Закон України

“Про міжнародний комерційний арбітраж”

Дата набуття чинності:
20 квітня 1994 року

На підставі Закону до міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін можуть передаватись:
  • спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї сторони знаходиться за кордоном;
  • спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.

Відповідно до статті 2 Закону арбітраж - це будь-який третейський суд незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Згідно статті 7 Закону арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу усіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремого письмового договору.

Кількість арбітрів може бути визначена сторонами за власним розсудом. Якщо сторони не визначать цієї кількості, то призначаються три арбітри. 

Порядок призначення арбітрів передбачений статтею 11 Закону.

Розділ V встановлює процедуру арбітражного провадження по розгляду спорів в третейських судах.

Третейський суд вирішує спір згідно з такими нормами права, які сторони обрали як такі, що застосовуються до суті спору. В разі відсутності якої-небудь вказівки сторін третейський суд застосовує право, визначене згідно з колізійними нормами, які він вважає застосовними. В усіх випадках третейський суд приймає рішення згідно з умовами угоди і з врахуванням торгових звичаїв, що стосуються даної угоди.    

Арбітражне рішення повинно бути винесено у письмовій формі та підписано одноособовим арбітром або арбітрами. При колегіальному арбітражному розгляді достатньо наявності підписів більшості всіх членів третейського суду. В арбітражному рішенні повинні бути зазначені мотиви, на яких воно грунтується, висновок про задоволення або відхилення позовних вимог, сума арбітражного збору і витрат по справі, їх розподіл між сторонами.

Процедура оспорювання арбітражного рішення передбачена розділом VII Закону.

Згідно статті 35 Закону арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим. Сторона, що порушує клопотання про виконання арбітражного рішення, повинна подати до компетентного суду оригінал належним чином засвідченого арбітражного рішення або належним чином засвідчену його копію, а також оригінал арбітражної угоди, або її копію.

Додатки до Закону визначають правовий статус Міжнародного комерційного арбітражного суду та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору