Закон України

“Про альтернативну (невійськову) службу”

Дата набуття чинності:
1 січня 1992 року

Закон України “Про альтернативну (невійськову) службу” визначає організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби, якою має бути замінене виконання військового обов'язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина.

На альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу. Право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.

Громадяни проходять альтернативну службу на підприємствах, що перебувають у державній чи комунальній власності або переважна частка у статутному фонді яких є в державній або комунальній власності. Діяльність даних підприємствах повинна бути пов'язана з із соціальним захистом населення, охороною здоров'я, захистом довкілля, будівництвом, житлово-комунальним та сільським господарством. Окрім того альтернативна служба може проходити у патронажній службі в організаціях Товариства Червоного Хреста України. Трудові відносини між громадянином, який проходить альтернативну службу, та підприємством здійснюються на підставі письмового строкового трудового договору.

Строк альтернативної служби у півтора рази перевищує відповідний строк військової служби встановлений для солдат і сержантів, а також для осіб, які мають вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем підготовки спеціаліста або магістра.

Громадянин, який за релігійними переконаннями не може піти на строкову військову службу, не пізніше ніж за два місяці до дня призову подає до спеціально-уповноваженої комісії мотивовану письмову заяву. Комісія зобов'язана прийняти заяву про направлення на альтернативну службу і розглянути її по суті протягом календарного місяця. Громадяни проходять альтернативну службу переважно в межах населеного пункту за місцем проживання. Конкретне місце проходження альтернативної служби визначається комісією.

В законі наведено перелік випадків, при настанні яких проходження альтернативної служби припиняється достроково. До числа таких випадків віднесено:
- призову громадянина на строкову військову службу за власним бажанням;
- визнання громадянина непридатним за станом здоров'я для подальшого проходження військової служби на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії;
- засудження громадянина до позбавлення волі.

Спеціально уповноважений орган виконавчої влади з державного нагляду за додержанням законодавства про працю здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства про працю власниками підприємств, під час проходження громадянами на таких підприємствах альтернативної служби.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору