Про Програму надзвичайних заходів щодо стабілізації економіки України та виходу її з кризового стану
Постанова Верховної Ради Української РСР; Програма від 03.07.19911291-XII
Документ 1291-XII, поточна редакція — Редакція від 11.01.1993, підстава 17-92

                                                          
П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Про Програму надзвичайних заходів щодо стабілізації
економіки України та виходу її з кризового стану
( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 36, ст. 473 )
( Із змінами, внесеними згідно з Постановою ВР
N 2330-XII ( 2330-12 ) від 12.05.92, ВВР, 1992, N 31, ст.442
Декретами
N 12-92 ( 12-92 ) від 26.12.92, ВВР, 1993, N 10, ст.76 N 17-92 ( 17-92 ) від 26.12.92, ВВР, 1993, N 10, ст.81 )

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної
Республіки п о с т а н о в л я є:
1. Погодитись з Програмою надзвичайних заходів щодо
стабілізації економіки України та виходу її з кризового стану,
поданою Кабінетом Міністрів Української РСР.
2. З метою створення умов для реалізації Програми
надзвичайних заходів щодо стабілізації економіки України та виходу
її з кризового стану доручити Кабінету Міністрів Української РСР
разом з Комісіями Верховної Ради Української РСР у питаннях
законодавства і законності, з питань економічної реформи і
управління народним господарством, з питань планування, бюджету,
фінансів і цін подати на розгляд Верховної Ради Української РСР
пропозиції про тимчасове припинення дії чи зміну окремих положень
чинного законодавства.
3. Кабінету Міністрів Української РСР інформувати Верховну
Раду Української РСР про хід виконання Програми надзвичайних
заходів щодо стабілізації економіки України та виходу її з
кризового стану за наслідками роботи за 1991 рік, перше півріччя
1992 року і 1992 рік.

Голова Верховної Ради Української РСР Л.КРАВЧУК
м. Київ, 3 липня 1991 року
N 1291-XII

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
ПРОГРАМА
НАДЗВИЧАЙНИХ ЗАХОДІВ ЩОДО СТАБІЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ
УКРАЇНИ ТА ВИХОДУ ЇЇ З КРИЗОВОГО СТАНУ

ПРЕАМБУЛА

Головна мета цієї Програми - створення надійних механізмів
протидії процесам дестабілізації економіки республіки шляхом
вироблення надзвичайних заходів, реалізація яких дозволила б
передусім забезпечити збільшення обсягів виробництва, обмежити
надходження на споживчий ринок грошових ресурсів понад товарну
масу, зупинити зниження життєвого рівня народу.
Розв'язати ці складні проблеми можливо лише на основі
стимулювання розвитку ринкових відносин і підприємницької
діяльності з одночасним створенням механізму їх державного
регулювання та соціального захисту населення.
Заходи, що передбачаються Програмою, повинні сприяти
заохоченню ініціативності та заінтересованості у високоефективній
праці з метою досягнення істотного зростання доходів за єдиної
обов'язкової умови - їх інфляційної безпеки. Для цього необхідно,
щоб зростання доходів як у сфері виробництва, так і в сфері
товарообігу перебувало у прямій залежності від наслідків праці та
супроводжувалося адекватним збільшенням обсягів товарної продукції
в натуральному виразі, зростанням товарного наповнення споживчого
ринку.
На існуючому кризовому етапі вкрай важливо забезпечити
стимулювання й державну підтримку малих підприємств по виробництву
продуктів харчування і товарів народного споживання та
підприємницької діяльності у цій галузі. Такий напрям має бути
приматним, бо він безпосередньо пов'язаний з життєвим рівнем
населення, збалансуванням доходів і товарної маси ринку.
Надзвичайна ситуація потребує вжиття таких надзвичайних
заходів, які можуть бути не тільки непопулярними, але й в окремих
випадках вимагатимуть тимчасового припинення ряду положень нових
законів, указів і підзаконних актів з дозволу Верховної Ради
Української РСР.
Практичні заходи Програми стосуються як сфери виробництва,
так і сфери товарообігу і спрямовані на те, щоб протягом двох
років зупинити прогресуючу кризу, забезпечити стабілізацію
економіки республіки і створити умови для її поступового підйому.
Разом з тим реалізація розробленого комплексу заходів та їх
реальна результативність значною мірою залежатимуть від подолання
негативних тенденцій розвитку народного господарства, що виникли в
першому півріччі 1991 року. Прогноз показує: якщо ці тенденції
збережуться, то в поточному році виробництво національного доходу
може скоротитися більш як на 17 млрд. карбованців. У цих умовах
навіть найпрогресивніші заходи не зможуть вивести економіку
республіки із кризового стану.
Дієвість заходів залежить від участі в їх здійсненні народу
України, і зокрема народних депутатів Рад усіх рівнів,
прогресивних партій і рухів, особливо в стабілізації
суспільно-політичної обстановки, а також від значного поліпшення
трудової та виробничої дисципліни, припинення на період реалізації
надзвичайних заходів страйків, які катастрофічно впливають на стан
економіки республіки.
Саме на всенародну підтримку розрахована ця Програма, що є
складовою частиною програми діяльності Кабінету Міністрів УРСР.
I. РЕГУЛЮВАННЯ І СТИМУЛЮВАННЯ НАРОЩУВАННЯ ОБСЯГІВ
ВИРОБНИЦТВА ТА СТАБІЛІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗВ'ЯЗКІВ
Подолання найбільш небезпечної для економіки республіки
тенденції абсолютного скорочення обсягів виробництва є
найголовнішим напрямом у комплексі надзвичайних заходів щодо
стабілізації економіки та виходу її з кризового стану. Вирішення
цього питання пов'язано як з використанням ринкових механізмів
поглиблення мотивації праці, так і адміністративних важелів впливу
на товаровиробників.
У зв'язку з цим передбачається:
1. Для стимулювання збільшення виробництва товарів народного
споживання і поліпшення забезпечення ними населення України
встановити, що:
( Дію абзацу другого пункту 1 зупинено в частині звільнення
від оподаткування прибутку згідно з Декретом N 12-92 від
26.12.92 ) вироблені підприємствами різних форм власності й
господарювання понад рівень 1990 року товари народного споживання,
медикаменти, будівельні матеріали, а також сировина і обладнання
для виробництва зазначених товарів, залишаються у їх розпорядженні
для вільної реалізації (в межах республіки), а одержаний від цього
прибуток повністю звільняється від оподаткування;
( Дію абзацу третього пункту 1 зупинено в частині звільнення
від оподаткування прибутку згідно з Декретом N 12-92 від
26.12.92 ) звільняється також від оподаткування прибуток
будівельних організацій, одержаний від будівництва в установлені
договорами строки об'єктів виробничого призначення і соціальної
сфери в галузях агропромислового комплексу, об'єктів,
безпосередньо пов'язаних з випуском товарів народного споживання і
медикаментів, наданням платних послуг населенню, а також житлових
будинків, комунальних і природоохоронних об'єктів.
2. Враховуючи особливо важкі умови праці у вугільній
промисловості, встановити доплату за кожну тонну видобутого
вугілля з таким розрахунком, щоб при виконанні планів, взятих
підприємствами по видобутку і переробці вугілля за станом на
1 квітня 1991 р., фонд оплати праці працівників цих підприємств
збільшувався порівняно з відповідним періодом попереднього року
поетапно:
у 1991 році:
квітень - червень - на 25 відсотків липень - вересень - на 50 -"- жовтень - грудень - на 75 -"-
у січні - березні 1992 року - на 100 відсотків
( Дію пункту 3 зупинено в частині звільнення від
оподаткування прибутку згідно з Декретом N 12-92 від 26.12.92 )
3. Одержаний підприємствами прибуток за вироблену продукцію, яка
для них є нового або непрофільною і виготовляється додатково до
основної номенклатури, повністю звільнити від оподаткування на
період двох років.
4. Для підприємств, які нарощують потужності по виробництву
продовольства і промислових товарів народного споживання, наданню
платних послуг населенню, зменшити наполовину в 1991 - 1992 роках
процентні ставки за відповідний банківський кредит.
Міністерству фінансів УРСР вирішувати питання компенсації
пов'язаних з цим витрат банків.
( Дію пункту 5 зупинено згідно з Декретом N 17-92 ( 17-92 )
від 26.12.92 ) 5. Дозволити реалізацію продукції, яка має
підвищений попит і при діючих фіксованих цінах збиткова або
низькорентабельна (менше 10 процентів до собівартості), за
договірними цінами.
( Дію пункту 6 зупинено в частині звільнення від
оподаткування прибутку згідно з Декретом N 12-92 від 26.12.92 )
6. Встановити, що нові господарські зв'язки формуються тільки
після укладання договорів на повний обсяг виробництва з
підприємствами України і інших республік відповідно до міжурядових
угод, або у разі відмови споживачів від їх пролонгації. Самовільна
переорієнтація на нового споживача обумовлює збільшення податку з
прибутку в 1,5 - 2 раза.
З метою вдосконалення горизонтальних зв'язків і підвищення їх
ефективності погодити з республіками питання про доцільність
створення асоціації ділових взаємних відносин, до якої повинні
ввійти представники органів матеріально-технічного постачання.
7. Для посилення державного впливу на процеси
матеріально-технічного постачання запровадити єдине державне
замовлення Української РСР на поставку продукції і виконання робіт
(послуг), яке має забезпечуватися основними матеріально-технічними
і сировинними ресурсами.
За припинення або різке зменшення виробництва продукції
номенклатури державного замовлення, а також випуску всіх видів
товарів народного споживання і медичних препаратів, сировини чи
комплектуючих виробів з підприємств стягуються штрафи в розмірі до
50 відсотків вартості недоданої продукції. Цей порядок поширюється
і на підприємства-суміжники, з вини яких припиняється або різко
зменшується виробництво продукції номенклатури державного
замовлення всіх видів товарів народного споживання і медичних
препаратів.
8. Для залучення підприємств республіки до організації
виробництва продукції, що замінює імпортну, дозволити в
1991 - 1992 роках застосовувати при реалізації цієї продукції
договірні ціни без обмеження рівня рентабельності. Перелік такої
продукції погоджується з Міністерством економіки УРСР.
( Дію пункту 9 зупинено в частині звільнення від
оподаткування прибутку згідно з Декретом N 12-92 від 26.12.92 )
9. З метою збільшення виробництва продуктів дитячого харчування,
забезпечення населення й медичних закладів лікарськими препаратами
звільнити підприємства медичної та переробної промисловості від
сплати до бюджету податків з прибутку, одержаного від і
виробництва цієї продукції.
10. Зменшити на 15 відсотків рівень оподаткування прибутку
для підприємств легкої, харчової, деревообробної промисловості,
житлово-комунального господарства, будіндустрії, будівельних
матеріалів і виробів, зношеність основних виробничих фондів на
яких становить понад 50 відсотків, за умови цільового використання
вивільнюваних коштів на їх реконструкцію та технічне
переозброєння.
11. Установити, що припинення виробництва з будь-яких причин
або закриття підприємств, що виконують роботи за державним
замовленням, є виключною прерогативою Уряду республіки.
II. РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА ТА ЙОГО
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ
Підприємницька діяльність розглядається як один з
найважливіших напрямів нарощування обсягів виробництва, насичення
споживчого ринку товарами і послугами, підвищення реального рівня
життя народу. Її основою є впровадження мотивації високоефективної
праці, матеріальної заінтересованості колективів у цілому і
кожного робітника окремо в зростанні індивідуальних доходів і
поліпшенні кінцевих результатів трудової діяльності.
З метою активного розвитку підприємництва та його державного
регулювання передбачається:
12. Сформувати республіканську програму підтримки
підприємництва, всебічно сприяти розширенню мережі кооперативних,
сімейних та інших недержавних суб'єктів господарювання і малих
підприємств;
спростити порядок реєстрації та обліку індивідуальних
підприємств, всіляко сприяти організації інформаційних,
консультаційних і навчальних центрів, інноваційних і страхових
фондів, що їх обслуговують;
розширити права таких підприємств у визначенні режиму праці і
фонду робочого часу. Скасувати встановлені для всіх підприємств
обмеження на надурочні роботи та інші форми трудової активності
людей щодо забезпечення додаткового випуску продукції або надання
послуг населенню. Пов'язані з цим додаткові витрати заробітної
плати не враховувати в прирості фонду споживання підприємств;
до кінця 1991 року завершити в основному перехід керівників
державних підприємств на роботу за контрактами.
( Дію пункту 13 зупинено в частині звільнення від
оподаткування прибутку згідно з Декретом N 12-92 від 26.12.92 )
13. Установити для суб'єктів підприємницької діяльності, що
виробляють товари і надають послуги населенню за замовленням
місцевих органів самоврядування, такий же порядок забезпечення
ресурсами, як і для державних підприємств.
Поширити на них пільговий порядок оподаткування і
кредитування, передбачений для державних підприємств, що
випускають додаткову продукцію для задоволення попиту населення.
При цьому за базу береться 1 квартал 1991 року.
( Дію пункту 14 зупинено в частині звільнення від
оподаткування прибутку згідно з Декретом N 12-92 від 26.12.92 )
14. Звільнити суб'єкти підприємницької діяльності від усіх видів
оподаткування частини прибутку, що спрямовується на розвиток
(розширення, модернізацію) виробництва товарів народного
споживання, продуктів харчування, медичної техніки, будівельних
матеріалів, платних послуг населенню.
( Дію пункту 15 зупинено в частині звільнення від
оподаткування прибутку згідно з Декретом N 12-92 від 26.12.92 )
15. Застосовувати починаючи з другого півріччя 1991 р. систему
пільгового оподаткування прибутків індивідуальних підприємців, які
виробляють товари народного споживання, надають послуги населенню
і реалізують їх за державними цінами. Ця система повинна
забезпечувати заінтересованість підприємців у продажу своєї
продукції за державними цінами і розцінками за рахунок істотної
різниці в розмірах податків.
( Дію пункту 16 зупинено в частині звільнення від
оподаткування прибутку згідно з Декретом N 12-92 від 26.12.92 )
16. Звільнити від усіх видів оподаткування дивіденди акціонерів
підприємницьких структур спрямовані на розвиток підприємства.
17. Розробити і ввести в дію з 1 грудня 1991 р. механізм
вільної купівлі-продажу підприємств і об'єктів ринкової
інфраструктури і систему державної кредитної підтримки підприємців
різних форм власності. При цьому передбачити розширення
можливостей для участі в цьому процесі іноземних юридичних і
фізичних осіб.
18. Надати виробничим підприємницьким структурам повну
свободу щодо експорту будь-якої продукції власного виробництва, за
винятком сировинних ресурсів, експорт яких у період проведення
надзвичайних заходів провадиться за ліцензіями.
Сформувати і запровадити в другому півріччі 1991 р. механізм
експортно-імпортної діяльності підприємницьких структур, який
забезпечував би їх заінтересованість в насиченні республіканського
ринку новими технологіями, устаткуванням і ресурсами для
виробництва товарів народного споживання, іншої гостродефіцитної
продукції.
19. 3 метою стримування притоку грошових ресурсів, не
забезпечених товарною масою, встановити порядок, при якому:
всі суб'єкти підприємницької діяльності забезпечуються
матеріальними ресурсами в основному за рахунок придбання їх на
ринку товарів і послуг. Для цього Уряд республіки сприятиме
розвитку і формуванню сучасних ринкових інфраструктур - товарних
бірж, комерційних інформаційних центрів, торговельних будинків,
ярмарків, аукціонів тощо;
виробничі, науково-дослідні, проектно-конструкторські,
консультаційні та інформаційні послуги, не передбачені державним
замовленням, оплачуються кооперативами, малими підприємствами,
іншими господарськими структурами, які займаються підприємницькою
діяльністю, або за рахунок коштів населення, або за рахунок фонду
оплати праці підприємства - замовника.
Це положення не поширюється на діяльність, пов'язану з
виробництвом ресурсів і комплектуючих виробів для випуску товарів
народного споживання, продуктів харчування, будівельних
матеріалів, а також із соціальним забезпеченням і медичним
обслуговуванням;
посередницька діяльність кооперативів, малих підприємств та
інших підприємницьких організацій, що не займаються безпосередньо
торговельними операціями, а здійснюють їх на договірних засадах,
повинна оплачуватися з фондів оплати праці підприємств-замовників.
Кооперативи та інші підприємницькі організації, що здійснюють
торгівлю продукцією виробничо-технічного призначення і товарами
народного споживання, які вони скуповують оптом у
товаровиробників, мають право реалізувати їх з урахуванням оптової
або торговельної надбавки, сформованої в порядку, передбаченому
чинним законодавством для державних підприємств.
20. Доходи підприємців, які здійснюють закупівлю за кордоном
за власні гроши (чи кредити) для забезпечення насичення споживчого
ринку товарів народного споживання, сировини й устаткування для їх
виробництва, формуються на договірних засадах за рахунок прибутку
торговельних організацій чи замовників.
III. ДЕМОНОПОЛІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА І РОЗДЕРЖАВЛЕННЯ
ТА ПРИВАТИЗАЦІЯ ВЛАСНОСТІ
Якнайшвидше введення в дію механізмів ринкового регулювання і
розвитку здорової конкуренції товаровиробників, поетапне
роздержавлення та приватизація власності Уряд вважає одним з
найголовніших напрямів виходу з кризи і стабілізації економічного
становища.
З метою демонополізації виробництва і створення конкурентного
середовища для товаровиробників передбачається:
21. Невідкладно прийняти Закон про обмеження монополістичної
діяльності та розвиток конкуренції. Уряд сприятиме значному
збільшенню кількості товаровиробників, що виходять на споживчий
ринок, шляхом відродження малого й середнього бізнесу, створення
альтернативних виробництв, у тому числі з залученням іноземного
капіталу, розукрупнення, де це доцільно, а також виведення
основної маси підприємств із-під прямого впливу державних органів.
До кінця року розробити і розпочати здійснення
республіканської програми демонополізації виробництва.
У сфері роздержавлення і приватизації передбачається:
22. Сформувати і з другого півріччя ц.р. розпочати реалізацію
республіканської програми роздержавлення і приватизації власності,
в якій мають бути визначені масштаби, галузеві, територіальні та
інші пріоритети, перелік підприємств, що підлягають першочерговому
роздержавленню та приватизації.
Вся організаційна робота в цій сфері покладається на
Міністерство УРСР у справах роздержавлення власності і
демонополізації виробництва.
У першочерговому порядку здійснити приватизацію підприємств
по обслуговуванню населення, торгівлі та тих, що випускають товари
народного споживання і переробляють сільськогосподарську сировину,
невеликих підприємств промисловості, будівництва і транспорту.
Послідовно проводити роботу по перетворенню великих і
середніх підприємств в акціонерні та господарські товариства,
кооперативні, колективні (народні) та орендні підприємства, в тому
числі з правом їх викупу; забезпечити до кінця 1991 року прийняття
нормативних актів і документів, що регулюють процес роздержавлення
і приватизації, визначити чіткий порядок викупу державного майна,
передбачивши в ньому можливість подання громадянам кредитної
допомоги, преференційних та безоплатних пільг.
Установити, що переважним правом на придбання майна
підприємств і організацій при роздержавленні та приватизації
користуються члени їх трудових колективів і пенсіонери, які
працювали тут до виходу на пенсію.
Переглянути перелік підприємств і виробництв, які не
підлягають передачі в оренду, в тому числі з правом викупу.
Затвердити перелік видів виробництв і підприємств, що не
підлягають приватизації.
23. При проведенні роздержавлення та приватизації для
забезпечення принципу соціальної справедливості та створення
рівних стартових умов усім громадянам, які проживають на території
республіки, видавати іменні сертифікати на частку власності, що їм
належить.
24. Установити, що до 20 відсотків майна підприємств і
організацій, яке підлягає роздержавленню і не викуплено за
сертифікати й гроші, може бути придбано їх трудовими колективами в
кредит строком на 10 - 15 років, а такої реалізовано громадянам,
які проживають на території республіки, юридичним особам та
іноземним громадянам на аукціонах.
25. При обміні сертифікатів на акції підприємств і
організацій необхідно встановити порядок їх часткового викупу.
При цьому викуп акцій може провадитися як за рахунок коштів,
що є у населення, так і за рахунок спеціальних короткострокових
(до трьох - п'яти років) банківських кредитів.
26. Організувати з другого півріччя поточного року аукціонну
торгівлю державним майном, яке є в незавершеному будівництві або в
законсервованих будовах (об'єктах і спорудах цивільного та
промислового призначення), а також установленим та неустановленим
устаткуванням, матеріалами і конструкціями, що знаходяться на
будівельних майданчиках і складах указаних будов.
Передбачити, що в таких аукціонах можуть брати участь
державні, акціонерні, орендні, кооперативні підприємства і
організації, інші юридичні особи та громадяни, в тому числі
іноземні, які сплачують вартість майна у вільноконвертованій
валюті на рівні світових цін.
27. З метою збереження гарантованого мінімуму задоволення
найважливіших соціальних потреб населення вважати передчасним
проведення роздержавлення та приватизації закладів охорони
здоров'я, народної освіти і культури. При цьому можливе створення
у цих сферах нових організацій різноманітних форм власності для
платного обслуговування населення.
28. Приватизація державного житлового фонду здійснюється на
добровільних засадах шляхом безплатної передачі або продажу
громадянам у власність займаних ними квартир (будинків).
Громадянам передаються безплатно квартири (будинки) з
розрахунку не більше 21 квадратного метра загальної площі на
наймача та кожного члена його сім'ї. Загальна площа, що перевищує
цей розмір, оплачується громадянами у порядку, що встановлюється
Кабінетом Міністрів Української РСР.
Не підлягають приватизації: кімнати у квартирі, в якій
проживає два або більше наймачів; службові квартири і гуртожитки;
квартири-музеї; квартири (будинки) в закритих військових
містечках.
Незалежно від розміру загальної площі у власність громадян
передаються безплатно:
однокімнатні квартири, в яких проживають одинокі пенсіонери;
квартири, одержані громадянами у державному і громадському
житловому фонді внаслідок знесення житлових будинків, що належали
їм на праві власності, в зв'язку з вилученням земельних ділянок
для державних чи громадських потреб, якщо вони не одержали за ці
будинки компенсації;
квартири (будинки), одержані громадянами в державному і
громадському житловому фонді в зв'язку з переселенням внаслідок
аварії на Чорнобильській АЕС з житлових будинків, що належали їм
на праві власності.
29. Придбання громадянами квартир (будинків) у власність може
здійснюватися з розстрочкою платежа.
Громадянам, які виявили бажання переселитись у квартири
меншої жилої площі, може сплачуватися грошова компенсація за
різницю між загальною площею займаної квартири і квартири, що
надається. Розмір компенсації визначається в порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів Української РСР.
Поступово перейти до орендної форми користування житлом, яке
підлягає приватизації.
30. За згодою підприємств, організацій та установі власників
житла може бути приватизований і належний їм відомчий житловий
фонд.
IV. СТВОРЕННЯ ДЕРЖАВНОГО ВАЛЮТНОГО ФОНДУ
І ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ
Вихід із кризової ситуації, розв'язання економічних і
соціальних проблем стабілізації економіки передусім пов'язані з
широким використанням у народному господарстві сучасних
технологій, устаткування і ресурсів. Закупівля їх за кордоном, так
само як і імпорт різних споживчих товарів, потребують значних
валютних ресурсів, яких у даний час в республіці немає.
Єдиною реальною можливістю одержання валюти в республіці є
реалізація на світовому ринку деяких видів сировинних і
матеріальних ресурсів: вугілля, залізної руди, цементу,
електричної енергії, чавуну, прокату, цукру, етилового
спирту та ін.
У тій ситуації, що склалася в республіці, для утворення
Державного валютного фонду необхідно створити державні резерви
матеріальних і сировинних ресурсів за рахунок концентрації 5 - 10
відсотків їх у розпорядженні Уряду республіки для продажу за
вільноконвертовану валюту.
Для реалізації зазначеного пропонується:
31. Установити, що в межах загального обсягу держзамовлення
на виробництво найважливіших видів ресурсів, частина з них, але не
більше 10 відсотків, спрямовується в резерв Кабінету Міністрів
УРСР. Він формується за рахунок зменшення обсягів відповідних
поставок. Валютні доходи від реалізації цього ресурсного резерву
розподіляються порівну між товаровиробниками і Державним валютним
фондом Української РСР. Експортні поставки продукції з цього фонду
звільняються від податку на експорт.
Підприємствам надається право використовувати одержану за
рахунок поставок продукції в резервний фонд Уряду валюту для
закупівлі по імпорту високоефективних технологій і устаткування,
сировини, матеріалів і запасних частин, а також вирішення
соціальних питань своїх трудових колективів та населення регіонів.
32. Змінити порядок і механізм відрахувань валютних
надходжень від учасників зовнішньоекономічних зв'язків,
розташованих на території України. Встановити, що на період
проведення надзвичайних заходів 70 відсотків валютних надходжень,
які зараз централізуються в союзно-республіканському валютному
фонді, продаються підприємствами Державному валютному фонду
Української РСР за комерційним курсом.
33. З метою стимулювання експортної діяльності
передбачається:
скасувати на період дії надзвичайних заходів на території
республіки податок на плановий та понадплановий експорт сировинних
товарів;
( Абзац третій пункту 33 втратив чинність в частині обмеження
на проведення бартерних (товарообмінних) операцій на підставі
Постанови ВР N 2330-XII ( 2330-12 ) від 12.05.92 ) дозволити
учасникам зовнішньоекономічних зв'язків укладати компенсаційні
угоди на закупівлю імпортних ліній, машин, устаткування та
технологій з погашенням їх вартості за рахунок надпланової
продукції, що буде вироблена з їх допомогою;
надати всім учасникам зовнішньоекономічної діяльності
республіки право провадити бартерні (товарообмінні) операції в
обсязі 10 відсотків їх зовнішньоторговельного обороту за умови їх
використання для розвитку та розширення власного виробництва. При
цьому забороняється бартер для ввозу в республіку товарів
народного споживання немасового вжитку, легкових автомобілів,
обчислювальної, розмножувальної та конторської техніки.
34. Дозволити всім учасникам зовнішньоекономічних зв'язків:
вивіз із республіки для переробки різних товарів і сировини,
які підлягають наступному поверненню у вигляді напівфабрикатів та
готової продукції, а також продукції, виготовленої із
давальницької сировини іноземних партнерів, без оподаткування як
експорту, так і імпорту;
експорт різної власної надпланової продукції (тобто
продукції, виробленої понад держзамовлення, понад обсяги,
встановлені господарськими договорами і раніше прийнятими
зобов'язаннями) за умови використання ними зароблених валютних сум
по цих контрактах на закупівлю сировини, комплектуючих і
матеріалів, запасних частин, високоефективних технологій і
устаткування, необхідних для потреб власного виробництва, а також
вирішення соціальних проблем трудових колективів.
( Дію пункту 35 зупинено в частині звільнення від
оподаткування прибутку згідно з Декретом N 12-92 від 26.12.92 )
35. Передбачити, що господарська діяльність спільних підприємств
при первісному внеску іноземних засновників не менш як 100 тисяч
доларів США і підприємств, які діють у сфері переробки
сільськогосподарської продукції, виготовлення високоякісних
продуктів харчування, а також виробництва товарів народного
споживання та медикаментів, звільняється від податку на прибуток
протягом перших двох років з моменту оголошення прибутку.
Поширити такий порядок на всі інші не заборонені сфери
діяльності, якщо первісний внесок іноземних засновників становить
не менш як 500 тисяч доларів США, а суми внесків - не менш як 30
відсотків статутного капіталу спільних підприємств.
36. Дія розширення торговельно-економічних зв'язків укласти в
1991 році міжурядові угоди з країнами Східної Європи, передбачити
створення мережі спільних підприємств, виробництв, акціонерних
компаній, фірм, асоціацій. Відкрити протягом 1991 - 1992 років, де
це необхідно, торговельні представництва України.
37. З метою залучення іноземного капіталу в народне
господарство республіки дозволити зарубіжним інвесторам створювати
підприємства лише за рахунок власного капіталу за умови реалізації
продукції, що вироблятиметься протягом двох років, виключно на
території України. Ці підприємства купують готову продукцію,
сировину та матеріали за рахунок зароблених коштів і за
договірними цінами.
V. ГРОШОВИЙ ОБІГ І ВПРОВАДЖЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ
ГРОШОВИХ ЗНАКІВ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
Причиною дестабілізації економіки, що продовжує
поглиблюватися, є стрімке падіння реальної купівельної
спроможності карбованця. Саме це призвело до інфляції, повального
товарного дефіциту, різкого зниження мотивації праці, розвитку
натурального обміну, нерегульованого зростання цін як на
споживчому ринку, так і на ринку засобів виробництва. Це в свою
чергу зумовило повне розбалансування економіки, погіршення
добробуту та життєвого рівня народу.
Для протидії таким явищам передбачається:
38. Кредити банку на виплату заробітної плати видавати
підприємствам, організаціям, установам виключно при наявності
гаранта. Розмір резервів комерційних банків у Національному банку
України збільшити з 10 до 15 відсотків.
39. З метою надійного захисту споживчого ринку та його
збалансованості впровадити спеціальні грошові знаки, які будуть
функціонувати лише на республіканському споживчому ринку. Для
цього передбачається на діючих грошових знаках зробити відповідну
позначку.
З урахуванням можливих строків виготовлення і доставки на
місця необхідної кількості цих грошей, а також принципової
важливості достатнього збалансування їх з товарною масою уся
робота по впровадженню республіканських грошей може бути виконана
в два етапи.
Протягом першого етапу (близько 4 місяців) пропонується
виготовити такі гроші в кількості, яка дорівнює 30 відсоткам
загальної потреби в грошовому обігу на споживчому ринку. Ця
кількість може повністю забезпечити реалізацію лише продовольчих
товарів, які сьогодні продаються через державну і кооперативну
торгівлю, і дасть змогу скасувати в цих межах нині діючі купони.
Купівля продовольчих товарів за гроші без спеціальних знаків
може здійснюватися лише на ринках і в магазинах, де продаються
товарі за вільними цінами.
Передбачається, що спеціальні грошові знаки даватимуться
щомісяця працюючим громадянам, пенсіонерам, студентам,
військовослужбовцям, а також на членів сім'ї та дітей, які
перебувають на їх утриманні, в однакових розмірах, що
визначатимуться відповідним набором продовольчих товарів у
споживчому кошику реальними можливостями республіки.
40. На другому етапі всі грошові виплати населенню і платежі
готівкою здійснюватимуться виключно спеціальними грошовими
знаками, а картки споживача буде повністю скасовано.
41. Для осіб, які виїжджають в інші союзні республіки або
прибувають на Україну у відрядження, на відпочинок чи лікування,
навчання та з інших поважних причин, буде організовано обмін
спеціальних грошових знаків на діючі нині гроші без обмежень.
VI. НАДЗВИЧАЙНІ ЗАХОДИ ЩОДО ВИКОНАННЯ
БЮДЖЕТІВ РЕСПУБЛІКИ
42. Встановити, що на період проведення надзвичайних заходів
у місцеві та республіканський бюджети вносяться зміни. При цьому
слід виходити з необхідності:
визначення реальних доходів бюджетів на базі уточнених
обсягів виробництва продукції та послуг з урахуванням проведеної
реформи цін та внутрішньогосподарських резервів;
уточнення видатків бюджетів усіх рівнів та скорочення витрат,
які істотно не впливають на діяльність установ, підприємств,
організацій та не знижують життєвий рівень малозабезпечених
верств населення;
залучення залишків власних коштів бюджетних установ і
організацій на поточне фінансування передбачених видатків та зміни
режиму фінансування видатків із республіканського бюджету, маючи
на увазі щомісячне відкриття кредитів із зарахуванням
невикористаних за попередній період асигнувань та асигнувань,
витрачених на цілі, не передбачені планом.
43. Просити Верховну Раду Української РСР встановлювати
строки введення в дію нових законів і реалізації соціальних
програм, що потребують збільшення витрат бюджету, з урахуванням
наявних фінансових ресурсів.
44. Не пізніше III кварталу ц.р. розробити в усіх органах
галузевого і територіального управління плани завершення робіт по
ліквідації збитковості підприємств, в яких передбачити заходи
економічного і адміністративного характеру, зокрема зміну
керівництва, перепрофілювання, реорганізацію та примусову
приватизацію.
Дотації з фонду стабілізації економіки надавати тільки
обмеженому колу підприємств за переліком, що буде затверджуватися
Кабінетом Міністрів УРСР.
45. Дозволити міністерствам і відомствам УРСР та іншим
органам господарського управління створювати спеціальні галузеві й
міжгалузеві позабюджетні фонди за рахунок централізації частини
прибутку та амортизаційних відрахувань для забезпечення
фінансування інвестицій і підтримки підприємств і організацій, що
зазнають фінансових утруднень з незалежних від них причин.
( Дію пункту 46 зупинено згідно з Декретом N 17-92 ( 17-92 )
від 26.12.92 ) 46. Надати підприємствам, об'єднанням і
організаціям право реалізовувати готову продукцію за договірними
цінами замість фіксованих у випадках, коли на її виготовлення
використовуються сировина, матеріали та комплектуючі вироби,
придбані лише за договірними цінами. Одержаний додатково прибуток
від реалізації продукції виробничо-технічного призначення
розподіляється таким чином: 60 відсотків залишається у
розпорядженні підприємств і 40 відсотків перераховується до
республіканського бюджету.
47. Запровадити з другого півріччя 1991 р. внески у розмірі 3
відсотків від фонду споживання (фонду зарплати) для всіх
підприємств, об'єднань, організацій і установ, розташованих на
території республіки, на фінансування заходів щодо реалізації
Закону Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян,
які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) з
віднесення госпрозрахунковими підприємствами і організаціями
зазначених витрат на собівартість продукції (робіт, послуг).
48. Установити першочерговий, а при необхідності і примусовий
порядок стягнення платежів до бюджету, республіканського фонду
стабілізації економіки та фонду соціального захисту вселення,
включаючи розрахунки між бюджетами різних рівнів.
49. Ввести адміністративну, матеріальну та кримінальну
відповідальність щодо службових осіб і громадян, які приховують
доходи та ухиляються від сплати податків. Відповідний законопроект
подати Верховній Раді Української РСР у III кварталі 1991 року.
( Дію пункту 50 зупинено в частині звільнення від
оподаткування прибутку згідно з Декретом N 12-92 від 26.12.92 )
50. Скасувати всі рішення Уряду в частині пільгового оподаткування
підприємств і організацій, які діють на госпрозрахунковій основі
під прикриттям різного роду благодійних і миротворчих фондів,
окрім тієї частини їх прибутків, що спрямовується безпосередньо на
статутну діяльність.
VII. РЕГУЛЮВАННЯ ТА СТИМУЛЮВАННЯ ВИРОБНИЦТВА
ПРОДОВОЛЬСТВА
У комплексі заходів, що приймаються Урядом для зниження
соціальної напруженості, вирішальне значення надається поліпшенню
забезпечення населення продовольством. Збільшення виробництва
сільськогосподарської продукції, поліпшення умов життя і праці
селян вбачається лише на шляху дійсно пріоритетного розвитку села,
прискорення реалізації земельної реформи.
Виходячи з такого розуміння проблем передбачається:
51. Головну увагу приділити перебудові виробничих відносин у
сільському господарстві, в тому числі шляхом перетворення за
згодою трудових колективів колгоспів і радгоспів в асоціації
кооперативів, селянські господарства, акціонерні товариства,
колективи орендарів тощо, в першу чергу низькорентабельних та
збиткових господарств.
52. Установити, що за продукцію, яка реалізується
підприємствами сільського господарства понад державне замовлення,
плата провадиться у вільноконвертованій валюті (за рахунок
Валютного фонду Української РСР) або на паритетній основі
компенсується під замовлені потреби дефіцитними матеріальними
ресурсами, технікою, устаткуванням, запасними частинами і
товарами народного споживання.
Для забезпечення паритету цін на промислову і
сільськогосподарську продукцію починаючи з другого півріччя ц.р.
проводити щоквартально їх індексацію та розрахунки здорожчуючих
факторів, не врахованих у закупівельних цінах.
Такий же порядок розрахунків запроваджується за реалізовану
продукцію, що вироблявться фермерськими, індивідуальними
господарствами, кооперативами, а також за одержану працівниками
сільського господарства продукцію у вигляді натуральної оплати.
Перелік продукції, що реалізується на таких умовах,
визначається Кабінетом Міністрів УРСР.
53. З метою подання допомоги селянським (фермерських)
господарствам і сільськогосподарським кооперативам у первинному
облаштуванні, створенні пільгових умов для оподаткування,
кредитування і страхування при їх становленні утворити з другого
півріччя 1991 р. Український фонд підтримки селянських
(фермерських) господарств і сільськогосподарських кооперативів у
віданні Мінсільгоспу УРСР, Асоціації фермерів України і Селянської
спілки України за рахунок відрахувань від прибутків, одержаних
промисловими підприємствами понад граничний рівень рентабельності,
коштів стабілізійного фонду, доходів селянських (фермерських)
господарств, прибутків спонсорів та інших підприємств і
організацій, заінтересованих у розвитку цього сектора економіки,
пожертвувань вітчизняних та іноземних юридичних осіб і громадян.
54. Для стимулювання приросту реалізації
сільськогосподарської продукції встановити починаючи з 1992 року
мінімальний обсяг поставок у рахунок держзамовлення в розмірі
менше 70 відсотків від середньорічного показника, досягнутого за
1986-1990 роки, з оплатою його за існуючими закупівельними
цінами. Продукція, що реалізується понад цей рівень, оплачується
за цінами, які в півтора і більше разів вищі, залежно від її виду
і дефіцитності.
Ціни на продукцію, що реалізується понад середньорічний обсяг
за 1966-1990 рр., визначав Кабінет Міністрів УРСР.
Рада Міністрів Кримської АРСР і облвиконкоми в межах
доведеного їм державного замовлення доводять диференційовані
державні замовлення на сільськогосподарську продукцію до
господарств.
55. З метою підвищення матеріальної заінтересованості
бурякосіючих господарств і цукрових заводів збільшити зустрічну
норму видачі цукру за кожну тонну його в буряках, проданих державі
в рахунок держзамовлення, з 25 до 30 кілограмів проданих понад
держзамовлення - з 50 до 60 кілограмів за оптовою ціною.
Встановити, що бурякоздавальникам жом і меляса відпускаються за
діючими нормами і пільговою ціною.
Одержані з заводу за продаж цукрових буряків у рахунок
держзамовлення 80 відсотків цукру розподіляти між усіма
колгоспниками, включаючи механізаторів, пропорційно до основного
заробітку, нарахованого за цю культуру. Цукор, зароблений за
буряки, продані понад держзамовлення, повністю розподіляти між
колгоспниками, включаючи механізаторів, зайнятих на вирощуванні
цукрових буряків.
56. Для повнішого задоволення потреб населення міст,
передусім великих промислових центрів, у сільськогосподарській
продукції збільшити в 1991 році не менш як в 1,3 раза обсяги
закупівлі лишків цієї продукції у населення за цінами згідно з
домовленістю.
Організувати з цією метою зустрічний продаж населенню
промислових товарів за встановленими нормативами.
57. Для поліпшення забезпечення населення картоплею і
овочами місцевим Радам народних депутатів щороку до початку
весняно-польових робіт надавати жителям міст, селищ міського типу
і райцентрів у тимчасове користування під городи земельні ділянки
в розмірах згідно з чинним законодавством.
58. Розробити до 1 листопада 1991 р. національну програму
виробництва на підприємствах республіки технологічного
устаткування з метою оснащення підприємств сільського
господарства, харчової, переробної, легкої промисловості та
промисловості будівельних матеріалів, а також підприємств, які
виготовляють медичну техніку і медикаменти.
59. З метою своєчасного і якісного проведення в 1991 році
збирання та перевезення сільськогосподарської продукції створити
відповідні страхові ресурси пального за рахунок 5 відсотків
фондів, що виділяються на потреби всіх галузей народного
господарства.
Залучати на договірних умовах для вирощування й збирання
сільськогосподарських культур міське населення, передусім учнів
профтехучилищ і технікумів, студентів, працездатних пенсіонерів,
працівників підприємств і організацій.
60. У зв'язку з непропорційним зростанням оптових цін на
матеріально-технічні ресурси порівняно із закупівельними цінами
під загрозою виконання програма капітального будівництва на селі.
Необхідно негайно переглянути напрями використання централізованих
коштів з тим, щоб забезпечити будівництво і введення в дію
насамперед сховищ і потужностей по переробці сільськогосподарської
продукції та об'єктів соціально-культурної сфери села.
Установити на 1991 рік для агропромислового комплексу
граничний рівень підвищення вартості капітального будівництва до
цін 1984 року на рівні, встановленому в середньому по республіці.
61. Прийняти постанову Верховної Ради Української РСР про
надання відстрочки на період дії надзвичайних заходів від призову
на дійсну військову службу юнакам, які постійно працюють у
сільському господарстві.
VIII. НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС, ПРІОРИТЕТИ
В СТРУКТУРНІЙ ПЕРЕБУДОВІ ЕКОНОМІКИ,
ЗРУШЕННЯ В ІНВЕСТИЦІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
62. У галузі науково-технічного прогресу передбачається:
впровадити обмеження фонду оплати праці для наукових установ,
вузів, проектних, проектно-конструкторських і технологічних
організацій по всіх видах діяльності, включаючи
господарсько-договірні роботи, встановивши фіксований норматив на
утворення цього фонду на рівні 1-го півріччя 1991 року;
завершити в 1991 році створення загальнореспубліканського
фонду фундаментальних досліджень. Надавати фінансову підтримку
при формуванні інноваційне фондів і банків, інших структур, що
здійснюють фінансування загальногалузевих, міжгалузевих
науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт:
для створення необхідної правової бази підготувати до кінця
поточного року пакет законів: про державну науково-технічну
політику, про інтелектуальну власність та її захист, про наукові
та інноваційні організації.
63. Першочерговим завданням є структурна перебудова й
оновлення базових галузей промисловості, перепрофілювання
машинобудування в напрямі забезпечення потреб індустріального
споживчого комплексу. З цією метою Уряд передбачає:
створення розвинутого індустріального споживчого сектора
економіки як необхідної умови мобілізації соціальних резервів
економічного зростання;
подолання існуючої структурно-технічної незбалансованості
народного господарства за рахунок прискореного розвитку галузей
переробної і харчової промисловості, виробництва товарів народного
споживання;
до кінця 1991 року розробити програму конверсії, передбачивши
в ній більш повне використання потужного потенціалу підприємств
оборонно-промислового комплексу, розташованих на території
республіки, для збільшення виробництва товарів народного
споживання, технічної реконструкції народного господарства і
зміцнення експортного потенціалу республіки.
Для цього розширити джерела фінансування розроблених програм,
маючи на увазі залучити для цього поряд з бюджетними ресурсами,
ресурси позабюджетних фондів всіх рівнів, заінтересованих
підприємств, організацій та іноземних інвесторів, кредити банків.
З метою посилення державної підтримки підприємств, що
здійснюють конверсію, утворити в 1992 році республіканський
позабюджетний фонд сприяння конверсії, що формується за рахунок
відрахувань у розмірі до 3 відсотків собівартості товарної
продукції (робіт), що випускається підприємствами оборонного
комплексу.
У галузі інвестиційної діяльності пропонується;
64. На період проведення надзвичайних заходів щодо виходу
республіки із кризи ввести мораторій на будівництво об'єктів
виробничого призначення, незалежно від форм власності, при
відсутності в інвесторів фінансових і матеріальних ресурсів для
здійснення їх будівництва в нормативні строки та за умов, що
передбачена до випуску на них продукція застаріла і не є на даному
етапі життєвонеобхідною для республіки, крім об'єктів переробки і
зберігання сільськогосподарської продукції та
соціально-культурного призначення на селі.
65. Забезпечити починаючи з 1992 року перехід у капітальному
будівництві від безповоротного бюджетного фінансування будов і
об'єктів виробничого призначення до диференційованого державного
кредитування, крім будівництва потужностей по переробці та
зберіганню сільгосппродукції, об'єктів соціальної сфери та деяких
інших, що забезпечують найважливіші народногосподарські потреби
республіки.
66. Починаючи з 1992 року запровадити самостійне планування
підрядних робіт на території республіки (незалежно від відомчої
підпорядкованості підприємств і організацій) та регулювання
централізованого розподілу будівельних матеріалів, що виробляються
на Україні, Обсяги поставок будівельних матеріалів за державним
замовленням встановити на рівні не вище 80 відсотків від їх
виробництва в 1990 році.
IX. СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ЗАХИСТУ ТА ЖИТТЄЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
НАСЕЛЕННЯ В ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД
67. Першочергові заходи щодо соціального захисту і
життєзабезпечення населення спрямувати на:
насичення споживчого ринку продовольством, товарами першої
необхідності, медикаментами, життєво важливими послугами;
зміцнення системи охорони здоров'я, освіти, культури та інших
галузей соціальної сфері;
забезпечення зайнятості та запобігання масовому безробіттю;
захист непрацездатних громадян і найбільш соціальне вразливих
верств населення;
забезпечення гарантій власної безпеки громадян і охорону їх
прав.
68. Внести не пізніше липня поточного року на розгляд
Верховної Ради УРСР проект Закону Української РСР про індексацію
доходів населення. Передбачити, що за рахунок бюджетів і
позабюджетних фондів індексуються доходи найбільш соціально
вразливих верств населення - пенсіонерів, інвалідів, молоді та
інші види соціальної допомоги. Індексуються також витрати на
утримання закладів бюджетної сфери, включаючи і заробітну плату
(освіта, охорона здоров'я, культура тощо).
Для всіх інших частин працівників, зайнятих у народному
господарстві, питання збільшення їх доходів у зв'язку із
зростанням цін повинні вирішуватися в колективних договорах.
Величину порогу індексації при зростанні цін на товари та
послуги визначити на рівні не більш як 4-5 відсотків. При цьому
встановити, що індексації підлягають доходи не вище
півтораразового розміру мінімальної заробітної плати. В такому ж
розмірі підлягають індексації пенсії, стипендії, всі види
державної допомоги.
69. Передбачити з початку наступного року поліпшення
пенсійного забезпечення населення. З цією метою:
ввести мінімальний розмір пенсії за віком та по інвалідності
I і II груп на рівні прожиткового мінімуму, але не нижче
мінімальної заробітної плати;
обчислювати пенсії працівникам, зайнятим на підземних роботах
і виробництвах з особливо шкідливими і важкими умовами праці, з
підвищенням на один відсоток заробітку за кожний рік такої роботи
але не вище 85 відсотків заробітку;
знизити вік для призначення соціальних пенсій: чоловікам -з
65 до 60 років, жінкам - з 60 до 55 років;
підвищити пенсії громадянам, які були необгрунтовано
репресовані, а згодом реабілітовані, на 50 відсотків, а членам їх
сімей, підданим примусовому переселенню, - на 25 відсотків
мінімальної пенсії за віком;
установити пільгове пенсійне забезпечення для водіїв міського
пасажирського транспорту та великовагових автомобілів в
технологічному процесі важких і шкідливих виробництв: чоловікам -
після досягнення 55-річного віку і при стажі роботи 25 років;
жінкам - після досягнення 50-річного віку і при стажі роботи 20
років;
виплачувати пенсії за віком без будь-яких обмежень;
ввести надбавки на догляд в розмірі соціальної пенсії усім
пенсіонерам похилого віку, які за висновком медичних закладів
потребують сторонньої допомоги;
збільшити з 25 до 50 відсотків частку пенсій, що виплачуються
у зв'язку з втратою годувальника дітям, які перебувають на повному
державному утриманні, а також з 10 до 25 відсотків підопічним
будинків-інтернатів.
70. Для підтримки молоді передбачити починаючи з другого
півріччя поточного року надання довгострокових кредитів молодим
сім'ям:
на будівництво чи придбання житла в розмірі до 75 відсотків
його вартості. При народженні дітей частина кредиту і процентів за
кредит погашається за рахунок коштів підприємств і організацій, а
також державного бюджету;
на домашнє обзаведення - у розмірі до 5 тисяч карбованців (у
цінах 1990 року з подальшою індексацією) зі строком погашення від
3 до 5 років.
Видачу кредитів молодим сім'ям здійснювати під гарантію
Уряду.
71. Завершити у III кварталі ц.р. формування мережі державної
служби зайнятості. Розробити й розпочати реалізацію
республіканської та місцевих комплексних програм зайнятості, а в
частині, що стосується республіки, - загальносоюзної і
міжреспубліканських програм.
До кінця 1991 року закінчити в основному формування системи
професійної орієнтації та перепідготовки незайнятого населення,
розгорнути масове перенавчання робітників і службовців з
урахуванням вимог ринкової економіки.
Здійснити перехід на систему оплати праці, адекватну ринковим
відносинам, виходячи із реальної вартості робочої сили. Зняти всі
адміністративні обмеження з індивідуальних заробітків, створити
законодавчі, економічні і соціальні умови, які дозволяли б
громадянам власною працею забезпечувати підвищення свого
добробуту.
72. Створити Державний фонд сприяння зайнятості населення для
здійснення заходів щодо працевлаштування і регулювання процесів
профорієнтації, професійної перепідготовки, організації
громадських робіт і матеріальної підтримки тимчасово непрацюючих.
Установити, що цей фонд утворюється на республіканському та
місцевих рівнях за рахунок:
асигнувань у розмірі не менше 3 відсотків від обсягів
республіканського і місцевих бюджетів;
обов'язкових внесків підприємств, установ і організацій, що
займаються комерційною діяльністю, кооперативів, а також
добровільних внесків громадських організацій, громадян, зарубіжних
фірм інших надходжень;
коштів служби зайнятості, одержуваних за надання платних
послуг підприємствам і організаціям. 3 цією метою у 1991 році всі
підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності
й господарювання, що займаються комерційною діяльністю, мають
відрахувати до місцевих фондів зайнятості кошти в розмірі 0,6
відсотка від фонду оплати праці, з віднесенням цих витрат на
собівартість продукції (робіт, послуг).
73. Провести у 1991 - 1992 роках докорінну реформу оплати
праці у народному господарстві республіки, маючи на увазі
посилення мотивації високопродуктивної праці, зміцнення зв'язку
між рівнем підвищення заробітної плати і кінцевими результатами
виробництва.
74. Знизити верхню межу прибуткового податку з громадян до 30
відсотків.
75. Розробити республіканську довгострокову програму
"Державна політика щодо поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони
материнства", передбачивши в ній розділ по соціальному захисту
багатодітних сімей.
ВИСНОВКИ
Впровадження комплексу надзвичайних заходів, передбачених
Програмою, охоплює різноманітні аспекти економічного розвитку в
республіці. Деякі з них суперечать нині діючим законодавчим і
нормативним актам, а окремі носять непопулярний характер.
Кабінет Міністрів Української РСР вважає, що головним шляхом
виходу республіки з кризи є широке розгортання та поглиблення
ринкових відносин, які грунтуються на свободі підприємництва та
мотивації високоефективної праці. Однак без посилення державного
регулювання, перебудови господарських відносин, впровадження
жорстких заходів щодо зміцнення дисципліни праці в нинішніх умовах
обійтися неможливо.
У Програмі в основному зосереджені найголовніші питання
стабілізації економіки. Їх вирішення потребує підтримки Верховної
Ради Української РСР, особливо в частині встановлення мораторію
(на період впровадження надзвичайних заходів) на дію деяких
положень законів, прийнятих останнім часом парламентом республіки.
Потрібна буде також згода депутатів на припинення дії деяких
указів Президента СРСР, постанов і законів Верховної Ради СРСР та
Кабінету Міністрів СРСР. Конкретні пропозиції щодо цього Уряд
своєчасно вноситиме до Верховної Ради Української РСР.
Вирішення цих питань створить Уряду республіки реальні умови
для втілення в життя Програми, прийняття ряду підзаконних актів,
спрямованих на стимулювання й регулювання господарських відносин,
нарощування обсягів виробництва, збалансованість народного
господарства та формування ринкової економіки,
Заходи Програми розраховані на два роки і за умови їх повної
реалізації дозволять стабілізувати економічний стан республіки,
припинити поглиблення кризи, забезпечити соціальний захист
населення в перехідний період.
Після досягнення поставленої мети виникне необхідність у
впровадженні нового комплексу заходів, який буде розрахований на
наступні роки і дасть змогу забезпечити подальше розширення і
поглиблення ринкових відносин, нарощування економічного потенціалу
республіки, підвищення життєвого рівня населення України.



вгору