Закон України

“Про енергозбереження”

Дата набуття чинності:
26 липня 1994 року

Згідно Закону енергозбереження - це діяльність, яка спрямована на раціональне використання та економічне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів.

Об'єктами правового регулювання законодавства про енергозбереження є відносини у сфері функціонування енергетичного господарства України, проектування, створення та впровадження наукових та конструкторських розробок, пов'язаних з підвищенням ефективності використання палива та енергії, інформаційного забезпечення народного господарства та населення з проблем енергозбереження, а також у сфері управління та контролю за використанням паливно-енергетичних ресурсів.

Суб'єктами правовідносин у сфері енергозбереження є юридичні та фізичні особи, в результаті діяльності яких здійснюється:
  • проведення енергозберігаючої політики та заходів щодо енергозбереження в усіх галузях господарства;
  • видобування, переробка, транспортування, виробництво, зберігання та використання усіх видів палива, теплової та електричної енергії;
  • виробництво та поставка енергетичного та енергоспоживаючого обладнання, машин, механізмів, конструкційних, будівельних матеріалів та іншої продукції, приладів обліку контролю і регулювання витрачання енергоресурсів;
  • роботи пов'язані з розвитком і використанням нетрадиційних поновлюваних джерел енергії, вторинних енергетичних ресурсів, процесів заміщення дефіцитних видів палива;
  • створення ефективних систем управління та засобів контролю з енергозбереження тощо.

Закон передбачає наступні економічні заходи для забезпечення енергозбереження:
  • комплексне застосування економічних важелів та стимулів для орієнтації управлінської, науково-технічної і господарської діяльності підприємств, установ та організацій на раціональне використання і економію паливно-енергетичних ресурсів;
  • визначення джерел і напрямів фінансування енергозбереження;
  • використання системи державних стандартів у сфері енергозбереження при визначенні розмірів надання економічних пільг та застосування економічних санкцій;
  • введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів;
  • застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива.

Стимулювання енергозбереження здійснюється шляхом:
  • надання податкових пільг підприємствам - виробникам енергозберігаючого обладнання, а також підприємствам, які використовують устаткування, що працює на нетрадиційних та поновлюваних джерелах енергії
  • пріоритетного кредитування заходів щодо забезпечення раціонального використання та економії паливно-енергетичних ресурсів;
  • встановлення підвищених норм амортизації енергозберігаючих основних фондів тощо.
Розділ ІІІ Закону присвячений стандартизації та нормуванню у сфері енергозбереження.

Відповідно до статті 21 Закону проведення державної експертизи з енергозбереження є обов'язковим у процесі правотворчої, інвестиційної, управлінської, та іншої діяльності, пов'язаної з видобуванням, переробкою, транспортуванням, зберіганням, виробництвом та споживанням паливно-енергетичних ресурсів.

Відповідальність за порушення у сфері енергозбереження встановлюється статтею 27 Закону.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору