Документ v001u710-04, поточна редакція — Прийняття від 15.01.2004

                           У Х В А Л А 
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
про відмову у відкритті конституційного
провадження у справі за конституційним
поданням 50 народних депутатів України
щодо відповідності Конституції України
(конституційності) положень статті 2
Закону України "Про порядок виділення
в натурі (на місцевості) земельних ділянок
власникам земельних часток (паїв)"
та про офіційне тлумачення частини третьої
статті 82 Земельного кодексу України

м. Київ Справа N 2-37/2004
15 січня 2004 року
N 1-у/2004

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного
Суду України:
Селівона Миколи Федосовича - головуючий, Вознюка Володимира Денисовича, Іващенка Володимира Івановича, Костицького Михайла Васильовича, Малинникової Людмили Федорівни, Савенка Миколи Дмитровича, Скоморохи Віктора Єгоровича, Тимченка Івана Артемовича, Тихого Володимира Павловича, Ткачука Павла Миколайовича, Чубар Людмили Пантеліївни - суддя-доповідач, Шаповала Володимира Миколайовича,
розглянув на засіданні Конституційного Суду України питання
про відкриття конституційного провадження у справі за
конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо
відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР )
(конституційності) положень статті 2 Закону України "Про порядок
виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам
земельних часток (паїв)" ( 899-15 ) та про офіційне тлумачення
частини третьої статті 82 Земельного кодексу України ( 2768-14 ).
Заслухавши суддю-доповідача Чубар Л.П. та дослідивши
матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - 50 народних
депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з
клопотанням надати висновок щодо відповідності Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (конституційності) частини четвертої
статті 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на
місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"
( 899-15 ) та офіційне тлумачення частини третьої статті 82
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (щодо права власності на
землю спільних підприємств).
У конституційному поданні наведено положення статті 13
Конституції України ( 254к/96-ВР ): "Земля, її надра, атмосферне
повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах
території України, природні ресурси її континентального шельфу,
виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності
Українського народу...", та зазначено, що з прийняттям Закону
України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних
ділянок власникам земельних часток (паїв)" ( 899-15 ) (далі -
Закон) "фактично відмінено мораторій на продаж землі до 2005 року,
який передбачений положеннями Земельного кодексу України"
( 2768-14 ). Як вважають народні депутати України, Закон
( 899-15 ) "фактично створив правову колізію, оскільки тепер ця
норма суперечить положенню Земельного кодексу України"
( 2768-14 ).
Стосовно офіційного тлумачення положення статті 82 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) у конституційному поданні
зазначається, що Законом України "Про внесення зміни до статті 82
Земельного кодексу України" ( 1103-15 ) від 10 липня 2003 року ця
стаття доповнена частиною третьою, відповідно до якої "спільні
підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних
осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки у
випадках, визначених частиною першою цієї статті, та у порядку,
встановленому цим Кодексом ( 2768-14 ) для іноземних юридичних
осіб". При цьому наголошується, що Законом України "Про внесення
зміни до статті 82 Земельного кодексу України" ( 1103-15 ) не
визначено, як буде із землею, яка знаходиться у комунальній
власності, за якою ціною будуть відчужувати землі
сільськогосподарського призначення, і чи закладені на це кошти в
бюджет. Не з'ясована кількість, вартість землі, загальна сума
компенсації, що має бути закладеною в бюджет.
2. Третя колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою
від 31 жовтня 2003 року відмовила у відкритті конституційного
провадження у цій справі на підставі пункту 2 статті 45 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) -
невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим
Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Законом України "Про
Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ).
3. Вирішуючи питання про відкриття конституційного
провадження у справі, Конституційний Суд України виходить з
такого.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 39 Закону
України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ) у
конституційному поданні обов'язково зазначається правове
обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта
(його окремих положень) або необхідності в офіційному тлумаченні.
Однак цих вимог не дотримано. У конституційному поданні
відсутнє правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності
положення статті 2 Закону ( 899-15 ), не зазначено яким саме
статтям Конституції України ( 254к/96-ВР ) не відповідає
оспорюване положення, а лише наводиться текст першого речення
частини першої статті 13 Конституції України ( 254к/96-ВР ). При
цьому стаття 2 Закону ( 899-15 ) не містить частини четвертої, яку
суб'єкт права на конституційне подання просить визнати
неконституційною.
Крім того, народні депутати України стверджують про наявність
суперечностей (колізії) між зазначеною нормою Закону ( 899-15 ) та
положеннями Земельного кодексу України ( 2768-14 ). Проте усунення
колізій і заповнення прогалин у законодавчих актах, згідно зі
статтею 85 Конституції України ( 254к/96-ВР ), є виключною
компетенцією Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої
влади в Україні.
4. Відповідно до статті 93 Закону України "Про Конституційний
Суд України" ( 422/96-ВР ) підставою для конституційного подання
щодо офіційного тлумачення Конституції України ( 254к/96-ВР ) та
законів України є практична необхідність у з'ясуванні або
роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України
( 254к/96-ВР ) та законів України.
Вивчивши порушене народними депутатами України клопотання про
офіційне тлумачення частини третьої статті 82 Земельного кодексу
України ( 2768-14 ), Конституційний Суд України дійшов висновку,
що конституційне подання і в цій частині не відповідає вимогам,
передбаченим Законом України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ), оскільки в ньому відсутнє правове обґрунтування
тверджень щодо практичної необхідності в офіційному тлумаченні
зазначеної норми Земельного кодексу України ( 2768-14 ).
Суб'єкт права на конституційне подання просить шляхом офіційного
тлумачення положень частини третьої статті 82 Земельного кодексу
України ( 2768-14 ), яка визначає спільні підприємства, засновані
за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, суб'єктами права
власності на земельні ділянки несільськогосподарського
призначення, вирішити питання, що не є предметом регулювання
зазначеної норми, а саме: "як буде із землею, яка знаходиться у
територіальних громад, тобто у комунальній власності... по якій
ціні будуть відчужувати землі сільськогосподарського призначення і
чи закладені на це кошти в бюджеті. Не з'ясована ні кількість, ні
вартість землі, ні загальна сума компенсації, що має бути
закладено в бюджет".
Посилання авторів конституційного подання на відсутність
законодавчого реґулювання правовідносин, пов'язаних з набуттям
права власності на земельні ділянки спільними підприємствами,
заснованими за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, не може
бути підставою для відкриття конституційного провадження у справі.
Адже законодавче вреґулювання цього питання є прерогативою
Верховної Ради України.
Крім того, з конституційного подання вбачається, що його
авторам є незрозумілим питання: "по якій ціні будуть відчужувати
землі сільськогосподарського призначення...", у той час, як у
частині третій статті 82 Земельного кодексу України ( 2768-14 )
йдеться про можливість набувати спільними підприємствами,
заснованими за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, права
власності на земельні ділянки тільки несільськогосподарського
призначення. Цитуючи ж норму Земельного кодексу України
( 2768-14 ), якій пропонується дати офіційне тлумачення, автори
конституційного подання пропустили словосполучення
"несільськогосподарського призначення".
Таким чином, конституційне подання не відповідає вимогам,
передбаченим Законом України "Про Конституційний Суд України"
( 422/96-ВР ).
Враховуючи викладене та керуючись статтями 39, 45, 50, 93
Закону України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ),
Конституційний Суд України
у х в а л и в:
1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі
за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо
відповідності Конституції України ( 254к/96-ВР )
(конституційності) положень статті 2 Закону України "Про порядок
виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам
земельних часток (паїв)" ( 899-15 ) та про офіційне тлумачення
частини третьої статті 82 Земельного кодексу України ( 2768-14 )
на підставі пункту 2 статті 45 Закону України "Про Конституційний
Суд України" ( 422/96-ВР ) - невідповідність конституційного
подання вимогам, передбаченим Конституцією України ( 254к/96-ВР ),
Законом України "Про Конституційний Суд України" ( 422/96-ВР ).
2. Ухвала Конституційного Суду України є остаточною і не може
бути оскаржена.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

{ Текст взято з сайту Конституційного Суду України }



вгору