Закон України 

“Про оренду державного та комунального майна”

Дата набуття чинності:
2 червня 1992 року

Згідно Закону оренда - це засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Об'єктами оренди можуть бути:
  • цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів;
  • нерухоме майно та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств;
  • майно, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації.

Не можуть бути об'єктами оренди:
  • цілісні майнові комплекси державних підприємств, їх структурних підрозділів, що здійснюють діяльність, пов'язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів;
  • цілісні майнові комплекси казенних підприємств;
  • цілісні майнові комплекси  структурних підрозділів казенних підприємств, що здійснюють діяльність, пов'язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів.

Орендодавцями можуть бути:
  • Фонд державного майна України, його регіональні представництва;
  • Органи уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном;
  • підприємства.

Орендарями можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Стаття 8 Закону встановлює порядок прийняття рішення трудового колективу підприємства про оренду цілісного майнового комплексу.

Фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди відповідному орендодавцю. У випадку надходження до орендодавця заяву про оренду відповідного майна, він у п'ятиденний термін надсилає копії отриманих матеріалів до органу, уповноваженому управляти таким майном, а в деяких випадках і до Антимонопольного комітету України. Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про можливість оренди та умови договору оренди. У передачі об'єктів в оренду може бути відмовлено у таких випадках:
  • було прийнято рішення про приватизацію цих об'єктів;
  • об'єкт включено до переліку підприємств, що потребують залучення іноземних інвестицій згідно з рішенням Кабінету Міністрів України;
  • Антимонопольний комітет України не дає згоди;
  • орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на виділення структурного підрозділу підприємства.
Істотними умовами договору оренди є:
  • об'єкт оренди;
  • термін, на який укладається договір оренди;
  • орендна плата;
  • порядок використання амортизаційних відрахувань;
  • відновлення орендованого майна та умови його повернення;
  • виконання зобов'язань;
  • відповідальність сторін;
  • страхування орендованого майна;
  • обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Укладенню договору оренди передує оцінка об'єкта оренди.

Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Орендоване нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно залишається на балансі підприємства. У балансі зазначається, що це майно передано в оренду.

Припинення діяльності підприємства або його структурного підрозділу здійснюється шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря.

За договором оренди орендар може бути зобов'язаний використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду.

Орендна плата сплачується, як правило, у грошовій формі. Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Орендар має право передавати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно, якщо інше не передбачено договором оренди. Законом забороняється передавати у суборенду цілісні майнові комплекси.

У випадку переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Якщо інше не встановлено договором оренди, ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди несе орендодавець.

Договір оренди може бути припинений у таких випадках:
  • закінчення строку на який його було укладено;
  • приватизації об'єкта оренди орендарем;
  • банкрутства орендаря;
  • загибелі об'єкта оренди.

У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, встановлених договором оренди. Орендар має право залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти, якщо інше не визначено договором оренди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.




  
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору