Документ 995_126, чинний, поточна редакція — Прийняття від 29.03.1972
( Остання подія — Набрання чинності для України міжнародного договору, відбулась 16.10.1973. Подивитися в історії? )

                            Конвенція 
про міжнародну відповідальність за шкоду,
завдану космічними об'єктами
(укр/рос)

Дата набуття чинності: 1 вересня 1972 року Дата приєднання України: 28 вересня 1973 року Дата набуття чинності для України: 16 жовтня 1973 року
Держави - учасниці цієї Конвенції, визнаючи загальну заінтересованість всього людства в дальшому
дослідженні і використанні космічного простору в мирних цілях, нагадуючи про Договір про принципи діяльності держав по
дослідженню і використанню космічного простору, включаючи Місяць
та інші небесні тіла ( 995_480 ), беручи до уваги, що, не зважаючи на заходи запобігання, яких
повинні вживати держави і міжнародні міжурядові організації, що
займаються запуском космічних об'єктів, ці об'єкти можуть іноді
завдавати шкоди, визнаючи необхідність розробки ефективних міжнародних правил
і процедур стосовно відповідальності за шкоду, завдану космічними
об'єктами, і забезпечення, зокрема, безвідкладної виплати на
основі положень цієї Конвенції повної і справедливої компенсації
жертвам такої шкоди, вважаючи, що встановлення таких правил і процедур сприятиме
зміцненню міжнародного співробітництва у сфері дослідження і
використання космічного простору в мирних цілях, домовилися про таке:
Стаття I
Для цілей цієї Конвенції: a) термін "шкода" означає позбавлення життя, тілесне
пошкодження або інше пошкодження здоров'я; або знищення або
пошкодження майна держав, або фізичних або юридичних осіб, або
майна міжнародних міжурядових організацій; b) термін "запуск" включає спробу запуску; c) термін "запускаюча держава" означає: i) держава, яка здійснює або організовує запуск космічного
об'єкта; ii) держава, з території або установок якої здійснюється
запуск космічного об'єкта; d) термін "космічний об'єкт" включає складові частини
космічного об'єкта, а також засіб його доставки і його частини.
Стаття II
Запускаюча держава несе абсолютну відповідальність за виплату
компенсації за шкоду, завдану його космічним об'єктом на поверхні
землі або повітряному судну в польоті.
Стаття III
Якщо в будь-якому місці, окрім поверхні Землі, космічному
об'єкту однієї запускаючої держави або особам або майну на борту
такого космічного об'єкта завдано шкоди космічним об'єктом іншої
запускаючої держави, то остання несе відповідальність тільки у
випадку, коли шкоди завдано з її вини або з вини осіб, за яких
вона відповідає.
Стаття IV
1. Якщо в будь-якому місці, окрім поверхні Землі, космічному
об'єкту однієї запускаючої держави або особам або майну на борту
такого об'єкта завдано шкоди космічним об'єктом іншої запускаючої
держави і тим самим завдається шкода третій державі або її
фізичним або юридичним особам, то дві перші держави несуть
солідарну відповідальність перед цією третьою державою в таких
межах: a) якщо шкоди завдано третій державі на поверхні Землі або
повітряному судну в польоті, то їх відповідальність перед третьою
державою є абсолютною; b) якщо шкоди завдано космічному об'єкту третьої держави або
особам або майну на борту такого космічного об'єкта в будь-якому
місці, крім поверхні Землі, то їх відповідальність перед третьою
державою визначається на основі вини будь-якої з перших двох
держав або на основі вини осіб, за яких відповідає будь-яка з цих
двох держав. 2. У всіх випадках солідарної відповідальності, згаданих у
пункті 1 цієї статті, тягар компенсації за шкоду розподіляється
між двома першими державами співрозмірно ступеню їх вини; якщо
ступінь вини кожної з цих держав встановити неможливо, то тягар
компенсації за шкоду розподіляється між ними порівну. Такий
розподіл не зачіпає права третьої держави вимагати всієї
компенсації за шкоду на основі цієї Конвенції від будь-якої з
запускаючих держав або всіх запускаючих держав, що несуть
солідарну відповідальність.
Стаття V
1. Коли дві держави або більше спільно здійснюють запуск
космічного об'єкта, вони несуть солідарну відповідальність за
будь-яку завдану шкоду. 2. Запускаюча держава, що виплатила компенсацію за шкоду, має
право регресної вимоги до інших учасників спільного запуску.
Учасники спільного запуску можуть укладати угоди про розподіл між
собою фінансових зобов'язань, за якими вони несуть солідарну
відповідальність. Такі угоди не зачіпають права держави, якій
завдано шкоди, вимагати всієї компенсації за шкоду на основі цієї
Конвенції від будь-якої з запускаючих держав або всіх запускаючих
держав, що несуть солідарну відповідальність. 3. Держава, з території або установок якої здійснюється
запуск космічного об'єкта, розглядається як учасник спільного
запуску.
Стаття VI
1. За умови дотримання положень пункту 2 цієї статті,
звільнення від абсолютної відповідальності надається тією мірою,
якою запускаюча держава доведе, що шкода стала повністю або
частково результатом грубої недбалості або дії або бездіяльності
вчинених з наміром завдати шкоди, з боку держави-позивача або
фізичних або юридичних осіб, яких воно представляє. 2. Жодного звільнення не надається у випадках, коли шкода
стала результатом діяльності запускаючої держави, яка не
відповідає міжнародному праву, включаючи, зокрема. Статут
Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ) і Договір про принципи
діяльності держав по дослідженню і використанню космічного
простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла ( 995_480 ).
Стаття VII
Положення цієї Конвенції не застосовуються до випадків шкоди,
завданої космічним об'єктом запускаючої держави: a) громадянам цієї запускаючої держави; b) іноземним громадянам у той час, коли вони беруть участь у
операціях, пов'язаних з цим космічним об'єктом, з часу його
запуску або на будь-якій наступній стадії аж до його спуску, або в
той час, коли вони знаходяться на запрошення цієї запускаючої
держави у безпосередній близькості від району запланованого
запуску або повернення об'єкта.
Стаття VIII
1. Держава, якій завдано шкоди або юридичним чи фізичним
особам якої було завдано шкоди, може подати запускаючій державі
претензії про компенсацію за таку шкоду. 2. Якщо держава громадянства потерпілої сторони не подала
претензії, то інша держава може подати запускаючій державі
претензію стосовно шкоди, завданої на її території будь-якій
фізичній або юридичній особі. 3. Якщо ні держава громадянства потерпілої сторони, ні
держава, на території якої було завдано шкоди, не подали претензію
або не повідомили про свій намір подати претензію, то інша держава
може подати запускаючій державі претензію стосовно шкоди, завданої
особам, що постійно проживають на її території.
Стаття IX
Претензія щодо компенсації за шкоду подається запускаючій
державі дипломатичними каналами. Якщо держава не підтримує
дипломатичних відносин з відповідною запускаючою державою, вона
може звернутися до іншої держави з проханням подати її претензію
цій запускаючій державі або якимось іншим чином репрезентувати її
інтереси на основі цієї Конвенції. Вона може також подати
претензію через Генерального секретаря Організації Об'єднаних
Націй за умови, що як держава-позивач, так і запускаюча держава є
членами Організації Об'єднаних Націй.
Стаття X
1. Претензію щодо компенсації за шкоду може бути подано
запускаючій державі не пізніше, чим через один рік з дати
заподіяння шкоди або встановлення запускаючої держави, що несе
відповідальність за запуск. 2. Проте, якщо державі невідомо про заподіяння шкоди або якщо
вона не змогла встановити запускаючу державу, яка несе
відповідальність за шкоду, то ця перша держава може подати
претензію протягом одного року з дати, коли їй стали відомі
вказані вище факти; цей період, проте, в жодному разі не перевищує
одного року з дати, коли, за розумними припущеннями, така держава
могла взнати про ці факти, доклавши належних зусиль. 3. Строки, визначені в пунктах 1 і 2 цієї Статті,
застосовуються навіть у тому випадку, коли повний обсяг шкоди може
бути невідомим. Проте в цьому разі держава-позивач має право
переглянути претензію і подати додаткову документацію після
закінчення таких строків, але не пізніше одного року після того,
як став відомий повний обсяг шкоди.
Стаття XI
1. Для подання запускаючій державі претензії щодо компенсації
за шкоду на основі цієї Конвенції не вимагається, щоб
держава-позивач або фізичні або юридичні особи, яких вона
представляє, попередньо вичерпали місцеві засоби задоволення
претензії, які можуть бути в їх розпорядженні. 2. Жодне положення цієї Конвенції не перешкоджає державі або
фізичним або юридичним особам, яких вона може представляти, подати
позов у судах або в адміністративних трибуналах або органах
запускаючої держави. Держава, проте, не має права подавати на
підставі цієї Конвенції претензію про відшкодування тієї самої
шкоди, щодо якої подано позов у судах або в адміністративних
трибуналах або органах запускаючої держави або ж на підставі іншої
міжнародної угоди, обов'язкової для заінтересованих держав.
Стаття XII
Компенсація, яку запускаюча держава зобов'язана виплатити на
підставі цієї Конвенції за завдану шкоду, визначається відповідно
до міжнародного права і принципів справедливості, з тим щоб
забезпечити відшкодування шкоди, що відновлювало б фізичній або
юридичній особі, державі або міжнародній організації, від імені
яких подається претензія, положення, яке існувало б, якби шкоди не
було завдано.
Стаття XIII
Якщо держава-позивач і держава, яка повинна виплатити
компенсацію на підставі цієї Конвенції, не приходять до згоди щодо
іншої форми компенсації, то ця компенсація виплачується у валюті
держави-позивача або - на прохання такої держави - у валюті
держави, яка повинна виплатити компенсацію.
Стаття XIV
Якщо врегулювання претензії не досягнуто шляхом дипломатичних
переговорів, як це передбачено в статті IX, протягом одного року з
дати, коли держава-позивач повідомляє запускаючу державу, що вона
подала документацію по своїй претензії, заінтересовані сторони
створюють на вимогу будь-якої з сторін Комісію по розгляду
претензій.
Стаття XV
1. Комісія по розгляду претензій складається з трьох членів:
члена Комісії, призначуваного державою-позивачем, члена Комісії,
призначуваного запускаючою державою, і голови, що обирається
спільно двома сторонами. Кожна сторона здійснює відповідне
призначення у двомісячний строк з дати подання вимоги про
створення Комісії по розгляду претензій. 2. Якщо протягом чотирьох місяців з дати подання вимоги про
створення Комісії не досягнуто згоди щодо вибору голови, будь-яка
з сторін може звернутися до Генерального секретаря Організації
Об'єднаних Націй з проханням призначити голову протягом наступного
двохмісячного періоду.
Стаття XVI
1. Якщо одна з сторін не здійснює відповідного призначення
протягом встановленого періоду, голова на прохання іншої сторони
виступає як одноосібна Комісія по розгляду претензій. 2. Будь-яка вакансія, котра може виникнути в Комісії з
будь-якої причини, заповнюється з дотриманням тієї самої
процедури, яку прийнято для початкових призначень до складу
Комісії. 3. Комісія сама встановлює процедуру своєї роботи. 4. Комісія визначає місце або місця, у яких вона буде
проводити свою роботу, і приймає рішення щодо всіх
адміністративних питань. 5. За винятком рішень або визначень, що виносяться
одноосібною Комісією, усі рішення і визначення Комісії виносяться
більшістю голосів.
Стаття XVII
Ніякого збільшення складу Комісії по розгляду претензії не
здійснюється з тієї причини, що дві держави-позивачі або
запускаючі держави або більше виступають спільно по будь-якій із
справ, що розглядаються Комісією. Держави-позивачі, що виступають
спільно, колективно призначають одного члена Комісії таким самим
чином і з дотриманням таких самих умов, як і у випадку, коли
претензію висуває одна держава. Коли спільно виступають дві
запускаючі держави або більше, вони таким самим чином колективно
призначають одного члена Комісії. Якщо держави-позивачі або
запускаючі держави не проводять відповідних призначень протягом
встановленого періоду, голова виступає як одноосібна Комісія.
Стаття XVIII
Комісія по розгляду претензій встановлює обгрунтованість
претензії про компенсацію і визначає суму компенсації, якщо вона
підлягає виплаті.
Стаття XIX
1. Комісія по розгляду претензій діє відповідно до положень
статті XII. 2. Рішення Комісії є остаточним і обов'язковим, якщо про це
було досягнуто домовленості між сторонами; у іншому випадку
Комісія виносить остаточне визначення рекомендаційного характеру,
яке сторони розглядають у дусі доброї волі. Комісія висловлює
обгрунтування свого рішення або визначення. 3. Комісія виносить своє рішення або визначення в найкоротший
можливий строк і не пізніше ніж через рік з дати її створення,
якщо вона не визначить необхідним продовжити цей строк. 4. Комісія опубліковує своє рішення або визначення. Вона
передає завірену копію свого рішення або визначення кожній із
сторін, а також Генеральному секретареві Організації Об'єднаних
Націй.
Стаття XX
Видатки, пов'язані з роботою Комісії по розгляду претензій,
розподіляються порівну між сторонами, якщо Комісія не виносить
іншого рішення.
Стаття XXI
Якщо шкода, завдана космічним об'єктом, становить у великих
масштабах загрозу для життя людей або серйозно позначається на
умовах життя населення або діяльності життєво важливих центрів, то
держави - учасниці, і зокрема запускаюча держава, вивчають
можливість безвідкладного надання відповідної допомоги державі,
якій завдано шкоди, коли остання звертається з проханням про це.
Проте це не зачіпає прав або обов'язків держав - учасниць, що
випливають з цієї Конвенції.
Стаття XXII
1. У цій Конвенції, за винятком статей XXIV-XXVII, посилання
на держави розглядаються як такі, що стосуються будь-якої
міжнародної міжурядової організації, яка провадить космічну
діяльність, якщо ця організація заявляє, що вона бере на себе
права і обов'язки, передбачені цією Конвенцією, і якщо більшість
держав-членів цієї організації є державами - учасницями цієї
Конвенції і Договору про принципи діяльності держав по дослідженню
і використанню космічного простору, включаючи Місяць та інші
небесні тіла ( 995_480 ). 2. Держави-члени будь-якої такої організації, що є учасницями
цієї Конвенції, вживають усіх необхідних заходів для забезпечення
того, щоб ця організація зробила заяву згідно з попереднім
пунктом. 3. Якщо якась міжнародна міжурядова організація відповідальна
за шкоду згідно із положеннями цієї Конвенції, то ця організація і
ті з її держав-членів, які є учасницями цієї Конвенції, несуть
солідарну відповідальність при дотриманні, проте, таких умов: a) будь-яка претензія щодо компенсації за таку шкоду
подається насамперед цій організації; b) якщо організація протягом шести місяців не виплатила суми,
узгодженої або встановленої як компенсація за таку шкоду, то
тільки в цьому випадку держава-позивач може порушити питання про
відповідальність держав-членів цієї організації, що є учасницями
цієї Конвенції, за сплату цієї суми. 4. Згідно з положеннями цієї Конвенції будь-яка претензія
щодо виплати компенсації за шкоду, завдану якійсь організації, яка
зробила заяву згідно з пунктом 1 цієї статті, подається
державою-членом цієї організації, що є учасницею цієї Конвенції.
Стаття XXIII
1. Положення цієї Конвенції не зачіпають інших діючих
міжнародних угод про відносини між державами-учасницями цих угод. 2. Жодне положення цієї Конвенції не перешкоджає укладанню
державами міжнародних угод, що підтверджують, доповнюють або
розширюють її положення.
Стаття XXIV
1. Цю Конвенцію буде відкрито для підписання всіма державами.
Будь-яка держава, яка не підпише цю Конвенцію до набрання нею
чинності згідно з пунктом 3 даної статті, може приєднатися до неї
будь-коли. 2. Ця Конвенція підлягає ратифікації державами, що підписали
її. Ратифікаційні грамоти і документи про приєднання здаються на
зберігання урядам Сполученого Королівства Великобританії і
Північної Ірландії, Сполучених Штатів Америки і Союзу Радянських
Соціалістичних Республік, які цим призначаються як
уряди-депозитарії. 3. Ця Конвенція набуває чинності після здачі на зберігання
п'ятої ратифікаційної грамоти. 4. Для держав, ратифікаційні грамоти або документи про
приєднання яких буде здано на зберігання після набуття чинності
цією Конвенцією, вона набере чинності в день здачі на зберігання
їх ратифікаційних грамот або документів про приєднання. 5. Уряди-депозитарії негайно повідомляють всі держави, що
підписали цю Конвенцію і приєдналися до неї, про дату кожного
підписання, про дату здачі на зберігання кожної ратифікаційної
грамоти і документа про приєднання до цієї Конвенції, про дату
набрання нею чинності, а також про інші повідомлення. 6. Ця Конвенція реєструється урядами-депозитаріями відповідно
до статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ).
Стаття XXV
Будь-яка держава - учасниця Конвенції може пропонувати
поправки до цієї Конвенції. Поправки набувають чинності для кожної
держави - учасниці Угоди, що приймає ці поправки, після прийняття
їх більшістю держав - учасниць Угоди, а згодом для кожної з решти
держав - учасниць Угоди в день прийняття нею цих поправок.
Стаття XXVI
Через десять років після набрання чинності цією Конвенцією
питання про її перегляд буде включено в попередній порядок денний
Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, з тим щоб на
основі досвіду застосування Конвенції розглянути питання про те,
чи потребує вона змінення. Проте будь-коли через п'ять років після
набрання Конвенцією чинності на прохання однієї третини
держав-учасниць Конвенції і за згодою більшості держав-учасниць
скликається конференція держав-учасниць з метою перегляду цієї
Конвенції.
Стаття XXVII
Будь-яка держава-учасниця Конвенції може повідомити про свій
вихід з Конвенції через рік після набрання нею чинності шляхом
письмового повідомлення урядів-депозитаріїв. Такий вихід набуває
чинності після закінчення одного року з дня одержання цього
повідомлення.
Стаття XXVIII
Ця Конвенція, англійський, іспанський, китайський, російський
і французький тексти якої є рівно автентичними, здається на
зберігання в архіви урядів-депозитаріїв. Належним чином завірені
копії цієї Конвенції буде надіслано урядами-депозитаріями урядам
держав, що підписали Конвенцію і приєдналися до неї.
НА ЗАСВІДЧЕННЯ ЧОГО нижчепідписані, належним чином на те
уповноважені, підписали цю Конвенції.
ВЧИНЕНО в трьох примірниках у містах Москві, Лондоні і
Вашингтоні березня місяця 29 дня тисяча дев'ятсот сімдесят другого
року.
Конвенция
о международной ответственности за ущерб, причиненный
космическими объектами

Государства - участники настоящей Конвенции, признавая общую заинтересованность всего человечества в
дальнейшем исследовании и использовании космического пространства
в мирных целях, напоминая о Договоре о принципах деятельности государств по
исследованию и использованию космического пространства, включая
Луну и другие небесные тела ( 995_480 ), принимая во внимание, что, несмотря на меры предосторожности,
которые должны принимать государства и международные
межправительственные организации, занимающиеся запуском
космических объектов, эти объекты могут иногда причинять ущерб, признавая необходимость разработки эффективных международных
правил и процедур относительно ответственности за ущерб,
причиненный космическими объектами, и обеспечения, в частности,
безотлагательной выплаты на основании положений настоящей
Конвенции полной и справедливой компенсации жертвам такого ущерба, полагая, что установление таких правил и процедур будет
содействовать укреплению международного сотрудничества в области
исследования и использования космического пространства в мирных
целях, согласились о нижеследующем:
Статья I
Для целей настоящей конвенции: а) термин "ущерб" означает лишение жизни, телесное
повреждение или иное повреждение здоровья; либо уничтожение или
повреждение имущества государств, либо физических или юридических
лиц или имущества международных межправительственных организаций; b) термин "запуск" включает попытку запуска; c) термин "запускающее государство" означает: i) государство, которое осуществляет или организует запуск
космического объекта, ii) государство, с территории или установок которого
осуществляется запуск космического объекта; d) термин "космический объект" включает составные части
космического объекта, а также средство его доставки и его части.
Статья II
Запускающее государство несет абсолютную ответственность за
выплату компенсации за ущерб, причиненный его космическим объектом
на поверхности Земли или воздушному судну в полете.
Статья III
Если в любом месте, помимо поверхности Земли, космическому
объекту одного запускающего государства либо лицам или имуществу
на борту такого космического объекта причинен ущерб космическим
объектом другого запускающего государства, то последнее несет
ответственность только в случае, когда ущерб причинен по его вине
или по вине лиц, за которых оно отвечает.
Статья IV
1. Если в любом месте, помимо поверхности Земли, космическому
объекту одного запускающего государства либо лицам или имуществу
на борту такого объекта причинен ущерб космическим объектом
другого запускающего государства и тем самым причиняется ущерб
третьему государству либо его физическим или юридическим лицам, то
два первых государства несут солидарную ответственность перед этим
третьим государством в нижеследующих пределах: a) если ущерб причинен третьему государству на поверхности
Земли или воздушному судну в полете, то их ответственность перед
третьим государством является абсолютной; b) если ущерб причинен космическому объекту третьего
государства либо лицам или имуществу на борту такого космического
объекта в любом месте, помимо поверхности Земли, то их
ответственность перед третьим государством определяется на
основании вины любого из первых двух государств или на основании
вины лиц, за которых отвечает любое из этих двух государств. 2. Во всех случаях солидарной ответственности, упомянутых в
пункте 1 настоящей статьи, бремя компенсации за ущерб
распределяется между двумя первыми государствами соразмерно
степени их вины; если степень вины каждого из этих государств
установить невозможно, то бремя компенсации за ущерб
распределяется между ними поровну. Такое распределение не
затрагивает права третьего государства требовать всей компенсации
за ущерб на основании настоящей Конвенции от любого из запускающих
государств или всех запускающих государств, которые несут
солидарную ответственность.
Статья V
1. Когда два государства или более совместно производят
запуск космического объекта, они несут солидарную ответственность
за любой причиненный ущерб. 2. Запускающее государство, которое выплатило компенсацию за
ущерб, имеет право регрессного требования к остальным участникам
совместного запуска. Участники совместного запуска могут заключать
соглашения о распределении между собой финансовых обязательств, по
которым они несут солидарную ответственность. Такие соглашения не
затрагивают права государства, которому причинен ущерб, требовать
всей компенсации за ущерб на основании настоящей Конвенции от
любого из запускающих государств или всех запускающих государств,
которые несут солидарную ответственность. 3. Государство, с территории или установок которого
производится запуск космического объекта, рассматривается в
качестве участника совместного запуска.
Статья VI
1. При условии соблюдения положений пункта 2 настоящей статьи
освобождение от абсолютной ответственности предоставляется в той
мере, в какой запускающее государство докажет, что ущерб явился
полностью или частично результатом грубой небрежности либо
действия или бездействия, совершенных с намерением нанести ущерб,
со стороны государства-истца, либо физических или юридических лиц,
которых оно представляет. 2. Никакого освобождения не предоставляется в случаях, когда
ущерб явился результатом деятельности запускающего государства,
которая не соответствует международному праву, включая, в
частности, Устав Организации Объединенных Наций ( 995_010 ) и
Договор о принципах деятельности государств по исследованию и
использованию космического пространства, включая Луну и другие
небесные тела ( 995_480 ).
Статья VII
Положения настоящей Конвенции не применяются к случаям
ущерба, причиненного космическим объектом запускающего
государства: a) гражданам этого запускающего государства; b) иностранным гражданам в то время, когда они участвуют в
операциях, связанных с этим космическим объектом, со времени его
запуска или на любой последующей стадии вплоть до его спуска, или
в то время, когда они находятся по приглашению этого запускающего
государства в непосредственной близости от района запланированного
запуска или возвращения объекта.
Статья VIII
1. Государство, которому причинен ущерб, либо физическим или
юридическим лицам которого причинен ущерб, может предъявить
запускающему государству претензию о компенсации за такой ущерб. 2. Если государство гражданства потерпевшей стороны не
предъявило претензии, то другое государство может предъявить
запускающему государству претензию в отношении ущерба,
причиненного на его территории любому физическому или юридическому
лицу. 3. Если ни государство гражданства потерпевшей стороны, ни
государство, на территории которого был причинен ущерб , не
предъявили претензии или не уведомили о своем намерении предъявить
претензию, то другое государство может предъявить запускающему
государству претензию в отношении ущерба, который причинен лицам,
постоянно проживающим на его территории.
Статья IX
Претензия о компенсации за ущерб предъявляется запускающему
государству по дипломатическим каналам. Если государство не
поддерживает дипломатических отношений с соответствующим
запускающим государством, оно может обратиться к другому
государству с просьбой предъявить его претензию этому запускающему
государству или каким-либо иным образом представлять его интересы
на основании настоящей Конвенции. Оно может также предъявить
претензию через Генерального секретаря Организации Объединенных
Наций при условии, что как государство-истец, так и запускающее
государство являются членами Организации Объединенных Наций.
Статья X
1. Претензия о компенсации за ущерб может быть предъявлена
запускающему государству по прошествии не более одного года с даты
причинения ущерба или установления запускающего государства,
которое несет ответственность за ущерб. 2. Однако если государству не известно о причинении ущерба
или если оно не смогло установить запускающее государство, которое
несет ответственность за ущерб, то это первое государство может
предъявить претензию в течение одного года с даты, когда ему стали
известны указанные выше факты; этот период, однако, ни в коем
случае не превышает одного года с даты, когда, по разумным
предположениям, такое государство могло узнать об этих фактах,
приложив должные усилия. 3. Сроки, определенные в пунктах 1 и 2 настоящей статьи,
применяются даже в том случае, когда полный объем ущерба может не
быть известен. Однако в этом случае государство-истец имеет право
пересмотреть претензию и представить дополнительную документацию
по истечении таких сроков, но не позднее одного года после того,
как стал известен полный объем ущерба.
Статья XI
1. Для предъявления запускающему государству претензии о
компенсации за ущерб на основании настоящей Конвенции не
требуется, чтобы государство-истец либо физические или юридические
лица, которых оно представляет, предварительно исчерпали местные
средства удовлетворения претензии, которые могут иметься в их
распоряжении. 2. Никакое положение настоящей Конвенции не препятствует
государству либо физическим или юридическим лицам, которых оно
может представлять, возбудить иск в судах либо в административных
трибуналах или органах запускающего государства. Государство,
однако, не имеет права предъявлять на основании настоящей
Конвенции претензию о возмещении того же ущерба, в отношении
которого возбужден иск в судах либо в административных трибуналах
или органах запускающего государства или же на основании другого
международного соглашения, обязательного для заинтересованных
государств.
Статья XII
Компенсация, которую запускающее государство обязано
выплатить на основании настоящей Конвенции за причиненный ущерб,
определяется в соответствии с международным правом и принципами
справедливости, с тем чтобы обеспечить возмещение ущерба,
восстанавливающее физическому или юридическому лицу, государству
или международной организации, от имени которых предъявляется
претензия, положение, которое существовало бы, если бы ущерб не
был причинен.
Статья XIII
Если государство-истец и государство, которое должно
выплатить компенсацию на основании настоящей Конвенции, не
приходят к соглашению относительно иной формы компенсации, то эта
компенсация выплачивается в валюте государства-истца или - по
просьбе такого государства - в валюте государства, которое должно
выплатить компенсацию.
Статья XIV
Если урегулирование претензии не достигнуто путем
дипломатических переговоров, как это предусмотрено в статье IX, в
течение одного года с даты, когда государство-истец уведомляет
запускающее государство, что оно представило документацию по своей
претензии, заинтересованные стороны создают по требованию любой из
сторон Комиссию по рассмотрению претензий.
Статья XV
1. Комиссия по рассмотрению претензий состоит из трех членов:
члена Комиссии, назначаемого государством-истцом, члена Комиссии,
назначаемого запускающим государством, и председателя, выбираемого
совместно двумя сторонами. Каждая сторона производит
соответствующее назначение в двухмесячный срок с даты предъявления
требования о создании Комиссии по рассмотрению претензий. 2. Если в течение четырех месяцев с даты предъявления
требования о создании Комиссии не достигнуто согласие относительно
выбора председателя, любая из сторон может обратиться к
Генеральному секретарю Организации Объединенных Наций с просьбой
назначить председателя в течение последующего двухмесячного
периода.
Статья XVI
1.Если одна из сторон не производит соответствующего
назначения в течение установленного периода, председатель по
просьбе другой стороны выступает в качестве единоличной Комиссии
по рассмотрению претензий. 2. Любая вакансия, которая может возникнуть в Комиссии по
любой причине, заполняется с соблюдением той же процедуры, которая
принята для первоначальных назначений в состав Комиссии. 3. Комиссия сама устанавливает процедуру своей работы. 4. Комиссия определяет место или места, в которых она будет
проводить свою работу, и принимает решения по всем другим
административным вопросам. 5. За исключением решений или определений, выносимых
единоличной Комиссией, все решения и определения Комиссии
выносятся большинством голосов.
Статья XVII
Никакого увеличения состава Комиссии по рассмотрению
претензий не производится по той причине, что два
государства-истца или запускающих государства или более выступают
совместно по любому из рассматриваемых Комиссией дел. Выступающие
совместно государства-истцы коллективно назначают одного члена
Комиссии таким же образом и с соблюдением таких же условий, как и
в случае, когда претензию выдвигает одно государство. Когда
совместно выступают два запускающих государства или более, они
таким же образом коллективно назначают одного члена Комиссии. Если
государства-истцы или запускающие государства не проводят
соответствующих назначений в течение установленного периода,
председатель выступает в качестве единоличной Комиссии.
Статья XVIII
Комиссия по рассмотрению претензий устанавливает
обоснованность претензии о компенсации и определяет сумму
компенсации, если она подлежит выплате.
Статья XIX
1. Комиссия по рассмотрению претензий действует в
соответствии с положениями статьи XII. 2. Решение Комиссии является окончательным и обязательным,
если об этом была достигнута договоренность между сторонами; в
ином случае Комиссия выносит окончательное определение
рекомендательного характера, которое стороны рассматривают в духе
доброй воли. Комиссия излагает обоснование своего решения или
определения. 3. Комиссия выносит свое решение или определение в кратчайший
возможный срок и не позднее, чем через год с даты ее создания,
если она не сочтет необходимым продлить этот срок. 4. Комиссия опубликовывает свое решение или определение. Она
передает заверенную копию своего решения или определения каждой из
сторон, а также Генеральному Секретарю Организации Объединенных
Наций.
Статья XX
Расходы,связанные с работой Комиссии по рассмотрению
претензий, распределяются поровну между сторонами, если Комиссия
не выносит иного решения.
Статья XXI
Если ущерб, причиненный космическим объектом, представляет в
больших масштабах угрозу для жизни людей или серьезно отражается
на условиях жизни населения или деятельности жизненно важных
центров , то государства-участники, и в частности запускающее
государство, изучают возможность безотлагательного предоставления
соответствующей помощи государству, которому причинен ущерб, когда
последнее обращается с просьбой об этом. Однако это не затрагивает
прав или обязанностей государств-участников, возникающих на
основании настоящей Конвенции.
Статья XXII
1. В настоящей Конвенции, за исключением статей XXIV - XXVII,
ссылки на государства рассматриваются как относящиеся к любой
международной межправительственной организации, которая
осуществляет космическую деятельность, если эта организация
заявляет, что она принимает на себя права и обязанности,
предусмотренные настоящей Конвенцией, и если большинство
государств - членов этой организации являются государствами -
участниками настоящей Конвенции и Договора о принципах
деятельности государств по исследованию и использованию
космического пространства, включая Луну и другие небесные тела
( 995_480 ). 2. Государства - члены любой такой организации, являющиеся
участниками настоящей Конвенции, принимают все необходимые меры
для обеспечения того, чтобы организация сделала заявление в
соответствии с предыдущим пунктом. 3. Если какая-либо международная межправительственная
организация ответственна за ущерб в соответствии с положениями
настоящей Конвенции, то эта организация и те из ее
государств-членов, которые являются участниками настоящей
Конвенции, несут солидарную ответственность, при соблюдении,
однако, следующих условий: a) любая претензия о компенсации за такой ущерб предъявляется
в первую очередь этой организации; b) если организация в течение шести месяцев не выплатила
суммы, согласованной или установленной в качестве компенсации за
такой ущерб, то только в этом случае государство-истец может
поставить вопрос об ответственности государств-членов этой
организации, являющихся участниками настоящей Конвенции, за уплату
этой суммы. 4. В соответствии с положениями настоящей Конвенции любая
претензия о выплате компенсации за ущерб, причиненный какой-либо
организации, которая сделала заявление в соответствии с пунктом 1
настоящей статьи, представляется государством - членом этой
организации, являющимся участником настоящей Конвенции.
Статья XXIII
1. Положения настоящей Конвенции не затрагивают других
действующих международных соглашений о том, что касается отношений
между государствами - участниками этих соглашений. 2. Никакое положение настоящей Конвенции не препятствует
заключению государствами международных соглашений, подтверждающих,
дополняющих или расширяющих ее положения.
Статья XXIV
1. Настоящая Конвенция открыта для подписания всеми
государствами. Любое государство, которое не подпишет настоящей
Конвенции до вступления ее в силу в соответствии с пунктом 3
настоящей статьи, может присоединиться к ней в любое время. 2. Настоящая Конвенция подлежит ратификации государствами,
подписавшими ее. Ратификационные грамоты и документы о
присоединении должны быть сданы на хранение правительствам Союза
Советских Социалистических Республик, Соединенного Королевства
Великобритании и Северной Ирландии и Соединенных Штатов Америки,
которые настоящим назначаются в качестве
правительств-депозитариев. 3. Настоящая Конвенция вступает в силу после сдачи на
хранение пятой ратификационной грамоты. 4. Для государств, ратификационные грамоты или документы о
присоединении которых будут сданы на хранение после вступления в
силу настоящей Конвенции, она вступает в силу в день сдачи на
хранение их ратификационных грамот или документов о присоединении. 5. Правительства-депозитарии незамедлительно уведомляют все
подписавшие настоящую Конвенцию и присоединившиеся к ней
государства о дате каждого подписания, о дате сдачи на хранение
каждой ратификационной грамоты и документа о присоединении, о дате
вступления в силу настоящей Конвенции, а также о других
уведомлениях. 6. Настоящая Конвенция будет зарегистрирована
правительствами-депозитариями в соответствии со статьей 102 Устава
Организации Объединенных Наций ( 995_010 ).
Статья XXV
Любое государство - участник Конвенции может предлагать
поправки к настоящей Конвенции. Поправки вступают в силу для
каждого государства - участника Конвенции, принимающего эти
поправки, после принятия их большинством государств-участников
Конвенции, а впоследствии для каждого оставшегося государства -
участника Конвенции в день принятия им этих поправок.
Статья XXVI
Через десять лет после вступления в силу настоящей Конвенции
вопрос о ее пересмотре будет включен в предварительную повестку
дня Генеральной Ассамблеи Организации Объединенных Наций, с тем
чтобы на основе опыта применения Конвенции рассмотреть вопрос о
том,нуждается ли она в изменении. Однако в любое время через пять
лет после вступления Конвенции в силу по просьбе одной трети
государств-участников и с согласия большинства
государств-участников созывается конференция государств-участников
с целью пересмотра настоящей Конвенции.
Статья XXVII
Любое государство-участник Конвенции может уведомить о своем
выходе из Конвенции через год после вступления ее в силу путем
письменного уведомления правительств-депозитариев. Такой выход
приобретает силу по истечении одного года со дня получения этого
уведомления.
Статья XXVIII
Настоящая Конвенция, русский, английский, испанский,
китайский и французский тексты которой являются равно
аутентичными, будет сдана на хранение в архивы
правительств-депозитариев. Должным образом заверенные копии
настоящей Конвенции будут препровождены
правительствами-депозитариями правительствам государств,
подписавших Конвенцию и присоединившихся к ней.
В удостоверение чего нижеподписавшиеся, должным образом на то
уполномоченные, подписали настоящую Конвенцию.
Совершено в трех экземплярах в городах Москве, Лондоне и
Вашингтоне марта, 29 дня, тысяча девятьсот семьдесят второго года.
Ратифицирована Президиумом Верховного Совета СССР 28 сентября
1973 г. Ратификационные грамоты СССР депонированы в Москве,
Вашингтоне и Лондоне 9 октября 1973 г. В соответствии с пунктом 4 статьи XXIV Конвенции она вступила
для СССР в силу 9 октября 1973 г.



вгору