Закон України

“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”

Дата набуття чинності:
1 квітня 2001 року

Законом визначається порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами. До таких зобов'язань відноситься сплата податків, зборів та інших обов'язкових платежів, нарахована пеня та штрафні санкції за порушення строків сплати податків. 

Законом також визначається порядок погашення зобов'язань з сплати пені та штрафних санкцій за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Закон визначає виключний перелік органів державної влади, які відносяться до контролюючих органів. При цьому закріплюється компетенція контролюючих органів по стягненню тих чи інших податків.

Законом встановлено правило, за яким активи платника податків, в тому числі і грошові кошти, можуть бути примусово стягненні в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду (арбітражного суду). При цьому стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Визначається порядок подання до контролюючого органу податкової декларації. Податкові декларації приймаються контролюючим органом без попередньої перевірки зазначених у них показників. Встановленні терміни подання податкових декларацій в залежності від періоду звітування. Контролюючий орган має право самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію, або дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Пропонується запровадити з 1 січня 2002 року новий порядок визначення суми податкового зобов'язання платника податків за непрямим методом. Зазначенні методи будуть застосовуватись у наступних випадках:
- неподання платником податків у встановлений строк податкових декларацій;
- у разі неможливості встановлення фактичного місця розташування такого платника, місця знаходження фізичної особи;
- ухилення платника податків від надання відомостей, передбачених законодавством;
- в інших випадках.

За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку відповідно до закону. Методику визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджує Кабінет Міністрів України.

Законом передбачений механізм вирішення конфліктів між платниками та контролюючими органами. У разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, або норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, то повинно прийматись рішення на користь платника податків.

Законом врегульовується механізм здійснення контролюючими органами роз'яснень окремих положень податкового законодавства. податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства уповноваженими на це контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта. Платник податків має право безоплатно отримати будь-яке податкове роз'яснення, у тому числі надане іншому платнику податків.

Законом визначається порядок здійснення податкової застави. Податкова застава являє собою спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків перед державою непогашеного у визначений законодавством строк. Право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності або повному господарському віданні. Майно, яке знаходиться у податковій заставі може вільно використовуватись платником податків у своїй господарській діяльності за винятком продажу, надання у оренду, здійснення інвестицій заставленим майном або його ліквідації. Також не дозволяється передавати майно, яке знаходиться у податковій заставі, у наступну заставу.

Для здійснення будь-яких операцій з активами платник податку зобов'язаний узгоджувати свої дії з податковим керуючим, який є представником податкового органу. Закон визначає механізм здійснення такого узгодження. Податковий керуючий має право видати припис про заборону здійснення такої операції, у разі коли за його висновками цінові умови та/або форми розрахунку за такою операцією призведуть до зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному обсязі погасити податковий борг.

Законом встановленні випадки зупинення дії податкової застави та звільнення активів платника податків з податкової застави. До таких випадків, зокрема, відноситься погашення платником податкового боргу, визначення боргу безнадійним, смерть фізичної особа, закінчення строків позовної давності.

Законом надано право платникам податків одержувати поруку від банку-нерезидента щодо сплати податкового боргу. У цьому випадку податковий орган повинен відмовитись від залучення активів платника податків у податкову заставу. За договором податкової поруки банк-поручитель зобов'язується перед податковим органом відповідати за належне виконання платником податків обов'язків із погашення його податкового зобов'язання або податкового боргу. У разі невиконання платником податків обов'язків із погашення податкового зобов'язання або податкового боргу банк-поручитель приймає на себе відповідальність за таке погашення.

На майно платника податків може бути також накладений адміністративний арешт. Арешт активів може бути застосовано, у разі якщо:
  • платник податків порушує правила відчуження активів, яке перебуває у податковій заставі;
  • фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
  • платника податків визнано неплатоспроможним;
  • платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки;
  • відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності;

Арешт активів платника податків також може бути застосований до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством чи законодавством з питань оподаткування акцизними зборами. Арешт може бути накладено на активи строком до 96 годин від години підписання відповідного рішення керівником податкового органу. Рішення керівника податкового органу щодо арешту активів може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Зупинення адміністративного арешту активів платника податків здійснюється у разі:
  • скасуванням рішення керівника податкового органу (про такий арешт;
  • погашенням податкового боргу платника податків;
  • ліквідацією платника податків, у тому числі внаслідок проведення процедури банкрутства;
  • наданням податковому органу належних доказів третьою особою про належність арештованих активів до об'єктів права власності цієї третьої особи;
  • закінченням граничного строку накладення адміністративного арешту;
  • прийняттям рішення судом про зупинення адміністративного арешту згідно з вимогами законодавства з питань банкрутства;
  • пред'явленням платником податків свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.

Законом встановлений порядок продажу активів, що перебувають у податковій заставі. Продаж таких активів здійснюється у разі, коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату.

Законом надано право платникам податків розстрочувати та відстрочувати свої податкові зобов'язання. За розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платник податків сплачує проценти, розмір яких не може бути меншим, ніж ставка Національного банку України. Дозвіл на розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань приймає податковий орган.

Положення Закону щодо здійснення податкової застави та адміністративного арешту активів платників податків набирають чинності тільки з 1 жовтня 2001 року. Також з 1 жовтня 2001 року набирають чинності положення Закону щодо права платників податків проводити розстрочення та відстрочення сплати податкових зобов'язань.

За порушення податкового законодавства України накладаються штрафні санкції на платника податків у розмірах, визначених цим Законом. За неподання податкової декларації к визначений законодавством строк платник податку сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 гривень). У разі продажу платником податків активів, які перебувають у податковій заставі без попередньої згоди податкового органу, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі ста відсотків суми податкового боргу, щодо якого виникло право податкової застави.

Відповідно до Закону платники податків мають право списати свій податковий борг (крім пені та штрафних санкцій), який виник станом на 31 грудня 1999 року і не сплачений на день набрання чинності Закону.

Податковий борг, який виник у період з 1 січня 2000 року до 1 січня 2001 року і не сплачений на день набрання чинності цього Закону, може бути за бажанням платника податку розстрочений на строк до 60 місяців з сплатою процентів.

Списуються з платників податків пеня та штрафні санкції, нараховані на податковий борг станом на 1 січня 2001 року.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору