Закон України

„Про донорство крові та її компонентів”

Дата набрання чинності:
13 липня 1995 року

Законом України „Про донорство крові та її компонентів”  регулюються відносини, пов'язані з розвитком донорства крові та її компонентів. Це закон спрямований на забезпечення комплексу соціальних, економічних, правових і медичних умов необхідних для задоволення потреб системи охорони здоров'я в донорській крові, її компонентах і препаратах.

Законом встановлено, що організація донорства крові та її компонентів в Україні базується на таких принципах:
  • добровільності;
  • недопустимості взяття крові від донору за  наявності даних, що можуть свідчить про загрозу його здоров'ю внаслідок таких дій;
  • невід'ємність права донора самостійного визначати платність чи неоплатність своїх послуг.

Передбачається, що Донором може бути будь-який дієздатний громадянин України віком від 18 років, який пройшов відповідне медичне обстеження і в якого немає протипоказань, визначених Міністерством охорони здоров'я України. Особи, хворі на інфекційні хвороби, що можуть передаватися через кров, або інфіковані збудниками таких хвороб, можуть залучатися до виконання донорської функції лише у разі подальшого використання отриманих від них крові в виключно для проведення наукових досліджень, виготовлення продуктів, що не призначаються для введення реципієнтам.

Фінансування заходів щодо розвитку, організації та пропаганди донорства крові та її компонентів здійснюється на основі Національної програми, затвердженого вищими органами влади та регіональних програм, затверджених органами місцевого самоврядування обласного ті районного рівнів, за рахунок коштів Державного бюджету, місцевих бюджетів та позабюджетних  фондів.

Органи державної виконавчої влади, місцевого самоврядування в межах своїх повноважень забезпечують на підпорядкованих їм територіях виконання відповідних програм розвитку донорства крові та її компонентів.  Згідно Закону керівники підприємств, установ, організацій, командири  військових частин у сфері донорства зобов'язані:
  • сприяти установам та закладам охорони здоров'я в роботі по залученню громадян до лав донорів;
  • безперешкодно відпускати з місця роботи, служби або навчання за їх заявами осіб, які є або виявили бажання стати донорами, у дні відповідного медичного обстеження і здавання крові;
  • надавати безоплатно необхідні приміщення для взяття крові;
  • вирішувати питання про надання донорам відповідних пільг та компенсацій.

Держава гарантує захист прав донора та охорону його здоров'я, а також надає йому пільги. Посадові особи установ та закладів охорони здоров'я зобов'язані поінформувати донора про його права і обов'язки та порядок здійснення донорської функції. В день давання крові або її компонентів, а також в день медичного обстеження працівник, який виявив бажання стати донором, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності із збереженням за ним середнього заробітку.

Законом також встановлюється обов'язок особи, що виявила бажання стати донором, при медичному обстеженні повідомляти про перенесені та наявні в неї захворювання, а також про вживання нею наркотичних речовин та властиві їй інші форми ризикованої поведінки, що можуть сприяти зараженню хворобами, які передаються через кров, і за наявності яких виконання донорської функції може бути обмежено.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору