Закон України

“Про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Кіпр про міжнародні автомобільні перевезення”

Дата набуття чинності:
25 червня 2012 року

Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Кіпр про міжнародні автомобільні перевезення (надалі - Угода) була вчинена 4 липня 2011 року в Києві.

Конституцією України (пункт 32 статті 85) визначено, що Верховна Рада України надає згоду на обов’язковість міжнародних договорів України. І відповідно до статті 9 Закону України “Про міжнародні договори України” Угода підлягає ратифікації.

Законом ратифіковано Угоду.

Відповідно до статті 2 Угоди всі пасажирські перевезення, що виконуються пасажирськими транспортними засобами, зареєстрованими в державі однієї з Договірних Сторін, між двома державами і транзитом через території держав Договірних Сторін, за винятком зазначених в статті 4 Угоди, виконуються на основі дозволів. Оригінал дозволу повинен бути у водія транспортного засобу.

Стаття 3 Угоди присвячена регулярним перевезенням (перевезення пасажирів з визначеною частотою за визначеним маршрутом, при яких пасажири можуть сідати в транспортний засіб і залишати його на визначених пунктах посадки/висадки). Регулярні перевезення між двома державами або транзитом через їхні території здійснюються за попереднім узгодженням між компетентними органами Договірних Сторін.

Нерегулярні перевезення пасажирів пасажирськими транспортними засобами між обома державами і транзитом через їхні території, за винятком перевезень, згаданих в статті 5 Угоди, здійснюватимуться на основі дозволів, що видаються компетентними органами Договірних Сторін. Компетентні органи Договірних Сторін видаватимуть дозвіл на ту частину маршруту, що проходить через територію їх держави. На кожне нерегулярне перевезення пасажирів пасажирським транспортним засобом має бути виданий окремий дозвіл, який дає право на здійснення одного рейсу в прямому і зворотньому напрямку, якщо інше не обумовлено в цьому дозволі (стаття 4 Угоди).

Згідно статті 5 Угоди дозволів не потрібно для виконання нерегулярних перевезень пасажирів пасажирськими транспортними засобами у випадках, коли група пасажирів того самого складу перевозиться тим самим пасажирським транспортним засобом протягом всієї поїздки:
  • якщо ця поїздка починається і закінчується на території держави тієї Договірної Сторони, де зареєстровано пасажирський транспортний засіб; або
  • якщо ця поїздка починається на території держави Договірної Сторони, де зареєстровано пасажирський транспортний засіб, і закінчується на території держави іншої Договірної Сторони, за умови, що транспортний засіб залишає цю територію порожнім.
Дозволу не потрібно при заміні несправного пасажирського транспортного засобу іншим.

Статтями 6 та 7 Угоди регулюються вантажні перевезення.

Здійснення транспортних перевезень перевізником однієї з Договірних Сторін між двома пунктами, розташованими на території держави іншої Договірної Сторони, заборонено, якщо на це немає відповідного дозволу компетентного органу цієї іншої Договірної Сторони. Здійснення транспортних перевезень перевізником однієї з Договірних Сторін з території держави іншої Договірної Сторони до будь-якої третьої країни або в зворотному напрямку потребує відповідного дозволу компетентного органу цієї іншої Договірної Сторони (стаття 8 Угоди).

Відповідно до статті 10 Угоди пасажирські і вантажні транспортні засоби, які зареєстровані на території держави однієї з Договірних Сторін і тимчасово в’їжджають на територію держави іншої Договірної Сторони звільняються від всіх податків, мит і інших  зборів, пов’язаних з володінням або використанням транспортних засобів на території цієї держави. Вищезазначені звільнення не поширюватимуться на дорожні збори, податки на додану вартість, митні та акцизні збори на паливо, що використовується транспортними засобами, за винятком:
  • палива, яке міститься в ємностях, передбачених для кожної моделі транспортного засобу (автомобіля або тягача), які технологічно і конструктивно зв’язані з системою живлення двигуна. Це також поширюватиметься на паливо, яке міститься в стандартних ємностях, встановлених на причепах і напівпричепах і передбачених для роботи рефрижераторів;
  • мастильних матеріалів у кількості, необхідній для використання під час перевезення;
  • запасних частин і інструментів, передбачених для ремонту  транспортного засобу, який виконує міжнародне перевезення. 
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору