Закон України

Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі

Дата набуття чинності:
23 липня 1999 року

У відповідності до Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі” Україна приєдналася до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Конвенція), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції. Конвенція набула чинності для України 06.01.2000 року.

Високі Договірні Сторони зобов'язуються ввести в дію на своїх відповідних територіях, або мовою одного з його оригінальних текстів, або своїми національними мовами, Уніфікований закон, який становить Додаток I до цієї Конвенції. Це зобов'язання, в разі необхідності, обумовлюється такими застереженнями, про які кожна Висока Договірна Сторона повинна заявити в момент своєї ратифікації або свого приєднання. На території кожної з Високих Договірних Сторін Уніфікований закон не буде застосовуватися до переказних і простих векселів, які вже видані на момент набуття чинності цією Конвенцією.

За винятком термінових випадків, ця Конвенція не може бути денонсована до закінчення дворічного строку з моменту набуття нею чинності для держави-члена Ліги Націй або держави, що не є її членом, яка її денонсує. Така денонсація набуває чинності на дев'яностий день після одержання Генеральним Секретарем адресованого йому повідомлення. Про кожну денонсацію Генеральний Секретар Ліги Націй негайно повідомляє всі інші Високі Договірні Сторони. У термінових випадках Висока Договірна Сторона, яка денонсує Конвенцію, негайно і безпосередньо повідомляє про це всі інші Високі Договірні Сторони, і денонсація набуває чинності через два дні після одержання такого повідомлення зазначеними Високими Договірними Сторонами. Висока Договірна Сторона, яка денонсує Конвенцію за таких умов, повідомляє також Генерального Секретаря Ліги Націй про своє рішення. Кожна денонсація набуває чинності лише для тієї Високої Договірної Сторони, від імені якої вона здійснена.

Додаток І до цієї Конвенції містить в собі Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі. Він встановлює порядок видачи і форму переказного та простого векселю, порядок індосаменту, акцепту, авалю, строки платежу по переказному та простому векселю, визначає право регресу в разі неакцепту або неплатежу, питання посередництва в акцепті або в платежі, позивну давність.

В Додатку ІІ міститься перелік застережень, які можуть бути зроблені до цієї Конвенції. Серед них:
- кожна з Високих Договірних Сторін має право щодо зобов'язань, взятих за переказними векселями на її власній території, визначати, яким чином фактичний підпис може бути замінений автентичною заявою, написаною на векселі, що підтверджує згоду особи, яка повинна була поставити підпис;
- кожна з Високих Договірних Сторін може встановити, що протести, які здійснюються на її території, можуть бути замінені заявою, датованою і написаною на самому векселі і підписаною трасатом, за винятком випадку, коли трасант обумовлює в тексті самого переказного векселя вчинення засвідченого протесту;
- питання про те, чи зобов'язаний трасант забезпечити покриття при настанні строку платежу або чи має держатель спеціальні права на це покриття, залишається поза сферою застосування Уніфікованого закону;
- законодавству кожної з Високих Договірних Сторін належить право визначати підстави перерви або зупинення відліку строків позовної давності у разі пред'явлення позовів за переказними векселями в їхніх судах;
- кожна з Високих Договірних Сторін має право встановити, що деякі робочі дні будуть прирівнюватися до встановлених законом неробочих днів щодо пред'явлення для акцепту або платежу і щодо всіх інших дій, які стосуються переказних векселів.


Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору