Закон України
Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці №184 2001 року про безпеку та гігієну праці в сільському господарстві
Дата набуття чинності:
29 квітня 2009 року
Законом ратифіковано Конвенцію Міжнародної організації праці N 184 2001 року про безпеку та гігієну праці в сільському господарстві (далі – Конвенція), прийняту на 89-й сесії Генеральної конференції Міжнародної організації праці 21 червня 2001 року.
Конвенція прийнята з метою недопущення нещасних випадків і шкоди здоров'ю, які є результатом роботи, пов'язані з роботою чи відбуваються під час роботи, шляхом усунення чи зведення до мінімуму ризиків чи управління ними у виробничих умовах сільського господарства.
Згідно статті 6 Конвенції настільки, наскільки це відповідає національним нормативно-правовим актам, роботодавець зобов'язаний забезпечувати безпеку та гігієну праці працівників стосовно кожного аспекту, пов'язаного з роботою.
Конвенцією передбачено, що роботодавець:
- здійснює відповідну оцінку ризиків стосовно безпеки та здоров'я працівників і на основі цих результатів уживає заходів із запобігання та захисту для забезпечення безпеки всієї сільськогосподарської діяльності, робочих місць, машин, устаткування, хімічних речовин, інструментів і процесів, які знаходяться під контролем роботодавця, і відповідність приписаним нормам безпеки та гігієни праці за всіх умов їхнього передбачуваного використання;
- забезпечує одержання працівниками сільського господарства, з урахуванням рівня їхньої освіти й мовних відмінностей, достатньої та відповідної професійної підготовки й зрозумілих інструкцій із безпеки та гігієни праці, а також будь-яких необхідних вказівок або нагляду, зокрема інформації про види небезпеки та ризики, пов'язані з їхньою роботою, і про заходи, яких необхідно вжити для їхнього захисту, а також
- уживає термінових заходів для припинення будь-якої операції у випадках, коли існує неминуча й серйозна загроза безпеці та здоров'ю працівників, а також для їхньої евакуації, залежно від обставин.
Відповідно до статті 8 Конвенції працівники сільського господарства мають право:
- отримувати інформацію й консультації з питань безпеки та гігієни праці, у тому числі стосовно ризиків, пов'язаних з новими технологіями;
- брати участь у вживанні та перегляді заходів з безпеки та гігієни праці й обирати згідно з національним законодавством і практикою представників з охорони та гігієни праці й представників до комітетів з охорони та гігієни праці;
- уникати небезпеки, пов'язаної з їхньою роботою, коли в них є досить вагомі підстави вважати, що існує неминуча й серйозна загроза для їхньої безпеки та здоров'я, про що вони негайно інформують свого керівника. Такими діями вони не ставлять себе в будь-які несприятливі умови.
Стаття 10 Конвенції встановлює, що національні нормативно-правові акти приписують, щоб сільськогосподарські машини й устаткування:
- використовувалися тільки для тих робіт, для яких їх спроектовано, крім випадків, коли їхнє використання з метою, іншою, ніж та, для якої їх спроектовано спочатку, уважається безпечним згідно з національним законодавством і практикою й, зокрема, не використовувалися для перевезення людей, якщо їхня конструкція не призначена чи не пристосована для цього, а також
- експлуатувалися підготовленими й компетентними особами згідно з національними законодавством і практикою.
Стаття 12 Конвенції регулює порядок правильного поводження з хімічними речовинами.
Компетентний орган уживає заходів згідно з національним законодавством і практикою для забезпечення:
- наявності відповідної національної системи чи будь-якої іншої системи, затвердженої компетентним органом, яка встановлює особливі критерії імпорту, класифікації, пакування, маркування та обмеження застосування чи повної заборони хімічних речовин, які використовуються в сільському господарстві;
- дотримання національних чи інших визнаних норм безпеки та гігієни праці тими, хто виробляє, імпортує, постачає, реалізує, перевозить, складує чи знищує хімічні речовини, які використовуються в сільському господарстві, і надання відповідної та повної інформації їхнім користувачам відповідними офіційними мовами країни і, за запитом, компетентному органові, а також
- наявності придатної системи безпечного збирання, переробки й утилізації хімічних відходів, хімічних речовин із простроченим терміном зберігання та порожніх контейнерів з-під хімічних речовин для запобігання використанню їх для інших цілей та усунення чи зведення до мінімуму ризиків для безпеки та здоров'я людей і для навколишнього середовища.
Будівництво, технічне обслуговування та ремонт сільськогосподарських виробничих об'єктів здійснюються згідно з національним законодавством, правилами та вимогами з питань безпеки та гігієни праці.
Згідно статті 16 Конвенції мінімальний вік для призначення на роботу в сільському господарстві, яка через свій характер чи умови, в яких вона виконується, може становити загрозу безпеці та здоров'ю молодих осіб, є не нижче 18 років.
Стаття 17 Конвенції визначає, що вживаються заходи для забезпечення тимчасовим і сезонним працівникам такої саме безпеки та гігієни праці, яку мають прирівняні до них постійні працівники сільського господарства.
Відповідно до статті 18 Конвенції уживаються заходи для забезпечення врахування особливих потреб жінок - працівниць сільського господарства стосовно вагітності, годування груддю та репродуктивного здоров'я.
Стаття 20 Конвенції визначає, що робочий час, нічна праця та періоди відпочинку для працівників сільського господарства встановлюються згідно з національними нормативно-правовими актами чи колективними угодами.