Закон України

“Про фізичну культуру і спорт”

Дата набуття чинності:
29 січня 1994 року

Згідно Закону фізична культура - це складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості. Спорт є органічною частиною фізичної культури, особливою сферою виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей у певних видах фізичних вправ, технічної, інтелектуальної та іншої підготовки шляхом змагальної діяльності. Основними завданнями фізичної культури і спорту є постійне підвищення рівня здоров'я, фізичного та духовного розвитку населення, сприяння економічному і соціальному прогресу суспільства, а також утвердження міжнародного авторитету України у світовому співтоваристві.

Стаття 4 Закону надає громадянам право займатися фізичною культурою і спортом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, віросповідання, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Сферами впровадження фізичної культури є:
  • виробнича;
  • навчально-виховна;
  • соціально-побутова.

Основними напрямами впровадження фізичної культури являються:
  • фізкультурно-оздоровча діяльність;
  • фізичне виховання;
  • розвиток масового фізкультурно-спортивного руху.

Відповідно до статті 16 Закону основною формою функціонування спорту є спортивні змагання. Спортивні змагання організовуються за відповідними правилами з метою виявлення та уніфікованого порівняння досягнень людей у різних видах спорту, з офіційним визначенням переможців змагань.

Законом передбачається створення для спортсменів вищих категорій умов для тренувань і звільнення від роботи (навчання) на час підготовки та участі у змаганнях. 

Стаття 21 Закону визначає порядок формування, підготовки та виступів на змаганнях національних збірних команд України.

Суб'єктами організації діяльності спортсмена-професіонала в Україні є:
  • органи виконавчої влади з фізичної культури і спорту;
  • спортивні клуби;
  • професіональні спортивні ліги, федерації;
  • національні спортивні федерації.

Спортсмен України набуває статусу спортсмена-професіонала з моменту офіційного оформлення контракту з відповідним суб'єктом організації цієї діяльності з метою участі у змаганнях серед спортсменів-професіоналів.

Трудові правовідносини у професіональному спорті регулюються статтею 233 Закону.

Закон забороняє під час заняття спортом використання стимуляторів, допінгових речовин та інших заборонених засобів.

Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні розробляється центральним органом виконавчої влади з фізичної культури і спорту і затверджується Кабінетом Міністрів України.  Ця програма передбачає вимоги щодо організації підтримки та зміцнення здоров'я різних категорій громадян, вимоги до навчальних програм щодо фізичного виховання, систему програмно-оціночних нормативів і вимог щодо фізичного розвитку і підготовленості різних вікових груп населення, основні напрями розвитку масового самодіяльного спорту та спорту вищих досягнень, а також основні засади організаційного, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, нормативно-правового та іншого її забезпечення.

Законом забороняється:
  • будівництво нових та реконструкція існуючих дошкільних виховних, загальноосвітніх та професійних навчально-виховних, вищих навчальних закладів без передбачених нормативами фізкультурно-спортивних споруд та функціональних приміщень;
  • перепрофілювання та ліквідація діючих фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд без створення рівноцінних споруд.

Олімпійській рух в Україні координується Національним Олімпійським комітетом України. Національний Олімпійській комітет України є незалежною, неурядовою, громадською організацією.

Правовий статус національної спортивної федерації визначається главою V-А Закону.

Власники фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, спеціальних приміщень для занять фізкультурою і спортом та фізкультурно-оздоровчого і спортивного інвентаря або уповноважені ними органи зобов'язані забезпечувати їх належний стан, безпечний для життя і здоров'я людей, майна та навколишнього природного середовища.

Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору