Закон України

“Про міліцію”

Дата набуття чинності:
1 січня 1991 року

Закон України “Про міліцію” визначає міліцію, як державний озброєний орган виконавчої влади. Вона створена для захисту життя, здоров'я, прав і свобод громадян, власності, природного середовища, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань.

Міліція складається з таких підрозділів, як:
  • кримінальна міліція;
  • міліція громадської безпеки;
  • місцева міліція;
  • транспортна міліція;
  • державна автомобільна інспекція;
  • міліція охорони;
  • судова міліція;
  • спеціальна міліція.

Міліція підпорядкована Міністерству внутрішніх справ України. Керівництво всією міліцією здійснює Міністр внутрішніх справ України. Фінансування та матеріально-технічне забезпечення міліції здійснюється за рахунок державного та місцевих бюджетів, а також за рахунок коштів, які надходять від міністерств, підприємств, установ, організацій та громадян.

На службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни, які здатні своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою та станом здоров'я виконувати покладені на міліцію завдання. Не можуть бути прийняті на службу до міліції особи, які раніше засуджувалися за вчинення злочину.

Закон встановлює права та обов'язки міліції. Зокрема, міліція зобов'язана:
  • виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини;
  • забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;
  • розшукувати осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти;
  • охороняти, конвоювати та тримати затриманих і взятих під варту осіб.
Міліція, зокрема, має право:
  • вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції;
  • перевіряти у громадян документи, що посвідчують їх особу, при підозрі у вчиненні правопорушень .

Одночасно, Закон встановлює умови і порядок застосування працівниками міліції:
  • заходів фізичного впливу;
  • спеціальних засобів (наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також службові собаки);
  • вогнепальної зброї.

При цьому Закон вказує, що працівник міліції застосовує вогнепальну зброю тільки як крайній захід. І вона може бути використана, зокрема, в таких випадках:
  • для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти;
  • для затримання особи, яка чинить збройний опір;
  • для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або працівника міліції.

Закон визначає особливості правового та соціального захисту працівників міліції. Одночасно встановлюється обов'язкове державне страхування на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займає.

Контроль за діяльністю міліції мають право здійснювати:
  • Кабінет Міністрів України;
  • Міністр внутрішніх справ України;
  • місцеві ради.
При цьому місцеві ради можуть здійснювати контроль за роботою міліції тільки в межах своєї компетенції, без втручання в її оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та адміністративну діяльність.

Нагляд за додержанням законності у діяльності міліції здійснюється прокуратурою України.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору