Закон України

“Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про співробітництво під час здійснення спільного контролю осіб, транспортних засобів і товарів на українсько-російському державному кордоні”

Дата набуття чинності:
14 лютого 2012 року

Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Російської Федерації про співробітництво під час здійснення спільного контролю осіб, транспортних засобів і товарів на українсько-російському державному кордоні (надалі - Угода) була підписана 18 жовтня 2011 року в Донецьку.

Закон ратифікує Угоду.

Угода визначає основи співробітництва під час здійснення спільного контролю, пов'язаного з перетинанням українсько-російського державного кордону (надалі - кордон) особами, транспортними засобами, а також з переміщенням через нього товарів (стаття 1 Угоди).

Стаття 2 Угоди надає визначення термінам, які в ній застосовуються.

Спільний контроль здійснюється в автомобільних і залізничних пунктах пропуску через кордон, а також може здійснюватися під час руху пасажирських поїздів між залізничними пунктами пропуску через кордон (стаття 3 Угоди).

Відповідно до статті 4 Угоди контрольні органи можуть здійснювати спільний контроль у повному обсязі:
  • в пункті пропуску через кордон на території держави однієї Сторони;
  • в пунктах пропуску через кордон на території обох держав Сторін, при цьому контрольні органи держави виїзду здійснюють контроль на території держави в'їзду;
  • при пасажирському залізничному сполученні, під час руху в пасажирському поїзді на прикордонних перегонах або на території держав обох Сторін з прерогативою здійснення контролю в'їзду на територію кожної з держав Сторін з повною або частковою передачею повноважень із здійснення контролю виїзду контрольним органам держави іншої Сторони.

Контроль насамперед здійснюють контрольні органи держави виїзду. Контрольні органи держави в'їзду можуть розпочати контроль тільки після того, як контрольні органи держави виїзду повідомлять про закінчення контролю. Ця вимога діє також у разі, якщо контрольні органи держави виїзду не здійснювали контроль. Положення законодавства держави виїзду, пов'язані зі здійсненням контролю, перестають діяти з моменту, якщо співробітники його органів повідомили про закінчення контролю. Після початку контролю контрольними органами держави в'їзду контрольні органи держави виїзду мають право здійснити повторний контроль лише у разі згоди контрольних органів держави в'їзду. Під час проведення спільного контролю контрольні органи на основі взаємності визнають застосовувані ними засоби ідентифікації осіб, транспортних засобів й товарів, а також документи, що використовуються з метою контролю (стаття 6 Угоди).

Статтею 7 Угоди передбачено, що співробітники контрольних органів держави однієї Сторони, які здійснюють контроль на території держави іншої Сторони, у разі виявлення правопорушення, вчиненого громадянином держави Сторони, на території якої здійснюється контроль, проводять необхідне оформлення правопорушення.

Контрольні органи держави виїзду зобов'язані прийняти назад особу, якій контрольні органи держави в'їзду відмовили в пропуску на територію своєї держави. Контрольні органи держави виїзду не мають права відмовитися від прийняття і зворотного ввезення товару, у пропуску якого було відмовлено контрольними органами держави в'їзду (стаття 8 Угоди).

Згідно статті 10 Угоди співробітники контрольних органів держави однієї Сторони, які на підставі Угоди здійснюють контроль на території держави іншої Сторони, мають право в межах території, визначеної для здійснення спільного контролю, згідно із законодавством своєї держави:
  • носити формений одяг і знаки відмінності;
  • носити і застосовувати наручники, гумові кийки та інші спеціальні засоби захисту для припинення безпосереднього зазіхання на власне життя чи здоров'я або життя чи здоров'я іншої особи, а також для затримання і доставлення осіб, які вчинили правопорушення;
  • використовувати службових собак для пошуку за запахом осіб, а також товарів (предметів), переміщення яких через кордон заборонено або обмежено.

Сторона, на території держави якої здійснюється контроль, дає змогу контрольним органам та їх співробітникам держави іншої Сторони здійснювати повноваження і виконувати службові обов'язки й надає їм допомогу та правовий захист у такому ж обсязі, як і контрольним органам своєї держави (стаття 11 Угоди).
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору