Закон України
„Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”

Дата набуття чинності:
5 листопада 2008 року


Закон спрямований на забезпечення конституційних прав громадян, гарантування економічної безпеки держави, мінімізації можливих збитків для економіки та фінансової системи України від фінансової кризи, яка охопила більшу частину промислово розвинутих країн.

Відповідно до статті 2 Закону держава в особі Міністерства фінансів України може брати участь у формуванні та/або збільшенні статутних капіталів банків (надалі - капіталізація банків) шляхом придбання акцій первинної емісії (часток у статутному капіталі) банку чи акцій додаткової емісії (додаткових вкладів) банків в обмін на державні облігації України та/або придбання зазначених акцій за кошти Державного бюджету України. Такі державні облігації України підлягають обов'язковому викупу Національним банком України, у тому числі за рахунок кредитів відповідного призначення міжнародних фінансових організацій, за їх номінальною вартістю протягом п'яти банківських днів з дня надходження пропозиції щодо їх викупу. Рішення про участь держави у капіталізації банків приймає Кабінет Міністрів України на підставі пропозицій Національного банку України.

Працівники Міністерства фінансів України, які визначені ним для вирішення питань щодо участі держави у капіталізації банку, перебувають під захистом закону:
  • фінансова відповідальність, у тому числі за шкоду, заподіяну внаслідок професійної помилки, життя та здоров'я працівників повинні бути застраховані відповідно до законодавства;
  • працівники не несуть відповідальності за дії та бездіяльність, якщо вони діяли добросовісно, відповідно до законодавства і в межах своїх службових обов'язків. Позови, подані проти таких осіб, вважаються позовами, поданими проти Міністерства фінансів України;
  • образа працівника, опір, погроза, насильство та інші дії, що перешкоджають виконанню покладених на працівника завдань, тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.

Стаття 3 Закону встановлює, що при зменшенні статутного капіталу банку з метою проведення його капіталізації не застосовуються положення законодавства щодо:
  • необхідності повідомлення про зменшення статутного капіталу банку всіх його кредиторів;
  • недопущення зменшення статутного капіталу банку за наявності заперечень кредиторів;
  • права кредиторів вимагати дострокового припинення або виконання банком зобов'язань та відшкодування збитків;
  • необхідності ліквідації банку, якщо розмір його статутного капіталу стає меншим за мінімальний розмір статутного капіталу банку, визначений законом;
  • необхідності відшкодування збитків акціонерів, пов'язаних із зменшенням статутного капіталу банку;
  • обмеження стосовно мінімальної номінальної вартості акції.

Відповідно до статті 3-1 Закону під час виконання тимчасовим адміністратором заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, в тому числі при відступленні права вимоги, переведенні боргу, здійсненні реорганізації, не застосовуються положення законодавства щодо:
  • порядку припинення юридичної особи внаслідок перетворення;
  • необхідності повідомлення та одержання згоди боржників, кредиторів, акціонерів;
  • права кредиторів вимагати забезпечення виконання зобов'язань шляхом укладення договорів застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов'язань та відшкодування збитків у зв'язку з перетворенням;
  • неможливості завершення перетворення до задоволення вимог, заявлених кредиторами.

Закон вносить зміни до законів України „Про податок на додану вартість”, „Про оподаткування прибутку підприємств”, „Про банки і банківську діяльність”, „Про Національний банк України” тощо.

Змінами до Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Вказана норма не поширюються на виробників підакцизних товарів, крім підприємств первинного виноробства, які поставляють виноматеріали.

Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування підлягає анулюванню у разі, якщо:
  • сільськогосподарське підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування та/або заяву про його реєстрацію як платника цього податку на загальних підставах;
  • сільськогосподарське підприємство підлягає реєстрації платником цього податку на загальних підставах;
  • сільськогосподарське підприємство припиняється шляхом ліквідації або реорганізації;
  • сільськогосподарське підприємство не подає податкової звітності з цього податку протягом останніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів.

Змінами до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що до валових доходів платника, який зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування включається позитивна різниця між сумами податку на додану вартість, нарахованими таким сільськогосподарським підприємством на ціну поставлених ним сільськогосподарських товарів протягом звітного або попередніх звітному періодів, та сумами податку на додану вартість, сплаченими (нарахованими) ним протягом звітного періоду на ціну виробничих факторів.

Змінами до Закону України „Про банки і банківську діяльність” передбачено, що у разі реорганізації банку за результатами процедури тимчасової адміністрації рішення про надання банківської ліцензії приймається Національним банком України протягом триденного терміну з дня отримання повного пакета необхідних документів.

У разі призначення Національним банком України тимчасової адміністрації банку реорганізація банку та емісія акцій банку здійснюються за рішенням тимчасового адміністратора у порядку, який встановлюється Національним банком України. Тимчасовий адміністратор має право призначити своїм рішенням спостережну (наглядову) раду та правління банку після здійснення ним реорганізації та/або емісії акцій банку.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору