Закон України

"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії дискримінації"

Дата набуття чинності:
30 травня 2014 року

Закон доповнив частину 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України новим положенням, згідно якого у справах про дискримінацію позивач зобов'язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце. У разі наведення таких даних доказування їх відсутності покладається на відповідача.

Відповідно до Закону особа, яка вважає, що стосовно неї було застосовано дискримінацію за ознакою статі чи вона стала об'єктом сексуальних домагань, має право звернутися зі скаргою до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду в порядку, визначеному законом (зміни до частини 1 статті 22 Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків").

Змінами до статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" уточнено визначення термінів "дискримінація", "непряма дискримінація", "позитивні дії", "пряма дискримінація" та надано визначення терміну "пособництво у дискримінації".

Закон вносить зміни до статті 4 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", якими передбачено наступне:
  • дія Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" поширюється на відносини між юридичними особами публічного та приватного права, місцезнаходження яких зареєстровано на території України, а також фізичними особами, які перебувають на території України;
  • дія Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" також поширюється на трудові відносини, у тому числі застосування роботодавцем принципу розумного пристосування.

Згідно змін до статті 5 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" формами дискримінації є:
  • пряма дискримінація;
  • непряма дискримінація;
  • підбурювання до дискримінації;
  • пособництво у дискримінації;
  • утиск.

Змінами до статті 10 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" уточнюються повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо запобігання та протидії дискримінації.

Відповідно до нової редакції статті 14 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" особа, яка вважає, що стосовно неї виникла дискримінація, має право звернутися із скаргою до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду в порядку, визначеному законом. Реалізація зазначеного права не може бути підставою для упередженого ставлення, а також не може спричиняти жодних негативних наслідків для особи, яка скористалася таким правом, та інших осіб.


Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору