Закон України

“Про професійний розвиток працівників”

Дата набуття чинності:
5 лютого 2012 року

Закон визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників.

Стаття 1 Закону надає визначення термінам, які в ньому застосовуються. Так, наприклад, професійне навчання працівників – це процес цілеспрямованого формування у працівників спеціальних знань, розвиток необхідних навичок та вмінь, що дають змогу підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов'язки, освоювати нові види професійної діяльності, що включає первинну професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації працівників відповідно до потреб виробництва.

В статті 3 Закону передбачено, що державне управління у сфері професійного розвитку працівників здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, молоді та спорту, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади відповідно до їх повноважень. Безпосереднє управління у сфері професійного розвитку працівників здійснюють роботодавці шляхом організації професійного навчання працівників, їх атестації.

Згідно статті 4 Закону основними напрямами діяльності роботодавців у сфері професійного розвитку працівників є:
  • розроблення поточних та перспективних планів професійного навчання працівників;
  • визначення видів, форм і методів професійного навчання працівників;
  • розроблення та виконання робочих навчальних планів і програм професійного навчання працівників;
  • організація професійного навчання працівників;
  • добір педагогічних кадрів та фахівців для проведення професійного навчання працівників безпосередньо у роботодавця;
  • ведення первинного та статистичного обліку кількості працівників, зокрема тих, які пройшли професійне навчання;
  • стимулювання професійного зростання працівників;
  • забезпечення підвищення кваліфікації працівників безпосередньо у роботодавця або в навчальних закладах, як правило, не рідше ніж один раз на 5 років;
  • визначення періодичності атестації працівників та організація її проведення;
  • проведення аналізу результатів атестації та здійснення заходів щодо підвищення професійного рівня працівників.

Статтею 5 Закону передбачено, що професійні спілки та їх об'єднання, організації роботодавців та їх об'єднання:
  • беруть участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері професійного розвитку працівників, здійсненні заходів, передбачених колективними договорами і угодами;
  • здійснюють громадський контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів у сфері професійного розвитку працівників;
  • спільно з органами державної влади беруть участь у моніторингу ринку праці та прогнозуванні його розвитку, формуванні державного замовлення на підготовку фахівців.

Відповідно до статті 6 Закону організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства. Професійне навчання працівників здійснюється безпосередньо у роботодавця та на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях. Роботодавець може утворити окремий підрозділ з питань професійного навчання працівників або покласти функції з організації такого навчання на відповідних фахівців.  Професійне навчання працівників організовується в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, молоді та спорту, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади, всеукраїнськими об'єднаннями професійних спілок, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців. Роботодавці можуть здійснювати формальне і неформальне професійне навчання працівників. Формальне професійне навчання працівників робітничим професіям включає первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників і може здійснюватися безпосередньо у роботодавця або організовуватися на договірних умовах у професійно-технічних навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях, а працівників, які за класифікацією професій належать до категорій керівників, професіоналів і фахівців, - перепідготовку, стажування, спеціалізацію та підвищення кваліфікації і може організовуватися на договірних умовах у вищих навчальних закладах. За результатами формального професійного навчання працівникові видається документ про освіту встановленого зразка. Неформальне професійне навчання працівників здійснюється за їх згодою безпосередньо у роботодавця згідно з рішенням роботодавця за рахунок його коштів з урахуванням потреб власної господарської чи іншої діяльності.

Професійне навчання працівників здійснюється за денною, вечірньою (змінною), очно-заочною, дистанційною, екстернатною формою, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами (стаття 7 Закону). Професійне навчання працівників за робітничими професіями забезпечується шляхом:
  • курсового навчання, що передбачає формування навчальних груп і здійснюється в навчальних класах (лабораторіях);
  • індивідуального навчання, що передбачає навчання на робочому місці під керівництвом кваліфікованих робітників - інструкторів виробничого навчання.

Умови навчально-методичного та кадрового забезпечення професійного навчання працівників визначені в статтях 8 та 9 Закону.

Розмір оплати праці осіб, які залучаються до здійснення професійного навчання працівників, визначається у договорі про надання освітніх послуг і не може бути меншим, ніж розмір ставок погодинної оплати праці працівників усіх галузей економіки за проведення навчальних занять. Інструктори виробничого навчання можуть бути звільнені від виконання основної роботи із збереженням за ними середньої заробітної плати та місця роботи (посади) у разі проведення занять з робітниками-учнями у групах у складі 5 і більше осіб (стаття 10 Закону).

Згідно статті 11 Закону роботодавці можуть проводити атестацію працівників. Категорії працівників, які підлягають атестації, та періодичність її проведення визначаються колективним договором. На підприємствах, в установах та організаціях, у яких не укладаються колективні договори, категорії працівників, які підлягають атестації, строки та графік її проведення визначаються роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Атестація проводиться за рішенням роботодавця, яким затверджуються положення про проведення атестації, склад атестаційної комісії, графік проведення атестації. Інформація про проведення атестації доводиться до відома працівників не пізніше ніж за 2 місяці до її проведення.

Атестації на підставі статті 12 Закону не підлягають:
  • працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року;
  • вагітні жінки;
  • особи, які здійснюють догляд за дитиною віком до 3 років або дитиною-інвалідом, інвалідом дитинства;
  • одинокі матері або одинокі батьки, які мають дітей віком до 14 років;
  • неповнолітні;
  • особи, які працюють за сумісництвом.

Для організації підтвердження результатів неформального професійного навчання працівників у складі державної служби зайнятості створюються центри визнання результатів неформального професійного навчання (стаття 14 Закону).

Відповідно до статті 15 Закону фінансування професійного розвитку працівників здійснюється роботодавцем за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел. Професійне навчання працівника може здійснюватися за його бажанням за рахунок власних коштів або коштів інших фізичних чи юридичних осіб.

Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору