Закон України

„Про теплопостачання

Дата набуття чинності:
6 липня 2005 року

Закон визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.

Державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік.

Державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах:
- забезпечення енергетичної безпеки держави;
- державного управління і регулювання відносин у сфері теплопостачання;
- державної підтримки та стимулювання у сфері теплопостачання;
- формування цінової та тарифної політики;
- тощо.
Основними напрямами розвитку систем теплопостачання є:
- планування теплопостачання, розроблення та реалізація схем теплопостачання міст та інших населених пунктів України; - впровадження когенераційних установок, у тому числі на базі діючих опалювальних котелень;
- використання нетрадиційних і поновлюваних джерел енергії, у тому числі енергії сонця, вітру, біогазу, геотермальних вод, відходів виробництва;
- зниження втрат при транспортуванні теплової енергії в магістральних та розподільчих теплових мережах;
- тощо.

Суб'єкти господарської діяльності - монополісти на ринку теплової енергії, не можуть припиняти свою діяльність або зменшувати обсяг її постачання з метою створення дефіциту теплової енергії, якщо необхідність такого обмеження не встановлена законодавством України.

Господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню

Тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тариф на теплову енергію для споживача визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Суб'єкти господарювання у сфері теплопостачання повинні дотримуватися вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, нести відповідальність за його порушення і здійснювати технічні та організаційні заходи, спрямовані на зменшення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище.

Зміна форми власності або перехід права власності на відповідні об'єкти з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії, яка здійснюється в порядку, передбаченому законами України, не повинна призводити до погіршення умов та якості теплопостачання споживачам.

Страйки на об'єктах у сфері теплопостачання забороняються у випадках, коли вони можуть призвести до порушення стабільності теплопостачання споживачів в опалювальний період.

До суб'єктів господарювання - юридичних осіб можуть бути застосовані наступні штрафні санкції:
- за неподання передбаченої законом інформації уповноваженим державним органам або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 
- за порушення ліцензійних умов або діяльність з простроченою ліцензією - до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- за необґрунтоване застосування тарифів на виробництво теплової енергії або завищення нарахування плати за фактично відпущену теплову енергію споживачу (покупцю) - у розмірі до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- інші штрафні санкції.
Суми штрафів, що накладаються органами державного нагляду та Національною комісією регулювання електроенергетики України, перераховуються до Державного бюджету України. Рішення керівника чи заступника керівника уповноваженого органу про накладання штрафу оформляється постановою. Суб'єкт господарювання повинен сплатити штраф у п'ятнадцятиденний термін із дня отримання постанови про його накладання. У разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку. Рішення про накладання штрафу в справах про порушення, передбачені цим Законом, може бути оскаржено в суді.



Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору