Закон України

“Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”

Дата набуття чинності:
2 жовтня 2011 року

Відповідно до статті 2 Закону пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні (надалі - пріоритетні напрями) – це науково і економічно обґрунтовані та визначені відповідно до Закону напрями провадження інноваційної діяльності, що спрямовані на забезпечення економічної безпеки держави, створення високотехнологічної конкурентоспроможної екологічно чистої продукції, надання високоякісних послуг та збільшення експортного потенціалу держави з ефективним використанням вітчизняних та світових науково-технічних досягнень.

Пріоритетні напрями інноваційної діяльності поділяються на:
  • стратегічні пріоритетні напрями (затверджуються Верховною Радою України на період до 10 років);
  • середньострокові пріоритетні напрями (визначаються на період до 5 років і спрямовані на виконання стратегічних пріоритетних напрямів).

Пропозиції щодо стратегічних пріоритетних напрямів та їх прогнозно-аналітичне обґрунтування готує центральний орган виконавчої влади у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності та подає до Кабінету Міністрів України. Подані центральним органом виконавчої влади у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності пропозиції стратегічних пріоритетних напрямів та їх обґрунтування схвалюються Кабінетом Міністрів України і подаються до Верховної Ради України у вигляді проектів законів до 1 березня передостаннього року дії попередніх стратегічних пріоритетних напрямів (стаття 3 Закону).

Згідно статті 4 Закону стратегічними пріоритетними напрямами на 2011 - 2021 роки є:
  • освоєння нових технологій транспортування енергії, впровадження енергоефективних, ресурсозберігаючих технологій, освоєння альтернативних джерел енергії;
  • освоєння нових технологій високотехнологічного розвитку транспортної системи, ракетно-космічної галузі, авіа- і суднобудування, озброєння та військової техніки;
  • освоєння нових технологій виробництва матеріалів, їх оброблення і з'єднання, створення індустрії наноматеріалів та нанотехнологій;
  • технологічне оновлення та розвиток агропромислового комплексу;
  • впровадження нових технологій та обладнання для якісного медичного обслуговування, лікування, фармацевтики;
  • широке застосування технологій більш чистого виробництва та охорони навколишнього природного середовища;
  • розвиток сучасних інформаційних, комунікаційних технологій, робототехніки.

Середньострокові пріоритетні напрями формуються на основі стратегічних пріоритетних напрямів, визначених Законом, з метою поетапного забезпечення їх реалізації на загальнодержавному, галузевому та регіональному рівнях. Середньострокові пріоритетні напрями можуть бути загальнодержавного, галузевого та регіонального рівнів. Середньострокові пріоритетні напрями загальнодержавного і галузевого рівнів затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності протягом трьох місяців з дня визначення законом стратегічних пріоритетних напрямів інноваційної діяльності. Середньострокові пріоритетні напрями регіонального рівня затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій на основі стратегічних пріоритетних напрямів, середньострокових пріоритетних напрямів загальнодержавного рівня з урахуванням прогнозу економічного і соціального розвитку відповідного регіону (стаття 5 Закону).

Відповідно до статті 6 Закону для реалізації середньострокових пріоритетних напрямів державою запроваджуються заходи щодо:
  • розвитку інноваційної інфраструктури (інноваційних центрів, технологічних парків, наукових парків, технополісів, інноваційних бізнес-інкубаторів, центрів трансферу технологій, інноваційних кластерів, венчурних фондів тощо);
  • першочергового розгляду заявок на винаходи, що відповідають середньостроковим пріоритетним напрямам загальнодержавного рівня;
  • прямого бюджетного фінансування та співфінансування;
  • відшкодування відсоткових ставок за кредитами, отриманими суб'єктами господарювання у банках;
  • часткової компенсації вартості виробництва продукції;
  • кредитів за рахунок коштів державного бюджету, кредитів (позик) і грантів міжнародних фінансових організацій, залучених державою або під державні гарантії;
  • субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам;
  • податкових, митних та валютних преференцій.

Закон також вносить відповідні зміни до Закону України “Про інноваційну діяльність”.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору