Закон України

„Про ратифікацію Конвенції про охорону підводної культурно спадщини”

Дата набуття чинності:
23 жовтня 2006 року

Законом ратифіковано Конвенцію про охорону підводної культурної спадщини, укладену та підписану від імені України 6 листопада 2001 року у м. Парижі.
При підписанні Конвенції Україна заявила, що в разі виявлення підводної культурної спадщини у виключній економічній зоні або на континентальному шельфі держави-учасниці чи в Районі, або якщо є намір здійснювати там діяльність, спрямовану на підводну культурну спадщину, вона забезпечує швидку й ефективну передачу інформації про зазначене всім іншим державам-учасницям та Генеральному директору ЮНЕСКО через Національну комісію України у справах ЮНЕСКО.
Також Україна заявила, що компетентним відомством, на яке покладаються повноваження згідно зі статтею 22 Конвенції, є центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, а Правила Конвенції застосовуються до внутрішніх неморських вод.
Відповідно до Конвенції "Підводна культурна спадщина" означає всі сліди людського існування, які мають культурний, історичний або археологічний характер і частково або цілком, періодично або постійно знаходяться під водою протягом не менше 100 років, як-от:
  • об'єкти, споруди, будинки, артефакти й людські останки разом з їхнім археологічним і природним оточенням; 
  • судна, літальні апарати, інші транспортні засоби чи будь-які їхні частини, їхній вантаж або інший вміст, разом із їхнім археологічним і природним оточенням; та 
  • предмети доісторичного характеру. 

Метою Конвенції є забезпечення й зміцнення охорони підводної культурної спадщини.  Держави-учасниці співробітничають у справі охорони підводної культурної спадщини. Держави-учасниці зберігають підводну культурну спадщину на благо людства відповідно до положень Конвенції.

Конвенція передбачає, що видобута підводна культурна спадщина передається на зберігання, консервується й управління нею здійснюється в такий спосіб, який забезпечує її довгострокове зберігання. Підводна культурна спадщина не повинна експлуатуватися для комерційних цілей.

Держави-учасниці забезпечують належну повагу до всіх людських останків, що знаходиться в морських водах.

Тлумачення й застосування цієї Конвенції здійснюються в контексті й відповідно до міжнародного права, у тому числі Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права.

Відповідно до Конвенції будь-яка діяльність щодо підводної культурної спадщини не підпадає під дію правил рятування або правил, що стосуються скарбів, за винятком випадків, коли така діяльність:
  • дозволена компетентними органами влади;
  • цілком відповідає цій Конвенції;
  • забезпечує в разі будь-якого видобування підводної культурної спадщини її максимальну охорону.

Для відвернення або пом'якшення будь-яких можливих несприятливих наслідків діяльності, кожна держава-учасниця використовує найкращі засоби, які є в її розпорядженні.

Конвенція встановлює, що держави-учасниці мають виключне право регулювати й дозволяти діяльність, спрямовану на підводну культурну спадщину, у своїх внутрішніх водах, архіпелажних водах і територіальному морі.
У своїх архіпелажних водах і територіальному морі держави-учасниці, з метою співробітництва щодо найбільш ефективних способів охорони державних суден і літальних апаратів, інформують про виявлення державного судна або літального апарата, що піддається ідентифікації.

Усі держави-учасниці відповідають за охорону підводної культурної спадщини  у виключній економічній зоні та на континентальному шельфі..

Відповідно до Конвенції  у разі якщо підводна культурна спадщина знаходиться у виключній економічній зоні або на континентальному шельфі однієї держави-учасниці, то інша держава-учасниця може заявити про свою заінтересованість щодо забезпечення ефективної охорони цієї підводної культурної спадщини.

Держава-учасниця, у виключній економічній зоні або на континентальному шельфі якої знаходиться підводна культурна спадщина, має право забороняти або дозволяти будь-яку діяльність, спрямовану на підводну культурну спадщину.

Консультації з приводу охорони підводної культурної спадщини здійснює координуюча держава.

Координуюча держава також:
  • здійснює заходи охорони, погоджені державами, що беруть участь у консультаціях;
  • видає всі необхідні дозволи погоджених заходів охорони;
  • може здійснювати будь-які необхідні попередні дослідження щодо підводної культурної спадщини й надає всі необхідні для цього дозволи й негайно інформує про результати Генерального директора, який у свою чергу негайно надає таку інформацію іншим державам-учасницям. 

Держави-учасниці несуть відповідальність за охорону підводної культурної спадщини в Районі. Відповідно до Конвенції "Район" означає дно морів й океанів та його надра за межами національної юрисдикції.
У разі виявлення у Районі  підводної культурної спадщини, громадянин держави-учасниці або судно під її прапором інформує про таке виявлення Генерального директора й Генерального секретаря Міжнародного органу з морського дна.

Військові кораблі та інші державні судна або військові літальні апарати, які володіють суверенним імунітетом, використовуються для некомерційних цілей, функціонують у звичайному для них режимі та не займаються діяльністю, спрямованою на підводну культурну спадщину, не зобов'язані повідомляти про виявлення підводної культурної спадщини.

Відповідно до Конвенції, якщо підводна культурна спадщина видобута з порушенням Конвенції, держава-учасниця вживає заходів щодо її вилучення на своїй території

Кожна держава-учасниця веде облік, охороняє й уживає всіх розумних заходів для забезпечення стабільного стану вилученої підводної культурної спадщини.    

Держави-учасниці співробітничають і сприяють одна одній в охороні й управлінні підводною культурною спадщиною, з питань дослідження, розкопок, документування, забезпечення схоронності, вивчення та показу публіці такої спадщини.

Згідно норм Конвенції держави-учасниці співробітничають у таких галузях:
  • підготовці спеціалістів у галузі підводної археології;
  • розробці методів консервації підводної культурної спадщини;
  • передачі технологій, що стосуються підводної культурної спадщини.

З метою належного виконання Конвенції держави-учасниці створюють компетентні відомства. Назву й адресу своїх компетентних відомств держави-учасниці повідомляють Генеральному директору. 

Конвенцією встановлено, що Генеральний директор скликає Нараду держав-учасниць не рідше одного разу на два роки. Позачергова нарада скликається на вимогу більшості держав-учасниць.

Генеральний директор забезпечує секретаріатське обслуговування Конвенції.
До обов'язків Секретаріату належать:
  • організація Нарад держав-учасниць;
  • сприяння державам-учасницям у виконанні рішень Нарад держав-учасниць.

Будь-який спір між державами-учасницями щодо застосування Конвенції вирішується у мирний спосіб.

Якщо протягом розумного періоду спір не вдасться вирішити за допомогою переговорів, він може за згодою заінтересованих держав-учасниць бути переданий ЮНЕСКО, яка виступає як посередник.

Держава-учасниця може шляхом надіслання письмового повідомлення на ім'я Генерального директора запропонувати зміни до цієї Конвенції.

Конвенція містить додаток, в якому визначені Правила, що стосуються діяльності, спрямованої на підводну культурну спадщину. Правила становлять невід'ємну частину Конвенції.   
Правило 1 встановлює, що пріоритетним варіантом охорони підводної культурної спадщини вважається можливість її зберігання in situ.

Правило 2 не може тлумачитися як таке, що забороняє:
  • надання послуг фахових археологів або інших необхідних послуг, характер і мета яких цілком відповідають цій Конвенції;
  • розміщення на зберігання підводної культурної спадщини, добутої під час дослідницького проекту за умови, що таке розташування на зберігання не завдає шкоди науковій або культурній цінності або цілісності видобутих об'єктів і не призводить до їхнього безповоротного розосередження.

Згідно Правила 3 діяльність, спрямована на підводну культурну спадщину, не повинна негативно впливати на підводну культурну спадщину більше, ніж це необхідно для цілей проекту. 

Під час здійснення діяльності, спрямованої на підводну культурну спадщину, не повинен без необхідності порушуватися спокій людських останків і місць, які є об'єктом поклоніння.

Відповідно до Правила 9 до початку будь-якої діяльності, спрямованої на підводну культурну спадщину, готується проектна документація, що подається компетентним відомствам для отримання дозволу й відповідної експертної оцінки.

У разі непередбаченого виявлення або зміни обставин проектна документація переглядається й до неї за згоди компетентних установ вносяться зміни.

Стосовно фінансування, то Правило 17 встановлює що до проведення будь-якої діяльності забезпечується належне фінансування в обсязі, достатньому для здійснення всіх стадій проекту.

Розробляється адекватна техніка безпеки, що відповідає всім застосовним нормативним і професійним вимогам, з метою забезпечення безпеки й здоров'я членів групи, яка здійснює проект, і третіх осіб. Також розробляються заходи для охорони навколишнього середовища, які адекватно забезпечують, щоб дно морів і морські організми не піддавалися невиправданому впливу.

Однією з цілей проекту є просвіта громадськості й надання результатів проекту в популярній формі.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору