Закон України

Про платіжні системи та переказ коштів в Україні

Дата набуття чинності:
16 травня 2001 року

Закон „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу.

Кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Банкноти і монети мають зазначену на них номінальну вартість. Гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Банки мають право відкривати рахунки резидентам та нерезидентам України.

Відкриття рахунку може відбутися в будь-якому банку України відповідно до власного вибору суб’єкта та за згодою цього банка. Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. 

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів).

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів:
1) платіжне доручення;
2) платіжна вимога-доручення;
3) розрахунковий чек;
4) платіжна вимога;
5) меморіальний ордер.

Платіжне доручення може бути відкликане ініціатором переказу в будь-який час до списання суми коштів з його рахунка шляхом подання до банку, що обслуговує цього ініціатора, документа на відкликання.

Спеціальний платіжний засіб може існувати у будь-якій формі на будь-якому, крім паперового, носії, що дозволяє зберігати інформацію, необхідну для ініціювання переказу. Спеціальний платіжний засіб має дозволяти ідентифікувати його держателя та відповідати вимогам щодо захисту інформації.

Платіжна картка є власністю емітента і надається ним клієнту відповідно до умов договору. Вид платіжної картки, що емітується банком, тип її носія ідентифікаційних даних, реквізити, що наносяться на неї в графічному вигляді, визначаються платіжною організацією відповідної платіжної системи, в якій ця картка застосовується. Платіжні картки внутрішньодержавних платіжних систем повинні містити ідентифікаційний номер емітента, визначений в порядку, встановленому Національним банком України. Національний банк України веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів банків - емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем.

Видача готівки через банківські автомати в межах України здійснюється в національній валюті, а через банківські автомати уповноважених банків-емітентів - у валюті рахунка платіжної картки.

Електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Відповідальність за достовірність інформації, що міститься в реквізитах електронного документа, несе особа, яка підписала цей документ електронним цифровим підписом. Електронні документи зберігаються на носіях інформації у формі, що дозволяє перевірити цілісність електронних документів на цих носіях. Створення архівів електронних документів, подання електронних документів до архівних установ України та їх зберігання в цих установах здійснюються в порядку, встановленому законодавством України.

Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день, зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу. У разі порушення банком, строків виконання доручення клієнта на переказ, помилкового списання або зарахування сум на неналежний рахунок, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Загальний розмір пені не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Суб'єкти переказу зобов'язані виконувати встановлені законодавством України та правилами платіжних систем вимоги щодо захисту інформації, яка обробляється за допомогою цих платіжних систем. Правила платіжних систем мають передбачати відповідальність за порушення цих вимог з урахуванням вимог законодавства України.

Контроль за діяльністю платіжних систем, що функціонують у межах України, здійснюється Національним банком України. Національний банк України має право встановлювати обмеження на обсяги операцій з видачі готівкових коштів із застосуванням спеціальних платіжних засобів, що використовуються в Україні.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору