Закон України

„Про психіатричну допомогу”

Дата набуття чинності:
4 квітня 2000 року

Законом України „Про психіатричну допомогу” визначені правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина. Також цим Законом встановлені обов'язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади. Крім того, Закон регламентує права та обов'язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги.

Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями.

Медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та особи, яким стало відомо про наявність у особи психічного розладу, а також про факти звернення за психіатричною допомогою  не можуть розголошувати ці відомості крім випадків, передбачених законом.

Право на одержання і використання конфіденційних відомостей про стан психічного здоров'я особи та надання їй психіатричної допомоги має сама особа чи її законний представник.

Психіатрична допомога надається в найменш обмежених умовах, що забезпечують безпеку особи та інших осіб, при додержанні прав і законних інтересів особи, якій надається психіатрична допомога.

Згідно Закону, особа може бути визнана тимчасово або постійно непридатною внаслідок психічного розладу до виконання окремих видів діяльності, що можуть становити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих.

Законом встановлюється, що психіатрична допомога може надаватись у вигляді психіатричного огляду, амбулаторного лікування та госпіталізації у спеціалізовані стаціонарні лікувальні установи.

Психіатричний огляд проводиться з метою з'ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

Амбулаторна психіатрична допомога надається лікарем-психіатром на прохання або за усвідомленою згодою особи, щодо якої виявлені ознаки психічної хвороби.

Особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах.

Встановлюється, що за рішенням суду застосовуються такі примусові заходи медичного характеру:
  • надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;
  • госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом;
  • госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;
  • госпіталізація до психіатричного закладу з суворим наглядом.

Особи, яким надається психіатрична допомога, мають права і свободи громадян, передбачені Конституцією України та законами України. Обмеження їх прав і свобод допускається лише у випадках, передбачених Конституцією України, відповідно до законів України.

За рішенням лікаря-психіатра або комісії лікарів щодо осіб, що перебувають на лікуванні в умовах спеціалізованого стаціонарно того психіатричного закладу можуть бути встановлені певні обмеження, а саме:
  • приймати відвідувачів наодинці;
  • придбавати і використовувати предмети повсякденного вжитку;
  • перебувати на самоті.

Цей Закон набув чинності з дня його опублікування.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору