Закон України

„Про управління об'єктами державної власності”

Дата набуття чинності:
18 жовтня 2006 року

Відповідно до статті 1 Закону управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

В статті 3 Закону передбачено, що об'єктами управління державної власності є:
  • майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління;
  • майно, яке передане державним комерційним підприємствам (надалі - державні підприємства), установам та організаціям;
  • майно, яке передане державним господарським об'єднанням;
  • корпоративні права, що належать державі у статутних фондах господарських організацій (надалі - корпоративні права держави);
  • державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, управління яким здійснюється в порядку, визначеному окремими законами;
  • державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію;
  • державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій;
  • державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук;
  • безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.

Передбачено, що дія Закону не поширюється на управління об'єктами власності Українського народу, визначеними частиною 1 статті 13 Конституції України, а також на здійснення прав інтелектуальної власності.

Згідно статті 4 Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є:
  • Кабінет Міністрів України;
  • Фонд державного майна України;
  • міністерства та інші органи виконавчої влади (надалі - уповноважені органи управління);
  • органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами;
  • державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (надалі - господарські структури);
  • юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (надалі - уповноважені особи);
  • Національна академія наук України, галузеві академії наук.
В статтях 5-9 Закону визначено повноваження суб'єктів управління об'єктами державної власності.

Відповідно до статті 10 Закону уповноважені особи виконують функції з управління корпоративними правами держави відповідно до договору доручення, який укладається уповноваженими органами управління або Фондом державного майна України з уповноваженою особою. Передбачається, що уповноважена особа здійснює функції з управління корпоративними правами держави шляхом реалізації прав акціонера (учасника) господарського товариства в межах повноважень, які надають зазначені корпоративні права держави, що передані цій особі в управління на підставі договору доручення. Такі уповноважені особи визначаються на конкурсних засадах.

Статтею 11 Закону встановлено, що корпоративні права держави не можуть передаватися господарським товариствам для формування їх статутних фондів, крім передачі до статутних фондів державних акціонерних товариств та державних холдингових компаній. Передбачено, що корпоративні права держави, передані в управління уповноваженій особі, не можуть бути відчужені уповноваженою особою з державної власності без дозволу Кабінету Міністрів України, на них не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями уповноваженої особи, щодо них уповноваженою особою не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути відчуження з державної власності цих корпоративних прав. Відчуження корпоративних прав держави здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації. Функції з управління корпоративними правами держави виконуються безпосередньо, без скликання зборів акціонерів, Кабінетом Міністрів України, Фондом державного майна України, уповноваженими органами управління в разі, якщо корпоративні права держави становлять 100 відсотків у статутному фонді господарської організації. Крім того, господарська організація, у статутному фонді якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов'язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів.

Створення господарських організацій на базі об'єктів державної власності здійснюється за умови, що розмір корпоративних прав держави перевищуватиме 50 відсотків їх статутного фонду. При цьому створення господарських організацій на базі об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Передбачено, що прості іменні акції, що належать державі у статутному фонді господарської організації, за умови їх ефективної роботи можуть бути конвертовані в привілейовані акції в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В статті 11 Закону також передбачено, що у разі якщо корпоративні права держави перевищують 50 відсотків статутного фонду господарської організації, до складу ревізійної комісії, крім представників уповноваженого органу управління, включається представник Головного контрольно-ревізійного управління України або Державної податкової адміністрації України. У разі якщо корпоративні права держави перевищують 25 відсотків статутного фонду господарської організації, до складу наглядової ради та ревізійної комісії обов'язково включається представник уповноваженого органу управління (уповноваженої особи). Головою наглядової ради господарської організації, у статутному фонді якої корпоративні права держави перевищують 50 відсотків, обирається представник уповноваженого органу управління (уповноваженої особи). Крім того, у засіданні наглядової ради господарської організації, у статутному фонді якої є корпоративні права держави, мають право брати участь з правом дорадчого голосу представники місцевого органу самоврядування та профспілок або іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу.

В статті 12 визначається, що Єдиний реєстр об'єктів державної власності (надалі - Реєстр) є автоматизованою системою збирання, обліку, накопичення, оброблення, захисту та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду (лізинг), концесію або заставу, державних підприємств, установ та організацій, а також про корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутного фонду господарських структур. Реєстр формується Фондом державного майна України на базі даних Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень за участю центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, з питань статистики, Державної податкової адміністрації України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, інших уповноважених органів управління на єдиних методологічних засадах інформаційних систем в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Дані Реєстру є державною власністю.

Статтею 13 Закону встановлено, що вартість об'єктів державної власності визначається Фондом державного майна України відповідно до законодавства. Вимоги щодо організації та здійснення заходів охорони об'єктів державної власності визначають спільно Фонд державного майна України, інші суб'єкти управління та Міністерство внутрішніх справ України.

За рішенням органу, уповноваженого управляти об'єктами державної власності, керівникам державних підприємств може виплачуватися винагорода за результатами фінансово-господарської діяльності цих підприємств за рахунок їх чистого прибутку. Порядок надання, умови та конкретні розміри винагороди визначаються Кабінетом Міністрів України та є складовою частиною трудового договору (контракту) з керівником державного підприємства.

Відповідно до статті 15 Закону у разі виконання завдань з управління корпоративними правами держави уповноваженій особі може виплачуватися винагорода. Порядок надання, умови та конкретний розмір винагороди визначаються Кабінетом Міністрів України. Крім того, встановлено, що відповідальним представникам уповноважених органів управління, які виконують функції з управління об'єктами державної власності, можуть встановлюватися збільшені до 50 відсотків посадові оклади, збільшені до 100 відсотків щоквартальні надбавки до посадових окладів з урахуванням надбавки за ранг.

Контроль за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності здійснюють Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, уповноважені органи управління, органи державної контрольно-ревізійної служби, інші контролюючі органи шляхом проведення аналізу законності та оцінки ефективності виконання суб'єктами управління визначених обов'язків відповідно до законодавства України. Крім того, передбачено, що відповідальний представник уповноваженого органу управління:
  • здійснює контроль за складанням державними підприємствами фінансових планів та затвердженням їх у встановленому порядку;
  • повідомляє керівника відповідного уповноваженого органу управління про результати виконання керівниками державних підприємств умов контрактів та подає пропозиції щодо їх розірвання в разі невиконання цих умов.

Статтею 17 Закону встановлено, що за невиконання вимог законів України та інших нормативно-правових актів з питань управління об'єктами державної власності до винних осіб застосовуються заходи адміністративної, дисциплінарної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності згідно із законом.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору