Про зв'язок
Закон України від 16.05.1995160/95-ВР
Документ 160/95-ВР, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 23.12.2003, підстава - 1280-IV

                                                          
З А К О Н У К Р А Ї Н И
( Закон втратив чинність на підставі Закону
N 1280-IV ( 1280-15 ) від 18.11.2003, ВВР, 2004, N 12, ст.155 )
Про зв'язок

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, N 20, ст.143 )
( Вводиться в дію Постановою ВР
N 161/95-ВР від 16.05.95, ВВР, 1995, N 20, ст.144 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 626/96-ВР від 20.12.96, ВВР, 1997, N 9, ст.71
N 1347-XIV ( 1347-14 ) від 22.12.99, ВВР, 2000, N 6-7, ст.40
N 1869-III ( 1869-14 ) від 13.07.2000, ВВР, 2000, N 41, ст.341
N 2171-III ( 2171-14 ) від 21.12.2000, ВВР, 2001, N 9, ст.38 )
( Щодо визнання конституційними окремих положень див.
Рішення Конституційного Суду
N 10-рп/2001 ( v010p710-01 ) від 20.06.2001 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 2919-III ( 2919-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 15, ст.103
N 36-IV ( 36-15 ) від 04.07.2002, ВВР, 2002, N 35, ст.257
N 230-IV ( 230-15 ) від 21.11.2002, ВВР, 2003, N 15, ст.106
N 556-IV ( 556-15 ) від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 24, ст.156
N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247
N 910-IV ( 910-15 ) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 39, ст.333 )

Цей Закон встановлює правові, економічні і організаційні
основи діяльності в галузі зв'язку в Україні та визначає відносини
підприємств, об'єднань, установ і організацій зв'язку з органами
державної виконавчої влади, місцевого самоврядування і споживачами
послуг зв'язку, а також особливості галузі, пов'язані з особливими
суспільними інтересами. Закон захищає інтереси держави, громадян, підприємств,
об'єднань, установ і організацій, що користуються послугами
зв'язку, а також працівників галузі зв'язку.
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електричний зв'язок - передача, випромінювання або прийом
знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або
повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних або
інших електромагнітних системах; поштовий зв'язок - приймання, обробка, перевезення та
доставка (вручення) поштових відправлень, виконання доручень
споживачів щодо поштових переказів, банківських операцій; ( Абзац
третій статті 1 в редакції Закону N 910-IV ( 910-15 ) від
05.06.2003 ) розподіл смуг радіочастот - визначення в Національній таблиці
розподілу радіочастот смуг радіочастот з метою їх застосування
однією чи кількома службами радіозв'язку, радіонавігації або
радіоастрономії; виділення радіочастоти або радіочастотного каналу - запис
певного частотного каналу в узгодженому плані, прийнятому
відповідним органом; присвоєння радіочастоти або радіочастотного каналу - дозвіл
на використання конкретної радіочастоти або смуги; засоби зв'язку - технічне обладнання, що використовується для
організації зв'язку; споруди зв'язку - будівлі, вежі, антени, повітряні і кабельні
лінії, проміжні та кінцеві пристрої ліній зв'язку, поштові шафи та
інші пристрої, що використовуються для організації поштового або
електричного зв'язку; мережа зв'язку - сукупність засобів та споруд зв'язку,
поєднаних в єдиному технологічному процесі для забезпечення
інформаційного обміну; мережа зв'язку загального користування - мережа зв'язку, що
експлуатується підприємствами та об'єднаннями зв'язку для
забезпечення потреб в послугах зв'язку усіх споживачів; відомча мережа зв'язку - мережа зв'язку, що експлуатується
юридичною або фізичною особою для задоволення власних потреб; мережа спеціального зв'язку - мережа зв'язку, яка забезпечує
обмін інформацією з обмеженим доступом; ( Статтю 1 доповнено
абзацом дванадцятим згідно із Законом N 2919-III ( 2919-14 ) від
10.01.2002 ) мережа технологічного зв'язку - відомча мережа зв'язку для
обміну інформацією з метою забезпечення технологічних процесів у
виробничій діяльності; мережа зв'язку подвійного призначення - мережа зв'язку, що
експлуатується юридичною або фізичною особою для задоволення
власних потреб та надання на умовах ліцензування послуг усім
споживачам послуг зв'язку; єдина національна система зв'язку - сукупність мереж зв'язку
загального користування, відомчих та подвійного призначення, які
забезпечують задоволення потреб споживачів (підприємств, установ,
організацій, населення та інших) у послугах зв'язку; первинна мережа зв'язку - сукупність лінійних та станційних
споруд, які утворюють мережу типових каналів передачі та типових
трактів; місцева первинна мережа зв'язку - частина первинної мережі
зв'язку, обмежена територією міста та його приміською зоною або
адміністративного району; державна система урядового зв'язку - система спеціального
зв'язку, яка забезпечує передачу інформації, що містить державну
таємницю, і функціонує в інтересах управління державою в мирний та
воєнний час; підприємство (оператор) зв'язку - підприємство, що здійснює
свою господарську діяльність для забезпечення функціонування
засобів, споруд та мереж зв'язку з метою надання послуг зв'язку
або в установленому законодавством України порядку надає послуги
зв'язку; ( Абзац дев'ятнадцятий із змінами, внесеними згідно із
Законом N 910-IV ( 910-15 ) від 05.06.2003 )
( Абзац статті 1 виключено на підставі Закону N 1869-III
( 1869-14 ) від 13.07.2000 )
власник засобів, споруд або мереж зв'язку - юридична або
фізична особа, яка є суб'єктом права власності відповідно на
засоби, споруди або мережі зв'язку;
( Абзац двадцять другий виключено на підставі Закону N 910-IV
( 910-15 ) від 05.06.2003 )
послуга зв'язку - продукт (результат) діяльності оператора
зв'язку, спрямований на задоволення потреб споживачів; абонентна плата - платіж, який сплачує користувач за
користування послугами зв'язку на постійній основі за тарифами,
встановленими відповідно до законодавства України. ( Статтю 1
доповнено абзацом згідно із Законом N 36-IV ( 36-15 ) від
04.07.2002 )
Стаття 2. Зв'язок в Україні
Зв'язок є однією з пріоритетних і найважливіших галузей в
Україні і покликаний задовольняти потреби споживачів, органів
державної влади, місцевого самоврядування, оборони та безпеки
держави у засобах і послугах поштового та електричного зв'язку. Розвиток і вдосконалення зв'язку здійснюється відповідно до
Комплексної програми створення єдиної національної системи зв'язку
з урахуванням його пріоритету та на основі сучасних досягнень
науково-технічного прогресу.
Стаття 3. Законодавство про зв'язок
Відносини у галузі зв'язку регулюються Конституцією України
( 254к/96-ВР ), цим Законом, іншими актами законодавства України
та нормативними актами міністерств і відомств України. Правовий статус, повноваження і обов'язки операторів
зв'язку, а також використання радіочастотного ресурсу визначаються
окремими законодавчими актами України.
Стаття 4. Сфера дії Закону
Дія цього Закону поширюється на відносини в галузі зв'язку, в
яких беруть участь органи державної влади, місцевого
самоврядування, підприємства, установи і організації зв'язку та
споживачі послуг зв'язку і радіочастот. Дія цього Закону не поширюється (крім питань використання
радіочастотного ресурсу) на державну систему урядового зв'язку, а
також на мережі технологічного зв'язку і відомчі мережі зв'язку та
відносини, що забезпечують їх функціонування, за винятком питань
їх взаємодії з мережами зв'язку загального користування.
Стаття 5. Управління зв'язком
Верховна Рада України визначає державну політику в галузі
зв'язку та законодавчі основи її реалізації. Управління єдиною національною системою зв'язку здійснює
Кабінет Міністрів України. Центральним органом державної виконавчої влади в галузі
зв'язку, підпорядкованим Кабінету Міністрів України, є
Адміністрація зв'язку України, яка регулює відносини в галузі
шляхом: забезпечення в установленому законодавством України порядку
ліцензування певних видів господарської діяльності в галузі
зв'язку; ( Абзац другий частини третьої статті 5 в редакції Закону
N 910-IV ( 910-15 ) від 05.06.2003 ) нагляду за функціонуванням засобів зв'язку всіх форм
власності у мережах зв'язку загального користування та
взаємодіючими з ними засобами зв'язку відомчих мереж зв'язку та
мереж подвійного призначення; контролю за якістю надання послуг зв'язку операторами в
мережах зв'язку загального користування і подвійного призначення
всіх форм власності; контролю за дотриманням граничних тарифів на послуги зв'язку; організації наукових розробок та розробок стандартів для
галузі; організації підготовки кадрів для галузі. Адміністрація зв'язку України не має права втручатися в
господарську діяльність операторів зв'язку. Повноваження і обов'язки Адміністрації зв'язку України
покладаються на Міністерство зв'язку України з відповідною зміною
функцій. Вирішення питань координації роботи міністерств і відомств
щодо створення, розвитку, забезпечення функціонування єдиної
національної системи зв'язку, розподілу і використання
радіочастот, а також забезпечення електромагнітної сумісності
радіоелектронних засобів покладено на Державну комісію з питань
зв'язку і радіочастот, створену Кабінетом Міністрів України. Головне управління з питань радіочастот при Кабінеті
Міністрів України є центральним органом державної виконавчої влади
в галузі розподілу та використання радіочастот. Питання організації, координації взаємодії та функціонування
мереж зв'язку всіх форм власності, що стосуються потреб оборони і
безпеки України, погоджуються з відповідними міністерствами і
відомствами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Управління відомчими мережами зв'язку, мережами
технологічного зв'язку та мережами зв'язку подвійного призначення,
а також мережами, що не знаходяться в загальнодержавній власності,
забезпечується їх власниками.
Стаття 6. Землі зв'язку
До земель зв'язку належать землі, які надаються
підприємствам, установам і організаціям зв'язку відповідно до
земельного законодавства України для будівництва і експлуатації
підземних кабельних, повітряних ліній зв'язку та проводового
мовлення, морських кабельних ліній зв'язку, під кабелі зв'язку при
переходах через судноплавні та сплавні річки, озера, водосховища і
канали, під надземні та підземні підсилювальні (регенераційні)
пункти, під споруди радіорелейних, тропосферних, супутникових
ліній зв'язку, телевізійних, радіомовних і
приймально-передавальних радіостанцій і центрів з антенними
системами, під будинки, споруди та інші об'єкти, необхідні для
експлуатації, технічного переозброєння та реконструкції систем
електрозв'язку і підприємств поштового зв'язку тощо. Для тимчасового користування в період будівництва або для
користування в період експлуатації підземних кабельних і
повітряних ліній зв'язку та проводового мовлення, морських
кабельних ліній зв'язку, під кабелі зв'язку при переходах через
судноплавні та сплавні річки, озера, водосховища і канали, під
надземні та підземні підсилювальні (регенераційні) пункти землі
надаються власникам засобів, споруд або мереж зв'язку відповідно
до земельного законодавства України. Уздовж повітряних, підземних і підводних ліній електрозв'язку
та навколо випромінюючих споруд електрозв'язку встановлюються
охоронні зони, а в разі необхідності створюються просіки. Охорона
ліній і споруд зв'язку на землях і водах здійснюється відповідно
до Правил охорони ліній зв'язку ( 135-96-п ), що затверджуються
Кабінетом Міністрів України. Підприємствам зв'язку на наданих їм відповідно до земельного
законодавства України земельних ділянках дозволяється у
встановленому порядку прокладати кабельні та повітряні лінії
зв'язку і встановлювати пристрої, що забезпечують їх надійне
функціонування, а також прокладати кабельні та повітряні лінії
зв'язку через мости, тунелі, вулиці, шляхи, ліси і води, в
будівлях, колекторах, на лініях електропередачі та встановлювати
в/на цих об'єктах пристрої, що забезпечують їх надійне
функціонування. Порядок і умови проведення зазначених робіт
встановлюються підприємствами і об'єднаннями зв'язку за
погодженням з власниками і користувачами земель та об'єктів.
Використання об'єктів, які були збудовані за рахунок державних
коштів, для організації ліній зв'язку і проводового мовлення
здійснюється безоплатно. Під час спорудження або реконструкції будівель, шляхів,
мостів, ліній енергопостачання із спільним використанням опор для
підвіски проводів радіомовлення та інших об'єктів роботи,
пов'язані з упорядкуванням і перенесенням мереж зв'язку,
виконуються замовниками будівництва та реконструкції відповідно
до технічних умов і під контролем власників засобів, споруд або
мереж зв'язку.
Стаття 7. Проектування, будівництво і реконструкція
засобів та споруд зв'язку
Розвиток засобів та споруд зв'язку загального користування,
що входять до єдиної національної системи зв'язку, координується
Адміністрацією зв'язку у взаємодії з Кабінетом Міністрів України і
здійснюється за рахунок коштів підприємств зв'язку, загального
фонду розвитку об'єднань, бюджетних асигнувань, залучених коштів
юридичних та фізичних осіб на договірних засадах. Підприємства зв'язку мають право випускати і реалізовувати
цінні папери на розвиток мереж зв'язку відповідно до чинного
законодавства. При проектуванні та розвитку міст, інших населених пунктів
місцеві Ради народних депутатів здійснюють за рахунок коштів
інвесторів виготовлення проектної документації та будівництво
спеціальних приміщень для відділень зв'язку, автоматичних
телефонних станцій та станцій радіотрансляційних вузлів, а також
переобладнання приміщень, що не відповідають технологічним нормам
галузі. Зазначені приміщення передаються у користування державним
підприємствам і об'єднанням зв'язку безкоштовно. Проектна документація на будівництво і реконструкцію
(розширення, технічне переозброєння) мереж та споруд зв'язку
підлягає експертизі та узгодженню відповідними органами державного
контролю та нагляду в порядку, встановленому чинним
законодавством. Нові об'єкти житлово-цивільного призначення повинні бути
обладнані мережами і пристроями для організації зв'язку,
телевізійного та проводового мовлення. У разі, коли житлові масиви будуються при промислових та
інших підприємствах і будовах, замовник повинен проектувати і
будувати мережі, засоби та споруди електричного і поштового
зв'язку одночасно з основним промисловим об'єктом за рахунок
власних коштів відповідно до норм і технічних умов, виданих
підприємствами та об'єднаннями зв'язку. Під час проектування, будівництва і реконструкції ліній
електропередачі енергопідприємства повинні передбачати сумісну
підвіску проводів електропостачання та проводового мовлення
відповідно до норм і технічних умов, виданих підприємствами і
об'єднаннями зв'язку.

( Статтю 8 виключено на підставі Закону N 1869-III
( 1869-14 ) від 13.07.2000 )

Стаття 9. Взаємодія підприємств, об'єднань, установ
і організацій зв'язку з місцевими Радами
народних депутатів
Взаємодія підприємств, об'єднань, установ і організацій
зв'язку з місцевими Радами народних депутатів здійснюється на
договірних засадах та відповідно до чинного законодавства України. Засоби і споруди зв'язку, приміщення для відділень зв'язку,
телефонних станцій та радіотрансляційних вузлів, жилі приміщення,
в тому числі службові для листонош і працівників, які обслуговують
ці засоби і споруди, передаються власниками у користування
підприємствам і об'єднанням зв'язку на договірних засадах. Приміщення для сільських відділень зв'язку, службові жилі
приміщення для обслуговуючого персоналу надаються підприємствам
зв'язку на договірних засадах сільськими Радами народних депутатів
або організаціями - споживачами послуг зв'язку. Окремі приміщення для надання послуг зв'язку на залізничних
вокзалах, в аеропортах, морських і річкових портах, на пристанях,
автовокзалах (автостанціях), а також контрольно-пропускних пунктах
на державному кордоні, станціях технічного обслуговування, в
мотелях і на інших підприємствах, в установах та організаціях, що
обслуговують громадян, передаються в оренду державним
підприємствам і об'єднанням зв'язку.
Стаття 10. Забезпечення зв'язку в умовах надзвичайного стану
Підприємства, об'єднання зв'язку та власники засобів, споруд
або мереж зв'язку, що входять до єдиної національної системи
зв'язку, зобов'язані забезпечувати якісний зв'язок та оповіщення в
умовах надзвичайного стану. Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчі комітети
обласних, міських, районних, районних у містах, сільських і
селищних Рад народних депутатів подають підприємствам і
об'єднанням зв'язку допомогу в ліквідації аварій, що сталися
внаслідок стихійного лиха, і в усуненні їх наслідків, у придбанні
необхідних матеріальних ресурсів, а також надають для цього робочу
силу, транспортні та інші технічні засоби. У разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій та в
екстремальних ситуаціях, що виникли внаслідок виробничих обставин,
підприємства і об'єднання зв'язку з метою забезпечення зв'язком
відбудовних робіт та недопущення розповсюдження епідемій,
епізоотій через поштові відправлення за погодженням з Радою
Міністрів Автономної Республіки Крим, виконавчими комітетами
обласних, міських, районних, районних у містах, сільських і
селищних Рад народних депутатів встановлюють тимчасові обмеження
щодо надання послуг зв'язку населенню до закінчення ліквідації
наслідків зазначених обставин. Забезпечення функціонування мереж зв'язку всіх форм власності
в мирний і воєнний час та їх мобілізаційна готовність здійснюються
в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У воєнний час всі засоби та мережі зв'язку, які є в Україні,
незалежно від форм власності використовуються для забезпечення
потреб оборони та безпеки держави.
Стаття 11. Захист інтересів держави
Діяльність, пов'язана з виплатою та доставкою пенсій,
грошової допомоги малозабезпеченим громадянам, здійснюється
виключно державними підприємствами зв'язку. Право власності, а також право на технічне обслуговування і
експлуатацію мереж телекомунікацій загального користування може
належати будь-якій юридичній особі - резиденту України. Відкрите
акціонерне товариство "Укртелеком" не може передавати первинні
мережі зв'язку загального користування у власність або управління
іншим особам. Розвиток первинних мереж зв'язку проводять суб'єкти права
власності на первинні мережі. У разі визнання відкритого акціонерного товариства
"Укртелеком" банкрутом переважне право на придбання первинних
мереж зв'язку, що перебувають на балансі відкритого акціонерного
товариства "Укртелеком", належить державі. ( Стаття 11 в редакції Закону N 1869-III ( 1869-14 ) від
13.07.2000 )
( Щодо визнання конституційним положення частини першої статті 11
див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2001 ( v010p710-01 )
від 20.06.2001 )
Стаття 12. Захист прав споживачів
Підприємства і об'єднання зв'язку вживають заходів щодо
задоволення потреб юридичних та фізичних осіб у всіх видах послуг
зв'язку та щодо підвищення їх якості. Державні підприємства і об'єднання зв'язку зобов'язані
задовольняти потреби споживачів зв'язку у всіх видах послуг
зв'язку, які згідно з частиною першою статті 11 цього Закону
віднесені до виключного права державних підприємств і об'єднань
зв'язку, та у послугах міжнародного, міжміського телефонного і
телеграфного зв'язку, а також у послугах щодо отримання державних
телерадіомовних програм в межах своїх технічних та економічних
можливостей, які встановлюються Кабінетом Міністрів України для
кожного етапу розвитку мереж зв'язку та згідно з встановленими
рівнями якості. Якісні показники послуг зв'язку встановлюються
Адміністрацією зв'язку України відповідно до вимог Закону України
"Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ) і повинні відповідати
вимогам державних стандартів та нормативно-технічної документації.
Ці якісні показники є обов'язковими для всіх операторів зв'язку
незалежно від форм власності. Підприємствам і об'єднанням зв'язку
всіх форм власності забороняється встановлювати плату за вхідні
телефонні сигнали для усіх видів телефонного зв'язку. ( Частина
друга статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом N 230-IV
( 230-15 ) від 21.11.2002 ) Захист прав споживачів на послуги поштового і електричного
зв'язку гарантованої якості, а також механізм реалізації захисту
цих прав регулюються цим Законом, Законом України "Про захист прав
споживачів" та Законом України "Про обмеження монополізму та
недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій
діяльності" ( 2132-12 ). У разі використання абонентами лічильників обліку тривалості
послуг електрозв'язку (далі - лічильник), що встановлюються на
абонентських пристроях для перевірки правильності нарахування
підприємствами електрозв'язку плати за надані послуги
електрозв'язку, абоненти зобов'язані: використовувати лічильники, які мають сертифікат
відповідності згідно із законодавством України; періодично здійснювати метрологічну повірку лічильників як
засобів вимірювальної техніки в порядку, визначеному
законодавством України. ( Статтю 12 доповнено частиною четвертою згідно із Законом
N 230-IV ( 230-15 ) від 21.11.2002 )
Порядок встановлення лічильників, їх реєстрації, контролю за
точністю показів лічильників, а також порядок здійснення технічної
експертизи у разі розбіжностей у показах тривалості послуг
електрозв'язку лічильників абонентів та підприємств зв'язку
встановлюються Кабінетом Міністрів України. ( Статтю 12 доповнено
частиною п'ятою згідно із Законом N 230-IV ( 230-15 ) від
21.11.2002 ) Кожне підприємство зв'язку, яке надає послуги споживачам,
повинно мати книгу скарг та пропозицій і видавати її на першу
вимогу. Керівники підприємств зв'язку зобов'язані розглядати скарги
та заяви споживачів в терміни, передбачені чинним законодавством,
та інформувати їх про це. У разі, якщо оператор зв'язку встановлює плату за послуги
зв'язку згідно з часовими тарифами, то при розрахунках із
споживачами він зобов'язаний враховувати лише повні тарифні
одиниці часу. ( Статтю 12 доповнено частиною згідно із Законом
N 556-IV ( 556-15 ) від 20.02.2003 ) Стаття 13. Відповідальність підприємств і об'єднань зв'язку
перед споживачами послуг
Підприємства і об'єднання зв'язку всіх форм власності несуть
матеріальну відповідальність перед споживачами послуг за
невиконання чи неналежне виконання послуг: з пересилання внутрішніх поштових відправлень, за невиконання
доручень споживачів послуг щодо поштових переказів, інші порушення
у сфері надання послуг поштового зв'язку - у розмірах і порядку,
встановлених Законом України "Про поштовий зв'язок" ( 2759-14 ) та
іншими актами законодавства України; ( Абзац другий частини першої
статті 13 в редакції Закону N 910-IV ( 910-15 ) від 05.06.2003 ) ( Абзац третій частини першої статті 13 виключено на підставі
Закону N 910-IV ( 910-15 ) від 05.06.2003 )
( Абзац четвертий частини першої статті 13 виключено на
підставі Закону N 910-IV ( 910-15 ) від 05.06.2003 )
за міжнародні поштові відправлення, телеграфні повідомлення
та грошові перекази - згідно з угодами та актами Всесвітнього
поштового союзу та Міжнародного союзу електрозв'язку; за невручення або несвоєчасне вручення телеграм - у розмірі
вартості послуги. Крім відшкодування збитків у випадках,
передбачених абзацами другим, четвертим і шостим цієї частини, з
підприємств і об'єднань зв'язку на користь споживача стягується
неустойка (штраф, пеня) у розмірі 25 відсотків вартості послуг; в разі усунення пошкоджень телефонного зв'язку та засобів
радіотрансляції з порушенням контрольних строків абонентна плата
за весь час пошкодження не нараховується. Крім цього, підприємство
зв'язку сплачує абоненту пеню в розмірі 25 відсотків добової
абонентної плати за кожну добу перевищення контрольних строків,
але не більш як за три місяці. В останньому випадку, якщо з вини
підприємств зв'язку не будуть усунуті пошкодження, абонент
відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів"
( 1023-12 ) може доручити усунення недоліків третій особі за
рахунок підприємства зв'язку. Такі ж санкції до підприємства
зв'язку застосовуються і в разі, якщо якісні показники
телефонного зв'язку або радіотрансляції у споживача не
відповідають чинним стандартам та іншим нормативно-технічним
вимогам; за неналежне виконання зобов'язань, визначених договорами
оренди технічних засобів зв'язку, телебачення і радіомовлення, -
за умовами договорів. Підприємства і об'єднання зв'язку не несуть матеріальної
відповідальності перед споживачами за невиконання чи неналежне
виконання зобов'язань внаслідок дії непереборної сили (землетрус,
повінь, ураган тощо) або з вини споживачів та у випадках,
передбачених чинним законодавством. В разі незгоди споживача послуг зв'язку з визначеним цією
статтею розміром відшкодування питання відшкодування завданих йому
фактичних збитків, моральної шкоди, втраченої вигоди через
неналежне виконання операторами зв'язку своїх зобов'язань, а також
інші спори між споживачами послуг та операторами зв'язку
розглядаються судом. ( Частина третя статті 13 із змінами,
внесеними згідно із Законом N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003 )

Стаття 14. Порядок та умови надання послуг зв'язку
в мережах зв'язку загального користування
Підприємства і об'єднання зв'язку всіх форм власності
здійснюють свою діяльність на принципах рівного доступу всіх
споживачів до послуг зв'язку з наданням переваги органам державної
влади. Послуги операторами зв'язку всіх форм власності надаються
споживачам згідно з чинним законодавством, умовами відповідної
ліцензії та договору між споживачем і оператором, а також за умови
дотримання споживачем правил користування мережами зв'язку і
оплати послуг. В разі затримки оплати за надані підприємствами зв'язку
послуги понад встановлені актами законодавства строки споживачі
сплачують пеню яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у
розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у
період, за який нараховується пеня за кожну добу затримки. В разі
зазначеної затримки оплати понад один місяць підприємства зв'язку
мають право через місяць після отримання споживачем письмового
попередження відмовити йому в подальшому наданні послуг.
Підприємства зв'язку не мають права відмовляти в подальшому
наданні послуг зв'язку інвалідам I та II груп, поточна
заборгованість яких за отримані послуги зв'язку не перевищує трьох
мінімальних пенсій за віком. Відмова підприємства зв'язку в
наданні послуг зв'язку може буде оскаржена споживачем в судовому
порядку. Припинення надання послуг споживачам не звільняє їх від
оплати заборгованості, а підприємство зв'язку має право стягувати
суму боргу в судовому порядку. ( Частина третя статті 14 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 1347-XIV ( 1347-14 ) від
22.12.99 ) Послуги місцевих мереж телефонного зв'язку надаються всім
споживачам без обмежень після подання письмової заяви. Поважною
причиною для відмови підприємством зв'язку в наданні зазначених
послуг є відсутність відповідних технічних можливостей. Відмову
може бути оскаржено заявником в судовому порядку. В місцях з недостатнім рівнем насиченості технічними засобами
місцевих мереж електрозв'язку заяви на встановлення телефонів
задовольняються у такій послідовності: органи державної влади, місцевого самоврядування,
прокуратури, суди, органи внутрішніх справ, служби безпеки та
військові установи; дипломатичні та консульські представництва іноземних держав; медичні заклади, пожежні частини, організації, що надають
інформацію стосовно стихійних явищ (землетрус, повінь, ураган
тощо), державні дошкільні виховні і навчальні заклади, державні
заклади науки і культури; квартирні телефони громадянам, які згідно з чинним
законодавством мають пільги на встановлення квартирних телефонів; інші підприємства, установи та організації; квартирні телефони іншим громадянам. Серед громадян виділяються окремі категорії, які відповідно
до чинного законодавства мають право на позачергове, першочергове
та переважне право встановлення квартирних телефонів. Черги в
межах зазначених категорій встановлюються з урахуванням часу
подачі заяви. Якщо для будівництва телефонних мереж залучаються фінансові
кошти юридичних та фізичних осіб, телефони їм встановлюються
позачергово без додержання згаданого вище порядку. Послуги документального і поштового зв'язку, міжміської
телефонної мережі, проводового мовлення надаються за умови їх
технічної можливості без будь-яких обмежень. Термінові послуги
надаються за більш високими тарифами. Державні органи, які забезпечують національну безпеку та
оборону України, мають переважне право на отримання послуг зв'язку
і до них не застосовується заборона і обмеження щодо користування
первинними мережами зв'язку. ( Частина дев'ята статті 14 в
редакції Закону N 1869-III ( 1869-14 ) від 13.07.2000 )
( Частину десяту статті 14 виключено на підставі Закону
N 910-IV ( 910-15 ) від 05.06.2003 )
В разі пошкодження технічних засобів зв'язку підприємства
вживають заходів щодо їх відновлення в строки, які встановлюються
Адміністрацією зв'язку України. Власники мереж зв'язку подвійного призначення всіх форм
власності можуть надавати послуги зв'язку з додержанням особливих
умов застосування технічних засобів в мережах зв'язку загального
користування. Підприємства і об'єднання зв'язку надають відповідно до
чинного законодавства окремим категоріям громадян послуги на
пільговій основі з покриттям пов'язаних з цим витрат за рахунок
державного і місцевих бюджетів та коштів відповідних фондів і
підприємств. Окремим категоріям працівників та колишнім працівникам
підприємств, установ та організацій зв'язку Кабінетом Міністрів
України встановлюються пільги щодо надання та оплати послуг
зв'язку.
Стаття 15. Антимонопольні правила
Забороняється надання виключних прав на ведення будь-якого
виду діяльності у галузі зв'язку для підприємств, об'єднань,
установ, організацій всіх форм власності, крім діяльності,
пов'язаної із захистом інтересів держави, із забезпеченням
національної безпеки і оборони. ( Частина перша статті 15 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 910-IV ( 910-15 ) від
05.06.2003 ) Послуги електрозв'язку можуть надаватись підприємствами
поштового зв'язку всіх форм власності на договірних засадах.
Стаття 16. Особливості умов праці у галузі зв'язку
Дисципліна праці на підприємствах і в об'єднаннях зв'язку
регламентується чинним законодавством України, а також Статутом
(Положенням) про дисципліну працівників зв'язку України, що
затверджується Кабінетом Міністрів України. Статут передбачає
відповідальність працівників зв'язку за розголошення таємниці
листування, телефонних розмов, інших повідомлень, що передаються
засобами зв'язку, неналежне виконання службових обов'язків,
зокрема в надзвичайних умовах, особливості регулювання робочого
часу і часу відпочинку окремих категорій працівників
експлуатаційних підприємств і об'єднань зв'язку, а також їх
заохочення. На роботу на підприємства, в установи та організації зв'язку
на посади, які потребують спеціальних знань, приймаються особи,
які мають відповідну освіту. Посадовим особам підприємств зв'язку для виконання службових
обов'язків щодо супроводження спецвантажів, грошової готівки,
інших цінних поштових відправлень та під час охорони об'єктів
зв'язку надається право зберігання, носіння та застосування
вогнепальної зброї, а також спеціальних засобів самооборони та
індивідуального захисту. Застосування вогнепальної зброї, а також спеціальних засобів
самооборони та індивідуального захисту регулюється законодавством
України. Листоноші забезпечуються за рахунок підприємств зв'язку
форменним одягом і взуттям. Службові жилі приміщення їм надаються
на договірних засадах відповідними місцевими Радами народних
депутатів за місцезнаходженням підприємств зв'язку. Керівники об'єднань, підприємств та їх філіалів наймаються на
роботу за контрактом.
Стаття 17. Вживання мов у галузі зв'язку
Мовою зв'язку в межах України є українська мова та мови інших
національностей, якщо інше не обумовлено чинним законодавством
України.
Стаття 18. Обліково-звітний час у галузі зв'язку
У технологічних процесах передачі повідомлень на
підприємствах і в об'єднаннях зв'язку застосовується єдиний
обліково-звітний час, що є в Україні. У міжнародних зв'язках обліково-звітний час визначається
міжнародними договорами України.
Стаття 19. Право власності на мережі, засоби і
споруди зв'язку
Мережі, а також окремі засоби і споруди зв'язку загального
користування можуть перебувати у будь-якій формі власності. ( Стаття 19 в редакції Закону N 1869-III ( 1869-14 ) від
13.07.2000 )
Стаття 20. Регулювання використання радіочастот і
радіоелектронних засобів
Регулювання використання радіочастотного спектра в Україні і
позицій радіоелектронних засобів на геостаціонарній орбіті в
Україні є виключним правом держави і покладається на Кабінет
Міністрів України. Національна таблиця розподілу радіочастот затверджується
Кабінетом Міністрів України. Діяльність щодо використання радіочастотного спектра і
радіоелектронних засобів та забезпечення їх електромагнітної
сумісності здійснюються на принципах: державного регулювання використання радіочастотного спектра і
радіоелектронних засобів на дозвільній основі; беззаперечного додержання норм і правил використання
радіочастотного спектра і радіоелектронних засобів та забезпечення
їх електромагнітної сумісності з урахуванням вимог Міжнародної
конвенції електрозв'язку, Регламенту радіозв'язку та інших
документів Міжнародного союзу електрозв'язку; відповідальності юридичних та фізичних осіб за невиконання
вимог цього Закону і виданих відповідно до нього правил, норм та
інструкцій. Розподіл радіочастот в межах Національної таблиці розподілу
радіочастот і частотно-орбітального ресурсу геостаціонарної орбіти
проводить Головне управління з питань радіочастот при Кабінеті
Міністрів України. Присвоєння радіочастот, позивних сигналів, оформлення
відповідних дозволів (ліцензій) на виготовлення, реалізацію
(продаж), використання радіоелектронних засобів на території
України, а також ввезення їх з-за кордону та державний нагляд за
їх роботою здійснюють спеціальні органи, уповноважені Кабінетом
Міністрів України. Координацію та контроль за роботою цих органів
здійснює Головне управління з питань радіочастот при Кабінеті
Міністрів України. Державна комісія з питань зв'язку і радіочастот та Головне
управління з питань радіочастот при Кабінеті Міністрів України
через спеціальні органи при відповідних міністерствах і відомствах
та при Національній раді України з питань телебачення і
радіомовлення (щодо частот для телебачення та радіомовлення)
здійснюють нагляд за додержанням встановленого порядку
використання радіочастотного спектра, радіоелектронних засобів і
систем кабельного телебачення, норм радіовипромінювання і
допустимих індустріальних перешкод радіоприйому.
Стаття 21. Тарифи на послуги зв'язку та за користування
радіочастотами
Тарифи на послуги зв'язку та за користування радіочастотами
регулюються державою згідно з чинним законодавством України. Порядок визначення граничних тарифів на послуги зв'язку
встановлюється Кабінетом Міністрів України і є обов'язковим для
всіх операторів зв'язку незалежно від форм власності. Порядок взаєморозрахунків між підприємствами зв'язку
встановлюється Адміністрацією зв'язку України.
( Статтю 22 виключено на підставі Закону N 910-IV ( 910-15 )
від 05.06.2003 )

Стаття 23. Використання транспортних засобів для
перевезення пошти
Підприємства і об'єднання зв'язку мають право перевозити
пошту на всіх маршрутах і лініях залізничного, водного,
повітряного, автомобільного і гужового транспорту згідно з
договорами. Перевезення пошти різними видами транспорту здійснюється за
правилами, що затверджуються Адміністрацією зв'язку України разом
з Міністерством транспорту України. Державні органи влади, органи місцевого самоврядування,
підприємства, об'єднання, установи та організації, транспортні
засоби яких використовуються для перевезення пошти, зобов'язані
сприяти якнайшвидшому перевезенню за призначенням усієї пошти, що
відправляється підприємствами і об'єднаннями зв'язку, та
забезпечувати її збереження. Транспортні засоби, що належать підприємствам і об'єднанням
зв'язку, не можуть використовуватися для виконання робіт, не
пов'язаних з діяльністю у цій галузі. Перевезення пошти від підприємств та об'єднань зв'язку до
місця доставки та доставка її рибалкам до місця вилову риби,
працівникам геологічних партій (експедицій), чабанам відгінних
пасовищ, працівникам лісових ділянок та іншим адресатам, які
перебувають поза населеними пунктами, здійснюється транспортними
засобами і за кошти підприємств, установ та організацій, в яких
працюють адресати.
Стаття 24. Ліцензування видів діяльності в галузі зв'язку
Ліцензування видів діяльності в галузі зв'язку
запроваджується з метою: здійснення єдиної державної політики в галузі зв'язку та
захисту прав споживачів, координації діяльності різних підприємств
в області створення і розвитку мереж, систем і служб зв'язку для
забезпечення їх взаємодії між собою та з мережами зв'язку
загального користування; сприяння демонополізації діяльності в галузі зв'язку,
розвитку підприємництва і конкуренції; залучення коштів підприємств усіх форм власності до розвитку
галузі; забезпечення високого рівня якості послуг зв'язку. Діяльність юридичних і фізичних осіб в галузі зв'язку (крім
діяльності в мережах зв'язку Міністерства оборони України,
Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України,
Державного комітету у справах охорони державного кордону України,
Штабу Цивільної оборони України, мереж технологічного зв'язку та
відомчих мереж зв'язку, які не мають виходу на мережі зв'язку
загального користування або не надають послуги зв'язку іншим
юридичним та фізичним особам) здійснюється за ліцензією згідно з
чинним законодавством про підприємництво. Всі юридичні та фізичні
особи мають рівні права на отримання ліцензії. ( Частина друга
статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2171-III
( 2171-14 ) від 21.12.2000 ) Ліцензії на використання каналів мовлення і діяльність в
галузі телебачення та радіомовлення видаються згідно з Законом
України "Про телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 ). Додатковими умовами видачі ліцензії в галузі зв'язку є: додержання загальновстановлених правил і нормативних
документів, які регламентують створення єдиної національної
системи зв'язку України; використання для здійснення даного виду діяльності
перспективних технічних засобів і технологій, що передбачаються в
єдиній національній системі зв'язку України; необхідність розвитку в першу чергу соціально значущих послуг
зв'язку, зниження тарифів на ці послуги, для чого допускається
часткова реінвестиція на розвиток цих послуг від інших
високорентабельних послуг зв'язку. В разі обмеженої кількості ліцензій та за наявності декількох
заяв ліцензія видається на конкурсній основі. Кількість, строк дії
та умови отримання ліцензій у цьому випадку визначаються
Адміністрацією зв'язку України і публікуються в засобах масової
інформації. Адміністрація зв'язку України веде реєстр виданих ліцензій і
публікує їх перелік у засобах масової інформації.
Стаття 25. Умови застосування технічних засобів
в мережах зв'язку загального користування
Всі технічні засоби та обладнання, що застосовуються в
мережах зв'язку загального користування, повинні мати сертифікат,
виданий згідно з вимогами чинного законодавства з питань
стандартизації та сертифікації. Використання конкретних засобів зв'язку в мережах зв'язку
загального користування погоджується з Адміністрацією зв'язку
України. Під час розвитку і реконструкції мереж зв'язку загального
користування підприємства зв'язку всіх форм власності повинні
використовувати засоби зв'язку вітчизняного виробництва за їх
рівних техніко-економічних показників з імпортними засобами.
Стаття 26. Державна фельд'єгерська служба
Для забезпечення Верховної Ради України, Президента України,
Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів
державної виконавчої влади, посольств, дипломатичних представництв
і консульств України оперативним військово-кур'єрським зв'язком
діє Державна фельд'єгерська служба України при Адміністрації
зв'язку України. У своїй діяльності Державна фельд'єгерська служба України
керується Положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів
України, та іншими актами законодавства. Міністерства і відомства можуть мати свої служби
фельд'єгерського зв'язку.
Стаття 27. Охорона таємниці інформації, що передається
засобами зв'язку
Таємниця листування, телефонних розмов, телеграфних, а також
інших повідомлень, що передаються засобами зв'язку, охороняється
законом. Підприємства зв'язку всіх форм власності вживають
організаційно-технічних заходів щодо захисту інформації згідно з
чинним законодавством. Виймання і огляд поштової кореспонденції та документальних
повідомлень, одержання необхідних довідок про них, здійснення
контролю за технічними каналами зв'язку, в тому числі
прослуховування телефонних розмов на підприємствах зв'язку всіх
форм власності заборонено, крім випадків, передбачених чинним
законодавством. ( Частину четверту статті 27 виключено на підставі Закону
N 910-IV ( 910-15 ) від 05.06.2003 )
Стаття 28. Охорона об'єктів зв'язку
Підприємства, об'єднання, установи, організації та об'єкти
зв'язку охороняються відомчою воєнізованою охороною. В окремих підрозділах підприємств, об'єднань, установ та
організацій зв'язку може встановлюватись особливий режим допуску. Об'єкти та споруди зв'язку в межах відповідних зон
охороняються згідно з чинним законодавством. Особи, винні в
пошкодженні ліній зв'язку, притягаються до дисциплінарної,
цивільно-правової, адміністративної або кримінальної
відповідальності згідно з чинним законодавством.
Стаття 29. Відповідальність за порушення законодавства
про зв'язок
Особи, винні в порушенні законодавства про зв'язок,
притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. Використання засобів зв'язку з метою, що суперечить інтересам
безпеки держави, порушує громадський порядок та посягає на честь і
гідність громадян, забороняється. В разі порушення цих умов
підприємства і об'єднання зв'язку мають право у встановленому
Кабінетом Міністрів України порядку припинити або зупинити
користування засобами зв'язку. Юридичні та фізичні особи несуть встановлену законодавством
України відповідальність за порушення порядку використання
радіочастот, радіоелектронних засобів, систем кабельного
телебачення, норм радіовипромінювання і допустимих індустріальних
перешкод радіоприйому. Спеціальні органи по нагляду за додержанням встановленого
порядку використання радіочастотного спектра, радіоелектронних
засобів і систем кабельного телебачення, норм радіовипромінювання
і допустимих індустріальних перешкод радіоприйому при відповідних
міністерствах і відомствах в межах своєї компетенції дають приписи
про усунення виявлених порушень, притягають у встановленому
порядку до адміністративної відповідальності громадян та посадових
осіб, винних в порушенні норм, правил та інструкцій, розроблених
відповідно до законодавства про зв'язок. Органи Міністерства внутрішніх справ України мають право
вилучати радіоелектронні засоби, які експлуатуються без
спеціального дозволу (ліцензії). Питання щодо їх подальшого
використання вирішується згідно з чинним законодавством України.
Стаття 30. Митний контроль
Міжнародні поштові відправлення при переміщенні через митний
кордон України пред'являються підприємствами зв'язку для контролю
митним органам. Поштові підприємства зв'язку зобов'язані доводити
споживачам перелік поштових відправлень, пересилка яких через
кордон забороняється. Огляд і виймання міжнародних поштових відправлень
здійснюються митними органами у випадках і порядку, встановлених
чинним законодавством України. Митні органи мають право вилучати у встановленому порядку
предмети, заборонені до пересилання у міжнародних поштових
відправленнях або відправлені з порушенням митних правил.
Предмети, вилучені митними органами під час митного контролю,
підлягають конфіскації відповідно до чинного законодавства.
Стаття 31. Міжнародне співробітництво у галузі зв'язку
Встановлення правових, організаційних, технологічних і
фінансових відносин з міжнародними організаціями зв'язку, а також
представництво України в цих організаціях за дорученням Кабінету
Міністрів України, здійснення співробітництва з організаціями
зв'язку іноземних держав, міжнародний правовий захист інтересів
України у питаннях зв'язку покладається на Адміністрацію зв'язку
України, а питання використання радіочастот та радіоелектронних
засобів на міжнародному рівні - на Головне управління з питань
радіочастот при Кабінеті Міністрів України. Адміністрація зв'язку України представляє Україну у
Міжнародному союзі електрозв'язку (МСЕ), Всесвітньому поштовому
союзі і залучає до цієї роботи інші організації, міністерства і
відомства. Координацію участі інших міністерств та відомств у
роботі МСЕ здійснює Державна комісія з питань зв'язку та
радіочастот. Міжнародне співробітництво в галузі зв'язку здійснюється на
основі чинного законодавства та відповідних міжнародних договорів
України.
Стаття 32. Міжнародні договори
Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила,
ніж ті, що передбачені законодавством України про зв'язок, то
застосовуються правила міжнародного договору.

Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 16 травня 1995 року
N 160/95-ВР



вгору