Про Концепцію державної сімейної політики
Постанова Верховної Ради України від 17.09.19991063-XIV
Документ 1063-XIV, поточна редакція — Прийняття від 17.09.1999

                                                          
П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про Концепцію державної сімейної політики
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 46-47, ст.404 )
З метою формування основних засад державної сімейної
політики, забезпечення сприятливих умов для всебічного розвитку
сім'ї як основи суспільства Верховна Рада України
п о с т а н о в л я є:
1. Схвалити Концепцію державної сімейної політики
(додається).
2. Кабінету Міністрів України, центральним і місцевим органам
виконавчої влади та органам місцевого самоврядування забезпечити в
межах своєї компетенції реалізацію завдань і положень Концепції
державної сімейної політики та керуватися її основними положеннями
під час розроблення проектів нормативно-правових актів і
проведення соціально-економічних заходів на державному, галузевому
та регіональному рівнях.

Голова Верховної Ради України О.ТКАЧЕНКО
м. Київ, 17 вересня 1999 року
N 1063-XIV

Схвалено
Постановою Верховної Ради України
від 17 вересня 1999 року N 1063-XIV

КОНЦЕПЦІЯ
ДЕРЖАВНОЇ СІМЕЙНОЇ ПОЛІТИКИ
В усьому світі визнано, що сім'я є інтегральним показником
суспільного розвитку, який відображає моральний стан суспільства і
є могутнім фактором формування демографічного потенціалу.
За останні роки економічне становище сім'ї в Україні значно
погіршилося, оскільки перехід до ринкових економічних відносин
змінив співвідношення джерел її забезпечення. Сьогодні
відповідальність за утримання і виховання дітей покладена на
батьків значно більшою мірою, ніж на державу. Зростає роль сім'ї у
життєзабезпеченні та вихованні дітей, їх оздоровленні і лікуванні,
отриманні освіти і спеціальності. Така переорієнтація відбивається
і на функціонуванні та розвитку сім'ї, впливає на її
репродуктивність. Сім'я сьогодні змушена стримувати потреби
особистості в материнстві і батьківстві. Дедалі більше сімей
обирають бездітність або відкладають народження дітей. Знижується
народжуваність та зростає смертність населення, погіршується
здоров'я дорослих і дітей, скорочується середня тривалість життя.
Рівень життя більшості сімей в Україні значно знизився,
оскільки він залежить не лише від розміру доходів, а також від
соціально-демографічного складу - кількості дітей, працюючих і
утриманців, віку членів сім'ї, їх освітнього та професійного рівня
тощо. Найбільш уразливими є сім'ї з дітьми, особливо багатодітні;
неповні сім'ї, в яких дітей виховує одна мати або один батько;
сім'ї з дітьми-інвалідами; сім'ї людей похилого віку; сім'ї, в
яких немає годувальника. Досить великою є також частка
працездатних членів сім'ї, які не мають регулярного доходу, що
ускладнює економічне становище сім'ї. Переважна більшість сімей в
Україні мешкає у житлі, площа і комфортність якого не задовольняє
елементарних потреб. Житлова проблема є однією з найважливіших
перешкод у народженні бажаної кількості дітей. Викликає
занепокоєння низька культура планування сім'ї, що призводить до
внутрісімейних конфліктів, дестабілізації сім'ї, небажаної
вагітності, безпліддя, збільшення захворюваності.
Більшість сімей недостатньо реалізує свої виховні функції.
Сімейні тяготи, обмеженість батьків у часі для спілкування з
дітьми призводять до розриву внутрісімейних зв'язків, обмежують
можливість батьків і дітей разом проводити дозвілля і відпочинок.
Внаслідок зниження престижу сім'ї, нестабільності сімейних
стосунків, відсутності необхідної культури сімейного життя,
пияцтва батьків зростає кількість сімей, що розпадаються, та
дітей, які потрапляють до спеціальних дитячих закладів,
жебракують, бродяжать.
Відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) сім'я,
дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. На
виконання цих конституційних положень необхідно розробити систему
пріоритетних заходів, які забезпечували б їх реалізацію.
Ця Концепція розроблена виходячи з потреби створення належних
умов для життєдіяльності сім'ї в Україні і визначає загальну
стратегію і пріоритетні напрями державної політики щодо сім'ї,
передбачає здійснення цілісної системи заходів з максимальним
урахуванням нових реалій: ринкової економіки, соціального
партнерства, політичної демократії, всього того, що покликане
зробити життя суспільства, кожної окремої сім'ї повноправним і
ефективним.
У Концепції визначаються шляхи розв'язання однієї з
найважливіших загальносуспільних проблем України - стабільного
існування та розвитку сім'ї, поліпшення її життєвого рівня,
створення соціально-економічних, політичних, організаційних,
правових умов і гарантій для життєвого визначення,
інтелектуального, духовного, фізичного розвитку особистості
починаючи з дитячого віку. Вона грунтується на визнанні пріоритету
сім'ї в житті демократичного суспільства, її ролі у гуманістичному
вихованні підростаючого покоління. Державна сімейна політика має
стати складовою всієї соціальної політики України.
Під час розроблення Концепції враховувалися також
соціально-економічні умови в Україні, викликані перехідним
періодом, обмеженість матеріальних і фінансових ресурсів, які
виділятимуться державою для підтримки сім'ї, поліпшення становища
дітей та найбільш незахищених сімей.
Ця Концепція грунтується на Конституції України, узгоджена з
основними положеннями Загальної декларації прав людини
( 995_015 ), Міжнародного пакту про громадянські і політичні
права ( 995_043 ), Міжнародного пакту про економічні, соціальні і
культурні права ( 995_042 ), конвенцій ООН "Про права дитини"
( 995_021 ), "Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок"
( 995_207 ) та підсумковими документами IV Всесвітньої конференції
із становища жінок (Пекін, 1995 рік), а також документами
Всесвітньої організації охорони здоров'я, Міжнародної організації
праці, Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та інших міжнародних
організацій.
I. Мета і основні напрями Концепції
Мета державної сімейної політики полягає в забезпеченні
сприятливих умов для всебічного розвитку сім'ї та її членів,
найповнішої реалізації сім'єю своїх функцій і поліпшення її
життєвого рівня, підвищення ролі сім'ї як основи суспільства.
Основними напрямами державної сімейної політики є:
формування у свідомості людей розуміння важливості ролі сім'ї
у житті суспільства, вихованні нового покоління, забезпеченні
суспільної стабільності та прогресу;
сприяння відродженню традиційно міцної, працьовитої,
економічно спроможної сім'ї на основі нових соціально-економічних
відносин, національних традицій та впровадження кращого світового
досвіду; пропагування і забезпечення наступності поколінь;
створення умов для повної реалізації економічних, соціальних
і демографічних функцій сім'ї; вжиття заходів для захисту
інтересів сім'ї і дітей, їх соціальної підтримки в період
соціально-економічної трансформації суспільства;
формування у населення культури планування сім'ї, народження
бажаної кількості дітей з урахуванням сучасного розвитку медицини,
налагодження ефективної системи підготовки молоді до сімейного
життя, пропагування авторитету шлюбу;
всебічна соціально-економічна підтримка молодих сімей;
сприяння поширенню сімейного виховання дітей-сиріт і дітей,
позбавлених батьківського піклування, профілактика дитячої
бездоглядності, жебракування, запобігання правопорушенням;
створення у державі єдиної соціальної інфраструктури з метою
обслуговування сім'ї та виконання завдань, пов'язаних з її
життєзабезпеченням.
II. Основні принципи державної сімейної політики
Основними принципами державної сімейної політики є:
суверенітет і автономія сім'ї у прийнятті рішень щодо свого
розвитку. Цей принцип забезпечується зведенням до мінімуму
втручання у суто сімейні справи органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, політичних партій, громадських
організацій, релігійних конфесій, крім випадків, передбачених
законодавством;
диференційований підхід до надання державою гарантій
соціального захисту сім'ї, який гарантує сталий рівень життя сім'ї
шляхом створення для працездатних її членів належних умов і
робочих місць для економічного забезпечення благополуччя своєї
сім'ї та соціально гарантований рівень життя непрацездатним її
членам (або працездатним, які за певних обставин потребують
державної підтримки), пенсіонерам та інвалідам, рівні права сімей
і всіх її членів на підтримку держави;
паритетна рівновага та партнерство між жінками і чоловіками в
усіх сферах життя - надання жінкам і чоловікам рівних можливостей
для повної реалізації у трудовій та суспільній діяльності,
виявлення здібностей і талантів, виховання дітей і вільний та
справедливий розподіл сімейних обов'язків;
соціальне партнерство сім'ї та держави, що здійснюється на
основі розподілу відповідальності за сім'ю між батьками, дітьми,
іншими членами сім'ї та державою, сприяння захисту сім'ї від
злиднів і обмежень, пов'язаних з вимушеною міграцією,
надзвичайними ситуаціями техногенного та природного характеру,
військовими конфліктами;
пріоритетність інтересів кожної дитини незалежно від того, в
якій сім'ї вона виховується, забезпечення виживання і захисту
дитини, її повноцінного, фізичного, психічного, інтелектуального
та соціального розвитку;
наступність поколінь, що забезпечується передачею нащадкам
сімейних, національних і культурних здобутків, традицій, звичаїв.
III. Основні напрями державної сімейної політики
Основними напрямами державної сімейної політики є:
1. Сприяння життєдіяльності сім'ї та її стабільному
розвиткові шляхом:
розв'язання проблеми зайнятості працездатного населення, в
першу чергу молоді, скорочення рівня безробіття, у тому числі
прихованого, посилення соціального захисту працівників у сфері
зайнятості і на ринку праці;
сприяння забезпеченню життєвого рівня членів сім'ї не нижче,
ніж прожитковий мінімум, установлений законом; подальший розвиток
і вдосконалення системи соціальної підтримки сімей з дітьми;
забезпечення умов для фактичного встановлення рівних прав і
можливостей жінок і чоловіків з сімейними обов'язками на ринку
праці;
правового захисту інтересів працівників із сімей, які
найбільш потребують соціального захисту (інваліди, одинокі матері
(батьки), які виховують неповнолітніх дітей, батьки з
малозабезпечених і багатодітних сімей), створення для них робочих
місць, надання пільг підприємствам, установам, організаціям, які
використовують їх працю, забезпечення їх професійної підготовки і
перепідготовки;
забезпечення належного співвідношення зайнятості у
суспільному виробництві та виконанні сімейних обов'язків;
удосконалення системи правової та економічної підтримки
підприємницької ініціативи сімей, індивідуальної трудової
діяльності, фермерства;
поліпшення системи побутового та торговельного обслуговування
найменш захищених сімей, насамперед тих, які мають неповнолітніх
дітей; забезпечення державного контролю за якістю товарів;
розширення обсягу виробництва товарів і засобів, які
полегшують ведення домашнього господарства;
забезпечення державних гарантій загальноосвітньої і
професійної підготовки молоді з наступним працевлаштуванням
дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;
вжиття заходів до зміцнення та розширення фонду житла;
вдосконалення системи пільг щодо забезпечення житлом багатодітних
сімей, сімей з інвалідами; надання сім'ям, особливо молодим,
довгострокових кредитів, банківських позичок на пільгових умовах
для будівництва, придбання житла та облаштування домашнього
господарства;
розширення натуральних видатків, пільг і додаткових цільових
виплат сім'ям з дітьми місцевими органами виконавчої влади та
органами місцевого самоврядування шляхом поєднання різних форм
соціальної підтримки сімей з дітьми залежно від їх складу та
соціально-економічного і демографічного розвитку регіону;
проведення експертизи законів, інших нормативно-правових
актів стосовно прав та інтересів сім'ї на відповідність їх нормам
міжнародних документів;
підвищення гарантій матеріального забезпечення дітей шляхом
посилення державного контролю за своєчасною і повною виплатою
аліментів, підписання договорів з країнами СНД, які передбачали б
виконання громадянами цих держав та Україною обов'язків щодо
утримання дітей.
2. Поліпшення охорони здоров'я членів сім'ї шляхом:
забезпечення доступності медичної допомоги на основі
поєднання безоплатної допомоги і платного медичного
обслуговування;
забезпечення безоплатного медичного обслуговування вагітних
жінок, породіль та дітей у державних і комунальних закладах
охорони здоров'я;
впровадження сімейної та страхової медицини;
поновлення практики загальної щорічної диспансеризації з
метою поліпшення здоров'я населення, запобігання захворюванням та
визначення рівня здоров'я населення;
створення максимально сприятливих умов для оздоровлення всіх
членів сім'ї;
вдосконалення медико-генетичної служби; впровадження
перинатальних та постнатальних технологій для ранньої діагностики
природженої і спадкової патології та системи обов'язкового
скринінгового обстеження вагітних жінок та новонароджених;
заохочення сімей, особливо молодих, мати дітей; підтримки і
створення засад для безоплатного лікування і штучного запліднення
жінок у подружжях, які бажають народити дитину;
вдосконалення медичної допомоги і соціальної реабілітації
дітей-інвалідів та дітей з обмеженими фізичними і розумовими
можливостями, налагодження випуску для них спеціального та
спортивного обладнання, сприяння в опануванні ними посильних
професій;
забезпечення розвитку системи медико-соціальної допомоги по
догляду за дітьми-інвалідами, особами похилого віку, хворими
членами сім'ї та за тими, хто потребує сторонньої допомоги і
реабілітації;
створення економічних умов для розвитку вітчизняного
виробництва продуктів лікувально-профілактичного та дитячого
харчування;
формування у населення пріоритету здорового способу життя,
забезпечення збереження довкілля як гарантії здорового розвитку
сім'ї;
розроблення і доведення до населення санітарно-гігієнічних
вимог до ведення домашнього, фермерського господарства, роботи на
присадибних ділянках тощо.
3. Розвиток системи соціально-консультаційної допомоги сім'ям
шляхом:
розширення мережі регіональних центрів сім'ї з метою надання
всебічної консультативної допомоги та вжиття конкретних заходів
щодо забезпечення функціонування сім'ї на всіх етапах її
життєдіяльності;
створення системи закладів соціального обслуговування сім'ї з
метою надання послуг з догляду за дітьми, особами похилого віку та
хворими членами сім'ї вдома;
створення на громадських засадах інформаційно-консультативних
центрів для подання сім'ям правової та інформаційної допомоги;
створення закладів (кризових центрів) для тимчасового
проживання вагітних жінок, матерів з дітьми, одиноких
неповнолітніх матерів, а також подання їм правової та
медико-психологічної допомоги;
запровадження загальнообов'язкового консультування молодих
пар, які готуються до укладення шлюбу, і ознайомлення подружжя з
основами планування сім'ї;
збільшення кількості постійно діючих теле- та радіопередач з
питань сімейного життя, виховання дітей та налагодження випуску
друкованих засобів масової інформації та видань з цієї тематики.
4. Сприяння сім'ям у вихованні дітей та їх всебічному
розвитку шляхом:
забезпечення охорони прав і свобод дитини в усіх сферах її
життєдіяльності;
формування у дітей високогуманних уявлень про сім'ю та її
історію, традиції, соціальну спрямованість у конкретних історичних
умовах розвитку країни;
збереження та вдосконалення мережі дитячих дошкільних та
позашкільних закладів усіх форм власності, груп продовженого дня;
запровадження в навчальних закладах курсу лекцій "Сім'я і
суспільство"; вдосконалення освітнього курсу з шлюбно-сімейних
відносин, проблем формування здорового способу життя для учнів та
студентів; проведення тренінгів для викладачів цих курсів;
створення та підтримки дитячих будинків сімейного типу та
прийомних сімей для виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених
батьківського піклування;
сприяння розвитку різних форм благодійницької та спонсорської
діяльності для поліпшення становища дітей, інвалідів, сімей, які
перебувають в особливо скрутному становищі;
розповсюдження спеціальної літератури для сім'ї серед молоді
та молодих батьків, комплектування цією літературою публічних
бібліотек;
формування і зміцнення служби у справах неповнолітніх та
притулків для дітей, які загубилися, покинуті батьками або
піклувальниками, жебракують, залишили сім'ю чи навчальний заклад,
не мають постійного місця проживання і джерел існування;
удосконалення взаємодії органів у справах сім'ї та молоді,
внутрішніх справ, освіти, охорони здоров'я у запобіганні
бездоглядності, правопорушенням та злочинності серед
неповнолітніх;
заборона всіх видів пропаганди культу насильства, жорстокості
та порнографії, особливо у засобах масової інформації.
5. Створення умов для дозвілля, культурного відпочинку і
оздоровлення всієї сім'ї шляхом:
формування індустрії всебічної просвіти населення на основі
використання найвищих досягнень людства та історико-культурних
надбань Українського народу із залученням до цього засобів масової
інформації;
розроблення і впровадження інфраструктури сімейного дозвілля
і активного відпочинку з урахуванням потреб та інтересів різних
вікових груп;
забезпечення доступності (за цінами та розташуванням)
закладів культури, відпочинку та оздоровлення для дітей і сімей з
дітьми;
впровадження ефективних форм і методів активного сімейного
дозвілля шляхом фізичного виховання і спорту насамперед за місцем
проживання населення; подальший розвиток мережі дитячо-юнацьких
спортивних шкіл.
IV. Механізм реалізації основних положень Концепції
Для забезпечення реалізації державної сімейної політики
необхідно:
розробити механізм перспективного фінансування заходів
державної сімейної політики, поєднуючи бюджетні асигнування з
позабюджетними коштами, а також залучення коштів громадських
організацій, благодійних фондів, окремих підприємств, установ,
організацій та громадян;
розробити комплексну програму "Українська сім'я" з
урахуванням національних особливостей суспільства, досвіду інших
країн та економічних можливостей і Концепцію безпечного
материнства та відповідального батьківства;
посилити просвітницьку діяльність у засобах масової
інформації щодо роз'яснення прав сім'ї та її членів на державну
підтримку, в тому числі у сфері праці, соціального забезпечення,
охорони здоров'я, освіти, а також із правових, медичних,
економічних, психологічних і педагогічних проблем сімейних
відносин; налагодити видання відповідної літератури;
зміцнити структуру центральних і місцевих органів виконавчої
влади, які займаються проблемами сім'ї, з метою подальшого
розроблення і реалізації положень Концепції державної сімейної
політики (в межах їх компетенції);
розробити пропозиції щодо удосконалення законодавства з метою
забезпечення реалізації основних напрямів цієї Концепції;
забезпечити державну підтримку діяльності громадських
організацій, благодійних фондів, які займаються проблемами сім'ї і
поліпшенням її становища;
здійснювати моніторинг становища сімей і розробляти
періодичні національні доповіді про становище сім'ї в країні для
інформування органів державної влади, органів місцевого
самоврядування і населення про проблеми сім'ї;
створити в кожному регіоні банк даних про становище сімей;
забезпечити розвиток пріоритетних напрямів наукових
досліджень у сфері сім'ї; організувати дослідження
соціально-економічних та медико-демографічних проблем різних
категорій сімей, насамперед функціонально неспроможних,
передбачати координацію і фінансування наукових досліджень;
здійснювати підготовку і перепідготовку спеціалістів по
роботі з сім'ями: соціальних працівників, психологів, соціологів,
демографів, юристів та інших і забезпечувати їх необхідною
методичною літературою і посібниками.
Строки практичної реалізації Концепції державної сімейної
політики зумовлюються особливостями динаміки політичного,
соціально-економічного і правового розвитку України та формування
громадянського суспільства на сучасному перехідному етапі. Багато
що залежатиме від злагодженості спільних дій органів державної
влади та органів місцевого самоврядування на державному і
регіональному рівнях, ставлення до проблеми забезпечення
сприятливих умов для всебічного розвитку сім'ї як основи
суспільства з боку держави та її громадян.



вгору