Закон України

„Про фінансовий лізинг”

Дата набуття чинності:
10 січня 1998 року

Згідно проекту фінансовий лізинг – це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи.

До суб’єктів лізингу Закон відносить:
  • лізингодавця – юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;
  • лізингоодержувача – фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;
  • продавця – фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;
  • інших юридичних або фізичних осіб, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Відповідно до Закону сублізінг – це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу.

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є:
  • предмет лізингу;
  • строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу;
  • розмір лізингових платежів;
  • інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу. Якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше. Предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв'язку з будь-якими діями або бездіяльністю лізингоодержувача.

Статті 10 та 11 визначають права та обов’язки лізингодавця і лізингоодержувача.

Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові  платежі можуть включати:
  • суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
  • платіж як винагороду лізингодавцю за отримане майно;
  • компенсацію відсотків за кредитом;
  • інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору