Закон України

„Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів,
що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та
об'єднання земельних ділянок”

Дата набуття чинності:
1 травня 2009 року

Законом стаття 110 Земельного кодексу України доповнюється новою частиною 3, згідно якої поділ чи об'єднання земельних ділянок не припиняє дії обмежень, обтяжень, встановлених на земельні ділянки, крім випадків, коли обмеження (обтяження) поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої нової земельної ділянки.

Статтю 125 Земельного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтю 126 Земельного кодексу України Законом також викладено в новій редакції. Згідно цієї нової редакції право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом. Крім того, передбачено, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:
  • цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
  • свідоцтвом про право на спадщину.

Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

При набутті права власності на земельну ділянку на підставі передбачених вище документів державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується, долучається до документа, на підставі якого відбувся перехід права власності на земельну ділянку, в кожному такому випадку відчуження земельної ділянки. При цьому, на державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує (видає) документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження.

Орган, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. При цьому, забороняється вимагати для здійснення відмітки та державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень документи, не передбачені статтею 126 Земельного кодексу України.

У разі зміни співвласника або набуття права спільної власності на земельну ділянку орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, також вносить зміни до державного акта на право власності на землю щодо співвласників земельної ділянки. Відчуження частини земельної ділянки з виділенням її в окрему земельну ділянку здійснюється після отримання її власником державного акта, що посвідчує право власності на сформовану нову земельну ділянку. У разі якщо державним актом на право власності на земельну ділянку було посвідчено право власності на декілька земельних ділянок, відчуження однієї з цих ділянок здійснюється після виготовлення державного акта, що посвідчує право власності на кожну з цих ділянок. Державний акт на право власності та право постійного користування земельною ділянкою видається на одну земельну ділянку. Право постійного користування на декілька земельних ділянок, наданих під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів (доріг, трубопроводів, ліній електропередачі та зв'язку), може посвідчуватися одним державним актом.

Законом вносяться зміни до статті 132 Земельного кодексу України. Згідно цих змін угоди про перехід права власності на земельні ділянки також повинні містити інформацію про: права та обов'язки сторін; кадастровий номер земельної ділянки; момент переходу права власності на земельну ділянку. Встановлено, що додатком до угоди, за якою здійснюється відчуження земельної ділянки приватної власності, є державний акт на право власності на земельну ділянку, що відчужується (або відчужувалась). Також передбачено, що угоди про перехід права власності на земельну ділянку підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Шляхом внесення змін до статті 56 Закону України „Про землеустрій” встановлюється, що технічна документація із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, при поділі чи об'єднанні земельних ділянок включає:
  • пояснювальну записку;
  • копії документів, що посвідчують право на земельні ділянки;
  • плани земельних ділянок, які об'єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;
  • матеріали польових геодезичних робіт;
  • акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу тощо.
При передачі земельних ділянок у власність чи користування та зміні цільового призначення земельних ділянок за проектами землеустрою щодо їх відведення технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, не розробляється.

Встановлено, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, також є державний акт на право власності на земельну ділянку у випадках, визначених законом (зміни до статті 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”).
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору