Закон України

“Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів”

Дата набуття чинності:
4 серпня 2011 року

Закон визначає основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб'єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об'єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі.

Стаття 1 Закону надає визначення термінам, які в ньому застосовуються. Так, наприклад, рибне господарство - це галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості.

Завдання державної політики у галузі рибного господарства визначені статтею 5 Закону.

Відповідно до статті 6 Закону державне управління та регулювання у галузі рибного господарства здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики та продовольства, центральний орган виконавчої влади у галузі рибного господарства та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації.

Повноваження вищезазначених державних органів у галузі рибного господарства встановлені статтями 7 – 11 Закону.

Державний облік, державний моніторинг, державний кадастр водних біоресурсів, а також державний облік та державний реєстр рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) ведуться центральним органом виконавчої влади у галузі рибного господарства з метою визначення сучасного стану, планування, організації і здійснення заходів щодо охорони водних біоресурсів, їх раціонального використання та відтворення. Державний моніторинг водних біоресурсів здійснюється з метою забезпечення сталого використання водних біоресурсів та недопущення їх виснаження. Державний кадастр водних біоресурсів є складовою частиною державного кадастру тваринного світу і ведеться відповідно до законодавства (стаття 15 Закону).

Основні вимоги до охорони середовища перебування водних біоресурсів визначені статтею 17 Закону.

Україна як держава походження анадромних видів риб - осетра, севрюги, білуги, шипа, азово-чорноморського (дунайського) оселедця, вирезуба, атлантичного лосося, дунайського лосося та інших забезпечує їх збереження шляхом охорони та регулювання їх промислу. Розроблення та виконання заходів щодо охорони та регулювання використання анадромних видів риб, які формуються у річках та лиманах України, за межами виключної (морської) економічної зони здійснюються на основі міжнародних договорів України. Для забезпечення раціонального використання анадромних видів риб, які формуються у річках та лиманах України, за межами виключної (морської) економічної зони України можуть вживатися також інші заходи щодо їх збереження та управління промислом відповідно до законодавства та міжнародних договорів України (стаття 18 Закону).

Стаття 19 Закону передбачає особливості охорони водних біоресурсів Азово-Чорноморського басейну.

Згідно статті 21 Закону державний контроль за провадженням рибогосподарської діяльності здійснюється центральним органом виконавчої влади у галузі рибного господарства та органами рибоохорони з метою забезпечення:
  • реалізації державної політики у галузі вивчення, охорони, відтворення, раціонального використання водних біоресурсів, їх переробки та ведення аквакультури;
  • підтримання балансу між виробничими потужностями користувачів, наявними запасами водних біоресурсів та їх репродуктивним потенціалом;
  • виконання зобов'язань за міжнародними договорами України щодо збереження та раціонального використання водних біоресурсів під час провадження рибогосподарської діяльності у водах за межами юрисдикції України;
  • запобігання виснаженню рибогосподарських водних об'єктів (їх частин);
  • державного контролю за кількістю, якістю, видовим складом імпортованої в Україну продукції водних біоресурсів;
  • захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, що одержали квоти на вилов водних біоресурсів, шляхом регулювання імпорту в Україну тих видів водних біоресурсів, які використовуються у водних об'єктах України вітчизняними користувачами.

Громадський контроль у галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів здійснюється громадськими інспекторами рибоохорони (стаття 22 Закону).

Відповідно до статті 23 Закону центральний орган виконавчої влади у галузі рибного господарства та його територіальні органи видають такі документи дозвільного характеру:
  • акт технічного огляду суден, що не підлягають нагляду класифікаційного товариства;
  • свідоцтво про відповідність компанії та суден вимогам Міжнародного кодексу з управління безпечною експлуатацією суден і попередженням забруднення 1993 року;
  • дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах);
  • дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів за межами юрисдикції України;
  • форма реєстрації уловів (реекспорту) антарктичного та патагонського іклачів;
  • сертифікати на пересувні виставки, реекспорт та інтродукцію з моря зразків осетрових риб і виробленої з них продукції, які є об'єктами регулювання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення;
  • підтвердження законності вилучення водних біоресурсів з середовища їх існування та переробки продуктів лову;
  • дозвіл на імпорт в Україну водних біоресурсів, продуктів харчування та переробки з них за кількістю та видовим складом;
  • інші документи дозвільного характеру, передбачені міжнародними договорами України.

Особливості видачі дозвільних документів у галузі рибного господарства визначаються статтею 24 Закону.

Відповідно до статей 25 – 27 Закону використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку:
  • загального використання (громадяни мають право використовувати безоплатно водні біоресурси в наукових, культурно-освітніх та виховних цілях для задоволення естетичних, оздоровчих, рекреаційних та інших потреб без вилучення їх з природного середовища, а також здійснювати любительське і спортивне рибальство у водних об'єктах загального користування в межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову водних біоресурсів);
  • спеціального використання (промислове рибальство; вилов водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, а також з метою з'ясування їх санітарно-епідеміологічного стану; контрольний вилов водних біоресурсів для визначення їх стану та запасів; меліоративний вилов водних біоресурсів з метою формування їх оптимального видового та вікового складу; вилов водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури; любительське і спортивне рибальство у водних об'єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову).

Спеціальне використання водних біоресурсів (крім любительського рибальства та використання ресурсів, запаси яких формуються виключно шляхом їх штучного розведення) здійснюється відповідно до лімітів та прогнозів допустимого вилову (стаття 28 Закону).

Права та обов’язки суб'єктів рибного господарства встановлені статтями 34 та 35 Закону.

Розділ VIII Закону встановлює право користування та право власності на водні біоресурси.

Штучне відтворення водних біоресурсів здійснюють суб'єкти рибного господарства шляхом розведення, вселення, переселення водних біоресурсів для здійснення рибогосподарської діяльності (стаття 41 Закону).

Згідно статті 46 Закону у галузі рибного господарства діють морські рибні порти, портопункти та інші місця базування суден флоту рибної промисловості. Перелік морських рибних портів, портопунктів та місць базування суден флоту рибної промисловості для вивантаження водних біоресурсів (структурно відокремлена частина рибогосподарського підприємства) затверджується центральним органом виконавчої влади у галузі рибного господарства. Морські рибні порти, портопункти та місця базування суден флоту рибної промисловості мають забезпечувати безпечну стоянку суден (плавзасобів) флоту рибної промисловості.

Класифікація суден флоту рибної промисловості передбачена статтею 49 Закону.

Порядок реєстрації суден флоту рибної промисловості у Державному судновому реєстрі України та Судновій книзі України встановлюється Кабінетом Міністрів України. Реєстр рибальських суден є складовою частиною Державного суднового реєстру України та Суднової книги України. Керівництво та контроль за реєстрацією і веденням обліку рибальських суден здійснюється центральним органом виконавчої влади у галузі рибного господарства (стаття 50 Закону).
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору