СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ 
У Х В А Л А
від 16.01.96

(Витяг)

Вироком Городенківського районного суду Івано-Франківської
області від 17 листопада 1993 р. Ш. засуджено за ст. 198 КК
( 2002-05 ) до виправних робіт і звільнено від покарання на
підставі п. 3 ст. 6 КПК ( 1001-05 ). У касаційному порядку справа не розглядалася. Ш. засуджено за вчинення такого злочину. У 1989 р. рішенням виконкому Коломийської районної Ради
народних депутатів Ш. було виділено під будівництво жилого будинку
земельну ділянку розміром 600 кв. м, однак він самовільно захопив
ще 113 кв. м землі, якою користувався Г., чим заподіяв тому
істотну шкоду. За протестом заступника Голови Верховного Суду України вирок
скасовано із закриттям справи на підставі п. 3 ст. 6 КПК
( 1001-05 ). Приймаючи це рішення, судова колегія в кримінальних
справах Верховного Суду України вказала на таке. Відповідно до ст. 48 КК ( 2001-05 ) особа не може бути
притягнута до кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення
нею злочину, за який згідно із законом може бути призначено
покарання не більш суворе, ніж виправні роботи, минув один рік. Ш.
засуджено за ст. 198 КК ( 2002-05 ), санкція якої передбачає
покарання у вигляді виправних робіт на строк до одного року або
штраф. До кримінальної відповідальності Ш. було притягнуто 27
березня 1992 р., тобто після спливу одного року з дня вчинення
злочину. Хоча суд першої інстанції і звільнив Ш. від покарання у
зв'язку із закінченням строку давності, таке рішення не відповідає
закону. За змістом п. 3 ст. 6 КПК ( 1001-05 ) в разі порушення справи
після закінчення строку давності притягнення до кримінальної
відповідальності обвинувальний вирок, хоча й зі звільненням
засудженого від покарання, підлягає скасуванню із закриттям
провадження у справі.
"Рішення Верховного Суду України", 1997 р.