Документ v009p710-00, поточна редакція — Прийняття від 12.07.2000

                                                          
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Рішення Конституційного Суду України
у справі за конституційним поданням 54 народних
депутатів України щодо відповідності Конституції України
(конституційності) Закону України "Про ратифікацію
Європейської хартії регіональних мов або мов меншин,
1992 р." (справа про ратифікацію Хартії про мови, 1992 р.)

м. Київ, 12 липня 2000 року Справа N 1-34/2000
N 9-рп/2000

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий, Вознюка Володимира Денисовича, Євграфова Павла Борисовича, Козюбри Миколи Івановича, Корнієнка Миколи Івановича, Костицького Михайла Васильовича, Малинникової Людмили Федорівни, Мартиненка Петра Федоровича - суддя-доповідач, Мироненка Олександра Миколайовича, Німченка Василя Івановича, Розенка Віталія Івановича, Савенка Миколи Дмитровича, Селівона Миколи Федосовича, Тимченка Івана Артемовича, Тихого Володимира Павловича, Чубар Людмили Пантеліївни, Шаповала Володимира Миколайовича, Яценка Станіслава Сергійовича,
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним
поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (конституційності) Закону
України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або
мов меншин, 1992 р." від 24 грудня 1999 року N 1350-XIV
( 1350-14 ) (газета "Голос України" від 30 грудня 1999 року,
N 244). Приводом для розгляду справи згідно зі статтями 39, 40 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) стало
конституційне подання 54 народних депутатів України щодо
відповідності Конституції України (конституційності) Закону
України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або
мов меншин, 1992 р.". Підставою для розгляду справи відповідно до статей 71, 82
Закону України "Про Конституційний Суд України" є наявність
спірних питань щодо конституційності Закону України "Про
ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин,
1992 р."
Заслухавши суддю-доповідача Мартиненка П.Ф. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - 54 народних
депутати України - звернувся до Конституційного Суду України з
клопотанням визнати таким, що не відповідає Конституції України
(неконституційним), Закон України "Про ратифікацію Європейської
хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 р." від 24 грудня
1999 року. У конституційному поданні стверджується, що в процесі
розгляду і ухвалення Закону України "Про ратифікацію Європейської
хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 р." було порушено
вимоги Конституції України, зокрема, частини першої статті 94 (не
направлено Президентові України на підпис), частини другої статті
94 (підписаний і офіційно оприлюднений не Президентом України, а
Головою Верховної Ради України), частини першої статті 93
(порушено право законодавчої ініціативи Президента України),
частини другої статті 89 (мала місце заміна головного профільного
комітету Верховної Ради України під час розгляду законопроекту), а
також деякі положення Регламенту Верховної Ради України. Закон України "Про ратифікацію Європейської хартії
регіональних мов або мов меншин, 1992 р.", на думку народних
депутатів України, стосується прав корінних народів і національних
меншин, порядку застосування мов, тобто питань, які відповідно до
пунктів 3, 4 частини першої статті 92 Конституції України
визначаються виключно законами України, тобто актами, що
приймаються Верховною Радою України на підставі пункту 3 частини
першої статті 85 Конституції України, підписуються і офіційно
оприлюднюються відповідно до вимог частин першої і другої статті
94 Конституції України. У поясненнях Голови Верховної Ради України стосовно
конституційного подання народних депутатів України стверджується,
що надання згоди на обов'язковість міжнародних договорів віднесено
до повноважень Верховної Ради України (стаття 9 Конституції
України). Проте під час прийняття Верховною Радою України Закону
України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або
мов меншин, 1992 р." не було дотримано вимог Регламенту Верховної
Ради України ( 129а/94-ВР, 129б/94-ВР ) щодо перевірки на
відповідність Конституції України поданого на розгляд Верховної
Ради України законопроекту. Також звертається увага на "окремі
неузгодженості", що мали місце під час прийняття цього Закону,
наявність в ньому "деяких суперечностей та юридичних колізій"
тощо. На думку Голови Верховної Ради України, суб'єктами права
законодавчої ініціативи щодо ратифікації міжнародних договорів
можуть бути лише Президент України та Кабінет Міністрів України,
тому "пропозиції народних депутатів України щодо ратифікації
Хартії, які вносилися, слід розглядати саме як пропозиції, а не
законопроекти". У листі Президента України до Конституційного Суду України
зазначено, що зміст Закону України "Про ратифікацію Європейської
хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 р." та порядок його
підписання не відповідають Конституції України. Звертається увага
на те, що стаття 94 Конституції України не передбачає винятків
щодо підписання та офіційного оприлюднення Президентом України
будь-якого закону або повернення його з вмотивованими і
сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для
повторного розгляду. Проте згідно з практикою, що склалась на
підставі частини першої статті 7 Закону України "Про міжнародні
договори України" від 22 грудня 1993 року N 3767-XII ( 3767-12 )
закони про ратифікацію, а також про приєднання України до
міжнародних договорів підписуються Головою Верховної Ради
України. Президенту України ці закони не направляються. Така
практика, зазначається у листі, може призвести до негативних
наслідків, оскільки не узгоджується з положеннями статті 106
Конституції України, відповідно до якої Президент України
забезпечує державну незалежність, національну безпеку і
правонаступництво держави; представляє державу в міжнародних
відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю
держави. На думку Президента України, народні депутати України
правомірно обгрунтовують неконституційність Закону України "Про
ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин,
1992 р." його невідповідністю положенням статті 94 Конституції
України, але доцільно розглянути питання в ширшому контексті і
оцінити також відповідність Конституції України
(конституційність) частини першої статті 7 Закону України "Про
міжнародні договори України".
2. Конституційний Суд України, вирішуючи цей спір, виходить з
такого: Як зазначено в частині першій статті 152 Конституції України,
закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду
України визнаються неконституційними повністю чи в окремій
частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо
була порушена встановлена Конституцією України процедура їх
розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Неконституційним
може бути визнаний, зокрема, той правовий акт, стосовно якого були
порушені процесуальні вимоги, що встановлюються Конституцією
України, а не іншими правовими актами. Аналіз положень Конституції України свідчить про те, що
порядок підписання і офіційного оприлюднення законів України чітко
визначено у статті 94 Конституції України, відповідно до якої
закон, прийнятий Верховною Радою України, підписує Голова
Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові
України; Президент України протягом п'ятнадцяти днів після
отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно
оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і
сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для
повторного розгляду; у разі якщо Президент України протягом
встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду,
закон вважається схваленим Президентом України і має бути
підписаний та офіційно оприлюднений; якщо під час повторного
розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не
менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент
України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити
протягом десяти днів; закон набирає чинності через десять днів з
дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим
законом, але не раніше дня його опублікування. Жодного винятку з
цих правил щодо порядку підписання і офіційного оприлюднення
законів України про ратифікацію міжнародних договорів Конституція
України не передбачає. Отже, Верховна Рада України, надаючи згоду на обов'язковість
міжнародних договорів шляхом прийняття відповідних законів
України, повинна діяти згідно зі статтею 94 Конституції України.
3. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від
30 жовтня 1997 року N 5-зп ( v005p710-97 ) у справі щодо
офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про
інформацію" ( 2657-12 ) та статті 12 Закону України "Про
прокуратуру" ( 1789-12 ) "винятки з конституційних норм
встановлюються самою Конституцією, а не іншими нормативними
актами" (пункт 4 резолютивної частини). Дослідження матеріалів справи свідчить про те, що прийнятий
Верховною Радою України Закон України "Про ратифікацію
Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 р."
24 грудня 1999 року підписано Головою Верховної Ради України і
30 грудня 1999 року опубліковано в газеті "Голос України" (N 244).
Таким чином, Закон України "Про ратифікацію Європейської хартії
регіональних мов або мов меншин, 1992 р." було підписано і
офіційно оприлюднено з порушенням положень статті 94 Конституції
України. На підставі викладеного Закон України "Про ратифікацію
Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 р." - у
зв'язку з порушенням вимог щодо порядку його підписання - треба
розглядати як такий, що не відповідає Конституції України (є
неконституційним).
4. Закон України "Про міжнародні договори України"
( 3767-12 ) встановлює, що ратифікація міжнародних договорів
України здійснюється Верховною Радою України "шляхом ухвалення
спеціального закону про ратифікацію, який підписується Головою
Верховної Ради України" (частина перша статті 7). Всупереч вимогам
Конституції України (стаття 94) цей Закон не передбачає
невідкладного направлення закону про ратифікацію після його
підписання Головою Верховної Ради України Президентові України для
наступного його підписання і офіційного оприлюднення. Підписання Головою Верховної Ради України закону про
ратифікацію відповідно до частини першої статті 7 Закону України
"Про міжнародні договори України" на практиці сприймається як
самодостатня і остаточна дія, за якою настає офіційне
оприлюднення, що суперечить вимогам статті 94 Конституції України. З огляду на викладене Конституційний Суд України дійшов
висновку про невідповідність Конституції України положення статті
7 Закону України "Про міжнародні договори України" в частині
визначення порядку підписання закону про ратифікацію міжнародного
договору України.
5. Посилання народних депутатів України на порушення частини
першої статті 93 Конституції України щодо права законодавчої
ініціативи у Верховній Раді України не дістало підтвердження в
матеріалах справи: проект Закону України "Про ратифікацію
Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 р." було
внесено Президентом України. Щодо тверджень суб'єкта права на конституційне подання про
порушення положень Регламенту Верховної Ради України як на
порушення конституційно встановленої процедури під час ухвалення
Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних
мов або мов меншин, 1992 р.", то вони є безпідставними. Зокрема,
заміна головного профільного комітету Верховної Ради України -
Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних
меншин і міжнаціональних відносин, за пропозицією якого було
включено питання про розгляд цього законопроекту до порядку
денного третьої сесії Верховної Ради України, на Комітет Верховної
Ради України у закордонних справах і зв'язках з СНД, що мало місце
відповідно до Постанови Верховної Ради України від 18 червня
1999 року N 765-XIV ( 765-14 ), не є порушенням процедури,
встановленої Конституцією України (частина друга статті 89
Конституції України). Що ж до викладених у конституційному поданні питань стосовно
невідповідності деяких положень Закону України "Про ратифікацію
Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 р."
Конституції України за їх змістом, Конституційний Суд України
дійшов висновку про невідповідність цього Закону Конституції
України (неконституційність) у зв'язку з порушенням конституційно
встановлених правил підписання та офіційного оприлюднення законів
України (стаття 94 Конституції України), і зазначені питання не
були предметом розгляду Конституційного Суду України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 147, 150
Конституції України, статтями 51, 61, 63, 70 Закону України "Про
Конституційний Суд України", Конституційний Суд України
в и р і ш и в:
1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є
неконституційним), Закон України "Про ратифікацію Європейської
хартії регіональних мов або мов меншин, 1992 р." від 24 грудня
1999 року N 1350-XIV ( 1350-14 ).
2. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є
неконституційними), положення частини першої статті 7 Закону
України "Про міжнародні договори України" від 22 грудня 1993 року
( 3767-12 ) щодо порядку підписання закону про ратифікацію
міжнародного договору України.
3. Закон України "Про ратифікацію Європейської хартії
регіональних мов або мов меншин, 1992 р." та положення частини
першої статті 7 Закону України "Про міжнародні договори України",
визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення
Конституційним Судом України цього Рішення.
4. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до
виконання на території України, остаточним і не може бути
оскарженим.
Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у
"Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних
виданнях України.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ



вгору