Документ v826_805-14, поточна редакція — Прийняття від 28.02.2014

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2014

№ 826/18465/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., суддях - Арсірію Р.О., Кобилянському К.М. при секретарі судового засідання Славковій О.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом 1. Політичної партії «Європейська партія України» 2. ОСОБА_1 3. ОСОБА_2 4. ОСОБА_3 5. Політичної партії «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Володимира Кличка» 6. ОСОБА_6 до Кабінету Міністрів України треті особи 1. Громадська організація «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» 2. Політична партія «Українська Республіканська Партія» про визнання незаконним та нечинним . ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Політичної партії «Європейська партія України» (надалі - Позивач-1/ПП «ЄП України») до Кабінету Міністрів України (надалі - КМ України), в якому просить суд:

1. Визнати незаконним Розпорядження КМ України № 905-р від 21.11.2013 р. «Питання укладення Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами-членами, з іншої сторони» (надалі - Розпорядження № 905-р).

2. Визнати нечинним Розпорядження № 905-р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2013 р. провадження по адміністративній справі № 826/18465/13-а було відкрито, призначено справу до судового розгляду та, відповідно до вимог ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), зобов'язано КМ України провести публікацію оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі у виданні, в якому Розпорядження № 905-р було або мало бути офіційно оприлюдненим.

10.12.2013 р. в судовому засіданні було задоволено клопотання Громадської організації «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» та Політичної партії «Українська Республіканська Партія» та залучено їх в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні Позивача-1.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2013 р., від 23.12.2013 р. та від 03.02.2014 р. в одне провадження із справою № 826/18465/13-а об'єднувались для спільного розгляду та вирішення інші адміністративні справи, зокрема:

- № 826/18632/13-а, за позовом гр. ОСОБА_1 (надалі - Позивач-2/ОСОБА_1) до Кабінету Міністрів України, в якому Позивач-2 просить: визнати незаконним та нечинним Розпорядження № 905-р; скасувати Розпорядження № 905-р;

- № 826/19522/13-а, за позовом гр. ОСОБА_2 (надалі - Позивач-3/ОСОБА_2) до КМ України, в якому просить: визнати протиправними дії КМ України та такими, що вчинені з перевищенням повноважень; визнати незаконним Розпорядження № 905-р та скасувати його; стягнути з КМ України на користь Позивача судовий збір за подання позову та клопотання;

- № 826/18557/13-а, за позовом ОСОБА_3 (надалі - Позивач-4/ОСОБА_3) до КМ України, в якому Позивач-4 просить (з врахуванням уточнених позовних вимог): визнати протиправним та нечинним Розпорядження № 905-р; визнати відсутність компетенції КМ України в частині прийняття рішення про призупинення процесу підготовки до укладення Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами-членами, з іншої сторони (надалі - Угода про асоціацію), і дію рішення КМ України від 18.09.2013 р. «Про підготовку до підписання проекту Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами-членами, з іншої сторони» (надалі - Рішення від 18.09.2013 р.), - станом на момент прийняття Розпорядження № 905-р; визнати протиправною бездіяльність КМ України в частині невиконання вимоги ч. 5 ст. 53 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» щодо попереднього оприлюднення проекту Розпорядження № 905-р; визнати протиправними дії КМ України щодо ініціювання прийняття акту про призупинення процесу підготовки до укладання Угоди про асоціацію і дію Рішення від 18.09.2013 р. - формі Розпорядження № 905-р; визнати протиправними дії КМ України щодо підготовки акту про призупинення процесу підготовки до укладення Угоди про асоціацію і дію Рішення від 18.09.2013 р. - у формі проекту Розпорядження № 905-р; визнати протиправними дії КМ України щодо голосування за прийняття акту про призупинення процесу підготовки до укладення Угоди про асоціацію і дію Рішення від 18.09.2013 р. - у формі Розпорядження № 905-р;

- № 826/19564/13-а, за позовом гр. ОСОБА_8 до КМ України, в якому позивач просить: визнати ч. 1 Розпорядження № 905-р незаконною; стягнути з КМ України на користь позивача судові витрати;

- № 826/19907/13-а, за позовом Політичної партії «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка» (надалі - Позивач-5/ПП «УДАР») до КМ України, в якому ПП «Удар» просить: визнати відсутність повноважень у КМ України самостійно визначати напрям зовнішньої політики України шляхом прийняття рішення про зупинення процесу підготовки до укладення Угоди про асоціацію; визнати незаконним та скасувати Розпорядження № 905-р; визнати протиправною бездіяльність КМ України щодо незабезпечення державного суверенітету і економічної самостійності України, здійснення зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України актів Президента України; зобов'язати КМ України невідкладно вчинити всі необхідні дії щодо підготовки до укладення Угоди про асоціацію;

- № 826/278/14, за позовом ОСОБА_6 (надалі - Позивач-6/ОСОБА_10) до КМ України, в якому просить визнати протиправним та скасувати Розпорядження № 905-р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2014 р., в зв'язку із повторною неявкою до суду без поважних причин, адміністративний позов ОСОБА_8 було залишено без розгляду.

В судове засідання з'явились представники Позивача-1, які адміністративний позов підтримують в повному обсязі, просять позовні вимоги задовольнити, зокрема зазначають про порушення Відповідачем положень Конституції України (в редакції, чинній на момент винесення Розпорядження № 905-р), Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» № 2411-VI від 01.07.2010 р. (в редакції, чинній на момент винесення спірного Розпорядження № 905-р) (надалі - Закон № 2411), Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» № 1629-IV від 18.03.2004 р. (в редакції, чинній на момент винесення Розпорядження № 905-р) (надалі - Закон № 1629), Заяви Верховної Ради України № 30-VII від 22.02.2013 р. «Про реалізацію євроінтеграційних прагнень України та укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом» (в редакції, чинній на момент винесення Розпорядження № 905-р) (надалі - Заява № 30) під час винесення Розпорядження № 905-р, зокрема Відповідачем проігноровані законодавчо закріплені пріорітети зовнішньої політики держави на європейську інтеграцію держави. Крім того, представники Позивача-1 вказують, що КМ України було порушено положення Закону України «Про Кабінет Міністрів України» № 2591-VI від 07.10.2010 р. (в редакції, чинній на момент винесення Розпорядження № 905-р) (надалі - Закон № 2591), оскільки Розпорядження № 905-р було прийнято із порушенням повноважень та порядку діяльності КМ України.

В судове засідання з'явився представник Позивача-2, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позовні вимоги задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про порушення Відповідачем положень Заяви № 30, Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.03.2013 р. «Про невідкладні заходи щодо європейської інтеграції України», затвердженого . (в редакції, чинній на момент винесення Розпорядження № 905-р) (надалі - Рішення № 127/2013) під час винесення Розпорядження № 905-р, а саме перевищення власних повноважень, так як Відповідачем самостійно змінено зовнішньополітичний вектор. Крім того, представник Позивача-2 звернув увагу, що Відповідачем із порушенням положень Закону № 2591 та Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою КМ України № 950 від 18.07.2007 р. (в редакції, чинній на момент винесення Розпорядження № 905-р) (надалі - Регламент № 950) було призупинено дію рішення КМ України.

В судове засідання з'явився Позивач-3, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити із підстав викладених адміністративному позові, зокрема звертає увагу суду про порушення Відповідачем положень Конституції України, Закону № 2411, Рішення № 127/2013 під час винесення оскаржуваного Розпорядження № 905-р, а саме КМ України не в спосіб та не на підставі положень чинного законодавства було зупинено процес євроінтеграції, зокрема без отримання відповідного рішення Президента України та/або Верховної Ради України.

В судове засідання з'явився Позивач-4, який адміністративний позов підтримує та просить його задовольнити в повному обсязі, зокрема зазначає, що Відповідачем було із порушенням положень Закону № 2411, Закону № 2591, Рішення № 127/2013 та Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої указом Президента України № 615/98 від 11.06.1998 р. (в редакції, чинній на момент винесення Розпорядження № 905-р) (надалі - Стратегія № 615/98) під час винесення Розпорядження № 905-р, зокрема вказане Розпорядження № 905-р прийняте без наявності у КМ України повноважень щодо прийняття рішень про призупинення процесу підготовки до укладення Угоди про асоціацію. Також Позивач-4 вважає, що оскаржуване Розпорядження № 905-р не може вирішувати питання міждержавного значення, які мають своє поширення на не визначене коло осіб на території України, чим порушує Закон № 2591. Крім того, ОСОБА_3 вказав, що Розпорядження № 905-р не відповідає вимогам щодо змісту акту оперативно-розпорядчого характеру (разового доручення) та підлягає державній реєстрації. Додатково Позивач-4 звертає увагу, що КМ України, винісши Розпорядження № 905-р втрутився до компетенції Президента України, чим порушив положення Закону України «Про міжнародні договори України» № 1906-IV від 29.06.2004 р. (в редакції, чинній на момент винесення Розпорядження № 905-р) (надалі - Закон № 1906).

В судове засідання з'явився представник Позивача-5, який підтримав адміністративний позов в повному обсязі, просить їх задовольнити та зазначає про порушення КМ України Закону № 2591 під час винесення Розпорядження № 905-р, а саме прийняття Відповідачем вказаного розпорядження не маючи законодавчо визначених повноважень, оскільки питання визначення напряму зовнішньої політики України належить до повноважень Президента України та Верховної Ради України. Крім того, представник Позивача-5 звернув увагу, що КМ України не наділене правом приймати рішення про призупинення вчинення дій в визначених компетентними органами межах та напрямках зовнішньої політики України. Додатково Позивач звертає увагу на не дотримані КМ України положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 р. (в редакції, чинній на момент винесення Розпорядження № 905-р) (надалі - Закон № 3477) щодо виконання: рішення Європейського суду з прав людини «Брумареску проти Румунії» від 28.11.1999 р. (заява № 28342/95) в частині дотримання принципу обґрунтованих очікувань; рішення Європейського суду з прав людини «Сьорінг проти Сполученого Королівства» від 07.07.1989 р. щодо дотримання справедливого балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами щодо захисту основних прав індивіда.

В судове засідання не з'явилась ОСОБА_10, про час та місце була повідомлена в порядку передбаченому положеннями ст. 33 та ст. 35 КАС України, одночасно із адміністративним позовом подала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

В судове засідання з'явились представники Відповідача, які щодо позовних вимог заперечуюсь повному обсязі, просять в їх задоволенні відмовити в повному обсязі, вказують про дотримання КМ України положень чинного законодавства під час винесення оскаржуваного Розпорядження № 905-р. При цьому, представники КМ України зазначають що Розпорядження № 905-р було прийнято з метою розробки плану заходів для забезпечення соціально-економічної стабільності України та відновлення активного діалогу з Російською Федерацією та іншими країнами-членами СНД для збереження торгівельно-економічних зв'язків та зміцнення спільними зусиллями економічного потенціалу, оскільки значна частина експортерів вбачають ризик зменшення обсягу поставок до країн-членів СНД в разі підписання Угоди про асоціацію. Додатково представники звертають увагу, що зупинення процесу підготовки до укладення Угоди про асоціацію не впливає на право Президента України на підписання такої Угоди, в розумінні положень Закону № 1906. Крім того, представники Відповідача вважать що Розпорядження № 905-р не порушує права Позивачів.

В судове засідання з'явились представники Громадської організації «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» та Політичної партії «Українська Республіканська Партія», адміністративні позови Позивачів підтримують в повному обсязі, просять їх задовольнити.

Зважаючи відсутність в судовому засіданні Позивача-6 та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, на підставі ст. 3 та ч. 6 ст. 128 КАС України, суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення присутніх Позивачів та їх представників, представників Відповідача та третіх осіб, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються адміністративні позови, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

18.09.2013 р. на засіданні КМ України було прийнято протокольне рішення «Про підготовку до підписання проекту Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами-членами, з іншої сторони» (Витяг з протоколу № 55), яким, зокрема, було схвалено проект Угоди про асоціацію.

21.11.2013 р. КМ України було прийнято Розпорядження № 905-р, яким було:

1. Призупинено процес підготовки до укладання Угоди про асоціацію, і дію рішення Кабінету Міністрів України від 18.09.2013 р. «Про підготовку до підписання проекту Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами-членами, з іншої сторони».

2. Міністерству закордонних справ разом з Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством промислової політики доручено:

- запропонувати Європейському Союзу та Російській Федерації утворити комісію на тристоронній основі для опрацювання комплексу питань, спрямованих на відновлення втрачених обсягів виробництва та напрямів торговельно-економічних відносин, розширення та сприяння міжнародній торгівлі, подальшу лібералізацію ринку, узгодження регуляторної бази для покращення умов провадження підприємницької діяльності;

- відновити активний діалог з Російською Федерацією та іншими країнами Митного союзу і державами-членами Співдружності Незалежних Держав щодо пожвавлення торговельно-економічних зв'язків з метою збереження та зміцнення спільними зусиллями економічного потенціалу держави.

3. Міністерству економічного розвитку і торгівлі, Міністерству промислової політики, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству енергетики та вугільної промисловості, Міністерству інфраструктури вжити заходів щодо внесення до державних цільових, галузевих та регіональних програм змін, спрямованих на розвиток торгівлі, виробничої кооперації та обмін технологіями з державами-членами Співдружності Незалежних Держав з метою збереження робочих місць та вирішення інших соціальних питань на основі підвищення економічної стійкості держави.

Позивачі вважаючи що Відповідачем під час винесення Розпорядження № 905-р було порушено їх права та інтереси звернулись до суду за їх захистом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 85 Конституції України визначено, що питання визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики віднесено до повноважень Верховної Ради України.

Водночас, засади внутрішньої політики України у сферах розбудови державності, розвитку місцевого самоврядування та стимулювання розвитку регіонів, формування інститутів громадянського суспільства, національної безпеки і оборони, в економічній, соціальній і гуманітарній сферах, в екологічній сфері та сфері техногенної безпеки, а також засади зовнішньої політики України визначені Законом № 2411.

Положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону № 2411 визначено, що Україна як європейська позаблокова держава здійснює відкриту зовнішню політику і прагне співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав, груп держав чи міжнародних структур. Одним із основних засад зовнішньої політики є забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі.

В ст. 6 Закону України «Про основи національної безпеки України» № 964-IV від 19.06.2003 р. (надалі - Закон № 964) передбачено серед пріоритетів національних інтересів України інтеграцію України в європейський політичний, економічний, правовий простір.

Крім того, в Заяві № 30 Верховна Рада України заявила у межах власних повноважень, що забезпечить виконання рекомендацій щодо підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, викладених у резолюціях Європейського Парламенту та висновках Ради ЄС, схвалених 10.12.2012 р. на засіданні міністрів закордонних справ держав-членів ЄС; сприятиме повному виконанню погоджених з Європейським Союзом заходів, передусім у рамках Порядку денного асоціації між Україною та Європейським Союзом та Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, та забезпечить ратифікацію змін до Угоди між Україною та Європейським Союзом про спрощення оформлення віз.

Таким чином, в межах положень передбачених п. 5 ч. 1 ст. 85 Конституції України, ч. 3 ст. 12 Закону № 2411, Верховна Рада України на законодавчому рівні чітко зафіксувала європейський вектор інтеграції України, та зазначила про необхідність підсипання Угоди про асоціацію.

Крім того, Стратегією № 615/98 передбачено, що національні інтереси України потребують утвердження України як впливової європейської держави, повноправного члена ЄС. В результаті очікуваного найближчими роками розширення ЄС - вступу до ЄС Польщі та Угорщини - Україна межуватиме з ЄС, що створить принципово нову геополітичну ситуацію. У зв'язку з цим є необхідним чітке та всебічне визначення зовнішньополітичної стратегії щодо інтеграції України до європейського політичного (в тому числі у сфері зовнішньої політики і політики безпеки), інформаційного, економічного та правового простору.

В Щорічному посланні Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2013 році» Президент України підтвердив, що європейська інтеграція залишалася орієнтиром і системоутворювальним чинником для реалізації стратегічних завдань розвитку України й складає два взаємопов'язані виміри: укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, яка передбачатиме створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі, та реалізацію комплексної програми внутрішніх перетворень і модернізації в усіх сферах політичного, економічного та соціального життя держави.

В той же час, з метою забезпечення дальшого розвитку стратегічного партнерства України з Європейським Союзом, його державами-членами на засадах політичної асоціації та економічної інтеграції, завершення у 2013 році процесу укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом та її наступної імплементації, а також реалізації домовленостей, досягнутих у ході 16-го саміту «Україна - Європейський Союз», Рішенням № 127/2013 Рада національної безпеки і оборони України вказала КМ України на необхідності здійснення заходів щодо забезпечення прийняття законодавчих та видання інших нормативно-правових актів, передбачених Планом дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, а також підготовки та направлення на розгляд Європейської Комісії третьої доповіді України про виконання Україною зазначеного Плану дій.

Таким чином, із дотриманням положень Конституції України та ч. 3 ст. 12 Закону № 2411, Президент України та Рада національної безпеки України одностайно підтвердили на необхідність руху до Європейського Союзу та інтеграції до європейського співтовариства.

Натомість, ч. 3 ст. 12 Закону № 2411 зобов'язує КМ України здійснювати дії щодо забезпечення здійснення зовнішньої політики держави, спрямованої на реалізацію засад такої політики, забезпечення розроблення з метою реалізації цих засад у відповідній сфері проектів законів та інших нормативно-правових актів, проведення експертизи таких проектів на відповідність засадам.

При цьому, положеннями п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону № 2591 до компетенції КМ України у сфері зовнішньої політики відносяться такі повноваження: забезпечення у межах своїх повноважень зовнішньополітичну діяльність України, розробляє та затверджує державні програми в цій сфері, погоджує програми перебування офіційних закордонних делегацій, до складу яких входять представники Кабінету Міністрів України, та інші пов'язані з цим документи; забезпечення відповідно до закону про міжнародні договори вирішення питань щодо укладення та виконання міжнародних договорів України; прийняття рішення про придбання за кордоном у власність України нерухомого майна (будівництво, реконструкцію об'єктів) для потреб закордонних дипломатичних установ України.

Таким чином, колегія суддів приймає доводи Позивачів, що КМ України зобов'язано дотримуватись затвердженої зовнішньої політики України, що визначені Верховною Радою України, Президентом України та Радою національної безпеки і оборони України.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що ні положеннями Регламенту № 950 не надано повноваження Відповідачу самостійно призупиняти вчиняти дії щодо здійснення зовнішньої політики держави, які визначені Верховною Радою України, Президентом України та Радою національної безпеки і оборони України.

При цьому, в судовому засіданні суду Відповідачем не було надано жодного доручення та/або рішення та/або нормативно-правового документа Верховної Ради України, Президента України, Ради національної безпеки України в яких би містилось вказівка на необхідності призупинити дії КМ України щодо укладення Угоди про асоціацію.

Крім того, колегія суддів вважає не доведеним посилання Відповідача, що Розпорядження № 905-р було прийнято з метою вжиття заходів щодо забезпечення національної безпеки України, з огляду на наступне.

Основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності визначені Законом № 964.

Під національною безпекою розуміється захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам (ч. 1 ст. 1 Закону № 964).

В п. 1 ч. 1 § 50 Регламенту № 950 зафіксовано, що до пояснювальної записки додаються фінансово-економічні розрахунки, проведені відповідно до п. 2 і п. 3 § 34 цього Регламенту, а також пропозиції за результатами громадської антикорупційної експертизи проекту акта (у разі її проведення). Крім того, можуть додаватися довідкові та інші інформаційно-аналітичні матеріали, що обґрунтовують необхідність прийняття акта.

В судовому засіданні представниками Відповідача вказано, що під час прийняття Розпорядження № 905-р на засідання КМ України розробником проекту було надано графіки та таблиці, в яких містилась інформація щодо загрози національної безпеки (а саме економічної безпеки) України. Зокрема представники КМ України відзначили, що після підписання Угоди про асоціацію українські виробники матимуть проблеми із постачанням товарів до Російської Федерації та державами-членами СНД, що призведе до негативних економічних наслідків.

Положеннями ч. 2 ст. 71 КАС України визначено, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, Відповідачем не надано до суду жодних графіків та таблиць, які надавались до пояснювальної записки проекту постанови КМ України «Про підготовку до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом», та в яких містилась інформація щодо загрози національної безпеки (зокрема, економічної безпеки) України.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги посилання Позивачів, що КМ України не було дотримано порядок прийняття оскаржуваного розпорядження, з огляду на наступне.

Відповідно до положень абз. 1 та абз. 3 ст. 113 Конституції України КМ України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Питання організації, повноважень і порядку діяльності КМ України додатково врегульовано Законом № 2591. При цьому, порядок проведення засідань КМ України, підготовка та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності КМ України визначені в Регламенті № 950.

Частиною 1 ст. 51 Закону № 2591 визначено, що право ініціативи у прийнятті актів КМ України мають члени КМ України, центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Ініціювати підготовку та прийняття актів КМ України може Президент України.

Крім того, ч. 1 § 32 р. 4 Регламенту № 950 визначено, що проекти актів КМ України готуються на основі та на виконання Конституції і законів України, актів і доручень Президента України, актів КМ України, доручень Прем'єр-міністра, а також за ініціативою членів КМ України, центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій з дотриманням вимог цього Регламенту.

Так, як вбачається із матеріалів справи, що підтверджено представниками Відповідача, Міністерством промислової політики України було розроблено проект постанови КМ України «Про підготовку до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом».

В ч. 1 та ч. 4 § 37 р. 4 Регламенту № 950 визначено, що розробник надсилає заінтересованому органу проект акта КМ України, завізований керівником органу, який є розробником, разом з пояснювальною запискою. Свою позицію щодо проекту акта КМ України керівник заінтересованого органу доводить до відома розробника шляхом надсилання листа, до якого в разі відсутності зауважень додається завізований ним проект акта. Позиція керівника заінтересованого органу може бути доведена до відома розробника через уповноважену ним особу шляхом надсилання листа за підписом такої особи.

Із матеріалів справи вбачається, що листом Міністерства закордонних справ України № 311/14-110/1-2513 від 21.11.2013 р. та листом Міністерства фінансів України № 31-12240/01-3-34088 від 21.11.2013 р. до проекту постанови були надані зауваження та пропозиції.

Відповідно до положень § 44 р. 4 Регламенту № 950 проект акта КМ України розробник подає Мін'юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, висновком про проведення антидискримінаційної експертизи, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями) та довідками, зазначеними у п. 3 § 35 і п. 3 § 36 цього Регламенту.

В § 46 р. 4 Регламенту № 950 зазначено, що за результатами правової експертизи проекту акта КМ України Мін'юст оформляє висновок за встановленою ним формою, невід'ємними частинами якого є висновки за результатами експертизи на відповідність проекту акта положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а в разі, коли проект акта належить до пріоритетних сфер адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, - на його відповідність acquis communautaire.

Із матеріалів справи вбачається, що Міністерством юстиції України 21.11.2013 р. було надано Висновок Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи про проекту постанови КМ України «Про підготовку до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом».

Водночас, відповідно до положень п. 4 ст. 51, ч. 5 ст. 53 Закону № 2591 та ч. 3 § 17 Регламенту № 950 передбачено, що проекти актів КМ України, що мають важливе суспільне значення та визначають права і обов'язки громадян України, підлягають попередньому оприлюдненню на офіційному веб-сайті КМ України (Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади) не пізніше ніж за 24 години до початку засідання. Проекти актів, щодо яких залишилися неврегульовані розбіжності, розміщуються разом з інформацією про позицію заінтересованих органів, зауваження яких не враховано, із зазначенням мотивів.

Суд приймає до уваги посилання Позивачів, що оскільки Міністерством промислової політики України розроблявся саме проект постанови КМ України «Про підготовку до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом» (а не проект розпорядження), який за своїм змістом має важливе суспільне та громадське значення, тому КМ України мала попередньо оприлюднити на веб-сайті КМ України проект такої постанови.

Крім того, відповідно до § 3 р. 1 Регламенту № 950 передбачено, що КМ України інформує громадськість про свою діяльність, залучає громадян до процесу прийняття рішень з питань, що мають важливе суспільне значення.

Таким чином, суд приймає посилання Позивачів про недотримання КМ України положень Закону № 2591 та Регламенту № 950 під час винесення Розпорядження № 905-р.

Крім того, колегія суддів критично приймає до уваги посилання представників Відповідача, що КМ України наділений повноваженнями самостійно тимчасово припиняти дію власних рішень, з огляду на наступне.

Так, в судовому засіданні представники Відповідача зазначили, що оскільки положення Конституції України та Закону № 2591 не містять заборони припиняти дію власних рішень, тому КМ України використовуючи принцип «можливо вчиняти все, що не заборонено законом» мало право на тимчасове зупинення дії протокольного рішення «Про підготовку до підписання проекту Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами-членами, з іншої сторони» (Витяг з протоколу № 55).

Однак, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

При цьому, ні положеннями Конституції України, ні положеннями Закону № 2591, ні положеннями інших нормативно-правових актів КМ України не наділяється правом на призупинення дію власних рішень.

Таким чином, колегія суддів погоджується із посиланням Позивачів та їх представників, що КМ України має діяти виключно в межах тих повноважень, які йому делеговані чинним законодавством.

Водночас, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивачів щодо визнання відсутньої компетенції у КМ України на самостійне визначення напряму зовнішньої політики України шляхом прийняття Розпорядження № 905-р, з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

При цьому, в п. 6 ч. 4 ст. 105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Однак, суд звертає увагу, що спір про наявність/відсутність у суб'єкта владних повноважень компетенції може мати місце у спорі саме між суб'єктами владних повноважень. Тобто, такі спори можливі між суб'єктами владних повноважень, з приводу реалізації їхньої компетенції у відповідній сфері управління.

Таким чином, вимоги Позивачів про встановлення відсутності у КМ України компетенції у спірних правовідносинах не відповідають завданням КАС України.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання КМ України невідкладно вчинити всі необхідні дії щодо підготовки до укладення Угоди про асоціацію, з огляду на наступне.

Так, зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, від так завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вказана вимога Позивачів є формою втручання в дискреційні повноваження КМ України та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

З огляду на вищевказане, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення адміністративних позовів, та вважає що належним і допустимим способом захисту прав та інтересів Позивачів є: визнання протиправними дії КМ України щодо прийняття Розпорядження № 905-р, а також визнання протиправним і скасування Розпорядження № 905-р.

Крім того, суд критично ставиться до посилання представників Відповідача, що оскаржуваним Розпорядженням № 905-р не порушуються права та інтереси Позивачів, з огляду на наступне.

В ч. 1 ст. 6 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

В ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В положеннях ч. 1 ст. 17 КАС України, передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Під суб'єктом владних повноважень п. 7 ч. 1 ст. 3 КАСУрозуміє орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2002 «У справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)» вказав, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч. 5 ст. 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.

При цьому, офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» надано в . «У справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)», в якому зафіксовано тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес». Зокрема, в даному рішенні Конституційного Суду України вказано, що поняття «охоронюваний законом інтерес», яке вживається в ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Крім того, суд приймає до уваги Європейську хартію місцевого самоврядування, Рекомендацією № R(97)7 Комітету міністрів Ради Європи «Про місцеві громадські служби і права користувачів їхніх послуг», якими рекомендовано щоб усі публічні органи, слід піддавати періодичному оцінюванню з погляду задоволення потреб користувачів з наступним публічним обговоренням підсумків цього оцінювання. Крім того, суд приймає до уваги Кодекс кращих практик участі громадськості у процесі прийняття рішення, ухвалений Конференцією міжнародних неурядових організацій Ради Європи на засіданні 01.10.2009 р., в якому закріплено, що одна з основних проблем сучасних демократій полягає у відстороненні громадян від політичних процесів. У цьому контексті, як і в багатьох інших, громадянське суспільство є важливим елементом демократичного процесу.

В рекомендаціях CM/Rec (2007) від 14.10.2007 р. Комітет міністрів Ради Європи зафіксував, що важливий внесок неурядових організацій у розвиток і реалізацію демократії та прав людини, зокрема є участь у громадському житті та забезпечення прозорості та підзвітності органів державної влади.

Суд також приймає до уваги документ Європейської Комісії «Про посилення Європейської політики сусідства» від 04.12.2006 р. в якому відзначається вагома роль громадянського суспільства, та наголошується, що участь громадянського суспільства в реалізації ЄПС не повинна обмежуватися лише комунікацією, а - організації громадянського суспільства мають бути повноцінними учасниками процесу реформ через участь у прийнятті рішень, їх реалізації, моніторингу та контролю.

Суд приймає до уваги посилання Позивачів, що ключовою метою є не посягання (порушення) на чужі права та інтереси, а саме є намагання забезпечити дотримання суб'єктом владних повноважень (КМ України) чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване Розпорядження № 905-р порушує охоронювані інтереси Позивачів, та як наслідок Позивачі наділені правом звернення до суду для їх захисту.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, спростовано доводи Позивача та доведено правомірності своїх дій, а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивачів. Крім того, відповідно до ст. 94 КАС України, судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачам пропорційно їх задоволеним позовним вимогам.

Крім того, відповідно до положень ч. 11 ст. 171 КАС України, резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Керуючись положеннями ст. ст. 2, 11, 69, 71, 86, 158 - 163, 167, 171, 254 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Політичної партії «Європейська партія України», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Політичної партії «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Володимира Кличка», ОСОБА_6 до Кабінету Міністрів України задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Кабінету Міністрів України щодо прийняття Розпорядження КМ України № 905-р від 21.11.2013 р. «Питання укладення Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами-членами, з іншої сторони».

3. Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Кабінету Міністрів України № 905-р від 21.11.2013 р. «Питання укладення Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами-членами, з іншої сторони».

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Зобов'язати Кабінет Міністрів України, після набрання постановою законної сили невідкладно опублікувати резолютивну частину даної постанови суду у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено.

6. Присудити на користь Політичної партії «Європейська партія» понесені судові витрати в розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 82 коп. із видатків Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Кабінету Міністрів України.

Присудити на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 82 коп. із видатків Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Кабінету Міністрів України.

Присудити на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 82 коп. із видатків Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Кабінету Міністрів України.

Присудити на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати в розмірі 32 (тридцять дві) грн. 30 коп. із видатків Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Кабінету Міністрів України.

Присудити на користь Політичної партії «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Володимира Кличка» понесені судові витрати в розмірі 32 (тридцять дві) грн. 30 коп. із видатків Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Кабінету Міністрів України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. 185 - 187 КАС України.

Головуючий суддя

Б.В. Санін

Судді:

Р.О. Арсірій
К.М. Кобилянський



вгору