Конвенція про режим проток (укр/рос)
Болгарія, Великобританія, Франція [...]; Конвенція, Міжнародний документ, Протокол від 20.07.1936
Документ 995_228, чинний, поточна редакція — Прийняття від 20.07.1936
( Остання подія — Набрання чинності для України міжнародного договору, відбулась 03.04.1992. Подивитися в історії? )

                            Конвенція 
про режим проток
(укр/рос)
Дата набуття чинності для України: 03.04.1992
Його Величність Король Болгар, Президент Французької
Республіки, Його Величність Король Великої Британії, Ірландії і
Британських Домініонів за морями, Імператор Індії, Його Величність
Король Еллінів, Його Величність Імператор Японії, Його Величність
Король Румунії, Президент Турецької Республіки, Центральний
Виконавчий Комітет Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Його
Величність Король Югославії; натхненні бажанням впорядкувати прохід і судноплавство у
Протоках Дарданелли, Мармуровому морі та Босфорі, які охоплюються
загальним визначенням "Протоки", таким чином, щоб у межах безпеки
Туреччини і безпеки прибережних держав у Чорному морі захистити
принцип, закріплений статтею 23 Мирного договору, підписаного у
Лозанні 24 липня 1923 року; вирішили замінити цією Конвенцією Конвенцію, підписану у
Лозанні 24 липня 1923 року, і призначили своїми Повноважними
представниками: Його Величність Король Болгар: д-ра Ніколаса Ніколаєва, Уповноваженого міністра,
Генерального секретаря Міністерства закордонних справ та культів; п. П'єра Нейкова, Уповноваженого міністра, начальника
управління політичних відносин Міністерства закордонних справ та
культів; Президент Французької Республіки: п. Поля Бонкура, сенатора, постійного представника Франції у
Лізі Націй, колишнього Голову Ради, колишнього Міністра
закордонних справ, кавалера ордена Почесного легіону та хреста "За
бойові заслуги"; п. Анрі Понсо, Надзвичайного і Повноважного Посла Французької
Республіки в Ангорі, кавалера ордена Почесного легіону; Його Величність Король Великої Британії, Ірландії та
Британських Домініонів за морями, Імператор Індії: Від Великої Британії та Північної Ірландії та всіх частин
Британської Імперії, які не є окремими членами Ліги Націй: Високоповажного Лорда Стенлі, члена Таємної ради, члена Ради,
депутата Парламенту, Парламентського секретаря Адміралтейства; Від Австралійського Союзу: Високоповажного Стенлі Мельбурна Брюса, кавалера ордена
Кавалерів пошани, члена Ради, Верховного комісара Австралії у
Лондоні; Його Величність Король Еллінів: п. Ніколаса Політіса, Надзвичайного Посланника та
Уповноваженого міністра Греції у Парижі, колишнього Міністра
закордонних справ; п. Рауля Бібіка Розетті, Постійного представника Греції у
Лізі Націй; Його Величність Імператор Японії: п. Наотаке Сато, Джусаммі, кавалера ордена Сонця, що сходить,
Надзвичайного і Повноважного Посла у Парижі; п. Масса-акі Хотта, Джушіі, кавалера ордена Сонця, що
сходить, другого ступеня, Надзвичайного посланника і
Уповноваженого міністра у Берні; Його Величність Король Румунії: п. Ніколаса Тітулеско, Міністра, Державного секретаря
Міністерства закордонних справ; п. Константіна Концеско, Уповноваженого міністра,
Представника Румунії у Європейській та Міжнародній Дунайській
комісіях; п. Веспасієна Пелла, Надзвичайного посланника і
Уповноваженого міністра у Гаазі; Президент Турецької Республіки: д-ра Русту Араса, Міністра закордонних справ, Представника
Смірни; п. Суада Даваза, Надзвичайного і Повноважного Посла Турецької
Республіки у Парижі; п. Нумана Менеменчіоглу, Посла Туреччини, Генерального
секретаря Міністерства закордонних справ; п. Асіма Гундуза, генерала, командувача Армійським корпусом,
заступника Голови Генерального штабу; п. Некмеддіна Садака, Постійного представника Туреччини у
Лізі Націй, Представника Сіваса, доповідача Комітету закордонних
справ; Центральний виконавчий комітет Союзу Радянських
Соціалістичних Республік: п. Максима Літвінова, члена Центрального виконавчого комітету
Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Народного комісара
закордонних справ; Його Величність Король Югославії: п. Івана Субботіча, Постійного представника Королівства
Югославія у Лізі Націй; які після пред'явлення своїх належним чином оформлених
повноважень домовились про такі положення:
Стаття 1
Високі Договірні Сторони визнають і підтверджують принцип
права свободи проходу і судноплавства у Протоках. Здійснення цього права відтепер регулюватиметься положеннями
цієї Конвенції.
Розділ I
ТОРГОВЕЛЬНІ СУДНА
Стаття 2
У мирний час торговельні судна користуватимуться правом
повної свободи проходу і судноплавства у Протоках вдень і вночі,
під будь-яким прапором і з будь-яким вантажем, без жодних
формальностей, крім передбачених нижче у статті 3. Жодні мита або
збори, інші за ті, стягнення яких передбачено у Додатку I до цієї
Конвенції, не стягуватимуться турецькою владою з цих суден під час
їхнього транзитного проходу без зупинки в одному з портів Проток. Для полегшення стягнення цих мит або зборів торговельні
судна, які прямують через Протоки, повинні повідомляти посадовим
особам станцій, зазначених у статті 3, свою назву, національність,
тоннаж, місце призначення і порт останньої зупинки (відправлення). Лоцманське проведення і користування буксирними суднами
залишаються необов'язковими.
Стаття 3
Усі судна, які входять у Протоки з Егейського або Чорного
морів, повинні зупинитись біля санітарної станції при вході у
Протоки з метою проходження санітарного огляду, передбаченого
турецьким законодавством у рамках міжнародних санітарних правил.
Цей огляд щодо суден, які мають чистий санітарний патент, або
таких, що пред'явили санітарну декларацію, яка посвідчує, що вони
не підпадають під дію положень другого абзацу цієї статті,
відбуватиметься як удень, так і вночі з максимально можливою
швидкістю. Згадані вище судна не зобов'язані зупинятись у
будь-якому іншому пункті під час свого проходу через Протоки. Судна, на борту яких мають місце випадки чуми, холери, жовтої
лихоманки, висипного тифу або віспи або мали місце за останні сім
днів, а також судна, які залишили заражений порт протягом менш ніж
п'яти діб, зобов'язані зупинятись біля санітарних станцій,
зазначених у попередньому абзаці, для прийняття на борт санітарних
наглядачів, яких може направити турецька влада. У зв'язку з
направленням санітарних наглядачів не стягуватимуться жодні мита
або збори; такі наглядачі будуть висаджені на санітарній станції
при виході з Проток.
Стаття 4
Під час війни, коли Туреччина не є воюючою стороною,
торговельні судна під будь-яким прапором і з будь-яким вантажем
користуватимуться правом свободи проходу і судноплавства у
Протоках на умовах, передбачених у статтях 2 і 3. Лоцманське проведення та користування буксирними суднами
залишаються необов'язковими.
Стаття 5
Під час війни, коли Туреччина є воюючою стороною, торговельні
судна, які не належать державі, яка знаходиться у стані війни з
Туреччиною, користуватимуться правом свободи проходу і
судноплавства у Протоках за умови, що ці судна жодним чином не
надають сприяння противнику. Ці судна входитимуть у Протоки вдень. Їхній прохід
здійснюватиметься шляхом, який у кожному окремому випадку
визначатиметься турецькою владою.
Стаття 6
У разі, якщо Туреччина вважає, що їй загрожує безпосередня
небезпека війни, положення статті 2 тим не менше продовжуватимуть
застосовуватись, однак, з дотриманням того, що судна повинні
заходити у Протоки вдень і що прохід повинен здійснюватись шляхом,
який у кожному окремому випадку визначатиметься турецькою владою. Лоцманське проведення, у цьому разі, може бути зроблене
обов'язковим, але воно буде безкоштовним.
Стаття 7
Термін "торговельні судна" застосовується до всіх суден, які
не передбачені розділом II цієї Конвенції.
Розділ II
ВІЙСЬКОВІ СУДНА
Стаття 8
Для цілей цієї Конвенції визначеннями військових суден та
їхніх характеристик, а також обчислення тоннажу, є визначення,
викладені у Додатку II до цієї Конвенції.
Стаття 9
Щодо допоміжних суден військового флоту, спеціально
пристосованих для перевезення рідкого або нерідкого палива, не
підлягають виконанню положення статті 13 щодо повідомлення. Такі
судна також не враховуються при обчисленні тоннажу, який підлягає
обмеженню згідно зі статтями 14 і 18, за умови, що такі судна
проходять через Протоки поодинці. Проте вони продовжують
прирівнюватись до військових кораблів для цілей інших положень,
які регулюють прохід. Допоміжні судна, зазначені у попередньому абзаці, мають право
користуватись згаданим вище винятковим статусом, лише якщо їхнє
озброєння складається з: для використання проти плаваючих цілей -
не більш ніж двох гармат максимального калібру 105 мм; для
використання проти повітряних цілей - не більш ніж двох гармат
максимального калібру 75 мм.
Стаття 10
У мирний час легкі надводні кораблі, невеликі бойові судна та
допоміжні судна, незалежно від того, чи належать вони прибережним
державам Чорного моря або неприбережним державам, незалежно від
їхнього прапору, користуватимуться правом свободи проходу через
Протоки, без будь-яких мит або зборів, за умови, що такий прохід
здійснюватиметься вдень на умовах, передбачених у статті 13 і
наступних після неї.
Стаття 11
Прибережні держави Чорного моря можуть проводити Протоками
свої лінійні судна, тоннаж яких перевищує тоннаж, передбачений у
першому абзаці статті 14, за умови, що ці судна прямують через
Протоки поодинці та ескортуються не більш ніж двома есмінцями.
Стаття 12
Прибережні держави Чорного моря мають право проводити
Протоками, з метою повернення на їхню базу, свої підводні човни,
побудовані або куплені за межами Чорного моря, якщо Туреччину було
завчасно повідомлено про закладення або купівлю таких підводних
човнів. Підводні човни, які належать згаданим державам, також мають
право проходити через Протоки для ремонту на верфях, розташованих
за межами Чорного моря, за умови, що точна інформація з цього
приводу буде передана Туреччині. У будь-якому разі згадані підводні човни повинні плавати
вдень і до того ж на поверхні та проходити через Протоки поодинці.
Стаття 13
Для проходження Проток військовими суднами Турецькому Уряду
повинно бути надіслане попереднє повідомлення по дипломатичних
каналах. Звичайний термін повідомлення становить вісім днів, але
бажано, щоб для неприбережних держав він був подовжений до
п'ятнадцяти днів. У такому повідомленні зазначатиметься місце
призначення, назва, тип і кількість кораблів, а також дата проходу
у первісному напрямку і, у відповідних випадках, дата повернення.
Про будь-яку зміну дати повинно бути повідомлено за три дні. Вхід у Протоки у первісному напрямку здійснюватиметься
протягом п'ятиденного періоду з дня, зазначеного у початковому
повідомленні. Після закінчення цього періоду повинно бути надане
нове повідомлення на тих самих умовах, які застосовуються щодо
початкового повідомлення. Під час проходу командир морського загону, не будучи
зобов'язаним зупинятись, повідомить сигнальній станції,
розташованій при вході у Дарданелли або Босфор, точний склад
загону, який знаходиться під його командуванням.
Стаття 14
Загальний максимальний тоннаж усіх суден іноземних морських
загонів, які можуть знаходитись у стані транзитного проходу через
Протоки, не повинен перевищувати 15000 тонн за винятком випадків,
передбачених у статті 11 та у Додатку III до цієї Конвенції. Проте загони, зазначені у попередньому абзаці, не повинні
складатись з більш ніж дев'яти суден. До цього тоннажу не включатимуться судна, які належать
прибережним державам Чорного моря або неприбережним державам та
здійснюють візит до одного з портів Проток згідно з положеннями
статті 17. До цього тоннажу також не будуть включені військові судна,
які зазнали аварії під час проходу через Протоки; такі судна
будуть зобов'язані під час ремонту дотримуватись будь-яких
особливих правил безпеки, встановлених Туреччиною.
Стаття 15
Військові судна, які здійснюють транзитний прохід через
Протоки, не можуть у жодному разі використовувати повітряні судна,
які можуть на них знаходитись.
Стаття 16
Військові судна, які здійснюють транзитний прохід через
Протоки, за винятком випадків аварії або небезпеки на морі, не
повинні залишатись у Протоках протягом більшого часу, ніж їм
необхідно для здійснення проходу.
Стаття 17
Ніщо у положеннях попередніх статей не перешкоджає морському
загону будь-якого тоннажу або складу нанести на запрошення
Турецького Уряду короткочасний візит ввічливості до будь-якого
порту у Протоках. Будь-який такий загін повинен залишити Протоки
тим самим шляхом, яким він увійшов у Протоки, якщо тільки він не
відповідає умовам, які вимагаються для транзитного проходу через
Протоки згідно з положеннями статей 10, 14 і 18.
Стаття 18
1. Загальний тоннаж, який неприбережні держави можуть мати у
Чорному морі у мирний час, обмежується таким чином: a) за винятком випадку, передбаченого у пункті b) нижче,
загальний тоннаж згаданих держав не повинен перевищувати 30000
тонн; b) у разі, якщо у будь-який час тоннаж найсильнішого флоту у
Чорному морі перевищить щонайменше на 10000 тонн тоннаж
найсильнішого флоту у цьому морі на дату підписання цієї
Конвенції, то загальний тоннаж у 30000 тонн, передбачений у пункті
a), буде збільшений настільки ж, аж до максимального показника у
45000 тонн. З цією метою кожна прибережна держава 1 січня і 1
липня кожного року повідомлятиме Турецькому Уряду, згідно з
Додатком IV до цієї Конвенції, загальний тоннаж свого флоту у
Чорному морі, а Турецький Уряд передаватиме ці дані іншим Високим
Договірним Сторонам, а також Генеральному секретарю Ліги Націй; c) тоннаж, який будь-яка з неприбережних держав може мати у
Чорному морі, буде обмежений двома третинами загального тоннажу,
передбаченого у пунктах a) і b) вище; d) проте у разі, якщо одна або декілька неприбережних держав
бажають направити до Чорного моря морські загони для гуманітарних
цілей, ці загони, які у будь-якому разі не повинні перевищувати
загалом 8000 тонн, будуть допущені до входу у Чорне море без
направлення повідомлення, передбаченого у статті 13 цієї
Конвенції, за умови отримання дозволу від Турецького Уряду, за
таких обставин: якщо показник загального тоннажу, передбачений
вище у пунктах a) і b), не був досягнутий і не буде перевищений за
рахунок загонів, відправлення яких запитується, Турецький Уряд
якнайскоріше після отримання направленого йому запиту надає
дозвіл; якщо згаданий показник вже був досягнутий або буде
перевищений за рахунок загонів, відправлення яких запитується,
Турецький Уряд негайно інформує інші прибережні держави Чорного
моря про запит щодо надання дозволу, та якщо згадані держави
протягом двадцяти чотирьох годин після отримання такої інформації
не висунуть заперечень, Турецький Уряд, щонайпізніше протягом
сорока восьми годин, повідомить заінтересовані держави про
відповідь, яку він вирішив надати на запит. Будь-який наступний вхід у Чорне море морських загонів
неприбережних держав здійснюватиметься лише у наявних рамках
загального тоннажу, передбаченого у пунктах a) і b) вище. 2. Якою б не була мета їхнього перебування у Чорному морі,
військові судна неприбережних держав не можуть залишатись там
більше двадцяти одного дня.
Стаття 19
Під час війни, коли Туреччина не є воюючою стороною,військові
кораблі користуватимуться правом повної свободи проходу і
судноплавства у Протоках на тих самих умовах, які зазначені у
статтях 10-18. Проте військові судна воюючих держав не мають права проходити
через Протоки, за винятком випадків, які виникають із застосування
статті 25 цієї Конвенції, а також у разі надання допомоги державі,
яка є жертвою агресії, у силу договору про взаємну допомогу, який
є обов'язковим для Туреччини, укладеного у рамках Статуту Ліги
Націй, зареєстрованого й опублікованого згідно з положеннями
статті 18 цього Статуту. У виняткових випадках, передбачених у попередньому абзаці, не
застосовуються обмеження, зазначені у статтях 10-18 цієї
Конвенції. Незважаючи на заборону проходу, передбачену вище у другому
абзаці, військові судна воюючих держав, як прибережних, так і
неприбережних, відділені від своїх баз, можуть повернутись на ці
бази. Військовим суднам воюючих держав забороняється проводити
будь-якого роду захоплення, здійснювати право відвідання й огляду
і вчиняти будь-які ворожі дії у Протоках.
Стаття 20
Під час війни, коли Туреччина є воюючою стороною, положення
статей 10-18 не застосовуються; прохід військових кораблів
здійснюється виключно на розсуд Турецького Уряду.
Стаття 21
У разі, якщо Туреччина вважає, що їй загрожує безпосередня
небезпека війни, вона має право застосовувати положення статті 20
цієї Конвенції. Судна, які пройшли через Протоки до того, як Туреччина
використала можливості, надані їй згідно з попереднім абзацом, та
виявились таким чином відділеними від їхніх баз, можуть
повернутись на ці бази. Проте мається на увазі, що Туреччина може
не дозволити скористатись цим правом військовим суднам держави,
позиція якої призвела до застосування цієї статті. Якщо Турецький Уряд використовує можливості, надані йому
згідно з першим абзацом цієї статті, він направляє повідомлення
про це Високим Договірним Сторонам, а також Генеральному секретарю
Ліги Націй. Якщо Рада Ліги Націй більшістю у дві третини голосів
вирішить, що заходи, вжиті таким чином Туреччиною, необґрунтовані
і якщо такою буде думка більшості Високих Договірних Сторін, які
підписали цю Конвенцію, Турецький Уряд зобов'язується припинити
вжиття цих заходів, а також будь-яких інших, які могли бути вжиті
згідно зі статтею 6 цієї Конвенції.
Стаття 22
Військові судна, на борту яких мають місце випадки чуми,
холери, жовтої лихоманки, висипного тифу або віспи або мали місце
за останні сім днів, а також судна, які залишили заражений порт
протягом менш ніж п'яти діб, повинні проходити Протоки у карантині
та вживати за допомогою засобів, наявних на борту, необхідних
профілактичних заходів для запобігання будь-якій можливості
зараження Проток.
Розділ III
ПОВІТРЯНІ СУДНА
Стаття 23
Для забезпечення проходу цивільних повітряних суден між
Середземним морем і Чорним морем Турецький Уряд зазначатиме, поза
забороненими зонами, які можуть бути визначені у Протоках,
повітряні маршрути, призначені для цих цілей. Цивільні повітряні
судна можуть використовувати ці шляхи, надсилаючи Турецькому Уряду
щодо нерегулярних повітряних рейсів повідомлення за три дні, а
щодо регулярних повітряних рейсів - загальне повідомлення про дати
проходу. Крім того, незважаючи на ремілітаризацію Проток, Турецький
Уряд зобов'язується забезпечити необхідні умови для безпечного
проходу цивільних повітряних суден, які отримали дозвіл згідно з
авіаційними приписами, чинними у Туреччині, на проліт над
турецькою територією між Європою й Азією. Періодично
зазначатиметься шлях, яким мають прямувати у зоні Проток повітряні
судна, які отримали дозвіл.
Розділ IV
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 24
Функції Міжнародної комісії, утвореної відповідно до
Конвенції про режим Проток від 24 липня 1923 року, передаються
Турецькому Уряду. Турецький Уряд зобов'язується збирати статистичні дані та
надавати інформацію щодо застосування статей 11, 12, 14 і 18 цієї
Конвенції. Він здійснюватиме нагляд за виконанням усіх положень цієї
Конвенції, що стосуються проходу військових суден через Протоки. Як тільки йому буде повідомлено про намічений прохід через
Протоки іноземного морського загону, Турецький Уряд повідомить
представникам Високих Договірних Сторін в Ангорі склад цього
загону, його тоннаж, визначену дату його входу у Протоки і, якщо
необхідно, ймовірну дату його повернення. Турецький Уряд надсилатиме Генеральному секретарю Ліги Націй,
а також Високим Договірним Сторонам щорічну доповідь, в якій
зазначатимуться деталі руху іноземних військових суден через
Протоки і наводитиметься вся інформація, яка може бути корисною
для торгівлі, судноплавства і повітряного руху, положення щодо
яких містяться у цій Конвенції.
Стаття 25
Ніщо у цій Конвенції не завдає шкоди правам і зобов'язанням,
які випливають зі Статуту Ліги Націй для Туреччини або будь-якої
іншої Високої Договірної Сторони, яка є членом Ліги Націй.
Розділ V
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 26
Ця Конвенція буде ратифікована у найкоротші терміни. Ратифікаційні грамоти будуть здані на зберігання до архівів
Уряду Французької Республіки у Парижі. Японський Уряд має право повідомити Уряд Французької
Республіки через свого дипломатичного представника у Парижі, що
ратифікация відбулася; у цьому разі він повинен якомога швидше
здати на зберігання ратификаційну грамоту. Протокол про здачу на зберігання ратифікаційних грамот буде
оформлений, як тільки будуть здані на зберігання шість
ратификаційних грамот, включаючи грамоту Туреччини. Для цих цілей
повідомлення, передбачене у попередньому абзаці, еквівалентне
здачі на зберігання ратификаційної грамоти. Ця Конвенція набуде чинності з дати згаданого протоколу. Французький Уряд направить усім Високим Договірним Сторонам
завірену копію протоколу, передбаченого у попередньому абзаці, і
протоколів про здачу на зберігання наступних ратификаційних
грамот.
Стаття 27
З дня набуття чинності ця Конвенція буде відкрита для
приєднання будь-якої держави, яка підписала Лозанський мирний
договір від 24 липня 1923 року. Уряд Французької Республіки буде повідомлений по
дипломатичних каналах про будь-яке приєднання, а він, у свою
чергу, повідомить про це усі Високі Договірні Сторони. Приєднання набуде чинності з дати повідомлення, направленого
Французькому Уряду.
Стаття 28
Ця Конвенція залишатиметься чинною протягом двадцятирічного
періоду з дати набуття нею чинності. Однак принцип права свободи проходу та судноплавства,
проголошений у статті 1 цієї Конвенції, матиме необмежений термін
дії. Якщо за два роки до закінчення зазначеного двадцятирічного
періоду жодна з Високих Договірних Сторін не направить
Французькому Уряду повідомлення про денонсацію, ця Конвенція
залишатиметься чинною до того часу, доки закінчаться два роки
після направлення такого повідомлення. Будь-яке таке повідомлення
буде направлене Французьким Урядом Високим Договірним Сторонам. У разі денонсації цієї Конвенції згідно з положеннями цієї
статті Високі Договірні Сторони домовляються направити своїх
представників на конференцію для цілей укладення нової Конвенції.
Стаття 29
Після закінчення кожного п'ятирічного періоду, починаючи з
дати набуття чинності цією Конвенцією, кожна з Високих Договірних
Сторін має право подати пропозицію про внесення змін до одного або
декількох положень цієї Конвенції. Для того щоб бути дійсним, прохання про перегляд, подане
однією з Високих Договірних Сторін, повинно бути підтримано однією
іншою Високою Договірною Стороною, якщо йдеться про внесення змін
до статті 14 або 18, і, якщо йдеться про внесення змін до
будь-якої іншої статті, - двома іншими Високими Договірними
Сторонами. Про будь-яке прохання про перегляд, підтримане таким чином,
повинні бути повідомлені всі Високі Договірні Сторони за три
місяці до закінчення поточного п'ятирічного періоду. Це
повідомлення повинно містити деталі запропонованих змін та причини
їхнього внесення. Якщо неможливо досягти згоди щодо цих пропозицій по
дипломатичних каналах, Високі Договірні Сторони домовляються
направити своїх представників на конференцію, яка буде скликана з
цією метою. Така конференція має право приймати рішення лише одностайно,
за винятком випадків перегляду, який стосується статей 14 та 18,
для яких буде достатньо більшості у три чверті Високих Договірних
Сторін. Згадана більшість включає три чверті Високих Договірних
Сторін, які є прибережними державами Чорного моря, у тому числі
Туреччину.
На засвідчення чого вищеназвані Повноважні представники
підписали цю Конвенцію.
Вчинено у Монтрьо, 20 липня 1936 року, в одинадцяти
примірниках, з яких перший, що має печатки Повноважних
представників, буде зданий на зберігання до архівів Уряду
Французької Республіки, а інші були передані державам, які
підписали цю Конвенцію.
(печатка) Н. П. Ніколаєв (печатка) П'єр Нейков (печатка) Ж. Поль-Бонкур (печатка) А. Понсо (печатка) Стенлі (печатка) С. М. Брюс (печатка) Н. Політіс (печатка) Рауль Бібіка Розетті
Нижчепідписані Повноважні представники Японії заявляють від
імені свого Уряду, що положення цієї Конвенції жодним чином не
змінюють позицію Японії як держави, яка не є членом Ліги Націй, як
стосовно Статуту Ліги Націй, так і стосовно договорів про взаємну
допомогу, укладених у рамках згаданого Статуту, і що Японія,
зокрема, залишає за собою повну свободу тлумачення положень статей
19 та 25 у тому, що стосується згаданого Статуту і договорів.
(печатка) Н. Сато (печатка) Масса-акі Хотта (печатка) Н. Тітулеско (печатка) Конс. Концеско (печатка) В. В. Пелла (печатка) Д-р Р. Арас (печатка) Суад Даваз (печатка) Н. Менеменчіоглу (печатка) Асім Гундуз (печатка) Н. Садак (печатка) Максим Літвінов (печатка) Д-р І. В. Субботіч
Додаток I
1. Митами та зборами, які можуть стягуватись згідно зі
статтею 2 цієї Конвенції, є ті, які зазначені у нижченаведеній
таблиці. Будь-які скорочення сум цих мит та зборів, які можуть
бути запроваджені Турецьким Урядом, застосовуватимуться незалежно
від прапора судна.
Розмір мита або збору, які
стягуються з кожної тонни
чистого реєстрового тоннажу
------------------------------------------------------------------ | Характер наданої послуги | Золоті | | | франки | -------------------------------------------------------+---------- |a) Санітарний контроль | 0,075 | |------------------------------------------------------+---------| |b) Маяки, освітлені буї, буї, що огороджують фарватер:| | | до 800 тонн | 0,42 | | більше 800 тонн | 0,21 | |------------------------------------------------------+---------| |c) Рятувальна служба, включаючи рятувальні човни, | 0,10 | | пости по наданню допомоги з берега, туманні сирени,| | | радіомаяки, а також освітлені буї, які не | | | охоплюються п. b), та інше подібне устаткування | | ------------------------------------------------------------------ 2. Мита і збори, визначені у таблиці, яка додається до пункту
1 цього Додатка, застосовуються до проходу через Протоки в обидва
кінці (тобто до проходу з Егейського моря до Чорного моря та у
зворотному напрямку до Егейського моря або до проходу через
Протоки з Чорного моря до Егейського моря та у зворотному напрямку
до Чорного моря). Проте якщо торговельне судно знову входить у
Протоки з метою повернення до Егейського або Чорного моря, залежно
від випадку, більш ніж через шість місяців після дати входу у
Протоки у первісному напрямку, таке судно, незалежно від прапора,
може бути закликано сплатити мита і збори вдруге. 3. Якщо під час проходу у первісному напрямку торговельне
судно заявляє, що воно не планує повертатись, воно зобов'язане
сплатити лише половину тарифу мит та зборів, зазначених в абзацах
b) і c) пункту 1 цього Додатка. 4. Мита і збори, визначені у таблиці, яка додається до пункту
1 цього Додатка, суми яких не повинні бути більшими за ті, які є
необхідними для покриття витрат, пов'язаних з наданням відповідних
послуг та створенням розумного резервного фонду або оборотного
фонду, збільшуватимуться або до них додаватимуться нові лише
відповідно до положень статті 29 цієї Конвенції. Вони
сплачуватимуться у золотих франках або у турецькій валюті за
обмінним курсом, чинним на день здійснення платежу. 5. Торговельні судна можуть бути зобов'язані сплачувати мита
і збори за необов'язкові послуги, наприклад лоцманське проведення
і користування буксирними суднами, якщо будь-яка така послуга була
належним чином надана турецькою владою на вимогу агента або
капітана цього судна. Турецький Уряд час від часу публікуватиме
тарифи мит та зборів, які стягуватимуться за такі необов'язкові
послуги. 6. Ці тарифи не будуть збільшені у разі, якщо ці послуги
будуть проголошені обов'язковими у порядку застосування статті 5.
Додаток II
A. Стандартна водотоннажність
1. Стандартною водотоннажністю надводного судна є
водотоннажність укомплектованого судна з його повним екіпажем,
машинами і оснащенням, готового до виходу у море, що має все
озброєння і бойові припаси, обладнання, спорядження, припаси,
прісну воду для екіпажу, різні запаси та інструменти будь-якого
роду, які воно повинно мати у військовий час, але без палива та
запасної живильної води на борту. 2. Стандартною водотоннажністю підводного човна є надводна
водотоннажність укомплектованого судна (не включаючи воду за
межами міцного корпусу) з повним екіпажем, машинами і оснащенням,
готового до виходу у море, що має все озброєння і бойові припаси,
обладнання, спорядження, припаси для екіпажу, різні запаси та
інструменти будь-якого роду, які воно повинне мати у військовий
час, але без палива, мастила, прісної води або баластної води
будь-якого роду на борту. 3. Слово "тонна" у всіх випадках, крім виразу "метрична
тонна", означає тонну у 1016 кг (2240 фунтів).
B. Класи
1. Лінійними кораблями є надводні військові кораблі, які
відносяться до одного з таких підкласів: a) надводні військові кораблі, інші за авіаносці, допоміжні
судна або лінійні кораблі підкласу b), стандартна водотоннажність
яких перевищує 10000 тонн (10160 метричних тонн) або які мають
гармати калібру більше 203 міліметрів (8 дюймів); b) надводні військові кораблі, інші за авіаносці, стандартна
водотоннажність яких не перевищує 8000 тонн (8,128 метричних тонн)
і які мають гармати калібру більше 203 міліметрів (8 дюймів). 2. Авіаносцями є надводні військові кораблі, які, незалежно
від їхньої водотоннажності, призначені або обладнані переважно для
цілей перевезення та експлуатації на морі повітряних суден. Якщо
військове судно не призначене або обладнане переважно для цілей
перевезення та експлуатації на морі повітряних суден, то
обладнання на цьому судні палуби для посадки або зльоту не
призведе до включення судна до класу авіаносців. Клас авіаносців поділяється на два підкласи, а саме: a) судна, які мають злітно-посадочну палубу, з якої повітряні
судна можуть злітати або на яку вони можуть сідати; b) судна, які не мають злітно-посадочної палуби, описаної
вище у підпункті a). 3. Легкими надводними суднами є військові надводні кораблі,
інші за авіаносці, невеликі бойові судна або допоміжні кораблі,
стандартна водотоннажність яких перевищує 100 тонн (102 метричні
тонни) і не перевищує 10000 тонн (10160 метричних тонн) і які не
мають гармати калібру більше 203 міліметрів (8 дюймів). Клас легких надводних суден поділяється на три підкласи, а
саме: a) судна, які мають гармату калібру більше 155 міліметрів
(6,1 дюйма); b) судна, які не мають гармати калібру більше 155 міліметрів
(6,1 дюйма) і стандартна водотоннажність яких перевищує 3000 тонн
(3048 метричних тонн); c) судна, які не мають гармати калібру більше 155 міліметрів
(6,1 дюйма) і стандартна водотоннажність яких не перевищує 3000
тонн (3048 метричних тонн). 4. Підводними човнами є всі кораблі, призначені для плавання
під поверхнею моря. 5. Невеликими бойовими суднами є надводні бойові судна, інші
за допоміжні судна, стандартна водотоннажність яких перевищує 100
тонн (102 метричні тонни) і не перевищує 2000 тонн (2032 метричні
тонни) і які не відповідають жодній з таких особливостей: a) мають на озброєнні гармату калібру більше 155 міліметрів
(6,1 дюйма); b) призначені або обладнані для запуску торпед; c) призначені для досягнення швидкості ходу, яка перевищує
двадцять вузлів. 6. Допоміжними суднами є надводні судна, які входять до
складу військового флоту, стандартна водотоннажність яких
перевищує 100 тонн (102 метричні тонни), які звичайно
використовуються для потреб флоту, або перевезення військ, або для
будь-якого іншого призначення, ніж бойові судна, та які спеціально
не побудовані як бойові судна, за умови, що вони не відповідають
жодній з таких особливостей: a) мають на озброєнні гармату калібру більше 155 міліметрів
(6,1 дюйма); b) мають на озброєнні більше восьми гармат калібру більше 76
міліметрів (3 дюйми); c) призначені або обладнані для запуску торпед; d) призначені для захисту броньованими плитами; e) призначені для досягнення швидкості ходу, яка перевищує
двадцять вісім вузлів; f) призначені або обладнані головним чином для експлуатації
на морі повітряних суден; g) мають більше двох апаратів для запуску повітряних суден.
C. Застарілі судна
Судна таких класів і підкласів розглядатимуться як
"застарілі", коли з часу завершення їхнього будівництва мине
стільки років, скільки зазначено у таблиці нижче: a) лінійні кораблі ................................ 26 років; b) авіаносці ...................................... 20 років; c) легкі надводні судна підкласів a) і b):
i) якщо закладені до 1 січня 1920 року ......... 16 років;
ii) якщо закладені після 31 грудня 1919 року ... 20 років; d) легкі надводні судна підкласу c) ............... 16 років; e) підводні човни ................................. 13 років.
Додаток III
Домовлено, що двом одиницям з числа трьох зазначених нижче
застарілих учбових суден японського флоту може бути дозволено
відвідувати порти у Протоках разом. У цьому разі загальний тоннаж цих двох суден вважається
таким, що дорівнює 15000 тонн. ------------------------------------------------------------------ | Назва | Дата |Дата введення | Стандартна | Озброєння | | |закладання|в експлуатацію|водотоннажність| | | | | | (тонни) | | |-------+----------+--------------+---------------+--------------| |Асамо |20-X-1896 | 18-III-1899 | 9240 | IV х 200 мм | | | | | | XII х 150 мм | |-------+----------+--------------+---------------+--------------| |Якумо |1-IX-1898 | 20-VI-1900 | 9010 | IV х 200 мм | | | | | | XII х 150 мм | |-------+----------+--------------+---------------+--------------| |Івате |11-XI-1898| 18-III-1901 | 9180 | IV х 200 мм | | | | | | XIV х 150 мм | ------------------------------------------------------------------
Додаток IV
1. Класи і підкласи суден, які мають враховуватись для
обчислення загального тоннажу флотів прибережних держав Чорного
моря, зазначеного у статті 18 цієї Конвенції, є такими: Лінійні кораблі:
підклас (a);
підклас (b). Авіаносці:
підклас (a);
підклас (b). Легкі надводні судна:
підклас (a);
підклас (b);
підклас (c). Підводні човни:
як визначено у Додатку II до цієї Конвенції. Водотоннажністю, яка повинна бути врахована при обчисленні
загального тоннажу, є стандартна водотоннажність, як вона
визначена у Додатку II. Враховуються лише ті судна, які не є
застарілими згідно з визначенням, яке міститься у згаданому
Додатку. 2. У повідомленні, передбаченому у пункті b) статті 18, також
має зазначатись загальний тоннаж суден, які належать до класів і
підкласів, згаданих у пункті 1 цього Додатка.
Протокол
Під час підписання Конвенції від цього числа нижчепідписані
Повноважні представники заявляють від імені своїх відповідних
Урядів, що вони приймають такі постанови: 1. Туреччина має право негайно ремілітаризувати зону Проток,
як вона визначена у преамбулі згаданої Конвенції. 2. З 15 серпня 1936 року Турецький Уряд тимчасово
застосовуватиме режим, визначений у згаданій Конвенції. 3. Цей Протокол набуває чинності з цього дня.
Вчинено у Монтрьо, 20 липня 1936 року.
Н. П. Ніколаєв П'єр Нейков Ж. Поль-Бонкур А. Понсо Стенлі С. М. Брюс Н. Політіс Рауль Бібіка Розетті Н. Сато (ad referendum) Масса-акі Хотта (ad referendum) Н. Тітулеско Конс. Концеско В. В. Пелла Д-р Р. Арас Суад Даваз Н. Менемчіоглу Асім Гундуз Н. Садак Максим Літвінов Д-р Н. Субботіч
Конвенция о режиме проливов
Его Величество король Болгар, президент Французской
Республики, его величество король Великобритании, Ирландии и
Британских владений за морями, император Индии, его величество
король Эллинов, его величество император Японии, его величество
король Румынии, президент Турецкой Республики, Центральный
Исполнительный Комитет Союза Советских Социалистических Республик,
его величество король Югославии; Одушевленные желанием упорядочить проход и судоходство в
проливе Дарданеллы, в Мраморном море и в Босфоре, обнимаемых общим
определением "Проливы", в целях ограждения, в рамках, отвечающих
безопасности Турции и безопасности в Черном море, прибрежных
государств, принципа, закрепленного статьей 23 Мирного договора,
подписанного в Лозанне 24 июля 1923 г.; Решили заменить настоящей Конвенцией Конвенцию, подписанную в
Лозанне 24 июля 1923 г., и назначили для этой цели своими
Уполномоченными, а именно:
(Следует перечень уполномоченных),
Которые, по предъявлении своих полномочий, признанных
составленными в должной и надлежащей форме, согласились о
следующих постановлениях:
Статья 1
Высокие Договаривающиеся Стороны признают и подтверждают
принцип права свободы прохода и мореплавания в Проливах. Осуществление указанного права будет впредь регулироваться
постановлениями настоящей Конвенции.
Раздел I
Торговые суда
Статья 2
В мирное время торговые суда будут пользоваться правом полной
свободы прохода и плавания в Проливах днем и ночью, независимо от
флага и груза, без каких-либо формальностей, под условием
соблюдения постановления следующей ниже статьи 3. Никакие сборы
или платы, иные чем те, взимание которых предусмотрено приложением
I к настоящей Конвенции, не будут взыскиваться турецкими властями
с этих судов при проходе их транзитом без остановки в одном из
портов Проливов. Для облегчения взимания этих сборов или плат торговые суда,
следующие через Проливы, должны сообщать должностным лицам
станции, указанной в статье 3, свои название, флаг, тоннаж, место
назначения и отправления. Проводка лоцманами и пользование буксирными судами остаются
необязательными.
Статья 3
Всякое судно, которое войдет в Проливы из Эгейского моря или
из Черного моря, должно будет остановиться у санитарной станции
при входе в Проливы, дабы подвергнуться санитарному осмотру,
установленному турецкими правилами в рамках международных
санитарных правил. Этот осмотр в отношении судов, имеющих чистый
санитарный патент или предъявивших санитарную декларацию,
удостоверяющую, что они не подпадают под действие постановлений
абзаца 2 настоящей стати, будет производиться как днем, так и
ночью с максимально возможной быстротой; упомянутые выше суда не
будут обязаны останавливаться в каком-либо пункте Проливов во
время своего прохода. Суда, имеющие на борту случаи чумы, холеры, желтой лихорадки,
сыпного тифа или оспы или имевшие таковые на борту за последние
семь дней, а также суда, покинувшие зараженный порт менее как за
пять суток, будут обязаны останавливаться у санитарной станции,
указанной в предыдущем абзаце, для принятия на борт санитарных
надсмотрщиков, если таковые будут назначены турецкими властями. В
связи с этим не будет взиматься никаких сборов или плат, а
надсмотрщиков будет необходимо высаживать на санитарной станции
при выходе из Проливов.
Статья 4
Во время войны, когда Турция не является воюющей стороной,
торговые суда, независимо от флага и груза, будут пользоваться
правом свободы прохода и плавания в Проливах, на условиях,
предусмотренных в статьях 2 и 3. Проводка лоцманами и пользование буксирными судами остаются
необязательными.
Статья 5
Во время войны, когда Турция является воюющей стороной,
торговые суда, не принадлежащие к стране, находящейся в войне с
Турцией, будут пользоваться правом свободы прохода и плавания в
Проливах, при условии, что (эти суда) никаким образом не оказывают
содействия противнику. Эти суда должны будут входить в Проливы днем; проход должен
будет осуществляться по пути, который в каждом отдельном случае
будет указываться турецкими властями.
Статья 6
В случае, если Турция считала бы себя находящейся под угрозой
непосредственной военной опасности, применения постановлений
статьи 2 будут тем не менее продолжаться, с тем, однако, что суда
должны будут входить в Проливы днем и что проход должен будет
совершаться по пути, указываемому, в каждом отдельном случае,
турецкими властями. Проводка лоцманами может, в этом случае, быть сделана
обязательной, но будет бесплатной.
Статья 7
Понятие "торговые суда" применяется ко всем судам, которые не
предусмотрены разделом II настоящей Конвенции.
Раздел II
Военные корабли
Статья 8
В целях настоящей Конвенции определением, подлежащим
применению к военным кораблям и к их спецификации, а также к
исчислению тоннажей, является определение, изложенное в приложении
II к настоящей Конвенции.
Статья 9
Вспомогательные корабли военного флота, исключительно
приспособленные для перевозки жидкого или иного топлива, не будут
обязаны предуведомлением, предусмотренным в статье 13, и не будут
входить в исчисление тоннажей, подлежащих ограничению в силу
статей 14 и 18, при условии прохождения через Проливы в одиночку.
Однако, они будут подводимы под военные корабли в отношении других
условий прохода. Вспомогательные корабли, указанные в предыдущем абзаце, могут
пользоваться изложенным выше отступлением, лишь если их вооружение
состоит: в отношении артиллерии против плавучих целей не более чем
из двух орудий максимального калибра в 105 мм; в отношении
артиллерии против воздушных целей не более чем из двух аппаратов
максимального калибра в 75 мм.
Статья 10
В мирное время легкие надводные корабли, небольшие боевые
суда и вспомогательные суда, независимо от того, принадлежат ли
они Державам, прибрежным к Черному морю, или нет, каков бы ни был
их флаг, будут пользоваться правом свободы прохода через Проливы,
без каких-либо сборов или плат, поскольку они входят туда днем и
на условиях, предусмотренных в изложенных ниже статьях 13 и
следующих. Военные корабли иные, чем те, которые подходят под классы,
указанные в предыдущем абзаце, будут иметь право прохода лишь на
особых условиях, предусмотренных в статьях 11 и 12.
Статья 11
Прибрежным к Черному морю Державам разрешается проводить
через Проливы свои линейные корабли тоннажа, превышающего тоннаж,
предусмотренный в первом абзаце статьи 14, при условии, что эти
корабли следуют через Проливы в одиночку, эскортируемые не более
чем двумя миноносцами.
Статья 12
Державы, прибрежные к Черному морю, будут иметь право
проводить через Проливы, в целях возвращения к их базе, свои
подводные лодки, сооруженные или купленные вне этого моря, если
Турции заблаговременно было сделано уведомление о закладке или о
покупке. Подводные лодки, принадлежащие названным Державам, могут
равным образом проходить через Проливы для ремонта на верфях,
расположенных вне этого моря, при условии, что точные данные по
этому поводу будут даны Турции. И в том, и в другом случае подводные лодки должны будут
плавать днем, и притом на поверхности, и проходить через Проливы в
одиночку.
Статья 13
Для прохода в Проливах военных кораблей Турецкому
правительству дипломатическим путем должно быть сделано
предуведомление. Нормальный срок предуведомления будет восемь
дней; однако является желательным, чтобы для Держав, не прибрежных
к Черному морю, он был доводим до пятнадцати дней. В
предуведомлении будут указываться: место назначения, название, тип
и количество кораблей, а также дата прохода в первоначальном
направлении и, если таковое имеет место, то и при возвращении.
Всякое изменение даты должно составить предмет предуведомления за
три дня. Вход в Проливы для прохода в первоначальном направлении
должен иметь место в пятидневный срок со дня, указанного в
первоначальном предуведомлении. По истечении этого срока должно
быть дано новое предуведомление на таких условиях, как и для
начального предуведомления. При проходе начальник морского отряда сообщит, не будучи
обязанным останавливаться, сигнальной станции, расположенной при
входе в Дарданеллы или в Босфор, точный состав отряда,
находящегося под его командованием.
Статья 14
Общий максимальный тоннаж всех судов иностранных морских
отрядов, могущих находиться в состоянии транзита через Проливы, не
должен превышать 15 000 тонн, за исключением случаев,
предусмотренных в статье 11 и в приложении III к настоящей
Конвенции. Однако отряды, указанные в предшествующем абзаце, не должны
состоять более чем из девяти кораблей. Не будут включаться в этот тоннаж корабли, принадлежащие
Державам, прибрежным к Черному морю или не прибрежным, которые,
согласно поставлений статьи 17, наносят визит в один из портов
Проливов. Не будут далее включены в этот тоннаж военные корабли,
которые потерпели бы аварию при прохождении; эти корабли будут
обязаны соблюдением во время ремонта особых правил безопасности,
издаваемых Турцией.
Статья 15
Военные корабли, проходящие Проливы транзитом, не могут ни в
каком случае использовать воздушные суда, которые могли бы на них
находиться.
Статья 16
Военные корабли, проходящие Проливы транзитом, не должны
будут, за исключением аварии или несчастья на море, пребывать там
свыше времени, необходимого для совершения их прохода.
Статья 17
Постановления предыдущих статей не могут ни в каком случае
воспрепятствовать морскому отряду любого тоннажа и состава нанести
по приглашению Турецкого правительства краткосрочный визит
вежливости в порт Проливов. Этот отряд должен покинуть Проливы тем
же путем, что и для входа, если только он не удовлетворяет
условиям, требуемым для прохода в Проливах транзитом, согласно
постановлений статей 10, 14 и 18.
Статья 18
1. Общий тоннаж, который Державы, не прибрежные к Черному
морю, могут иметь в этом море в мирное время, ограничивается
следующим образом: а) За исключением случая, предусмотренного в параграфе b),
следующем ниже, общий тоннаж названных держав не будет превышать
30 000 тонн; b) В случае, если, в любой данный момент, тоннаж наиболее
сильного флота в Черном море превысит по крайней мере на 10 000
тонн тоннаж наиболее сильного флота в этом море ко дню подписания
настоящей Конвенции, то общий тоннаж в 30 000 тонн,
предусмотренный в параграфе а), будет увеличен настолько же,
вплоть до максимальной цифры в 45 000 тонн. В этих целях каждая
прибрежная Держава будет сообщать, согласно приложения IV к
настоящей Конвенции, Турецкому правительству 1 января и 1 июля
каждого года общий тоннаж своего флота в Черном море, а Турецкое
правительство будет передавать эти сведения другим Высоким
Договаривающимся Сторонам, равно как Генеральному Секретарю Лиги
Наций; с) Тоннаж, который какая-либо из не прибрежных Держав будет
иметь право иметь в Черном море, будет ограничен двумя третями
общего тоннажа, предусмотренного в изложенных выше параграфах а) и
b); d) Однако в случае, если одна из Держав, не прибрежных к
Черному морю, или несколько из них пожелали бы послать туда для
гуманитарных целей морской отряд, то этот отряд, который в целом
не должен будет, ни в каком случае, превысить 8 000 тонн, будет
допущен ко входу в Черное море без предуведомления,
предусмотренного в статье 13 настоящей Конвенции, путем
разрешения, полученного от Турецкого правительства на следующих
условиях: если общий тоннаж, предусмотренный выше в параграфах а)
и b), не достигнут и не будет превышен отрядом, посылка которого
испрашивается, то Турецкое правительство даст названное разрешение
в кратчайший срок по получении обращенной к нему просьбы; если
названный общий тоннаж окажется уже использованным или если он был
бы превышен отрядом, посылка которого испрашивается, то Турецкое
правительство немедленно осведомит о просьбе дать разрешение
другие прибрежные Державы Черного моря; если эти Державы через
сутки после получения об этом уведомлений не предъявят против
этого возражения, то оно сообщит заинтересованным Державам не
позднее чем в надлежащий двухсуточный срок о решении, которое
будет принято им относительно их просьбы. Всякий последующий вход в Черное море морского отряда не
прибрежных Держав будет иметь место лишь в свободных рамках общего
тоннажа, предусмотренного в изложенных выше параграфах а) и b). 2. Какова бы ни была цель их пребывания в Черном море,
военные корабли не прибрежных Держав не могут оставаться там более
двадцати одного дня.
Статья 19
Во время войны, когда Турция не является воюющей стороной,
военные корабли будут пользоваться правом полной свободы прохода и
плавания в Проливах, на условиях, тождественных тем, которые
указаны в статьях 10 - 18. Однако военные корабли всякой воюющей Державы не будут иметь
право проходить через Проливы, за исключением случаев, подпадающих
под применение статьи 25 настоящей Конвенции, а также в случае
помощи, оказываемой Государству, явившемуся жертвой нападения, в
силу договора о взаимной помощи, обязывающего Турцию, заключенного
в рамках Статута Лиги Наций, зарегистрированного и опубликованного
согласно постановлений статьи 18 названного Статута. В исключительных случаях, предусмотренных в предшествующем
абзаце, не будут применяться ограничения, указанные в статьях 10 -
18. Несмотря на воспрещение прохода, установленное выше в абзаце
2, военные корабли воюющих держав, прибрежных или не прибрежных к
Черному морю, отделенные от портов своей основной стоянки, могут
вернуться в эти порты. Военным кораблям воюющих держав воспрещается производить в
Проливах всякого рода захваты, осуществлять право осмотра и
производить каких-либо враждебные действия.
Статья 20
Во время войны, когда Турция является воюющей стороной,
постановления статей 10 - 18 не будут применяться; проход военных
кораблей будет зависеть исключительно от усмотрения Турецкого
правительства.
Статья 21
В случае, если Турция считала бы себя находящейся под угрозой
непосредственной военной опасности, она будет иметь право
применять постановления статьи 20 настоящей Конвенции. Военные корабли, которые, пройдя Проливы ранее использования
Турцией возможности, предоставляемой ей предшествующим абзацем,
оказались бы таким образом отделенными от портов своей основной
стоянки, могут вернуться в эти порты. Условлено, однако, что
Турция может не дать воспользоваться этим правом кораблям
государства, позиция которого вызвала бы применение настоящей
статьи. Если Турецкое правительство использует возможности,
предоставляемые ей изложенным выше абзацем первым, она уведомит об
этом Высокие Договаривающиеся Стороны, а также Генерального
Секретаря Лиги Наций. Если Совет Лиги Наций большинством в две трети голосов решит,
что меры, принятые таким образом Турцией, не обоснованы и если
таково будет равным образом мнение большинства Высоких
Договаривающихся Сторон, подписавших настоящую Конвенцию, то
Турецкое правительство обязуется отменить данные меры, а также те,
которые были бы приняты в силу статьи 6 настоящей Конвенции.
Статья 22
Военные корабли, имеющие на борту случаи чумы, холеры, желтой
лихорадки, сыпного тифа или оспы или имевшие таковые на борту по
крайней мере за последние семь дней, а также корабли, покинувшие
зараженный порт не менее как за пять суток, должны будут проходить
в Проливах в карантине и применять судовыми средствами необходимые
профилактические меры для избежания всякой возможности заражения
Проливов.
Раздел III
Воздушные суда
Статья 23
Для обеспечения прохода гражданских воздушных судов между
Средиземным морем и Черным морем, Турецкое правительство будет
указывать, вне запретных зон Проливов, воздушные маршруты,
предназначенные для этого прохода; гражданские воздушные суда
могут использовать эти пути, делая Турецкому правительству для
эпизодических воздушных рейсов предуведомления за три дня, а для
регулярных воздушных рейсов - общее предуведомление о датах
прохода. С другой стороны, несмотря на ремилитаризацию Проливов,
Турецким правительством будут предоставлены необходимые облегчения
по проходу, на началах полной безопасности, гражданских воздушных
судов, получивших разрешение в силу воздушной регламентации,
действующей в Турции, на перелет турецкой территории между Европой
и Азией. В тех случаях, когда разрешение на перелет было бы дано,
периодически будет указываться маршрут, по которому надлежит
следовать в зоне Проливов.

Раздел IV
Общие постановления
Статья 24
Функции Международной Комиссии, образованной в силу Конвенции
о режиме Проливов от 24 июня 1923 г., передаются Турецкому
правительству. Турецкое правительство обязуется составлять статистику и
давать сведения, относящиеся к применению статей 11, 12, 14 и 18. Оно должно наблюдать за выполнением любого из постановлений
настоящей Конвенции, имеющего отношение к проходу военных кораблей
в Проливах. Как только оно будет предуведомлено о предстоящем проходе в
Проливах иностранного морского отряда, Турецкое правительство
сообщит представителям Высоких Договаривающихся Сторон в Анкаре о
составе этого отряда, о его тоннаже, о дате, предусмотренной для
его входа в Проливы, и, если это имеет место, о вероятной дате его
возвращения. Турецкое правительство будет ежегодно посылать Генеральному
Секретарю Лиги Наций, а также Высоким Договаривающимся Сторонам
доклады, указывающие на движение иностранных военных кораблей в
Проливах и дающие всякие сведения, полезные для торговли,
мореплавания и воздушного передвижения, которые имеются в виду в
настоящей конвенции.
Статья 25
Ни одно из постановлений настоящей Конвенции не наносит
ущерба правам и обязанностям, вытекающим из Статута Лиги Наций для
Турции или для всякой другой Высокой Договаривающейся Стороны,
являющейся членом Лиги Наций.
Раздел V
Заключительные постановления
Статья 26
Настоящая Конвенция будет ратифицирована в возможно
кратчайший срок. Ратификационные грамоты будут сданы в архивы Правительства
Французской Республики в Париже. Японское правительство будет иметь право ограничиться
сообщением Правительству Французской Республики через своего
дипломатического представителя в Париже, что ратификация
последовала, и, в этом случае, оно должно будет передать
ратификационную грамоту возможно скорее. Протокол о сдаче будет составлен, как только будут сданы
шесть ратификационных грамот, включая грамоту Турции. В этих целях
сообщение, предусмотренное в предыдущем абзаце, будет равносильно
сдаче ратификационной грамоты. Настоящая Конвенция вступит в силу со дня подписания этого
протокола. Французское правительство передаст всем Высоким
Договаривающимся Сторонам заверенную копию протокола, указанного в
предыдущем абзаце, и протоколов о сдаче последующих ратификаций.
Статья 27
Со дня своего вступления в силу настоящая Конвенция будет
открыта для присоединения всякой Державы, подписавшей Лозаннский
Мирный Договор от 24 июля 1923 г. О всяком присоединении будет сообщено дипломатическим путем
Правительству Французской Республики, а последним всем Высоким
Договаривающимся Сторонам. Оно вступит в силу со дня сообщения Французскому
правительству.
Статья 28
Настоящая Конвенция будет иметь двадцатилетний срок действия
со дня ее вступления в силу. Однако принцип права свободы прохода и плавания, объявленный
в статье 1 настоящей Конвенции, будет иметь срок действия без
ограничения времени. Если за два года до истечения указанного двадцатилетнего
период ни одна из Высоких Договаривающихся Сторон не сообщит
Французскому правительству предуведомление о денонсиации, то
настоящая Конвенция останется в силе до того, как истекут два года
после посылки предуведомления о денонсиации. Это предуведомление
будет сообщено Французским правительством Высоким Договаривающимся
Сторонам. Если настоящая Конвенция была бы денонсирована согласно
постановлению настоящей статьи, то Высокие Договаривающиеся
Стороны соглашаются быть представленными на конференции для
составления текста новой конвенции.
Статья 29
По истечении каждого пятилетнего периода, считая со дня
вступления в силу настоящей Конвенции, каждая из Высоких
Договаривающихся Сторон может взять на себя инициативу предложить
изменение одного или нескольких из постановлений настоящей
Конвенции. Для того, чтобы быть принятой к производству, просьба о
пересмотре, заявленная одною из Высоких Договаривающихся Сторон,
должна быть поддержана другой Договаривающейся Стороной, если дело
идет об изменениях в статье 14 или в статье 18 и если дело идет об
изменениях во всякой другой статье двумя другими Высокими
Договаривающимися Сторонами. Просьба о пересмотре, таким образом поддержанная, должна быть
сообщена всем Высоким Договаривающимся Сторонам за три месяца до
истечения текущего пятилетнего периода. Это предуведомление будет
содержать указания на предлагаемые изменения и их обоснование. Если невозможно договориться об их предложениях
дипломатическим путем, Высокие Договаривающиеся Стороны пошлют
своих представителей на конференцию, которая будет созвана для
этой цели. Эта конференция будет иметь право принимать решения лишь
единогласно, за исключением случаев пересмотра, относящихся к
статье 14 и к статье 18, по каковым будет достаточно большинство
трех четвертей Высоких Договаривающихся Сторон. Это большинство будет исчислено, включая в него три четверти
Высоких Договаривающихся Сторон, прибрежных к Черному морю,
включая Турцию. В удостоверение чего поименованные выше уполномоченные
подписали настоящую Конвенцию. Совершено в Монтре, двадцатого июля тысяча девятьсот тридцать
шестого года в одиннадцати экземплярах, из которых первый, имеющий
печати уполномоченных, будет сдан в архивы Правительства
Французской Республики, а другие будут переданы подписавшимся
Державам.
(Следуют подписи) *)
*) Перед подписью Уполномоченных Японии имеется следующая их
оговорка:
"Нижеподписавшиеся, уполномоченные Японии, заявляют от имени
своего Правительства, что постановления настоящей Конвенции не
изменяют ни в чем позицию Японии как Государства, не являющегося
членом Лиги Наций, как в отношении Статута Лиги Наций, так и в
отношении Договоров о взаимной помощи, заключенных в рамках
названного Статута, и что Япония сохраняет в частности в отношении
этого Статута и этих договоров, упомянутых в постановлениях статей
19 и 25, полную свободу оценки".

Приложение I
1. Сборами и платами, которые могут взиматься, согласно
статьи 2 настоящей Конвенции, будут те, которые указаны в
следующей ниже таблице. Возможные скидки со ставок этих сборов и
плат, которые были бы допущены Турецким правительством, будут
применяться без различия флага.
Размер сбора или платы,
подлежащих взысканию
Характер оказанной услуги с каждой тонны чистой
вместимости (регистровый
тоннаж чистой
вместимости).
Золотые франки **).
a) Санитарный контроль ................................0,075 b) Маяки, освещаемые буи; буи, ограждающие фарватер
или иные:
до 800 тонн ........................................ 0,42
выше 800 тонн ...................................... 0,21 с) Спасительная служба, включая спасательные шлюпки,
посты по оказанию помощи с берега, сирены, дающие
туманные сигналы, радиомаяки, а также освещаемые
буи, не охватываемые п. b), или иные установки
того же рода ....................................... 0,10
(**) В настоящее время 100 пиастров равны приблизительно 2
франкам 50 сантимам золотом. )
2. Сборы и платы, определенные в таблице, приложенной к
пункту 1 настоящего приложения, будут применяться к двойному
прохождению через Проливы (т. е. к проходу из Эгейского моря в
Черное море и к обратному рейсу в Эгейское море или к прохождению
через Проливы из Черного моря в Эгейском море, за которым следует
обратный рейс в Черное море); однако, если торговое судно вновь
следует через Проливы для возвращения в Эгейское море или в Черное
море, в зависимости от случая, более чем через шесть месяцев после
дня входа в Проливы в первоначальном направлении, то судно, без
различия флага, может быть приглашено уплатить эти сборы и платы
второй раз. 3. Если при первоначальном прохождении торговое судно заявит,
что оно не предполагает возвращаться, оно будет обязано платить
лишь половину тарифа сборов и плат, указанных в абзацах b) и с)
пункта 1 настоящего приложения. 4. Сборы и платы, которые определены в таблице, приложенной к
пункту 1 настоящего приложения, и которые не будут превышать того,
что необходимо для покрытия расходов, вызванных оказанием
подлежащих услуг и для сохранения резервного фонда или разумного
оборотного фонда, будут увеличиваться или пополняться лишь в
порядке применения статьи 29 настоящей Конвенции. Они будут
оплачиваться в золотых франках или в турецкой валюте по курсу
размена, практикуемому в день платежа. 5. Торговые суда могут быть обязаны оплачивать сборы и платы
за необязательные услуги, как-то: лоцманскую проводку и плату за
пользование буксирами, если такая услуга была должным образом
оказана турецкими властями по требованию агента или капитана
данного судна. Турецкое правительство будет публиковать от времени
до времени тариф сборов и плат, подлежащих взиманию за эти
необязательные услуги. 6. Эти тарифы не будут увеличены в случае, если эти услуги
будут объявлены обязательными в порядке применения статьи 5.
Приложение II
А. Стандартные водоизмещение
1. Стандартным водоизмещением надводного корабля является
водоизмещение законченного корабля, с его полным комплектом
экипажа, его машинами и котлами, готового к выходу в море,
имеющего все свое вооружение и все свои боевые припасы, свое
снаряжение, оборудование, припасы, пресную воду для экипажа,
различное снабжение, инструменты и запасные части всякого рода,
которые он должен иметь с собой в военное время, но без топлива и
без запасной воды для питания машин и котлов. 2. Стандартным водоизмещением подводной лодки является
надводное водоизмещение законченного корабля (не включая воду вне
прочного корпуса), с его полным комплектом экипажа, его машинами,
готового к выходу в море, имеющего все свое вооружение и все свои
боевые припасы, свое снаряжение, оборудование, припасы для
экипажа, различные инструменты и запасные части всякого рода,
которые он должен иметь с собой в военное время, но без топлива,
смазочного масла, пресной воды или балластной воды всякого рода. 3. Слово "тонна", во всех случаях, когда не употреблено слово
"метрическая тонна", означает тонну в 1016 кг (2240 ф.).
В. Классы
1. Линейными кораблями являются надводные военные корабли,
относящиеся к одному из следующих подклассов: а) надводные военные корабли, иные чем авианосцы,
вспомогательные корабли или линейные корабли подкласса b),
стандартное водоизмещение которых выше 10 000 тонн (10 160
метрических тонн) или которые имеют орудия калибра выше 203
миллиметров (8 дюймов); b) надводные военные корабли, иные чем авианосцы, стандартное
водоизмещение которых не выше 8 000 тонн (8 128 метрических тонн)
и которые имеют орудия калибра выше 203 миллиметров (8 дюймов). 2. Авианосцами являются надводные военные корабли, которые,
каково ни будь их водоизмещение, предназначены или устроены
преимущественно для перевозки и ввода в действие на море воздушных
судов. Если военный корабль не был предназначен или устроен
преимущественно для перевозки и ввода в действие на море воздушных
судов, то устройство на этом корабле палубы для спуска или взлета
не будет иметь последствием включение его (корабля) в класс
авианосцев. Класс авианосцев подразделяется на два подкласса, а именно: а) корабли, имеющие палубу, дающую воздушным судам
возможность взлетать с нее или спускаться на нее; b) корабли, не имеющие палубы, описанной выше в пункте а). 3. Легкими надводными кораблями являются военные надводные
корабли, иные чем авианосцы, небольшие боевые суда или
вспомогательные корабли, стандартное водоизмещение которых выше
100 тонн (102 метрических тонны) и не превышают 10 000 тонн (10
160 метрических тонн) и которые не имеют орудий калибра выше 203
миллиметров (8 дюймов). Класс легких надводных кораблей подразделяется на три
подкласса, а именно: а) корабли, которые не имеют орудия калибра выше 155
миллиметров (6,1 дюймов); b) корабли, которые не имеют орудий калибра выше 155
миллиметров (6,1 дюймов и стандартное водоизмещение которых выше 3
000 тонн (3 048 метрических тонн), с) корабли, которые не имеют орудий калибра выше 155
миллиметров (6,1 дюймов) и стандартное водоизмещение которых не
выше 3 000 тонн (3 048 метрических тонн). 4. Подводными лодками являются все корабли, предназначенные
для плавания под поверхностью моря. 5. Малыми боевыми судами являются надводные военные корабли,
иные чем вспомогательные корабли, стандартное водоизмещение
которых выше 100 тонн (102 метрические тонны) и не превышает 2 000
тонн (2 032 метрические тонны) и которые не отвечают ни одной из
следующих особенностей: а) иметь на вооружении орудия калибра выше 155 миллиметров
(6,1 дюймов); b) быть предназначенными или оборудованными для выбрасывания
торпед; с) быть предназначенными для достижения скорости хода,
превышающей двадцать узлов. 6. Вспомогательными кораблями являются надводные корабли,
входящие в состав военного флота, стандартное водоизмещение
которых выше 100 тонн (102 метрические тонны), которые обычно
используются для нужд флота или для перевозки войск или для
всякого иного предназначения, чем боевые суда, которые не
построены специально для того, чтобы быть боевыми судами, и
которые не отвечают ни одной из следующих особенностей: а) иметь на вооружении орудия калибра выше 155 миллиметров
(6,1 дюймов); b) иметь на вооружении более восьми орудий калибра выше 76
миллиметров (3 дюйма); с) быть предназначенными или оборудованными для выбрасывания
торпед; d) быть предназначенными для защиты броневыми плитами; е) быть предназначенными для достижения скорости хода,
превышающей двадцать восемь узлов; f) быть предназначенными или устроенными главным образом для
ввода в действие на море воздушных судов; g) иметь на оборудовании более двух аппаратов для пуска
воздушных судов.
С. Корабли устарелые
Корабли следующих классов и подклассов будут рассматриваться
как "устарелые", если со времени их окончания истекло указанное
ниже количество лет:
а) для линейного корабля ............................ 26 лет; b) для авианосца .................................... 20 лет; с) для легкого надводного корабля подклассов
а) и b): i) если киль его был заложен до 1 января 1920 г. ... 16 лет; ii) если киль его был заложен после
31 декабря 1919 г. .............................. 20 лет; d) для легкого надводного корабля подкласса с) ..... 16 лет; е) для подводной лодки ............................. 13 лет.
Приложение III
Условлено, что из числа трех указанных ниже устарелых учебных
судов японского флота двум единицам будет разрешаться посещение
портов Проливов вместе. Общий тоннах этих двух судов будет, в этом случае, считаться
равным 15 000 тоннам.
------------------------------------------------------------------ | | Дата |Дата вступления| Стандартное | Вооружение| | | закладки | в строй | водоизмещение| | | | | | (тонны) | | |----------+----------+---------------+--------------+-----------| |Асамо ....| 20-X-1896| 18-III-1899 | 9240 | IVx200 мм.| | | | | |XIIx150 мм.| |Якумо ....| 1-IX-1898| 20- VI-1900 | 9010 | IVx200 мм.| | | | | |XIIx150 мм.| |Ивате ....|11-XI-1898| 18-III-1901 | 9180 | IVx200 мм.| | | | | |XIVx150 мм.| ------------------------------------------------------------------
Приложение IV
1. Классы и подклассы кораблей, подлежащих включению в
исчисление общего тоннажа флотов Держав прибрежных к Черному морю,
указанного в статье 18 настоящей Конвенции, следующие:
Линейные корабли:
подкласс (а)
подкласс (b)
Авианосцы:
подкласс (а)
подкласс (b)
Легкие надводные корабли:
подкласс (а)
подкласс (b)
подкласс (с)
Подводные лодки
согласно определений приложения II к настоящей Конвенции.
Водоизмещением, которое должно быть учтено при исчислении
общего тоннажа, является стандартное водоизмещение, как оно
определено в приложении II. Будут приниматься в соображение лишь
корабли не "устарелые", как они определены в названном приложении. 2. В сообщение, предусмотренное в статье 18, абзац b), должен
быть включен, кроме того, общий тоннаж кораблей, относящихся к
классам и подклассам, упомянутым в пункте 1 настоящего приложения.

Протокол
В момент подписания Конвенции от сего числа,
нижеподписавшиеся уполномоченные, берущие на себя обязательство за
свои соответственные правительства, заявляют о принятии следующих
ниже постановлений: 1. Турция будет иметь право немедленно ремилитаризировать
зону Проливов, как она определена во вступительной части названной
Конвенции. 2. С 15 августа 1936 г. Турецкое правительство будет временно
применять режим, изложенный в названной Конвенции. 3. Настоящий Протокол вступит в силу с сего числа. Совершено в Монтре, двадцатого июля тысяча девятьсот тридцать
шестого года.
(Следуют подписи)
Ратификационные грамоты Союза ССР депонированы в г. Париже 9
ноября 1936 г. Опубликована в Собрании Законов за 1937 г. отд. II, N 13, ст.
71.
Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных с иностранными государствами, вып. IX, стр. 61 - 78. Изд. НКИД. 1938 г.



вгору