Закон України
„Про ратифікацію Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах”

Дата набуття чинності:
20 січня 2009 року

Законом ратифіковано Конвенцію про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах (далі - Конвенція), вчинену 25 січня 1988 року у Страсбурзі та підписану від імені України 20 грудня 2004 року у Страсбурзі.

Україна ратифікувала Конвенцію з окремими застереженнями. Так Конвенція застосовуватиметься до таких податків і зборів:
  • податок на прибуток підприємств;
  • податок з доходів фізичних осіб;
  • збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
  • плата за землю;
  • податок на додану вартість;
  • акцизний збір;
  • збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
  • податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
  • єдиний податок;
  • фіксований сільськогосподарський податок;
  • державне мито;
  • рентні платежі;
  • збір за спеціальне використання природних ресурсів.

Відповідно до статті 1 Конвенції Сторони надають одна одній адміністративну допомогу в податкових справах. Така допомога може включати у відповідних випадках заходи, яких вживають судові органи. Така адміністративна допомога передбачає:
  • обмін інформацією, зокрема, одночасні податкові перевірки та участь у податкових перевірках за кордоном;
  • допомогу в стягненні податків, зокрема, заходи зі збереження суми податків;
  • вручення документів.

Статтею 4 Конвенції встановлено, що Сторони, здійснюють обмін будь-якою інформацією, яка може бути доречною для:
  • встановлення суми та збору податку, а також стягнення податкової заборгованості й здійснення виконавчих заходів з метою її стягнення;
  • притягнення до адміністративної відповідальності чи порушення кримінального переслідування в судовому органі.

Стаття 5 Конвенції визначає, що на прохання запитуючої держави запитувана держава надає запитуючій державі будь-яку інформацію, що стосується конкретних осіб чи операцій. Якщо інформації, яка міститься в податкових досьє запитуваної держави, недостатньо для задоволення цією державою прохання про надання інформації, ця держава вживає всіх відповідних заходів для надання запитуючій державі запитуваної інформації.

Згідно статті 7 Конвенції будь-яка Сторона без попереднього прохання надає відому їй інформацію іншій Стороні в таких випадках:
  • перша Сторона має підстави припускати, що на території іншої Сторони може мати місце втрата податку;
  • платник податку отримує знижку чи звільнення від податку на території першої Сторони, що може призвести до збільшення суми податку чи до оподаткування на території іншої Сторони;
  • підприємницькі операції між платником податку однієї Сторони та платником податку іншої Сторони здійснюються через одну чи більше країн таким чином, що це може призвести до зменшення суми податку на території однієї чи іншої Сторони або на території обох Сторін;
  • Сторона має підстави припускати, що сума податку може бути зменшена внаслідок фіктивних переказів прибутку в межах об'єднань підприємств;
  • інформація, надана першій Стороні іншою Стороною, дозволила першій Стороні зібрати інформацію, яка може бути корисною для визначення суми податку на території іншої Сторони.

На прохання однієї з них дві чи більше Сторін проводять між собою консультації з метою визначення випадків і процедур проведення одночасних податкових перевірок. Кожна Сторона вирішує, чи бажає вона брати участь в конкретній одночасній податковій перевірці (стаття 8 Конвенції).

Відповідно до статті 10 Конвенції, якщо Сторона отримує від іншої Сторони таку інформацію про стан сплати податків особою, яка, на її думку, суперечить інформації, що вона має у своєму розпорядженні, вона повідомляє про це Стороні, яка надала інформацію.

Стаття 13 Конвенції встановлює, що до прохання про надання адміністративної допомоги додаються:
  • заява про те, що заборгованість стосується податку, до якого застосовується Конвенція, та, у випадку стягнення, про те, що заборгованість не оспорюється або не може оспорюватися;
  • офіційна копія документа, що дозволяє примусове стягнення заборгованості в запитуючій державі;
  • будь-який інший документ, необхідний для здійснення стягнення чи заходів зі збереження суми податків.

Згідно статті 19 Конвенції запитувана держава не зобов'язана приймати прохання до виконання, якщо запитуюча держава не використала всіх засобів, що існують на її території, за винятком випадків, коли використання таких засобів може зумовити недомірні труднощі.

Відповідно до статті 20 Конвенції, якщо прохання про надання допомоги приймається до виконання, запитувана держава якнайскоріше інформує запитуючу державу про вжиті заходи й результати допомоги. Якщо прохання відхиляється, запитувана держава якнайскоріше інформує запитуючу державу про таке рішення та причини його ухвалення.

Згідно статті 22 Конвенції з будь-якою інформацією, яку Сторона отримала згідно із Конвенцією, поводяться як з таємною так само, як з інформацією, отриманою відповідно до внутрішнього законодавства цієї Сторони або за умов таємності, які застосовуються на території Сторони, що надає інформацію, якщо такі умови є більш суворими.

Стаття 23 Конвенції встановлює, що позови, які стосуються заходів, ужитих згідно із Конвенцією запитуваною державою, подаються лише до відповідного органу цієї держави.

Статтею 26 Конвенції передбачено, що якщо відповідні Сторони на двосторонньому рівні не домовилися про інше:
  • звичайні витрати, пов'язані з наданням допомоги, сплачуються запитуваною державою;
  • надзвичайні витрати, пов'язані з наданням допомоги, сплачуються запитуючою державою.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору