Друкувати   Шрифт: або Ctrl + mouse wheel
Бюджетний кодекс України

Дата набуття чинності:
24 липня 2001 року

Бюджетний кодекс України (на далі - Кодекс) визначає засади бюджетної системи України, структуру, принципи та правові норми її функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Кодекс визначає терміни, що застосовуються у бюджетному законодавстві, передбачає розмежування функцій в галузі бюджету між виконавчими органами державної влади та виконавчими органами місцевого самоврядування.

Кодекс складається із Загальної частини, Особливої частини та Прикінцевих положень.

Загальна частина Кодексу присвячена висвітленню спільних для бюджетів усіх рівнів принципів, основ організації бюджетного процесу та бюджетних процедур.

Особлива частина визначає конкретний перебіг бюджетного процесу по складанню, прийняттю та виконанню Державного бюджету України, місцевих бюджетів всіх рівнів та регулювання міжбюджетних відносин.

Прикінцеві положення визначають порядок набуття чинності Кодексу, а також особливості застосування окремих його положень протягом 2002 - 2006 років.

Згідно Кодексу бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Загальний фонд бюджету включає:

1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;

2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;

3) фінансування загального фонду бюджету.

Спеціальний фонд бюджету включає:

1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;

2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержані розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету;

3) різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди визначається законом про Державний бюджет України. Джерела формування спеціального фонду визначаються виключно законами України.

Згідно Кодексу бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Не пізніше 1 червня або першого наступного за цією датою дня пленарних засідань Верховної Ради України у парламенті відбуваються слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період. Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради України проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період не пізніше, ніж за чотири дні до проведення слухань.

На підставі Основних напрямів бюджетної політики Кабінет Міністрів України розробляє проект Державного бюджету України на наступний рік, який вноситься на розгляд Верховної Ради до 15 вересня року, що передує плановому.

Кодекс детально визначає порядок розгляду та прийняття Державного та місцевих бюджетів України, а також внесення змін до них.

Прийняття Державного бюджету України або місцевих бюджетів на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності обгрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету. Профіцит бюджету може затверджуватись виключно з метою погашення основної суми боргу та на забезпечення збереження розміру оборотної касової готівки.

Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному та місцевим бюджетам України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджетів.

Кодексом забороняє створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами.

Контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу належить до повноважень Верховної Ради України, Рахункової палати, Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державної контрольно-ревізійної служби України та органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій.

Бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.

У разі виявлення бюджетного правопорушення Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад і головні розпорядники бюджетних коштів у межах своєї компетенції можуть вчиняти такі дії щодо тих розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування:

1) застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях відповідно до закону;

2) зупинення операцій з бюджетними коштами.

Особи, винні у порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законами України.