Закон України

“Про заставу”

Дата набуття чинності:
11 листопада 1992 року

Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає в силу договору чи закону. 

Заставою забезпечується будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Предметом застави можуть бути майно та майнові права. Предметом застави не можуть бути:
  • вимоги, які мають особистий характер;
  • вимоги, застава яких забороняється законом;
  • об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена;
  • майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

Застава майна охоплює його приналежності та невіддільні плоди, якщо інше не передбачено законом чи договором. Застава майна може включати віддільні плоди тільки у випадках, межах та порядку, передбачених законом чи договором.   

Майно, що перебуває у спільній власності, може бути передано у заставу тільки за згодою усіх співвласників.

Згідно Закону заставлене майно може перебувати у володінні заставодавця, заставодержателя або третьої особи.

Сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. У випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів.

Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Відповідно до Закону заставодавець зберігає право розпорядження заставленим майном. Але відчужувати таке майно він може лише за згодою заставодержателя.

Закон визначає порядок звернення стягнення на заставлене майно.
Якщо інше не передбачено договором, заставлене майно реалізується на аукціонах (публічних торгах). Якщо перший аукціон (публічні торги) оголошено таким, що не відбувся, проводиться наступний аукціон. Початковою ціною другого і наступних аукціонів вважається ціна, зменшена на 30 відсотків по відношенню до початкової ціни попереднього аукціону. Якщо другий і наступні аукціони (публічні торги) оголошені такими, що не відбулися, заставодержатель має право залишити заставлене майно за собою за початковою ціною, яка була запропонована на останньому аукціоні (публічних торгах). У разі якщо заставодержатель відмовився залишити заставлене майно за собою, це майно реалізується у встановленому порядку, якщо інше не передбачено договором. При заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Застава припиняється:
  • з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання;
  • в разі загибелі заставленого майна;
  • у випадку придбання заставоджержателем права власності на заставлене майно;
  • у випадку примусового продажу заставленого майна;
  • при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави;
  • в інших випадках, встановлених законом.

Предметом застави товарів в обороті або у переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо. При заставі товарів в обороті або у переробці реалізовані заставодавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу або передачі на пошту для пересилки набувачу, а набуті заставодавцем товари, передбачені в договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності. Договір застави товарів у обороті або в переробці повинен індивідуалізувати предмет застави шляхом зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави.

Відповідно до Закону заклад - це застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя. За угодою заставодержателя із заставодавцем предмет застави може бути залишено у заставодавця під замком та печаткою заставодержателя (тверда застава). Індивідуально визначена річ може бути залишена у заставодавця з накладенням знаків, які засвідчують заставу.

Законом передбачені права і обов'язки заставодежателя при закладі.

Застава векселя чи іншого цінного паперу, який може бути переданий шляхом вчинення передавального запису (індосаменту), здійснюється шляхом індосаменту і вручення заставодержателю індосованого цінного паперу. Застава цінного паперу, який не передається шляхом індосаменту, здійснюється за угодою заставодержателя і особи, на ім'я якої було видано цінний папір. За угодою сторін заставлені цінні папери можуть бути передані на зберігання в депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса або банку.

Форма договору застави визначається правом країни, місця укладення цього договору. Форма договору застави будівель, споруд та іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні, а також прав на нього, так само як і форма договору застави майна в обороті, укладеного заставодавцем, який заснований, має своє місцепроживання або основне місце діяльності в Україні, визначається законодавством України. Права та обов'язки сторін в договорі застави визначаються правом місця його укладення, якщо інше не встановлено угодою сторін.

Закон також встановлює гарантії прав сторін при заставі.

Якщо міжнародними договорами України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у цьому Законі, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору