Закон України

“Про протидію торгівлі людьми”

Дата набуття чинності:
15 листопада 2011 року

Закон визначає організаційно-правові засади протидії торгівлі людьми, гарантуючи гендерну рівність, основні напрями державної політики та засади міжнародного співробітництва у цій сфері, повноваження органів виконавчої влади, порядок встановлення статусу осіб, які постраждали від торгівлі людьми, та порядок надання допомоги таким особам.

Стаття 1 Закону надає визначення термінам, які в ньому вживаються. Так, наприклад, протидія торгівлі людьми – це система заходів, спрямованих на подолання торгівлі людьми шляхом її попередження і боротьби з нею та надання допомоги і захисту особам, які постраждали від торгівлі людьми. Торгівля людьми – це здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи, що відповідно до Кримінального кодексу України визнаються злочином.

Основні принципи протидії торгівлі людьми визначені статтею 3 Закону.

Стаття 4 Закону встановлює основні напрями державної політики у сфері протидії торгівлі людьми.

Відповідно до статті 5 Закону суб'єктами, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, є:
  • Кабінет Міністрів України;
  • центральні органи виконавчої влади;
  • місцеві органи виконавчої влади;
  • закордонні дипломатичні установи України;
  • заклади допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми.

Загальні повноваження суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми передбачені розділом ІІ Закону.

Статтею 9 передбачено, що попередження торгівлі людьми здійснюється за такими напрямами:
  • вивчення ситуації;
  • підвищення рівня обізнаності;
  • зниження рівня вразливості населення;
  • подолання попиту шляхом реалізації організаційних, дослідницьких, інформаційних, освітніх, правових, соціально-економічних та інших заходів. 

До завдань у сфері боротьби з торгівлею людьми стаття 12 Закону відносить:
  • виявлення причин та передумов, що сприяють торгівлі людьми, та вжиття заходів щодо їх усунення;
  • забезпечення безпеки осіб, які визнані потерпілими від торгівлі людьми, свідків та інших осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві у справах щодо торгівлі людьми;
  • виявлення та розслідування злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми;
  • притягнення до відповідальності, у тому числі кримінальної, осіб, причетних до торгівлі людьми;
  • забезпечення відновлення прав постраждалих від торгівлі людьми;
  • інформування суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та громадськості щодо результатів діяльності у сфері боротьби з торгівлею людьми.

З метою ефективної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми, та їх захисту створюється Національний механізм взаємодії суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми. Реалізація Національного механізму взаємодії суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, включає встановлення потреб особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та пошук органів чи закладів, що можуть їх задовольнити. Суб'єкти, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, взаємодіють між собою у процесі протидії торгівлі людьми в рамках реалізації Національного механізму взаємодії суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, та співпрацюють з громадськими об'єднаннями, регіональними та міжнародними організаціями (стаття 13 Закону).

Права особи, яка звернулася для встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми визначені статтею 14 Закону.

Процедура встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, визначається Кабінетом Міністрів України. Обов'язковою складовою процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, є проведення місцевою державною адміністрацією співбесіди з особою, щодо якої розглядається питання про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, із заповненням опитувальника щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми. Загальний строк проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, не може перевищувати місячний строк з дня проведення співбесіди з особою у місцевій державній адміністрації. У разі прийняття рішення про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, їй видається довідка. Статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, встановлюється на строк до двох років (стаття 15 Закону).

Згідно статті 16 Закону особа, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:
  • інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою, якою володіє така особа;
  • медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги;
  • тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності може бути продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації, зокрема у зв'язку з участю особи в якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі;
  • відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України;
  • одноразової матеріальної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
  • допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку.

З метою забезпечення реалізації прав, передбачених Законом, особи, які постраждали від торгівлі людьми, можуть бути направлені до одного з діючої мережі центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг). З метою надання допомоги дітям, які постраждали від торгівлі дітьми, вони можуть влаштовуватися до центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та притулків для дітей з метою надання психологічної допомоги та забезпечення реабілітації у порядку, встановленому законодавством (стаття 17 Закону).

Розділ VI Закону присвячений протидії торгівлі дітьми.

Верховна Рада України здійснює парламентський контроль у сфері протидії торгівлі людьми в межах, визначених Конституцією України. Інші органи державної влади здійснюють контроль у сфері протидії торгівлі людьми у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України (стаття 25 Закону).

Закон також вносить відповідні зміни до Кримінально-процесуального кодексу України, законів України “Про імміграцію”, “Про соціальні послуги”, “Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю”.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору