Закон України

„Про культуру”

Дата набуття чинності:
12 січня 2011 року

Закон визначає правові засади діяльності у сфері культури, регулює суспільні відносини, пов'язані із створенням, використанням, розповсюдженням, збереженням культурної спадщини та культурних цінностей, і спрямований на забезпечення доступу до них.

Згідно статті 4 Закону пріоритети державної політики у сфері культури визначаються:
  • державними програмами економічного і соціального розвитку України та програмами діяльності Кабінету Міністрів України, в яких обов'язково враховуються аспекти розвитку культури;
  • державними цільовими програмами у сфері культури, що розробляються і затверджуються згідно із законодавством.

Згідно статті 7 Закону держава гарантує свободу творчості, вільний вибір діяльності у сфері культури.

Громадяни мають право на доступ до культурних цінностей та культурних благ. Діти дошкільного віку, учні, студенти, пенсіонери, інваліди мають право на відвідування державних та комунальних закладів культури, позашкільних закладів освіти галузі культури на пільгових умовах, передбачених законодавством (стаття 8 Закону).

Стаття 12 Закону встановлює, що до основних видів діяльності у сфері культури належать:
  • створення, виконання, тиражування, розповсюдження, демонстрування (публічний показ і публічне сповіщення) та популяризація творів літератури і мистецтва;
  • створення, збереження, охорона, використання та популяризація національного культурного надбання;
  • проведення наукових досліджень у сфері культури, літературна і художня критика, кінокритика;
  • організація відпочинку і дозвілля громадян.

Суб'єктами діяльності у сфері культури є:
  • держава в особі уповноважених органів виконавчої влади;
  • територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування;
  • професійні творчі працівники;
  • наукові працівники, зокрема, музейних, бібліотечних закладів, історико-культурних заповідників, архівних установ;
  • педагогічні працівники закладів освіти сфери культури;
  • митці, які працюють на засадах мистецького аматорства;
  • працівники культури;
  • заклади культури, а також підприємства, установи та організації всіх форм власності, статути (положення) яких передбачають провадження діяльності у сфері культури;
  • окремі громадяни, об'єднання громадян, які провадять діяльність у сфері культури.

Відповідно до статті 15 Закону заклади та працівники культури вільно розповсюджують та популяризують з дотриманням вимог законодавства твори літератури і мистецтва, самостійно визначають репертуар, програми, зміст і форми гастрольно-концертної, виставкової, бібліотечно-інформаційної та іншої діяльності у сфері культури.

Стаття 19 Закону визначає, що заклади культури різних організаційно-правових форм
господарювання і власності створюються і провадять діяльність відповідно до законодавства.

Стаття 26 Закону встановлює, що витратами на утримання закладів культури є:
  • кошти державного та місцевих бюджетів;
  • кошти, що надходять від господарської діяльності, надання платних послуг;
  • гранти, благодійні внески, добровільні пожертвування фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних;
  • інші не заборонені законодавством джерела.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору