Закон України

“Про господарські товариства”

Дата набуття чинності:
1 жовтня 1991 року

Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
 
Господарськими товариствами є: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Статтею 4 Закону передбачені наступні види установчих документів для створення і діяльності господарських товариств: для акціонерного товариства, товариства з обмеженою і товариства з додатковою відповідальністю - установчий договір і статут, для повних і командитних товариств - установчий договір. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

Товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Статтею 10 визначені загальні права учасників господарського товариства, а статтею 11 - їхні обов'язки.

Статтею 13 встановлено, які види майна можуть, а які не можуть бути внесені в якості вкладів учасників та засновників в статутний фонд господарського товариства.

Статтею 14 Закону встановлена вимога створення у товаристві резервного (страхового) фонду у розмірі не менше 25% статутного фонду, а також інших фондів, передбачених законодавством або статутом.

Статтею 15 визначаються джерела утворення прибутку товариства, а також загальні вимоги до обрахування чистого прибутку. Цією ж статтею визначаються можливі напрямки використання прибутку товариства.

Законом в статті 19 встановлено, що припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції. При цьому реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства. В цій же статті визначені можливі підстави для ліквідації товариства.

Стаття 23 Закону визначає можливі органи управління товариства та посадових осіб таких органів. В цій статті встановлено перелік осіб, які не можуть бути посадовими особами органів управління господарських товариств.

Розділ II Закону присвячений окремими видам господарських товариств. В цьому розділ визначені особливості регулювання діяльності кожного визначеного Законом виду товариства.

Статтею 24 Закону визначено акціонерне товариство. Це товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і яке несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Розмір статутного фонду акціонерного товариства має бути не менше 1250 мінімальних розмірів заробітної плати.

Законом визначено два види акціонерних товариств (АТ): відкриті, акції яких можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах, та закриті, акції яких розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Закон також регулює питання випуску акцій, їх придбання, розповсюдження, в тому числі підписки та розподілу всіх акцій між засновниками.

Законом забороняється АТ випускати акції для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю.

Законом також врегульовані процедурні питання діяльності АТ, такі як скликання та повноваження установчих зборів АТ, порядок скликання, повноваження та прийняття рішень на загальних зборах акціонерів, порядок зміни розміру статутного фонду АТ. Законом також визначені положення щодо діяльності виконавчих та контрольних органів товариства.

Законом встановлено в статті 50, що товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. При цьому учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Розмір статутного фонду ТОВ має бути не менше 100 мінімальних заробітних плат.
Законом регулюються положення щодо зміни учасників ТОВ, правонаступництва учасників, виходу учасників з ТОВ. Закон також встановлює норми щодо порядку діяльності ТОВ, його органів та посадових осіб.

Стаття 65 регулює діяльність товариства з додатковою відповідальністю. Цією статтею товариство з додатковою відповідальністю визначено як товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів, а учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

В статті 66 дається визначення повного товариства. Таким товариством визнається товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.
Поняття командитного товариства визначено в статті 75 Закону. Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).

Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору