Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Білорусь про діяльність прикордонних уповноважених
Угода Кабінету Міністрів України; Білорусь; Міжнародний документ від 04.05.2015
Документ 112_200, чинний, поточна редакція — Ратифікація від 03.02.2016, підстава - 979-VIII
( Остання подія — Набрання чинності, відбулась 15.04.2016, підстава - v0739321-16. Подивитися в історії? )

УГОДА
між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Білорусь про діяльність прикордонних уповноважених

{Угоду ратифіковано Законом № 979-VIII від 03.02.2016}

Кабінет Міністрів України і Уряд Республіки Білорусь (далі - Сторони),

бажаючи сприяти подальшому розвитку добросусідських відносин між державами,

з метою дотримання режиму державного кордону між Україною і Республікою Білорусь (далі - державний кордон), правопорядку на державному кордоні, а також своєчасного врегулювання інцидентів на державному кордоні та вирішення інших прикордонних питань,

домовилися про таке:

Стаття 1

Терміни, що вживаються в цій Угоді, мають таке значення:

"порушники державного кордону" - фізичні особи, водні судна, повітряні судна й інші транспортні засоби, що перетнули, або ті, що намагаються перетнути державний кордон, порушуючи його режим;

"органи охорони державного кордону" - визначені нормативно-правовими актами держав Сторін органи, до компетенції яких належить вирішення питань охорони державного кордону та виконання міжнародних договорів між Україною і Республікою Білорусь з прикордонних питань;

"прикордонні уповноважені" - посадові особи з числа офіцерів органів охорони державного кордону, які призначаються відповідно до законодавства держав Сторін для вирішення питань щодо забезпечення режиму державного кордону, а також вирішення прикордонних інцидентів;

"прикордонний інцидент" - подія, пов’язана з порушенням режиму державного кордону;

"розслідування прикордонного інциденту" - всебічний розгляд обставин, пов’язаних з виникненням і характером прикордонного інциденту, який проводять прикордонні уповноважені з метою виявлення осіб, винних у його спричиненні, а також урегулювання цього інциденту;

"прикордонні води" - ділянки вод річок, озер та інших водоймищ, по яких проходить державний кордон;

"пункт пропуску через державний кордон" - територія в межах залізничного вокзалу (станції), річкового порту, аеропорту, аеродрому, інше спеціально обладнане місце, де здійснюються прикордонний і митний контроль (або лише прикордонний контроль), а також може здійснюватися санітарно-карантинний, ветеринарний, фітосанітарний, автомобільний контроль та інші його види стосовно фізичних осіб, які перетинають державний кордон, транспортних засобів і товарів, які переміщуються через державний кордон;

"режим державного кордону" - порядок утримання, перетину державного кордону, пропуску через державний кордон фізичних осіб, транспортних засобів, а також вантажу, товарів і тварин (далі - товари), зльоту та посадки повітряних суден під час здійснення міжнародних польотів, заходу та перебування водних суден у частинах прикордонних вод, які належать державам Сторін, вирішення прикордонних інцидентів, а також порядок ведення на державному кордоні господарської та іншої діяльності;

"суміжна держава" для України - Республіка Білорусь, для Республіки Білорусь - Україна;

"експерти" - особи, залучені Головними Прикордонними Уповноваженими (прикордонними уповноваженими) для участі в робочих зустрічах, а також односторонніх і спільних розслідуваннях прикордонних інцидентів.

Стаття 2

1. З метою здійснення положень цієї Угоди, запобігання і врегулювання прикордонних інцидентів кожна з держав Сторін створює апарат прикордонних уповноважених, що складається з:

- Головного Прикордонного Уповноваженого;

- заступників Головного Прикордонного Уповноваженого;

- прикордонних уповноважених;

- заступників прикордонних уповноважених;

- помічників прикордонних уповноважених.

2. Головні Прикордонні Уповноважені (прикордонні уповноважені) держав Сторін мають право залучати експертів.

Стаття 3

1. Головні Прикордонні Уповноважені та їх заступники призначаються відповідно до національних законодавств держав Сторін.

2. Сторони дипломатичними каналами обмінюються інформацією щодо осіб, призначених Головними Прикордонними Уповноваженими та їх заступниками, місць офіційного перебування цих осіб.

3. Головні Прикордонні Уповноважені обмінюються інформацією щодо осіб, призначених прикордонними уповноваженими, їх заступниками та помічниками, місць офіційного перебування та ділянки відповідальності таких осіб.

Стаття 4

1. Заступники Головного Прикордонного Уповноваженого і заступники прикордонних уповноважених, представляючи свою державу, користуються правами і виконують обов’язки Головних Прикордонних Уповноважених (прикордонних уповноважених), заступниками яких вони є.

2. Помічники прикордонних уповноважених виконують доручення, що надані прикордонними уповноваженими.

Стаття 5

Головні Прикордонні Уповноважені виконують такі функції:

- забезпечують виконання міжнародних договорів між державами Сторін з прикордонних питань;

- оцінюють обстановку на державному кордоні, керують діяльністю прикордонних уповноважених та їх апаратів;

- спільно оцінюють стан режиму державного кордону і розглядають питання, пов’язані з його дотриманням;

- спільно оцінюють ефективність функціонування пунктів пропуску через державний кордон і приймають рішення в цій галузі;

- розглядають прикордонні інциденти, які не врегульовані прикордонними уповноваженими;

- передають на розгляд міністерств закордонних справ держав Сторін питання, пов’язані з прикордонними інцидентами, що не врегульовані Головними Прикордонними Уповноваженими;

- надають сприяння у перетині державного кордону аварійно-рятувальним службам, направленим для ліквідації надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, і в інших випадках, передбачених міжнародними договорами між державами Сторін;

- виконують інші функції, передбачені міжнародними договорами між державами Сторін.

Стаття 6

1. Прикордонні уповноважені виконують такі функції:

1.1. забезпечують виконання міжнародних договорів між державами Сторін з прикордонних питань;

1.2. розглядають питання, пов’язані з порушенням режиму державного кордону, проводять в межах своєї компетенції односторонні та спільні з прикордонними уповноваженими суміжної держави розслідування таких прикордонних інцидентів:

- обстріл через державний кордон і його наслідки;

- убивство і заподіяння особам тілесних ушкоджень внаслідок дій на державному кордоні;

- виявлення товарів, які належать державам Сторін, на території суміжної держави;

- викрадення, знищення або пошкодження майна на території суміжної держави в результаті дій на державному кордоні, а також інші порушення режиму державного кордону, в результаті яких виникла необхідність у відшкодуванні шкоди;

- переміщення, руйнування або пошкодження прикордонних знаків, які позначають на місцевості проходження державного кордону;

- поширення або загроза поширення через державний кордон надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру;

- інші прикордонні інциденти;

1.3. оцінюють обстановку і прогнозують можливі прикордонні інциденти, визначають форми і методи їхнього запобігання, організовують і проводять серед жителів держав Сторін превентивні заходи з дотримання правил режиму державного кордону;

1.4. організовують роботу апаратів прикордонних уповноважених і забезпечують вирішення питань врегулювання прикордонних інцидентів;

1.5. передають на розгляд Головному Прикордонному Уповноваженому питання, вирішення яких не входить до їх компетенції, або тих, що стосуються діяльності кількох прикордонних уповноважених одночасно, або які не врегульовано на рівні прикордонних уповноважених, або є в компетенції інших державних органів;

1.6. забезпечують за погодженням з Головним Прикордонним Уповноваженим перетин державного кордону аварійно-рятувальними службами, які направлені для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру;

1.7. забезпечують у невідкладних випадках за погодженням з Головним Прикордонним Уповноваженим надання медичної допомоги громадянам держави іншої Сторони, а також у разі потреби надають дозвіл на перевезення вказаних громадян до найближчої медичної установи на території своєї держави;

1.8. ведуть листування з прикордонними уповноваженими суміжної держави в порядку, встановленому міжнародними договорами і національними законодавствами держав Сторін, і призначають відповідальних осіб із числа офіцерів для прийому (передачі) кореспонденції прикордонних уповноважених;

1.9. організовують прийом і передачу порушників державного кордону;

1.10. перетинають за дозволом Головного Прикордонного Уповноваженого державний кордон з особами, які входять до складу апарату прикордонного уповноваженого, а також особами, вказаними в статті 2 цієї Угоди, для зустрічей з прикордонними уповноваженими суміжної держави;

1.11. виконують інші функції, передбачені міжнародними договорами між державами Сторін.

Стаття 7

Прикордонний уповноважений держави однієї Сторони повинен невідкладно поінформувати прикордонного уповноваженого суміжної держави:

- про спроби зміни проходження державного кордону;

- про обстріли через державний кордон та їх наслідки;

- про вбивства і заподіяння особам тяжких тілесних ушкоджень у результаті дій на державному кордоні;

- про можливі конфліктні ситуації та масові порушення громадського порядку в прикордонних районах;

- про ознаки надзвичайного забруднення прикордонних вод, загрози виникнення епідемій, епізоотій, епіфітотій, пожеж та інших стихійних лих на прилеглій до державного кордону території, а також про можливі несанкціоновані перетини державного кордону особами, які намагаються уникнути згаданих небезпек;

- про припинення або обмеження руху через пункти пропуску через державний кордон, встановлення карантину в зв’язку із захворюваннями та іншими вагомими причинами, а також про орієнтовні строки відновлення руху в таких пунктах пропуску;

- про надзвичайні ситуації природного і техногенного характеру;

- в інших випадках, передбачених міжнародними договорами між державами Сторін.

Стаття 8

1. Прикордонні уповноважені за взаємною згодою проводять спільні розслідування прикордонних інцидентів.

2. Особи, зазначені у статті 2 цієї Угоди, під час проведення спільних розслідувань прикордонних інцидентів, за погодженням з прикордонними уповноваженими держави іншої Сторони, мають право перетинати державний кордон поза встановленими пунктами пропуску.

3. Спільне розслідування здійснюється прикордонними уповноваженими відповідно до міжнародних договорів між державами Сторін і законодавства держави, на території якої воно проводиться.

4. Спільним розслідуванням керують прикордонні уповноважені держави тієї Сторони, на території якої воно проводиться.

5. Результати спільного розслідування оформлюються протоколом, до якого додаються акт та інші документи. Зазначений протокол складається з дотриманням правил, установлених статтею 11 цієї Угоди.

6. Спільне розслідування на місці події не замінює необхідних дії, що передбачені національними законодавствами держав Сторін.

7. Питання, не вирішені на рівні прикордонних уповноважених, передаються для врегулювання Головним Прикордонним Уповноваженим.

Стаття 9

1. Робочі зустрічі Головних Прикордонних Уповноважених і їх заступників, а також зустрічі прикордонних уповноважених, їх заступників і помічників, проводяться почергово на території держав Сторін у порядку, передбаченому статтями 10 і 11 цієї Угоди.

2. Робочі зустрічі Головних Прикордонних Уповноважених проводяться  не рідше одного разу на рік.

3. Головує на зустрічі представник тієї держави, на території якої вона проводиться.

4. У період між зустрічами Головних Прикордонних Уповноважених можуть проводитися зустрічі їх заступників.

5. Витрати, пов’язані з фінансуванням організації зустрічей, здійснюються за рахунок сторони, що приймає, за винятком міжнародних транспортних витрат.

Стаття 10

1. Робочі зустрічі проводяться на запрошення Головного Прикордонного Уповноваженого (прикордонного уповноваженого) держави однієї Сторони, яке надсилається не пізніше, ніж за місяць до дати їх проведення. Одночасно із запрошенням надсилаються пропозиції щодо порядку денного зустрічі, часу, місця її проведення і складу делегації.

2. Відповідь на запрошення необхідно надати в найкоротший строк. За пропозицією Головного Прикордонного Уповноваженого (прикордонного уповноваженого) суміжної держави можуть бути внесені зміни до порядку денного, часу і місця проведення зустрічі.

3. На зустріч, що проводиться Головним Прикордонним Уповноваженим (прикордонним уповноваженим) держави однієї Сторони, повинен прибути Головний Прикордонний Уповноважений (прикордонний уповноважений) держави іншої Сторони. Якщо це неможливо з поважних причин, Головний Прикордонний Уповноважений (прикордонний уповноважений) направляє на зустріч свого заступника з повідомленням Головного Прикордонного Уповноваженого (прикордонного уповноваженого) суміжної держави не пізніше, ніж за 24 години до її початку.

Стаття 11

1. За результатами робочої зустрічі складається протокол у двох примірниках, кожний українською та російською (білоруською) мовами. Протокол підписується керівниками делегацій.

2. У протоколі зазначаються: час і місце проведення зустрічі, її учасники, порядок денний, хід зустрічі та ухвалені рішення.

3. Рішення, прийняті на зустрічі, набирають чинності з дати підписання протоколу, якщо в ньому не передбачено іншого.

4. Головні Прикордонні Уповноважені (прикордонні уповноважені) або їх заступники своєчасно інформують один одного про хід виконання схвалених рішень.

Стаття 12

1. Прикордонні уповноважені протягом місяця з дати набрання чинності цією Угодою узгоджують і визначають місця проведення зустрічей, пункти обміну службовою кореспонденцією, місця передачі осіб, свійських тварин і майна на державному кордоні.

2. Пункти обміну службовою кореспонденцією працюють цілодобово, включаючи вихідні та святкові дні.

3. Передача осіб здійснюється прикордонними уповноваженими, їх заступниками або помічниками зі складенням акта.

4. Для здійснення обміну службовою кореспонденцією, приймання свійських тварин, майна, прикордонні уповноважені призначають відповідальних осіб та організовують їх роботу. Обмін службовою кореспонденцією, прийом (передача) свійських тварин та майна оформлюються актом.

Стаття 13

1. Головний Прикордонний Уповноважений держави однієї Сторони та його заступники під час виконання своїх службових обов'язків відповідно до наданих їм повноважень можуть перетинати державний кордон на всій його протяжності за попереднім погодженням з Головним Прикордонним Уповноваженим держави іншої Сторони.

2. Прикордонні уповноважені держави однієї Сторони та їх заступники під час виконання своїх службових обов'язків відповідно до наданих їм повноважень можуть перетинати державний кордон у межах довіреної їм ділянки державного кордону за попереднім погодженням з прикордонним уповноваженим держави іншої Сторони.

Стаття 14

Особи, зазначені в статті 2 цієї Угоди, під час виконання службових обов'язків на території держави іншої Сторони мають право носити службову форму.

Цим особам на території суміжної держави гарантується особиста недоторканність, а також недоторканність транспортних засобів та засобів зв’язку, службових документів і майна, необхідних для виконання ними своїх обов'язків.

Стаття 15

У разі загрози виникнення поблизу державного кордону надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, у тому числі пожеж, повеней, забруднення навколишнього середовища тощо, Головний Прикордонний Уповноважений (прикордонні уповноважені) держави однієї Сторони можуть звернутися з проханням про допомогу до Головного Прикордонного Уповноваженого (прикордонних уповноважених) держави іншої Сторони.

Стаття 16

Особи, які ненавмисно перетнули державний кордон і були затримані на території суміжної держави, після підтвердження факту ненавмисного перетинання державного кордону за результатами проведення спільного розслідування повинні бути негайно передані прикордонному уповноваженому держави тієї Сторони, з території якої вони прибули.

Стаття 17

1. Прикордонні уповноважені вживають заходів щодо запобігання незаконним перетинам державного кордону та іншим діям, що завдають шкоди суміжній державі, й інформують один одного про вжиття таких заходів.

2. Особа, яка незаконно перетнула державний кордон і затримана на підставі рішення органів охорони державного кордону держави однієї Сторони, передається відповідним органам охорони державного кордону держави іншої Сторони. Стороні, що приймає, мають надаватися докази факту порушення державного кордону цією особою. Така особа повинна бути передана не пізніше 24-ї години з моменту отримання повідомлення про передачу. Стороні, що приймає, передаються також особисті речі, які ця особа мала при собі під час затримання.

3. Особа, зазначена в пункті 2 цієї статті, не передається, якщо:

- є громадянином держави Сторони, яка його затримала;

- вчинила дії, що кваліфікуються як кримінальне правопорушення (злочинне діяння) на території держави, органом охорони державного кордону якої її затримано;

- подала заяву про надання статусу біженця або про надання тимчасового (додаткового) захисту.

4. У разі прийняття органами охорони державного кордону, що затримали особу, вказану в пункті 2 цієї статті, рішення про необхідність додаткового з'ясування обставин її перебування на території своєї держави, такі органи мають право затримати зазначену особу на час, визначений національними законодавствами держав Сторін для з'ясування таких обставин.

5. Якщо особа, зазначена в пункті 2 цієї статті, не була передана суміжній державі з причин, викладених у пункті 3 цієї статті, або якщо негайну передачу особи провести неможливо внаслідок інших причин, про це повідомляється прикордонний уповноважений держави іншої Сторони.

Стаття 18

Прикордонні уповноважені на основі правил повернення свійських тварин, встановлених відповідними органами держав Сторін, організовують їх передачу.

Стаття 19

1. Ця Угода набирає чинності через тридцять днів з дати отримання дипломатичними каналами останнього письмового повідомлення про завершення Сторонами внутрішньодержавних процедур, необхідних для набрання нею чинності.

2. Ця Угода діє до набрання чинності договором про режим державного кордону між Україною і Республікою Білорусь або до закінчення шести місяців з дати отримання дипломатичними каналами однією із Сторін письмового повідомлення про наміри іншої Сторони припинити її дію.

3. До цієї Угоди за взаємною домовленістю Сторін можуть вноситися зміни та (або) доповнення, які є її невід’ємною частиною, оформлюються окремими протоколами і набирають чинності в порядку, передбаченому в пункті 1 цієї статті.

Учинено в м. Києві "4" травня 2015 року в двох примірниках, кожний українською і російською мовами, при цьому всі тексти мають однакову юридичну силу.


За
Кабінет Міністрів України

За
Уряд Республіки Білорусь


(підпис)

(підпис)



вгору