Документ 1243-V, поточна редакція — Прийняття від 27.06.2007

                                                          
П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про Рекомендації парламентських слухань
"Захист прав інтелектуальної власності в Україні:
проблеми законодавчого забезпечення
та правозастосування"
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, N 45, ст.524 )

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:
1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань: "Захист прав
інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого
забезпечення та правозастосування" (додаються).
2. Кабінету Міністрів України до 1 січня 2008 року
проінформувати Верховну Раду України про стан виконання
Рекомендацій за підсумками парламентських слухань "Захист прав
інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого
забезпечення та правозастосування".
3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет
Верховної Ради України з питань науки і освіти.

Голова Верховної Ради України О.МОРОЗ
м. Київ, 27 червня 2007 року
N 1243-V

СХВАЛЕНО
Постановою Верховної Ради України
від 27 червня 2007 року N 1243-V
РЕКОМЕНДАЦІЇ
парламентських слухань "Захист прав інтелектуальної
власності в Україні: проблеми законодавчого
забезпечення та правозастосування"

Учасники парламентських слухань "Захист прав інтелектуальної
власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та
правозастосування" (далі - учасники парламентських слухань), які
відбулися 21 березня 2007 року, відмічають, що ці слухання
привернули велику увагу громадськості, наукових і освітянських
установ, органів державної влади, правоохоронних, судових органів
та органів місцевого самоврядування, творчих спілок, інших
професійних і громадських об'єднань, а також відповідних
міжнародних організацій, предметом діяльності яких є забезпечення
захисту прав інтелектуальної власності.
Сьогодні в Україні система правової охорони інтелектуальної
власності перебуває у стадії завершення формування. У 1990-х роках
були закладені основи національної системи регулювання цієї
надзвичайно важливої сфери. Водночас виявилися серйозні проблеми
та недоліки її функціонування, що істотно позначилося на розвитку
національного науково-технологічного і творчого потенціалу,
стримувало становлення нової інноваційної моделі розвитку країни,
ускладнювало відносини України з провідними державами світу.
Зрозуміло, що без ефективного та невідкладного вирішення цих
проблем перспективи соціально-економічного розвитку України, її
національної безпеки, входження у світове співтовариство як
інтелектуально та економічно розвинутої держави можуть бути
поставлені під сумнів.
Нагальна необхідність ефективної правової охорони та захисту
прав інтелектуальної власності для України зумовлюється обраною
нею стратегією побудови цивілізованих ринкових відносин,
забезпечення соціальної орієнтації економіки та інноваційного
соціально-економічного розвитку, що має спиратися насамперед на
активізацію власного інтелектуального потенціалу.
В Україні створено сучасну законодавчу базу щодо захисту прав
інтелектуальної власності, яка узгоджується із загальновизнаними
на міжнародному рівні підходами до забезпечення такого захисту,
зокрема з вимогами Угоди про торговельні аспекти прав
інтелектуальної власності ( 981_018 ) (далі - Угода ТРІПС)
Світової організації торгівлі (СОТ). У рамках міжнародних вимог
забезпечується реалізація основних положень законодавства України
у зазначеній сфері.
Правовідносини у сфері інтелектуальної власності регулюються
окремими положеннями Конституції України ( 254к/96-ВР ),
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (передусім нормами його
книги четвертої "Право інтелектуальної власності"), Кримінального
( 2341-14 ), Митного кодексів України ( 92-15 ), Кодексу України
про адміністративні правопорушення ( 80731-10, 80732-10 ) та ряду
процесуальних кодексів, нормами 10 спеціальних законів у сфері
інтелектуальної власності, близько 100 підзаконних актів.
Україна є учасницею 18 багатосторонніх міжнародних договорів
у цій сфері, які також є частиною національного законодавства.
Основний напрям взаємодії України з Європейським Союзом (ЄС)
зосереджений на виконанні Угоди про партнерство та співробітництво
(УПС) між Україною та Європейськими Співтовариствами та їх
державами-членами ( 998_012 ) від 14 червня 1994 року (чинна з
1 березня 1998 року), яка визначила зобов'язання України
(стаття 50 ( 998_012 ) та додаток III) ( 998_012 ) до 1 березня
2003 року забезпечити "рівень захисту, аналогічний існуючому у
Співтоваристві, включаючи ефективні засоби забезпечення дотримання
таких прав". Проте гармонізація українського законодавства з
нормативно-правовими актами ЄС у сфері інтелектуальної власності
(у тій частині, в якій вони не дублюють чинні глобальні правила в
цій сфері) потребуватиме значно тривалішого періоду та має
здійснюватися на основі спеціальних заходів, передбачених
Програмою інтеграції України до Європейського Союзу
( n0001100-00 ).
Угоди з країнами СНД, укладені Україною останнім часом,
зокрема про заходи щодо попередження та припинення використання
неправдивих товарних знаків і географічних зазначень та про
співробітництво щодо припинення правопорушень у сфері
інтелектуальної власності, також підписано згідно з вимогами
міжнародних конвенцій і договорів, зокрема Угоди ТРІПС
( 981_018 ), що сприяє вступу її учасників до СОТ.
Оцінюючи процес входження України до регіональних структур,
що забезпечують правову охорону інтелектуальної власності, можна
зробити висновок стосовно наявності у ньому як позитивних зрушень,
так і низки невирішених проблем.
Важливе значення забезпечення правової охорони
інтелектуальної власності для розвитку України зумовлено
винятковою роллю інтелектуального капіталу в становленні світової
економіки XXI століття, яка базується на знаннях. Це передусім
визначено обраною Україною стратегією інноваційного розвитку
економіки, що має спиратися насамперед на вітчизняний
інтелектуальний капітал.
Вирішення проблем правової охорони інтелектуальної власності
в сучасному світі відбувається в умовах, коли в основному вже
сформувалася глобальна система регулювання охорони та захисту прав
інтелектуальної власності з центральним місцем у ній Всесвітньої
організації інтелектуальної власності (ВОІВ) та Світової
організації торгівлі. Базові характеристики цієї глобальної
системи мають бути враховані будь-якою країною світу, що
намагається реалізувати інноваційну модель розвитку економіки.
Україна протягом останніх років значно активізувала процес
свого входження до світових структур, що регулюють процеси
створення, набуття прав та використання інтелектуальної власності,
і вже є учасницею більшості багатосторонніх міжнародних конвенцій
і договорів у цій сфері. Проте її участь у зазначеній глобальній
системі все ще є недостатньою. Головною проблемою є забезпечення
членства в СОТ.
Зважаючи на пріоритет інтеграції України в європейські
структури, важливе значення для ефективної охорони прав
інтелектуальної власності набуває процес входження України до
регіональних європейських структур, що забезпечує регулювання
відносин у цій сфері.
Важливу стимулюючу роль у вдосконаленні української системи
правової охорони інтелектуальної власності відіграють двосторонні
договірно-правові відносини України з іншими державами, що
передусім включають укладення двосторонніх угод щодо взаємного
забезпечення такої правової охорони.
Організаційна структура системи правової охорони
і захисту прав інтелектуальної власності
Протягом останніх років в Україні сформовано організаційну
структуру органів, які прямо чи опосередковано забезпечують
діяльність у сфері правової охорони та захисту прав
інтелектуальної власності.
У Верховній Раді України у складі її Комітету з питань науки
і освіти діє підкомітет з питань інтелектуальної власності.
У судовій владі, представленій судами загальної юрисдикції та
спеціалізованими судами, запроваджено спеціалізацію суддів у сфері
інтелектуальної власності. Так, у 2000 році сформовано Судову
палату Вищого господарського суду України з розгляду справ у
господарських спорах, пов'язаних із захистом права на об'єкти
інтелектуальної власності, а також відповідні колегії у складі
місцевих та апеляційних господарських судів. Окремі судді
господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст
Києва та Севастополя спеціалізуються на розгляді спорів щодо
зазначених прав.
Структура органів виконавчої влади охоплює такі установи:
У складі Міністерства освіти і науки України у квітні
2000 року створений Державний департамент інтелектуальної
власності (далі - Департамент). Його основними функціями є участь
у забезпеченні реалізації державної політики у сфері
інтелектуальної власності, прогнозування та визначення перспектив
і напрямів розвитку в цій сфері, розроблення нормативно-правової
бази функціонування державної системи охорони прав інтелектуальної
власності та її організаційне забезпечення.
До сфери управління Департаменту входять державні
підприємства "Український інститут промислової власності",
"Українське агентство з авторських та суміжних прав",
"Інтелзахист", Інститут інтелектуальної власності і права.
При Департаменті створено консультативну раду з представників
усіх творчих спілок України та відомих творчих діячів України. Діє
Апеляційна палата для розгляду в адміністративному порядку
заперечень проти рішень за заявками на винаходи, корисні моделі,
промислові зразки, знаки для товарів і послуг, топографії
інтегральних мікросхем і зазначення походження товарів. З
2005 року у його складі діє Громадська колегія.
Інші органи виконавчої влади України забезпечують виконання
таких функцій із захисту прав інтелектуальної власності:
Міністерство юстиції України - бере участь у розробленні
законодавчих актів з питань інтелектуальної власності, координує
законотворчу діяльність у цій сфері та інших галузях законодавства
і відповідає за адаптацію законодавства України до законодавства
Європейського Союзу;
Міністерство внутрішніх справ України (МВС) - здійснює заходи
з попередження та викриття злочинів, пов'язаних з порушенням прав
інтелектуальної власності, бере участь у створенні та
вдосконаленні законодавчої бази, необхідної для протидії цим
порушенням. Особливу увагу МВС приділяє попередженню та виявленню
фактів тиражування і розповсюдження контрафактної музичної та
аудіовізуальної продукції, неліцензійного комп'ютерного
програмного забезпечення, а також фактів виробництва та
розповсюдження продукції з фальсифікованими товарними знаками
відомих вітчизняних і зарубіжних товаровиробників. У 2001 році у
структурі Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС
утворено як у центральному апараті, так і на регіональному рівні
підрозділи по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної
власності;
Служба безпеки України (СБУ) - бере участь у розробленні та
здійсненні заходів із забезпечення захисту державної таємниці
України; у порядку, визначеному законодавством, сприяє
підприємствам, установам, організаціям, підприємцям у збереженні
їхньої комерційної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди
життєво важливим інтересам України, відповідно до указів
Президента України має створити спеціальні підрозділи із
запобігання правопорушенням у сфері інтелектуальної власності,
несе відповідальність за державну політику щодо голографічного
захисту товарів і документів, здійснює державний контроль і
координацію діяльності у цій сфері;
Державна митна служба України - забезпечує контроль за
переміщенням через митний кордон України товарів, що містять
об'єкти права інтелектуальної власності, реєстрацію таких товарів,
а також здійснення комплексу передбачених законодавством заходів
щодо недопущення переміщення через митний кордон України товарів,
виготовлених з порушенням прав інтелектуальної власності;
Державна податкова адміністрація України - здійснює контроль
за тривалістю нарахування і сплати податків у разі ввезення та
виробництва (збирання) аудіо- та відеопродукції на території
України. На підставі положень законодавства здійснює заходи з
вилучення та знищення примірників контрафактної продукції, що
сприяє забезпеченню захисту прав інтелектуальної власності,
зокрема авторських і суміжних прав на аудіо- та відеопродукцію.
Особливу увагу приділяє виявленню та знешкодженню підпільного
виробництва такої продукції;
Антимонопольний комітет України - є державним органом із
спеціальним статусом, що забезпечує захист інтересів суб'єктів
підприємництва від недобросовісної конкуренції, пов'язаної з
неправомірним використанням об'єктів права інтелектуальної
власності;
Державний комітет України з питань технічного регулювання та
споживчої політики - здійснює державний контроль за дотриманням
вимог законодавства України щодо захисту прав споживачів і про
рекламу.
Освітні та наукові заклади, що спеціалізуються у сфері
інтелектуальної власності
В Україні 16 вищих навчальних закладів здійснюють підготовку
фахівців (спеціалістів та магістрів) з питань інтелектуальної
власності.
На дослідженні проблем практичного і теоретичного характеру у
сфері інтелектуальної власності спеціалізуються Науково-дослідний
інститут інтелектуальної власності Академії правових наук України,
Центр інтелектуальної власності та передачі технологій
Національної академії наук України, Міжнародний центр правових
проблем інтелектуальної власності при Інституті держави і права
імені В.М. Корецького Національної академії наук України.
Система державних і недержавних органів у сфері
інтелектуальної власності перебуває у завершальній фазі свого
становлення та вже сьогодні здатна виконувати основні функції
правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності.
Зокрема, спільна діяльність правоохоронних органів, митних
органів, органів державної виконавчої влади, які в межах своєї
компетенції вирішують питання, що стосуються забезпечення захисту
прав інтелектуальної власності та контролю за дотриманням норм
законодавства в цій сфері, свідчить про досягнення позитивних
результатів.
Так, у рамках виконання відповідної програми скоординованих
дій правоохоронних і контролюючих органів по боротьбі з незаконним
виробництвом, розповсюдженням і реалізацією аудіо- та
відеопродукції, компакт-дисків та інших об'єктів права
інтелектуальної власності, з метою уніфікації операцій контролю за
дотриманням вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності,
за матеріалами СБУ стосовно порушення авторського права і суміжних
прав слідчими органами МВС порушено 66 кримінальних справ.
За результатами спільних з Державним департаментом
інтелектуальної власності дій конфісковано за рішенням суду у
правопорушників та знищено контрафактної продукції у кількості
168 тис. примірників на загальну суму 4,2 млн гривень, стягнуто
штрафів на суму 219 тис. гривень, складено 31 протокол про
вчинення адміністративних правопорушень за нормами статті 164-9
Кодексу України про адміністративні правопорушення ( 80731-10 ).
За ініціативою СБУ у 2001 році затверджено положення про
порядок голографічного захисту товарів. У 2006 році СБУ видано
26 ліцензій на право провадження господарської діяльності з
голографічного захисту (у 2005 році - 133 таких ліцензій),
проведено 192 перевірки, анульовано 22 ліцензії.
Протягом 2006 року органами Антимонопольного комітету України
опрацьовано близько 150 заяв суб'єктів господарювання про прояви
недобросовісної конкуренції, пов'язаної з порушенням прав
інтелектуальної власності. За результатами розгляду заяв припинено
42 порушення зазначених прав (у 2005 році їх було припинено лише
29).
З метою забезпечення прав інтелектуальної власності на
митному кордоні України до розділу X Митного кодексу України
( 92-15 ) та статті 345 ( 92-15 ) внесено суттєві зміни, що
стосуються, зокрема, надання митним органам права призупиняти
митне оформлення товару за власною ініціативою у разі переміщення
через митний кордон України товару, щодо якого не подано заяву про
забезпечення захисту прав інтелектуальної власності, але є
достатні підстави вважати, що під час його переміщення їх може
бути порушено.
Протягом 2001-2007 років до митного реєстру товарів, що
містять зазначені об'єкти, який ведеться Державною митною службою
України, внесено 306 товарів (з них у 2006 році - 116 товарів,
зокрема ліки та вироби медичного призначення, гігієнічні та
косметичні вироби, алкогольні напої та тютюнові вироби, друкована
продукція, устаткування і обладнання тощо). Прийнято 32 рішення
про призупинення митного оформлення товарів, стосовно яких
виникали підозри у порушенні прав інтелектуальної власності.
У результаті спільних дій працівниками МВС та державними
інспекторами з питань інтелектуальної власності щодо запобігання
порушенню прав інтелектуальної власності на регіональному рівні
протягом 2006 року складено та направлено до суду
5,3 тис. протоколів про адміністративні правопорушення (в
основному за статтями 51-2, 164-9 Кодексу України про
адміністративні правопорушення) ( 80731-10 ), надано більше ніж
90 приписів про усунення виявлених недоліків у роботі суб'єктів
господарювання, пов'язаної з дотриманням прав інтелектуальної
власності (у 2005 році - 70). Підрозділами МВС України у 2006 році
виявлено 812 злочинів (у 2005 році - 483), що стосуються порушення
зазначених прав, зокрема 271 злочин за фактами порушення
авторського права і суміжних прав (згідно із статтею 176
Кримінального кодексу України) ( 2341-14 ), 471 - за фактами
незаконного обігу дисків для лазерних систем зчитування
(відповідно до статті 203-1 Кримінального кодексу України)
( 2341-14 ), 51 - за фактами незаконного використання знаків для
товарів і послуг (згідно із статтею 229 Кримінального кодексу
України) ( 2341-14 ), закінчено розслідування та направлено до
суду 462 кримінальні справи з обвинувальними висновками (у
2005 році - лише 138 таких справ).
Державною податковою адміністрацією України у 2006 році
проведено перевірки 2,6 тис. суб'єктів підприємництва, що
здійснюють підприємницьку діяльність у сфері інтелектуальної
власності, за результатами яких виявлено 1,2 тис. порушень вимог
законодавства. З незаконного обігу вилучено контрафактної
продукції на суму 8,6 млн гривень. Стосовно посадових осіб таких
суб'єктів порушено 18 кримінальних справ, до адміністративної
відповідальності притягнуто 700 осіб. За результатами проведених
перевірок припинено діяльність 92 підпільних цехів, що виготовляли
контрафактну продукцію, зокрема 48 цехів з виробництва аудіо- та
відеопродукції, 44 цехи з виробництва фальсифікованої продукції з
незаконним використанням знаків для товарів і послуг.
Протягом 2006 року до судів першої інстанції в регіонах
України надійшло 559 справ про порушення прав інтелектуальної
власності (за статтею 51-2 Кодексу України про адміністративні
правопорушення) ( 80731-10 ), що на 74 відсотки більше порівняно з
2005 роком. Серед областей, у яких налічується найбільша кількість
таких справ, - Харківська (90), Запорізька (43) та Львівська (35).
Накладено штрафів за порушення зазначених прав у 2006 році на
загальну суму майже 72 тис. гривень, що на 19,2 відсотка більше,
ніж у 2005 році. Добровільно сплачено штрафів на суму понад
13 тис. гривень, що становить 18,4 відсотка загальної суми
накладених штрафів.
За статтею 164-9 Кодексу України про адміністративні
правопорушення ( 80731-10 ) (незаконне розповсюдження примірників
аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм,
баз даних) у 2006 році до місцевих загальних судів подано
4588 справ, що в 1,3 раза більше, ніж у 2005 році. Найбільше справ
подано до місцевих загальних судів м. Києва (31,7 відсотка
загальної кількості справ).
За фактом порушення законодавства, що регулює виробництво,
експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування і матриць, а
також експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва
(згідно із статтею 164-13 Кодексу України про адміністративні
правопорушення) ( 80731-10 ) у 2006 році лише одну справу
направлено до суду (у Донецькій області), яку повернуто для
належного оформлення.
За статтею 176 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) у
2006 році засуджено 39 осіб (вироки щодо них набрали законної
сили), що майже на 50 відсотків більше, ніж у 2005 році. Найбільшу
кількість таких осіб (12) засуджено судами Івано-Франківської
області. За статтею 203-1 Кримінального кодексу України
( 2341-14 ) засуджено 71 особу (вироки щодо них набрали законної
сили), тоді як у 2005 році не було жодного засудженого за цією
статтею. За статтею 229 Кримінального кодексу України ( 2341-14 )
у 2006 році засуджено 5 осіб (у 2005 році - 6 осіб).
Протягом 2006 року місцевими загальними судами розглянуто
234 цивільні справи про порушення прав інтелектуальної власності,
зокрема 139 справ з питань авторського права і суміжних прав,
54 справи (майже половину розглянуто районними судами м. Києва)
про порушення прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки,
торговельні марки. Районними судами м. Києва розглянуто 92 справи,
або майже кожну четверту із справ, розглянутих усіма місцевими
загальними судами.
Протягом останніх п'яти років кількість розглянутих цивільних
справ про авторське право місцевими загальними судами збільшилася
з 99 (2002 рік) до 134 (2006 рік). Задовольняється приблизно
25-40 відсотків позовних вимог (2002 рік - 35 відсотків, 2003 -
25, 2004 - 41, 2005 - 36, 2006 рік - 29 відсотків).
Протягом 2004-2006 років до місцевих господарських судів
України надійшла 701 позовна заява зі спорів, пов'язаних із
захистом прав інтелектуальної власності та розпоряджанням
майновими правами на об'єкти цієї власності. За цей період
закінчено провадження 350 справ, при цьому задоволено повністю або
частково позовні вимоги у 114 справах.
Найбільше справ у спорах, пов'язаних із захистом прав
інтелектуальної власності, розглянуто господарським судом
м. Києва. Значну кількість таких спорів вирішено господарськими
судами Харківської (23), Одеської (21) та Дніпропетровської (19)
областей і м. Севастополя (19).
Водночас ефективність діяльності системи правової охорони і
захисту прав інтелектуальної власності значною мірою залежатиме
від розвитку тих її компонентів, які, з одного боку, пов'язані з
якісним збільшенням потужності та технічного оснащення
інфраструктури захисту прав інтелектуальної власності, а з
другого - з розвитком недержавних установ регулювання діяльності у
цій сфері. Саме такі установи мають відігравати значно вагомішу
роль у вирішенні ключових питань у цій сфері, як це відбувається у
розвинутих країнах з ринковою економікою.
Перспективи розвитку та якісного вдосконалення системи
охорони прав інтелектуальної власності в Україні визначено Указом
Президента України від 27 квітня 2001 року N 285/2001 ( 285/2001 )
"Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні",
Програмою розвитку державної системи охорони прав інтелектуальної
власності в Україні, планами підготовки законодавчих актів у
Верховній Раді України, затвердженими програмами та планами робіт
з адаптації законодавства до норм права Європейського Союзу
відповідно до Програми інтеграції України до ЄС ( n0001100-00 ).
Окреслені заходи в цілому відзначаються системним стратегічним
підходом і наближують Україну до стандартів, визначених
конвенціями Всесвітньої організації інтелектуальної власності,
Угодою ТРІПС ( 981_018 ) та нормами ЄС. Водночас
нормативно-правові акти, до яких необхідно адаптуватися Україні в
контексті її входження до ЄС, бажано розширити за рахунок положень
європейського законодавства, які регулюють новітні галузі прав
інтелектуальної власності, що стосуються нових комунікацій та
мережі Інтернет.
Пріоритети, визначені Програмою інтеграції України до ЄС
( n0001100-00 ), на жаль, не підкріплені відповідними механізмами
забезпечення їх виконання.
Недостатнє забезпечення правової охорони промислової
власності в Україні було одним із чинників зменшення чисельності
винахідників, авторів промислових зразків і раціоналізаторських
пропозицій. Порівняно з 1991 роком кількість винахідників і
раціоналізаторів скоротилася більше ніж у 20 разів; промислові
підприємства використовують майже у 8 разів менше винаходів. Усе
це свідчить про нестабільність забезпечення сприятливих умов для
винахідницької діяльності в Україні і недостатній рівень нинішньої
системи створення генерації та використання винаходів. Таке
становище пояснюється, головним чином, погіршенням
матеріально-технічного і фінансового забезпечення діяльності у
сферах науки і техніки.
В умовах сучасної технологічної революції з'явилися
принципово нові можливості відтворення об'єктів, захищених правом
інтелектуальної власності. Це призводить до істотної диференціації
структури системи захисту прав інтелектуальної власності та
ускладнення самих механізмів такого захисту.
Особливого значення набуває забезпечення захисту прав на нові
складові технології, до яких належать комп'ютерні програми,
біотехнології, інтегральні мікросхеми, репрографія (включаючи
аудіо- та відеозаписи), поширення сигналів через нову техніку
зв'язку (супутники, кабель), цифрові системи розповсюдження.
Частково ці проблеми вже врегульовані відповідними договорами ВОІВ
та положеннями Угоди ТРІПС ( 981_018 ).
Водночас виник надзвичайно складний комплекс проблем,
пов'язаний з інформаційними потоками, комерційною та іншою
діяльністю в мережі Інтернет і необхідністю пристосування структур
у сфері захисту прав інтелектуальної власності до діяльності з
використанням новітніх інформаційних технологій. Цей комплекс
виходить далеко за межі прийнятих ВОІВ у 1996 році
Інтернет-договорів, до яких Україна приєдналась у 2001 році.
Безумовно, Україна повинна враховувати у своїй законотворчій
та правозастосовній практиці щодо забезпечення захисту прав
інтелектуальної власності такі новітні технологічні виклики.
Недоліки законодавчої бази охорони та захисту
інтелектуальної власності в Україні
Незважаючи на помітний прогрес, досягнутий останніми роками у
сфері законодавчого забезпечення правової охорони інтелектуальної
власності, на думку міжнародних експертів, її недосконалість все
ще є одним з чинників, який перешкоджає створенню в Україні
ефективної системи захисту прав інтелектуальної власності.
Закони України щодо окремих об'єктів права інтелектуальної
власності не приведені у відповідність із Цивільним кодексом
України ( 435-15 ), що негативно впливає на захист прав
інтелектуальної власності.
Посилення захисту прав інтелектуальної власності в Україні
пов'язано з приведенням законодавства України у відповідність із
законодавством ЄС відповідно до Загальнодержавної програми
адаптації законодавства України до законодавства Європейського
Союзу ( 1629-15 ), затвердженої Законом України від 18 березня
2004 року. Так, в Україні необхідною мірою не забезпечено захисту
біотехнологічних винаходів, строки охорони прав інтелектуальної
власності на певні об'єкти (промислові зразки, сорти рослин тощо)
не відповідають відповідним строкам в ЄС, цивільно-правові та
митні засоби захисту потребують удосконалення відповідно до вимог
Директиви ЄС 2004/48/ЄС від 29 квітня 2004 року про забезпечення
дотримання прав інтелектуальної власності ( 994_b39 ) та
Регламенту ЄС 1383/2003 від 22 липня 2003 року щодо митних заходів
стосовно товарів, які викликають підозру в порушенні прав
інтелектуальної власності, та заходів, що мають вживатися до
товарів, стосовно яких виявлено порушення таких прав.
Не врегульовано належним чином питання охорони комп'ютерних
програм як об'єктів авторського права, оцінки та взяття на
бухгалтерський облік об'єктів інтелектуальної власності,
нематеріальних активів; існує потреба у розробці методики
визначення розміру матеріальної шкоди, завданої порушенням прав на
об'єкти інтелектуальної власності; гальмується розвиток системи
підрозділів з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності
та інтелектуальної власності у бюджетних установах, організаціях
та на підприємствах, діяльність яких пов'язана із створенням та
використанням об'єктів промислової власності; є потреба
запровадження механізму підтримки патентування вітчизняних
об'єктів інтелектуальної власності в іноземних державах тощо.
Неналежний контроль за чинним законодавством призводить до
проблем у діяльності організацій колективного управління правами
авторів, виконавців, виробників фонограм, які відповідно до
світового досвіду мали б відігравати визначальну роль у
забезпеченні захисту авторського права і суміжних прав. Не
укладаються належні договори між організаціями колективного
управління згідно із Законом України "Про авторське право і
суміжні права" ( 3792-12 ), а в разі укладання таких договорів
інколи маємо неналежне виконання їх умов. Деякими організаціями
довільно визначаються ставки винагороди, що сплачуються
користувачами об'єктів суміжних прав без витребування належної
звітності всупереч вимогам зазначеного Закону ( 3792-12 ) та
постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року N 71
( 71-2003-п ) і N 72 ( 72-2003-п ).
Потребує вдосконалення законодавство України щодо охорони
промислових зразків та корисних моделей. Є випадки отримання
охоронних документів на промислові зразки, корисні моделі,
торговельні марки, винаходи, об'єкти авторського права, права на
які належать іншим особам. Зазначене мало наслідком звуження
митного контролю товарів, що містять об'єкти права інтелектуальної
власності: під час прийняття Верховною Радою України 16 листопада
2006 року Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу
України" (щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності під
час переміщення товарів через митний кордон України) ( 359-16 )
було виключено з митного контролю такі об'єкти, як корисні моделі,
винаходи, промислові зразки, що не узгоджується з положеннями
Регламенту ЄС 1383/2003.
Законодавством не врегульовано питання щодо запобігання
поданню заявок на винаходи в зарубіжні країни без попереднього
подання заявок в Україні, що, зокрема, призводить до
неконтрольованого відтоку нових технологій та їх інтелектуальних
складових за кордон. Кримінальним кодексом України ( 2341-14 ) не
визначено відповідальності за вчинення зазначених дій, хоча така
відповідальність передбачена, зокрема, законодавством США,
Великобританії, Росії.
Потребує вдосконалення правова охорона службової
конфіденційної інформації, комерційної таємниці, "ноу-хау",
укладання угод франчайзингу, визначення поняття "роялті".
Законодавством належним чином не врегульовано питання захисту
фірмових найменувань, вартісної оцінки майнових прав
інтелектуальної власності, їх відображення у бухгалтерському
обліку. Не визначено порядок охорони прав на раціоналізаторські
пропозиції, породи тварин, а також на фольклор, народні художні
промисли, традиційні знання тощо.
Потребує більш чіткого врегулювання використання об'єктів
права інтелектуальної власності, включаючи об'єкти, що створені
повністю або частково за рахунок коштів державного бюджету та
інших централізованих коштів. Це передусім впливатиме на
цивілізоване формування ринку інтелектуальних здобутків.
Залишається не врегульованим питання "інтелектуальної
спадщини" колишнього СРСР. Після розпаду Радянського Союзу в Росії
залишилося близько 500 тис. чинних охоронних документів
(авторських свідоцтв) на винаходи з грифом "Для службового
користування", близько 500 тис. секретних авторських свідоцтв
колишнього СРСР і охоронних документів та інші результати
інтелектуальної діяльності. За експертними оцінками, приблизно
чверть із них (250 тис.) належить українським винахідникам.
Зазначені технічні рішення ніколи не публікувались, і охоронні
документи СРСР і них повинні бути перетворені на патенти України.
Проте в Україні до цього часу немає переліку таких винаходів, а
також їх описів.
Залишається незадовільним стан виконання вимог законів у
сфері права інтелектуальної власності та високим - рівень порушень
зазначеного права.
Аналіз свідчить, що дотримання положень законів України у
сфері інтелектуальної власності в Україні залишається на
недостатньому рівні. Це призводить до звинувачень України в
порушенні на її території прав інтелектуальної власності, низькому
рівні їх захисту.
Водночас, за досить високих відносних обсягів піратства у
сфері інтелектуальної власності в Україні, їх абсолютні обсяги не
є значними та не перевищують обсягів піратства у зазначеній сфері
в багатьох інших країнах.
В Україні на недостатньому рівні здійснюється аналіз
ефективності положень законодавства у сфері права інтелектуальної
власності та стану його правозастосування.
Потребує вдосконалення координація міністерств з підготовки
проектів нормативно-правових актів. Це, зокрема, стосується
повільної реалізації Закону України "Про охорону прав на
зазначення походження товарів" ( 752-14 ), підготовки підзаконних
актів щодо вартісної оцінки та бухгалтерського обліку об'єктів
права інтелектуальної власності як нематеріальних активів.
Міністерства із запізненням реагують на неузгодженість
положень вітчизняних законів, проблеми їх застосування. Це
стосується законів щодо промислових зразків, торговельних марок,
діяльності організацій колективного управління, врегулювання
підвідомчості розгляду справ у спорах, що стосуються захисту прав
інтелектуальної власності тощо.
Незважаючи на активізацію зусиль правоохоронних органів
України із забезпечення захисту прав інтелектуальної власності,
загальний рівень правопорушень у цій сфері залишається високим, що
є підставою для звинувачення України в низьких стандартах
забезпечення захисту прав інтелектуальної власності, особливо
стосовно аудіовізуальної продукції, програмного забезпечення,
фармацевтичних препаратів.
Має бути запроваджено більш ефективний захист прав на
результати наукових досліджень від їх несанкціонованого
використання та інших прав інтелектуальної власності, що стає
дедалі більш поширеним (привласнення результатів наукової праці у
формі фіктивного "співавторства"; публікація працівниками
державних структур від свого імені результатів, що містяться в
науково-аналітичних матеріалах, поданих до них підпорядкованими
організаціями; передача (експорт) інтелектуальних здобутків,
створених за державні кошти, за межі України; відтворення
результатів наукових праць без посилання на авторів або
несанкціонована їх публікація тощо).
Проблемні питання стосовно організації та забезпечення функціонування системи правової охорони та забезпечення
захисту прав інтелектуальної власності в Україні
До основних проблем організації та забезпечення ефективного
функціонування системи охорони інтелектуальної власності в Україні
слід віднести такі.
Припинили свою дію рішення Кабінету Міністрів України щодо
скоординованих дій правоохоронних і контролюючих органів у сфері
забезпечення захисту прав інтелектуальної власності.
Потребує вдосконалення порядок судового розгляду спорів щодо
прав інтелектуальної власності. Необхідне вжиття подальших кроків
у напрямі спеціалізації суддів з розгляду справ із зазначених
питань. У зв'язку з цим існує потреба у вирішенні питання щодо
належного визначення юрисдикції судів стосовно порядку розгляду
справ відповідної категорії.
Не в усіх судах загальної юрисдикції достатньою мірою
запроваджено відповідну спеціалізацію і налагоджено навчання та
підвищення кваліфікації суддів, які забезпечують розв'язання
спірних питань, пов'язаних з дотриманням прав інтелектуальної
власності.
У зв'язку з недостатньою кількістю спеціально підготовлених
суддів утруднюється вирішення спорів судами загальної юрисдикції
та спеціалізованими судами. Суттєво ускладнено розгляд спорів щодо
дотримання прав інтелектуальної власності, що пов'язане передусім
із законодавчо закріпленою процедурою ведення процесу у справах
стосовно визнання недійсними охоронних документів, а також рішень
щодо їх видачі у судах різних юрисдикцій.
Не забезпечено дистанційного доступу громадськості до
патентно-інформаційних ресурсів на безоплатній основі, зокрема
щодо описів винаходів, корисних моделей, промислових зразків,
знаків для товарів і послуг, селекційних досягнень, що не сприяє
ефективному захисту прав на такі об'єкти.
Відсутній ряд важливих (для науково обґрунтованого
управління) статистичних показників, складених за міжнародною
методологією, передусім щодо оцінки обсягу використання
інтелектуальних здобутків у виробництві, рівня надходжень і виплат
"роялті" та інших ліцензійних платежів, частки вітчизняного
високотехнологічного експорту.
Недоліки у розробленні проектів нормативних актів та
застосуванні законодавства, діяльності державних органів є також
наслідком неналежного громадського контролю за діяльністю в цій
сфері.
Проекти законодавчих актів у сфері інтелектуальної власності
переважно не надсилаються на погодження, надання експертних
висновків до Національної академії наук України, Академії правових
наук України та інших відповідних наукових установ.
Неповною мірою реалізуються контрольні функції Комітету
Верховної Ради України з питань науки і освіти щодо здійснення
аналізу практики застосування законодавчих актів у діяльності
державних органів, їх посадових осіб з питань правової охорони та
захисту прав інтелектуальної власності, підготовки та подання
відповідних висновків і рекомендацій на розгляд Верховної Ради
України.
Проблеми освіти та правової культури, що стосуються
охорони інтелектуальної власності в Україні
Характерною для України є недооцінка в суспільстві значимості
захисту прав інтелектуальної власності. Таке явище є значною мірою
наслідком культурно-етичної спадщини минулого, коли в суспільстві
переважала державна власність на результат творчості, а результати
діяльності в науковій та культурній сферах вважалися надбанням
усього народу. Це передусім вказує на те, що деформація правових
понять у значної частини громадян підтримується невибагливістю їх
вимог до якості пропозиції, що є нормою для малозабезпечених
верств населення.
Непоодинокими є випадки, коли через низьку правову та
економічну культуру суб'єкти науково-технічної та економічної
діяльності добровільно відмовляються від використання існуючих
механізмів захисту своїх прав та інтересів як власники
інтелектуальних здобутків.
Проблеми забезпечення захисту прав інтелектуальної власності
в Україні багато в чому визначаються значною нестачею
кваліфікованих фахівців з цих питань, що потребують великого
обсягу спеціальних теоретичних знань та практичного досвіду.
Обмежена платоспроможність населення України призводить до
того, що в ряді сфер, особливо щодо комп'ютерних програм, баз
даних, аудіовізуальної продукції, діють стимули до споживання
продукції, виготовленої з порушенням прав інтелектуальної
власності, а заінтересованість у її виготовленні та розповсюдженні
зумовлюється одержанням високих прибутків, що стає можливим
внаслідок недотримання прав інтелектуальної власності та
несвоєчасного застосування заходів цивільної, адміністративної та
кримінальної відповідальності.
З урахуванням вищезазначеного учасники парламентських слухань
р е к о м е н д у ю т ь:
1. Забезпечення міжнародно-правових умов правової охорони
інтелектуальної власності
Верховній Раді України в першочерговому порядку забезпечити
розгляд проектів законів у сфері інтелектуальної власності, що
стосуються змін з метою приведення національного законодавства у
відповідність до міжнародних договорів, укладених Україною, та
законодавства ЄС.
Кабінету Міністрів України:
внести до Верховної Ради України проекти законів щодо
приведення законодавства України у сфері інтелектуальної власності
у відповідність із законодавством ЄС;
вивчити питання та внести пропозиції щодо приєднання України
до таких міжнародних конвенцій та договорів, як Сінгапурський
договір про право з торговельних марок 2006 року, Локарнська угода
про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків
( 995_b07 ) 1968 року (зі змінами 1979 року); Страсбурзька угода
про Міжнародну патентну класифікацію ( 999_001 ) 1971 року (зі
змінами 1979 року); Віденська угода про Міжнародну класифікацію
зображувальних елементів знаків 1973 року (зі змінами 1985 року);
Брюссельська конвенція про розповсюдження сигналів, що несуть
програми, які передаються через супутники ( 995_250 ) 1974 року;
Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів (FRT)
1989 року; ратифікації Найробського договору про охорону
Олімпійського символу ( 995_995 ) 1981 року та ряду інших
багатосторонніх договорів у сфері права інтелектуальної власності.
2. Забезпечення розвитку внутрішнього правового поля з питань
інтелектуальної власності
Верховній Раді України:
прискорити розгляд та прийняття законопроектів про внесення
змін до деяких законодавчих актів з питань інтелектуальної
власності; провести роботу щодо усунення неузгодженостей між
окремими нормативно-правовими актами з цих питань;
з метою посилення контрольної функції Верховної Ради України
при здійсненні аналізу практики застосування законодавчих актів у
діяльності державних органів, їх посадових осіб з питань
забезпечення правової охорони та захисту прав інтелектуальної
власності, підготовки та подання відповідних висновків і
рекомендацій із зазначених питань на розгляд Верховної Ради
України, запровадження дієвого громадського контролю за
застосуванням положень законодавства у сфері інтелектуальної
власності розглянути питання про можливість створення
консультативної ради з питань інтелектуальної власності, що на
постійній основі здійснюватиме моніторинг практики застосування
законодавчих актів у сфері прав інтелектуальної власності,
експертизу проектів законів у цій сфері, внесених на розгляд до
Верховної Ради України; підготовку щорічної Білої книги щодо стану
забезпечення правової охорони та захисту прав інтелектуальної
власності в Україні, братиме участь в ініціюванні та розробленні
проектів законодавчих актів, висвітленні проблемних питань щодо
правової охорони інтелектуальної власності у засобах масової
інформації та Інтернеті.
Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти:
з метою запровадження дієвого контролю за діяльністю
організацій колективного управління, уточнення порядку створення
та звітності таких організацій вивчити питання щодо доцільності
розробки проекту закону про колективне управління майновими
правами на твори, виконання, фонограми, відеограми;
Кабінету Міністрів України:
подати до Верховної Ради України законопроекти щодо
приведення законів України у сфері охорони інтелектуальної
власності у відповідність із положеннями Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) та законодавства ЄС;
розробити та подати на розгляд Верховної Ради України проект
закону щодо запровадження відповідальності за подання заявок в
іноземні країни без попереднього подання таких заявок в Україні;
визначитися стосовно розроблення проектів законів щодо
охорони комерційної таємниці, включаючи питання "ноу-хау";
раціоналізаторських пропозицій; а також щодо змісту баз даних,
порід тварин;
при підготовці органами центральної виконавчої влади проектів
законів у сфері інтелектуальної власності передбачити погодження
їх з Національною та галузевими академіями наук України.
3. У сфері судового захисту прав інтелектуальної власності у
судовому порядку:
Верховній Раді України розглянути питання щодо:
віднесення розгляду справ з вирішення спорів, пов'язаних із
порушенням прав на об'єкти промислової власності, до юрисдикції
господарських судів, враховуючи підготовленість суддівського
корпусу таких судів стосовно кваліфікованого розгляду зазначених
справ, суб'єктний склад цих спорів, запроваджену спеціалізацію
суддів, а також світовий досвід розгляду таких справ саме
спеціалізованими судами;
внесення до цивільно-процесуального та
адміністративно-процесуального законодавства змін щодо можливості
об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить
розглядати в порядку різного судочинства;
запровадження у спеціальних законах щодо об'єктів права
інтелектуальної власності норм, згідно з якими у разі визнання
охоронного документа недійсним втрачає чинність рішення про його
видачу з внесенням відповідних відомостей до державного реєстру;
законодавчого врегулювання порядку, за яким усі віднесені до
юрисдикції господарських судів спори, що виникають у відповідній
сфері, вирішувалися б Господарським судом м. Києва;
вдосконалення правового регулювання інституту запобіжних
заходів у разі порушення прав інтелектуальної власності;
запровадження до процесуального законодавства норм щодо
посередництва (медіації) у врегулюванні спорів з порушення прав
інтелектуальної власності як такого, що ефективно застосовується у
міжнародній практиці поряд з іншими альтернативними методами
вирішення спорів, якими, зокрема, є примирення та арбітраж.
Верховному Суду України:
здійснити заходи щодо подальшої спеціалізації суддів з
розгляду справ про порушення прав інтелектуальної власності,
підвищення рівня їх кваліфікації;
на основі узагальнення судової практики підготувати
роз'яснення судам загальної юрисдикції з питань однакового
застосування законодавства у сфері інтелектуальної власності.
4. Організація управління та розвиток інфраструктури у сфері
правової охорони та захисту прав інтелектуальної власності
Кабінету Міністрів України:
розглянути питання щодо утворення при Кабінеті Міністрів
України Координаційної ради з питань захисту прав інтелектуальної
власності, аналогічних дорадчих органів при Раді міністрів
Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та
Севастопольській міських державних адміністраціях та визначитися
щодо ефективності їх діяльності;
прискорити опрацювання та прийняття проекту постанови
Кабінету Міністрів України щодо затвердження Типового положення
про підрозділ з питань трансферу технологій, інноваційної
діяльності та охорони інтелектуальної власності, а також утворення
цих підрозділів в установах науки, освіти і охорони здоров'я;
з метою налагодження ефективного контролю за дотриманням прав
інтелектуальної власності суб'єктами господарювання запровадити
діяльність державних інспекторів з питань інтелектуальної
власності в усіх регіонах України та вирішити питання щодо
відповідного штатного забезпечення;
вирішити питання щодо розширення штатної чисельності
відповідного структурного підрозділу Державної митної служби
України з питань захисту прав інтелектуальної власності;
вирішити питання щодо створення на регіональних митницях та
митницях із значними товаро- та пасажиропотоками відділів захисту
прав інтелектуальної власності, забезпечивши їх підпорядкування
начальнику митного органу або його заступнику. З метою
забезпечення ефективності захисту прав інтелектуальної власності
при переміщенні вищезазначених товарів через митні кордони України
залучати до участі у здійсненні митних процедур фахівців цих
відділів та сприяти постійному підвищенню їх кваліфікації;
удосконалити діяльність регіональних центрів
науково-технічної та економічної інформації щодо надання
інформаційних і консультаційних послуг з питань інтелектуальної
власності відповідно до загальновизнаної міжнародної практики;
передбачати під час розроблення проектів законів про
Державний бюджет України на 2008 рік та на наступні роки видатки
на фінансування функціонування Державної патентної бібліотеки та
її регіональних відділень;
забезпечити безоплатний доступ користувачів інформації до
всіх відомостей (бібліографічні дані, реферат, формула винаходу
(корисні моделі), креслення) інтерактивної спеціалізованої бази
даних "Винаходи (корисні моделі), зареєстровані в Україні"
(бібліографічні дані, варіанти та види зображення промислового
зразка), інтерактивної бази даних "Промислові зразки,
зареєстровані в Україні";
вирішити питання щодо проведення інвентаризації винаходів
колишнього СРСР із грифами "Для службового користування" (ДСК) і
таємних, що належать українським заявникам, та порядку їх
розсекречування, зняття грифу "ДСК";
розробити та затвердити зміни щодо приведення національних
форм статистичної звітності стосовно використання об'єктів права
інтелектуальної власності у відповідність із міжнародними
стандартами у цій сфері, запровадити статистичну звітність щодо
використання об'єктів авторського права та суміжних прав.
5. Вдосконалення економічних важелів охорони та захисту
інтелектуальної власності
Кабінету Міністрів України:
розробити систему економічних стимулів (податкових,
кредитних, страхових) щодо комерціалізації об'єктів права
інтелектуальної власності з метою формування ринку цих об'єктів;
розробити та затвердити методику визначення розміру шкоди,
завданої порушенням прав на об'єкти права інтелектуальної
власності;
сприяти підтримці патентування та просування українських
винаходів за кордоном.
6. Освіта і формування суспільної свідомості
Кабінету Міністрів України:
забезпечити розроблення планів проведення в засобах масової
інформації заходів, спрямованих на формування у населення України
правової культури, поваги до прав інтелектуальної власності,
суб'єктів таких прав, а також отримання базових знань щодо охорони
та використання прав інтелектуальної власності;
враховуючи важливе соціальне значення журналів
"Інтелектуальна власність", "Теорія і практика інтелектуальної
власності", "Винахідник і раціоналізатор", "Юний технік", включити
їх до переліку видань, що потребують державної підтримки.
Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти:
спільно з Національною комісією України у справах ЮНЕСКО
опрацювати питання щодо створення на базі Інституту законодавства
Верховної Ради України та Науково-дослідного інституту
інтелектуальної власності Академії правових наук України Кафедри
ЮНЕСКО з інтелектуальної власності;
підготувати та видати у Видавництві Верховної Ради України
матеріали з узагальнення судової практики розгляду спорів з питань
захисту прав інтелектуальної власності.
Міністерству освіти і науки України:
розширити можливості здобуття спеціальної освіти у сфері
інтелектуальної власності за державним замовленням для працівників
центральних та місцевих органів виконавчої влади, суддів,
працівників правоохоронних органів, Національної та галузевих
академій наук, установ та організацій, що віднесені до сфери їх
управління;
в рамках реформування системи освіти в Україні передбачити
запровадження в загальноосвітніх та професійно-технічних
навчальних закладах ознайомчих курсів (розділів) з основ
інтелектуальної власності та спецкурсів "Основи інтелектуальної
власності" - у вищих навчальних закладах;
спільно з Академією правових наук України, Національною
академією наук України протягом 2007-2008 років здійснити роботу з
удосконалення стандартів навчання, підготовки і перепідготовки
спеціалістів у сфері інтелектуальної власності та
науково-методичного забезпечення цього процесу;
протягом 2008-2009 років запровадити систему дистанційного
навчання фахівців у сфері інтелектуальної власності, трансферу
технологій та інноваційної діяльності за допомогою Інтернету з
використанням досвіду ВОІВ; опрацювати питання щодо ширшого
використання можливостей Всесвітньої академії ВОІВ для підготовки
в Україні фахівців вищого (магістерського) рівня кваліфікації.
Реалізація цих Рекомендацій сприятиме подальшому розвитку та
якісному вдосконаленню системи правової охорони інтелектуальної
власності в Україні, прискоренню економічного розвитку і
підвищенню міжнародного іміджу нашої держави.



вгору