноземних судів
і звернення судів України з дорученнями до
іноземних судів
Суди України виконують передані їм в установленому порядку
доручення іноземних судів про проведення окремих процесуальних дій
(вручення повісток та інших документів, допит сторін і свідків,
проведення експертизи і огляду на місці тощо), за винятком
випадків, коли: 1) виконання доручення суперечило б суверенітетові України
або загрожувало б безпеці України; 2) виконання доручення не належить до компетенції суду. Виконання доручень іноземних судів про проведення окремих
процесуальних дій провадиться на основі законодавства України. Суди України можуть звертатися до іноземних судів з
дорученням про виконання окремих процесуальних дій. Порядок зносин
судів України з іноземними судами визначається законодавством
України і міжнародними договорами України. ( Стаття 426 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 427. Виконання в Україні рішень іноземних судів
і арбітражних судів
Порядок виконання в Україні рішень іноземних судів і
арбітражних судів визначається відповідними міжнародними
договорами України. Рішення іноземного суду або арбітражного суду
може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох
років з моменту набрання рішенням законної сили. ( Стаття 427 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1461-10
від 23.01.81; Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
Стаття 428. Міжнародні договори
Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила,
ніж ті, що їх містить законодавство України про цивільне
судочинство, то застосовуються правила відповідного міжнародного
договору. ( Стаття 428 в редакції Указу ПВР N 1461-10 від 23.01.81; із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-12 від 15.12.92 )
( ст.1 - ст.122 ( 1501-06 )
( ст.123 - ст.288 ( 1502-06 )
( Постатейні матеріали ( 1504-06 )
( Додатки ( 1505-06 )



вгору