Закон України

"Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою"

Дата набуття чинності:
13 серпня 2014 року

Закон визначає статус осіб, депортованих за національною ознакою, встановлює гарантії держави щодо відновлення їхніх прав, принципи державної політики та повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування щодо відновлення прав цих осіб.

Статтею 1 Закону надано визначення термінам:
  • "депортація" (насильницьке переселення народів, національних меншин та осіб за національною ознакою з місць їх постійного проживання на підставі рішень, прийнятих органами державної влади колишнього СРСР або союзних республік);
  • "компенсація" (відшкодування державою депортованій особі матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок депортації).

Україна визнає депортації народів, національних меншин та осіб з місць постійного проживання на підставі рішень, прийнятих органами державної влади колишнього СРСР або союзних республік, як незаконні та злочинні акти, здійснені проти них. Україна визначає відновлення прав громадян України із числа депортованих осіб одним з пріоритетних напрямів політичного, соціально-економічного, культурного і духовного розвитку суспільства. Україна визнає акти органів державної влади колишнього СРСР щодо реабілітації депортованих осіб, насильницьки переселених з місць постійного проживання, та відновлення їхніх прав. Держава сприяє добровільному поверненню в Україну, адаптації та інтеграції в українське суспільство депортованих осіб, створює умови для їх облаштування, забезпечення землею, житлом, працевлаштування, освіти, збереження і розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності (стаття 3 Закону).

Відповідно до статті 4 Закону депортованою особою визнається особа, яка набула громадянства України і належить до:
  • осіб кримськотатарського народу, представників інших національностей (громадян колишнього СРСР), які були насильницьки переселені за національною ознакою на спецпоселення згідно з рішенням органів державної влади колишнього СРСР або союзних республік з місць постійного проживання, що є територією сучасної України;
  • осіб (громадян колишнього СРСР), які були примусово направлені на спецпоселення до членів своїх сімей після закінчення військової служби, повернення з евакуації, відбуття примусових робіт, покарання тощо;
  • осіб (громадян колишнього СРСР), які на момент депортацій перебували за межами місць постійного проживання (на військовій службі, в евакуації, на примусових роботах, у місцях позбавлення волі тощо), але на яких згодом були поширені обмеження прав і свобод за національною ознакою, у тому числі заборона на повернення і проживання в місцях постійного проживання;
  • осіб, які народилися в сім'ях депортованих осіб до моменту їх повернення в місця постійного проживання, але не пізніше набрання чинності Законом.
Окремими законами України може встановлюватися порядок відновлення прав інших категорій осіб, яких було піддано насильницькому переселенню.

Порядок надання та позбавлення статусу депортованої особи встановлено статтею 5 Закону.

Стаття 6 Закону передбачає такі державні гарантії депортованим особам, які повернулися в Україну на постійне проживання:
  • депортованим особам, які повернулися в Україну на постійне проживання, гарантується за їхнім бажанням право на поселення в межах тих адміністративно-територіальних одиниць, де вони (або їхні батьки, або дід чи баба) проживали на момент депортації;
  • депортованим особам у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, відшкодовується вартість проїзду і перевезення багажу до місця постійного проживання в Україні;
  • депортованим особам, які перебувають на окремому квартирному обліку, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, надається у власність житло, збудоване чи придбане за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших коштів, передбачених на такі цілі;
  • депортованим особам, які будують індивідуальне житло, може бути надана одноразова матеріальна допомога на завершення індивідуального будівництва в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на момент видачі такої допомоги (на депортованих осіб, яким при поверненні в місця постійного проживання було надано у власність житло, збудоване або придбане за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів, чи надана одноразова матеріальна допомога на завершення будівництва індивідуального житла, дія Закону в частині надання житла чи матеріальної допомоги не поширюється);
  • депортованим особам у разі потреби позачергово надаються земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва і обслуговування жилого будинку відповідно до вимог Земельного кодексу України або надається у власність житло, збудоване чи придбане за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших коштів, передбачених на такі цілі;
  • у місцях компактного проживання депортованих осіб за рахунок коштів, передбачених у відповідних бюджетах, споруджуються об'єкти житлового, комунального та соціального призначення;
  • депортованим особам створюються умови для забезпечення життєдіяльності, задоволення соціальних, культурних та освітніх потреб;
  • депортованим особам, які знаходилися на спецпоселенні, що визначається періодом з моменту депортації до моменту зняття режиму спецпоселень, їхній трудовий (страховий) стаж за період спецпоселення зараховується до стажу роботи (страхового стажу) для призначення трудових пенсій у потрійному розмірі;
  • депортовані особи, які досягли пенсійного віку або є інвалідами, отримують пільги на: 1) одержання путівок для санаторно-курортного лікування та відпочинку; 2) знижку оплати жилої площі та комунальних послуг на 50% у межах норм, передбачених законодавством, а також вартості палива (у тому числі рідкого) в межах встановлених норм для осіб, які проживають у будинках без централізованого опалення; 3) 50-відсоткову знижку вартості ліків за рецептом; 4) позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення.

Вилучені внаслідок депортації будівлі та інше майно по можливості (якщо будинок не зайнятий, а майно збереглося) повертаються депортованій особі або її спадкоємцям натурою. У разі відсутності такої можливості заявнику відшкодовується вартість будівель та майна. Заяви про компенсацію та повернення майна подаються не пізніше 3 років з дня набуття особою статусу депортованої особи. Відшкодування вартості вилучених внаслідок депортації будівель та іншого майна депортованій особі або її спадкоємцям здійснюється поетапно протягом 5 років після прийняття відповідного рішення уповноваженим органом. При цьому одноразово сплачується не менше п'ятої частини нарахованої суми. У разі смерті депортованої особи після прийняття відповідного рішення відшкодування вартості здійснюється спадкоємцям такої особи. Повернення майна чи відшкодування його вартості депортованим особам або (у разі їх смерті) спадкоємцям здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (стаття 7 Закону).

Згідно статті 8 Закону кошти на фінансування заходів, пов'язаних із поверненням, облаштуванням та відновленням прав депортованих осіб, щорічно передбачаються в Державному бюджеті України, бюджеті Автономної Республіки Крим та бюджетах місцевого самоврядування окремим рядком. Для фінансування заходів, пов'язаних із поверненням, облаштуванням та відновленням прав депортованих осіб, можуть використовуватися також кошти міжнародних організацій та іноземних держав, що виділяються ними для цих потреб.

Повноваження Кабінету Міністрів України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики,  Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування у сфері відновлення прав депортованих осіб визначені статтями 9 - 11 Закону.

Також Закон доповнив статтю 25 Земельного кодексу України новою частиною, згідно якої громадянам України із числа депортованих осіб, які поселилися в сільській місцевості, державою забезпечується безкоштовна передача у власність землі сільськогосподарського призначення в розмірі земельного паю, визначеного для цієї місцевості, за рахунок земель запасу та резервного фонду в разі їх наявності.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору