Закон України

„Про поховання та похоронну справу”

Дата набуття чинності:
1 січня 2004 року

Закон визначає загальні правові засади здійснення в Україні діяльності з поховання померлих, регулює відносини, що виникають після смерті (загибелі) особи, щодо проведення процедури поховання, а також встановлює гарантії належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого та збереження місця поховання.

Відповідно до Закону поховання – це діяльність відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у межах повноважень, визначених Законом, а також суб'єктів господарювання, спрямована на:
  • забезпечення належного ставлення до тіла (останків, праху) померлого (надалі - тіла);
  • забезпечення права громадян на захоронення їхнього тіла відповідно до їх волевиявлення, якщо таке є;
  • створення та експлуатацію об'єктів, призначених для поховання, утримання і збереження місць поховань;
  • організацію і проведення поховань померлих та/або загиблих (надалі - померлих);
  • надання ритуальних послуг, реалізацію предметів ритуальної належності. 

Діяльність у галузі поховання базується на таких основних принципах:
  • гарантування державою належного поховання померлих;
  • достойного ставлення до тіла померлого;
  • поховання в установленому законодавством порядку з урахуванням волевиявлення померлого, вираженого особою при житті, а за його відсутності - з урахуванням побажань родичів;
  • створення рівних умов для поховання померлих незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак;
  • запобігання випадкам непоховання померлих;
  • компенсації державою витрат, пов'язаних з похованням померлих, відповідно до закону;
  • безоплатного виділення місця для поховання померлих (їхніх останків) чи урн із прахом померлих на кладовищі (у колумбарії);
  • конфіденційності інформації про померлого;
  • забезпечення збереження місць поховань.

Згідно статті 6 Закону усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути виражене у:
  • згоді чи незгоді на проведення патолого-анатомічного розтину;
  • згоді чи незгоді на вилучення органів та/або тканин тіла;
  • побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними раніше померлими чи бути підданим кремації;
  • дорученні виконати своє волевиявлення певній особі;
  • іншому дорученні, що не суперечить законодавству.

Організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами (стаття 8 Закону).

Ритуальні служби – це спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності.

Надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, здійснюється ритуальними службами або за договором суб'єктами господарювання інших форм власності. Вартість таких послуг встановлюється в порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого.

Безоплатно здійснюється поховання:
  • Героїв Радянського Союзу;
  • повних кавалерів ордена Слави;
  • осіб, нагороджених чотирма і більше медалями "За відвагу";
  • Героїв Соціалістичної Праці, удостоєних цього звання за працю в період Великої Вітчизняної війни 1941 - 1945 років;
  • Героїв Соціалістичної Праці;
  • Героїв України;
  • повних кавалерів ордена Трудової Слави;
  • учасників бойових дій відповідно до Закону України „Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 років”;
  • інвалідів війни.

Положення Закону (ст. 15-22) визначає особливості:
  • поховання померлих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи та осіб начальницького складу податкової міліції;
  • поховання померлих одиноких громадян;
  • поховання померлих, які проживали в закладах різних типів;
  • поховання померлих осіб, які відбували покарання в місцях позбавлення волі;
  • поховання інфікованого тіла;
  • поховання померлих іноземців та осіб без громадянства;
  • перепоховання останків померлих;
  • переміщення тіл померлих через державний кордон України.

Для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов'язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог. Поділ кладовищ на розряди за майновим станом не допускається. Існуючі місця поховання не підлягають знесенню і можуть бути перенесені тільки за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування у випадку постійного підтоплення, зсуву, землетрусу або іншого стихійного лиха (стаття 23 Закону).

Поховання померлих може здійснюватися шляхом:
  • закопування в могилі труни з тілом померлого;
  • спалювання в крематорії труни з тілом померлого та закопування в могилі чи розміщення в колумбарній ніші урни з прахом померлого;
  • розвіювання праху померлого.
  • іншим способом з урахуванням етнічних, релігійних чи культурних традицій поховання померлих.

Землі, на яких розташовані місця поховання, є об'єктами права комунальної власності і не підлягають приватизації або передачі в оренду.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету зобов’язаний утримувати кладовища, а саме:
  • військових кладовищ, військових ділянок на кладовищах, військових братських та одиночних могил;
  • земельних ділянок для почесних поховань, братських могил;
  • могил померлих одиноких громадян, померлих осіб без певного місця проживання;
  • від поховання яких відмовилися рідні,
  • місць поховань знайдених невпізнаних трупів.

Утримання місць поховань, що перебувають на державному обліку як об'єкти культурної спадщини, забезпечують виконавчі органи сільських, селищних, міських рад із залученням органів охорони культурної спадщини.

Порядок утримання місць поховань військовослужбовців України, що знаходяться на території інших держав, та порядок утримання місць поховань іноземних військовослужбовців на території України визначаються відповідними міжнародними договорами України.

Згідно Закону утримання в належному естетичному та санітарному стані могил, місць родинного поховання, колумбарних ніш, намогильних споруд і склепів здійснюється відповідно їх користувачами (власниками) за рахунок власних коштів. Утримання кладовищ, а також інших місць поховання забезпечують виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України.

Охорону місць поховань забезпечують виконавчі органи сільських, селищних та міських рад. Виконання будь-яких будівельних робіт у місцях поховань, на місцевості із залишками слідів давніх поховань, на територіях закритих кладовищ, а також у прилеглих місць поховань охоронних зон забороняється. Порядок охорони місць поховань та порядок здійснення пов’язаних із цим витрат визначають виконавчі органи сільських, селищних та міських рад. 
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору