Про стягнення коштів
Вищий господарський суд; Постанова від 07.04.2009(3/184)17/580
Документ v_580600-09, поточна редакція — Прийняття від 07.04.2009

                                                          
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.04.2009 N (3/184)17/580
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.07.2009
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі:
суддя Селіваненко В.П. - головуючий,
судді Бенедисюк І.М.
і Львов Б.Ю.,
розглянувши багатогалузевого приватного
касаційні скарги підприємства "Пиво-безалкогольний
комбінат "Такт", с. Олександрівка
Дніпропетровського району
Дніпропетровської області,
та державного Кіровоградського
сокоекстрактового заводу,
м. Кіровоград,
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 19.01.2009,
зі справи N (3/184)17/580,
за позовом багатогалузевого приватного підприємства
"Пиво-безалкогольний комбінат "Такт"
(далі - Підприємство),
до державного Кіровоградського
сокоекстрактового заводу (далі - Завод),
про стягнення 40000 грн. та зобов'язання
вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Підприємство як власник торговельної марки (знака для товарів
і послуг) "Так" за свідоцтвом України N 40781 звернувся до
господарського суду Кіровоградської області з позовом (з
урахуванням подальших змін та уточнень позовних вимог) про: - стягнення з Заводу 40000 грн. моральної шкоди; - заборону Заводу використовувати знак для товарів і послуг
за свідоцтвом України N 40781 та схожі з ним позначення; - зобов'язання відповідача знищити продукцію, яка містить
знак для товарів і послуг позивача або позначення, схожі з ним до
ступеню змішування.
Справа неодноразово розглядалася господарськими судами.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
03.11.2008 (суддя Таран С.В.) позов задоволено частково: Заводу
заборонено використовувати позначення, схоже зі знаком для товарів
і послуг "Так"; в іншій частині позову відмовлено. Прийняте
місцевим судом рішення в частині заборони Заводу вчиняти певні дії
мотивовано фактичним використанням відповідачем позначення,
схожого до ступеню змішування з торговельною маркою позивача. У
стягненні моральної шкоди судом першої інстанції відмовлено з
посиланням на відсутність відповідного складу цивільного
правопорушення, а у знищенні продукції - з огляду на недоведеність
факту її існування на час прийняття рішення зі справи.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 19.01.2009 (колегія суддів у складі: Ясир Л.О. -
головуючий суддя, судді Герасименко І.М., Прудніков В.В.) рішення
місцевого господарського суду від 03.11.2008 зі справи: скасовано
в частині відмови у стягненні моральної шкоди та в цій частині
позову прийнято нове рішення про стягнення 40000 грн.; в іншій
частині рішення місцевого суду зі справи залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано неправомірністю
використання Товариством торговельної марки позивача, що призвело
до заподіяння Підприємству моральної шкоди у вигляді
неправомірного використання та приниження його ділової репутації.
Додатковою постановою апеляційного суду від 22.01.2009
резолютивну частину згаданої постанови від 19.01.2009 доповнено
посиланням на стягнення з відповідача 5640 грн. витрат на
проведення судової експертизи.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Підприємство просить постанову апеляційного господарського суду зі
справи змінити внаслідок її прийняття з порушенням норм
процесуального права та стягнути з відповідача моральну шкоду в
сумі 8000000 грн. Своє прохання скаржник мотивує правомірністю
збільшення ним на стадії апеляційного перегляду справи розміру
раніше заявлених позовних вимог (з 40000 грн. до 8000000 грн.).
Завод у касаційній скарзі до Вищого господарського суду
України просить постанову апеляційного суду зі справи скасувати
внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і
процесуального права та залишити в силі рішення суду першої
інстанції.
Відзиви на касаційні скарги не надходили.
Учасників судового процесу відповідно до вимог статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
касаційних скарг.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України вважає за необхідне постанову апеляційного суду зі справи
змінити з урахуванням такого.
Місцевим господарським судом у справі встановлено, що: - Підприємство є власником свідоцтва України від 15.06.2004
N 40781 на знак для товарів і послуг "Так" для товарів 29, 32, 33
класів Міжнародної класифікації товарів і послуг (у тому числі для
горілки, ганусової горілки (настоянки) та горілки вишневої); - Завод у 2005 році здійснював виробництво горілки, на
етикетці якої використовувалося словесне позначення "ТАК", схоже
до ступеню змішування з торговельною маркою позивача, що
підтверджується висновками експертизи об'єктів інтелектуальної
власності від 25.09.2008 N 1853; - Завод заперечує неправомірність використання торговельної
марки позивача для маркування власної продукції, посилаючись на
ліцензійний договір з товариством з обмеженою відповідальністю
"Рікона" як власником промислового зразка "етикетка для горілки"
за патентом України від 15.03.2005 N 10059; - позивачем не подано доказів завдання зазначеними діями
Заводу шкоди діловій репутації Підприємства; - Підприємством не подано доказів наявності у відповідача на
час прийняття судового рішення зі справи продукції, знищення якої
воно вимагає.
Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що: - Підприємство не надавало Заводу дозволу на використання
згаданої торговельної марки; - Підприємством у доповненнях до апеляційної скарги подано
клопотання про збільшення розміру раніше заявлених позовних вимог
щодо стягнення моральної шкоди до 8000000 грн.
Причиною виникнення даного судового спору є питання щодо
правомірності використання відповідачем спірного позначення та про
наявність підстав для стягнення з Заводу суми моральної шкоди.
Пунктами 2, 4, 5 статті 16 Закону України "Про охорону прав
на знаки для товарів і послуг" ( 3689-12 ) встановлено, що
свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші
права, визначені цим Законом ( 3689-12 ); використанням знака
визнається, зокрема, нанесення його на будь-який товар, для якого
знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар,
вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший
прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із
зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу,
пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та
експорт (вивезення); знак визнається використаним, якщо його
застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що
відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами,
якщо це не змінює в цілому відмітності знака; свідоцтво надає його
власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати
без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом ( 3689-12 ),
зокрема: - зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів
і послуг; - зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених
з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна
ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; - позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно
наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого
використання ці позначення і знак можна сплутати; - позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно
товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо
внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка
виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна
сплутати.
У свою чергу, за приписами статті 1 Закону України "Про
охорону прав на промислові зразки" ( 3688-12 ) промисловий
зразок - це результат творчої діяльності людини у галузі
художнього конструювання.
Згідно з пунктом 2 статті 20 Закону України "Про охорону прав
на промислові зразки" ( 3688-12 ) використанням промислового
зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням
запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу,
пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж,
імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або
зберігання такого виробу в зазначених цілях.
Отже, виготовленням виробів із застосуванням запатентованого
промислового зразка в даному випадку є виготовлення етикеток для
пляшок.
Разом з тим використання промислового зразка "етикетка" не
лише для виготовлення та розповсюдження етикеток для пляшок, але й
для позначення певних товарів (чим є їх розміщення на пляшках з
горілкою) виходить за межі правового захисту, що надається
власникові патенту згідно з пунктом 2 статті 20 Закону України
"Про охорону прав на промислові зразки" ( 3688-12 ).
На підставі викладеного попередні судові інстанції,
встановивши факт використання Заводом без дозволу Підприємства на
пляшках з горілкою позначення, схожого до ступеню змішування з
торговельною маркою позивача, дійшли обґрунтованих висновків щодо
необхідності заборони відповідачеві використовувати це позначення.
Також правильним є й відхилення місцевим та апеляційним
господарськими судами позовних вимог Підприємства з приводу
знищення Заводом продукції, маркованої спірним позначенням, з
огляду на недоведеність позивачем наявності такої продукції на час
прийняття судових рішень зі справи.
Частиною четвертою статті 22 ГПК України ( 1798-12 )
встановлено право позивача збільшити розмір позовних вимог до
прийняття рішення по справі.
З огляду на наведене та відповідно до приписів частини
третьої статті 101 ГПК України ( 1798-12 ) щодо меж перегляду
справи суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до
розгляду позовні вимоги Підприємства в збільшеному до 8000000 грн.
розмірі.
Таким чином, касаційна скарга Підприємства задоволенню не
підлягає.
Водночас за приписами статті 8 Закону України "Про захист від
недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) дискредитацією
господарюючого суб'єкта (підприємця) є поширення у будь-якій формі
неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою
чи діяльністю господарюючого суб'єкта (підприємця), які завдали
або могли завдати шкоди діловій репутації господарюючого суб'єкта
(підприємця).
Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (далі - ЦК України) особа має право на
відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її
прав.
Пунктом 4 частини другої цієї статті встановлено, що для
юридичної особи моральна шкода полягає у приниженні її ділової
репутації.
Згідно з частиною першою статті 116-7 ЦК України ( 435-15 )
моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі
неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується
особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків,
встановлених частиною другою цієї статті.
У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від
31.03.1995 N 4 ( v0004700-95 ) "Про судову практику в справах про
відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що
відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності
обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування
моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди,
протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку
між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в
її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим
підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних
страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи
якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі
чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду
та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають
значення для вирішення спору.
Таким чином, для настання цивільно-правової відповідальності
відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачеві необхідно
встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу
цивільного правопорушення (протиправність діяння, факт заподіяння
шкоди (у даному випадку - саме моральної), причинний зв'язок між
протиправним діянням і шкодою, вина заподіювача шкоди), тоді як
відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання
відповідальності.
З огляду на наведене суд першої інстанції на підставі
належної оцінки поданих сторонами доказів у їх сукупності,
встановивши недоведеність позивачем факту заподіяння Заводом
моральної шкоди Підприємству (в тому числі й у визначеному
позивачем розмірі), дійшов обґрунтованого висновку щодо
необхідності відмови в задоволенні відповідної позовної вимоги.
При цьому місцевий суд правильно виходив з того, що укладення
позивачем ліцензійного договору з товариством з обмеженою
відповідальністю "Валс" (далі - ТОВ "Валс") не в 2005, а в
2007 році та розірвання договірних відносин з товариством з
обмеженою відповідальністю "Пивний дім" (далі - ТОВ "Пивний дім")
за відсутності відомостей про приниження Заводом ділової репутації
Підприємства не може бути підставою для відшкодування саме
моральної шкоди.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції, не спростувавши
висновків місцевого суду щодо фактичних обставин справи, не
встановивши нічого нового з приводу можливого приниження ділової
репутації позивача, залишивши поза увагою укладення позивачем і
ТОВ "Валс" ліцензійного договору від 09.04.2007 та зміст і
характер відносин позивача з ТОВ "Пивний дім", дійшов помилкового
висновку щодо необхідності стягнення в даному випадку суми
моральної шкоди.
У прийнятті нового судового рішення апеляційний суд помилково
виходив з самого факту неправомірного використання Заводом
торговельної марки Підприємства, тоді як порушення прав позивача
на торговельну марку не свідчить про одночасну його дискредитацію
як юридичної особи-суб'єкта господарювання, а фактів, пов'язаних з
приниженням Заводом ділової репутації Підприємства, попередніми
судовими інстанціями не встановлено.
Наведене згідно з частиною першою статті 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) є підставою для зміни прийнятої судом апеляційної
інстанції постанови зі справи та задоволення касаційної скарги
Заводу.
Разом з тим доводи касаційної скарги щодо неправильного
застосування апеляційним судом приписів статті 49 ГПК України
( 1798-12 ) є безпідставними, оскільки попередніми судовими
інстанціями обов'язок з відшкодування позивачеві витрат з
проведення судової експертизи правомірно покладено на Завод з
огляду на неправомірність використання відповідачем спірного
позначення (дослідження якого й проводилося).
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ), Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу державного Кіровоградського
сокоекстрактового заводу задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 19.01.2009 зі справи N (3/184)17/580 змінити, скасувавши
її в частині задоволення позовних вимог про стягнення 40000 грн.
моральної шкоди та виклавши її резолютивну частину в такій
редакції: "Рішення господарського суду Кіровоградської області від
03.11.2008 зі справи N (3/184)17/580 залишити без змін, а
апеляційну скаргу багатогалузевого приватного підприємства
"Пиво-безалкогольний комбінат "Такт" - без задоволення."
3. Касаційну скаргу багатогалузевого приватного підприємства
"Пиво-безалкогольний комбінат "Такт" залишити без задоволення.



вгору