Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування

Дата набуття чинності:
19 лютого 1998 року

Відповідно до статті 1 Основ загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (надалі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Право на забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням згідно з Основами мають застраховані громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено законодавством України, а також міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 3 Основ).

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:
  • пенсійне страхування;
  • страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;
  • медичне страхування;
  • страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
  • страхування на випадок безробіття;
  • інші види страхування, передбачені законами України.

Принципи загальнообов'язкового державного соціального страхування визначені статтею 5 Основ.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страхування є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики (стаття 6 Основ). Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Коло осіб, які можуть бути застрахованими за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, визначається Основами та іншими законами, прийнятими відповідно до них. Страхувальниками за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи, якщо інше не передбачено законами України. Страховиками є цільові страхові фонди з:
  • пенсійного страхування;
  • медичного страхування;
  • страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;
  • страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
  • страхування на випадок безробіття.

Згідно статті 7 Основ загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню підлягають:
  • особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту): а) на підприємствах, в організаціях, установах незалежно від їх форм власності та господарювання; б) у фізичних осіб;
  • особи, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.

Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством. Особливості обчислення страхового стажу з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування визначаються відповідними законами України (стаття 9 Основ).

Роботодавцем відповідно до статті 10 Основ вважається:
  • власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і фізичні особи, які використовують найману працю;
  • власники розташованих в Україні іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародних), філій та представництв, які використовують працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 14 Основ передбачено, що страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно із затвердженими статутами. Взяття на облік страхувальників, забезпечення збору та обліку страхових коштів, контроль за повнотою та своєчасністю їх сплати, ведення Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб, здійснює Пенсійний фонд України відповідно до законодавства. Страхові фонди є некомерційними самоврядними організаціями. Кошти цільових страхових фондів не включаються до складу Державного бюджету України. Страхові фонди діють на підставі статутів, що затверджуються у порядку, визначеному законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Порядок управління страховими фондами встановлено статтею 15 Основ.

Нагляд за діяльністю цільових фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснює Наглядова рада. Наглядова рада здійснює контроль за виконанням статутних завдань та цільовим використанням коштів відповідним фондом із загальнообов'язкового державного соціального страхування. З цією метою до складу Наглядової ради входять у рівній кількості представники від застрахованих громадян, роботодавців та держави. Склад Наглядової ради та її повноваження визначаються законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 16 Основ).

Основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до Основ є внески роботодавців і застрахованих осіб.

Відповідно до статті 21 Основ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок на пенсійне страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, медичне страхування, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, страхування на випадок безробіття, який в обов'язковому порядку сплачується страхувальниками з метою забезпечення реалізації прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за соціальним страхуванням. Розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються Верховною Радою України.

Страховики з дотриманням вимог законодавства розробляють нормативно-правові акти щодо порядку складання і виконання бюджету, здійснення платежів, проведення бухгалтерського обліку і звітності та інші документи, що стосуються їх діяльності (стаття 23 Основ).

За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
  • пенсійне страхування: 1) пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 2) пенсії у зв'язку з втратою годувальника; 3) медичні профілактично-реабілітаційні заходи; 4) допомога на поховання пенсіонерів;
  • медичне страхування: 1) діагностика та амбулаторне лікування; 2) стаціонарне лікування; 3) надання готових лікарських засобів та виробів медичного призначення; 4) профілактичні та освітні заходи; 5) забезпечення медичної реабілітації осіб, які перенесли особливо важкі операції або мають хронічні захворювання;
  • страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням: 1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); 2) допомога по вагітності та пологах; 3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); 4) забезпечення оздоровчих заходів;
  • страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання: 1) профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; 2) відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; 3) допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; 4) відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; 5) пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; 6) пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; 7) допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
  • страхування від безробіття: 1) допомога по безробіттю; 2) відшкодування витрат, пов'язаних із професійною підготовкою або перепідготовкою та профорієнтацією; 3) дотація роботодавцю для працевлаштування безробітних, в тому числі молоді на перше робоче місце; 4) допомога на поховання безробітного; 5) профілактичні заходи, спрямовані на запобігання настанню страхових випадків.
Статтею 27 Основ передбачено, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено:
  • якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості;
  • якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність;
  • якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи;
  • внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування;
  • в інших випадках, передбачених законами.

Відповідальність страхувальників, страховиків та осіб, які надають соціальні послуги встановлена розділом VII Основ.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору